Рішення № 96212175, 13.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 квітня 2021 р. Справа №520/2070/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.12.2020 № 7035;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області винести нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту третього частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування» з 11 листопада 2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку 55 років та має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування». Рішенням від 21.12.2020 № 7035 відповідач відмовив позивачу у наданні пенсії за віком на пільгових умовах, причиною відмови в призначенні пенсії відповідач в четвертому абзаці оскаржуваного рішення зазначив, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно пільгової довідки № 139 від 24.11.2020, оскільки відсутні первинні документи, в які внесено запис про зміну професії з «механізатор» на «тракторист», з «тракторист» на «тракторист-машиніст». Позивач вважає рішення протиправним та таким, що порушує його права, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не зараховано спірні періоди до стажу роботи правомірно.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач, ігноруючи основний документ, що підтверджує наявність стажу (трудову книжку) вимагає надати додаткові документи попри те, що позивач такі документи надав, та виніс незаконне рішення, яким позбавив позивача законного права на пенсію, яку він заробив своєю тяжкою працею протягом всього життя.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.12.2020 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Харківській області № 7035 від 21.12.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У вказаному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно пільговій довідки №139 від 24.11.2020 року, оскільки відсутні первинні документи, в які внесено запис про зміну професії з «механізатор» на «тракторист», «тракторист» на «тракторист-машиніст». На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 загальний страховий стаж заявника на момент звернення склав 37 роки 4 місяці 8 днів, з яких пільгового стажу тракториста-машиніста в сільському господарстві - 2 роки 4 місяці 26 днів.

Вважаючи протиправним вказане рішення, а також незарахування відповідачем до стажу спірні періоди роботи, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 6статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з приписами ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Приписами ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є незарахування позивачу до пільгового стажу періодів роботи, визначених пільговою довідкою № 139 від 24.11.2020, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного періоду в рослинництві з 1982 по 2020 рік (з перервами) в колишньому колгоспі ім. Фрунзе та в ТОВ «Харківагро-2000», оскільки відсутні первинні документи, в які внесено запис про зміну професії з «механізатор» на «тракторист», «тракторист» на «тракторист-машиніст».

У той же час позивач зазначає, що записами в його трудовій книжці № НОМЕР_2 , протоколом № 1 засідання комісії по встановленню пільгового стажу роботи трактористів і доярок по ТОВ «Харківагро-2000» від 17 вересня 2020 року (яким затверджено стаж роботи трактористом-машиністом з 01 січня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 10 березня 1993 року по 01 квітня 2000 року), витягами з наказів ТОВ «Харківагро-2000» про прийняття позивача на роботу трактористом-машиністом та звільнення № 95 від 05.03.2008, № 419 від 03.11.2008, № 74 від 01.04.2009, № 273 від 11.11.2009, № 72 від 01.04.2010, № 188 від 15.11.2011, № 40 від 31.10.2012, № 180 від 16.11.2012, № 3 від 04.03.2013, № 131 від 30.11.2013, № 29 від 03.03.2014, № 118 від 31.10.2014, № 30 від 20.03.2015, № 126 від 09.11.2015, № 21 від 29.02.2016, № 122 від 29.11.2016, № 28 від 15.03.2017, № 127 від 27.12.2017, наказами ТОВ «Харківагро-2000» про прийняття позивача на роботу трактористом-машиністом та звільнення № 31-К від 15.03.2018, № 131-К від 08.10.2018, № 44-К від 20.03.2019, №153-К від 30.10.2019, № 38-К від 10.03.2020, № 95 від 16.09.2020, № 134-К від 15.10.2020, пільговою довідкою № 139 від 24.11.2020, в якій зазначено, що позивач працював трактористом-машиністом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного періоду в рослинництві з 1982 по 2020 рік (з перервами) в колишньому колгоспі ім. Фрунзе та в ТОВ «Харківагро-2000» (довідка ТОВ «Харківагро-2000» від 22.09.2020 № 102 про перейменування колгоспу), наказом ТОВ «Харківагро-2000» № 96 від 17.09.2020 про внесення інспектором з кадрів до особових рахунків, первинних документів та трудової книжки позивача посади тракториста-машиніста за 1986-1990, 1993-2000 роки та наказом ТОВ «Харківагро-2000» № 116 від 23.11.2020 про внесення інспектором з кадрів до особових рахунків, первинних документів та трудової книжки позивача посади тракториста-машиніста за період з 2000 року по 2018 рік.

До матеріалів справи надано копії вищевказаних документів, у тому числі позивачем надано копію трудової книжки№0330284 з відмітками інспектора кадрів про внесення змін до назви посади (професії) з «механізатор» на «тракторист», «тракторист» на «тракторист-машиніст».

Відповідно до пунктів 2.4, 2.6, 2.9 Інструкції № 58 усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження), але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення виправлень у неї, є підприємство - роботодавець.

У межах спірних правовідносин до суду надані докази того, що роботодавцем позивача внесено виправлення до трудової книжки позивача в частині назви посади (професії) з «механізатор» на «тракторист», «тракторист» на «тракторист-машиніст», про що видано відповідні накази.

Окрім того, суд зазначає, що за правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналізуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що відповідач при наявності сумніву щодо записів у трудовій книжці щодо назви посади (професії) позивача мав право вимагати відповідні документи від підприємства, де працював позивач, однак таких дій відповідач не здійснив, доказів протилежного до суду не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального пільгового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Окрім того, роботодавцем позивача внесено виправлення до трудової книжки позивача відповідно до вимог Інструкції №58, що свідчить про відсутність підстав для неврахування пільгового стажу позивача у межах спірних правовідносин.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.12.2020 № 7035, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій. Відтак, позовні вимоги у цій частині у такому формулюванні задоволенню не підлягають.

Утім, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо призначення пенсії позивачу, суд приходить до висновку про те, що зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи згідно пільгової довідки № 139 від 24.11.2020, та вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту третього частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування» з 11 листопада 2020 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 133, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.12.2020 № 7035.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) періоди роботи відповідно до пільгової довідки № 139 від 24.11.2020, та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту третього частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування» з 11 листопада 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 13 квітня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов