Ухвала суду № 96212077, 06.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 819/848/17

06 квітня 2021 р.м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Мележек Л.Г.,

представника відповідача Марцун А.А.,

представника третьої особи Гули Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокурора Прокуратури Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича, Тернопільської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Тернопільської області та прокурора Прокуратури Тернопільської області - Перча В`ячеслава Орестовича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (том 2 арк. справи 69-70), просив:

- визнати дії прокурора Прокуратури Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича щодо прийняття наказу №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області протиправними;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул.

Ухвалою суду від 29.01.2018, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, судом (при первісному розгляді справи) прийнято рішення залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з права людини Міністерства юстиції України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 3, арк. справи 121-128).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 №876/3918/18 апеляційну скаргу Прокуратури Тернопільської області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №819/848/17 - без змін (том 3, арк. справи 194-198).

Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 адміністративну справу №819/848/17 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області, прокурора Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з права людини Міністерства юстиції України про визнання дій прокурора прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 щодо прийняття наказу №263к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області протиправними; про визнання протиправним і скасування наказу прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул, - направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду (том 5, арк. справи 44-52).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 позовна заява №819/848/17 передана для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду - Подлісній І.М.

Ухвалою суду від 07.11.2019 у справі №819/848/17 заяву судді Тернопільського окружного адміністративного суду Подлісної І.М. про самовідвід від розгляду адміністративної справи №819/848/17 задоволено, справу передано в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) для визначення судді для подальшого розгляду справи.

Надалі, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019 позовна заява №819/848/17 передана для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду - Дерех Н.В.

Ухвалою суду від 11.11.2019 у справі №819/848/17 заяву судді Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В. про самовідвід від розгляду адміністративної справи №819/848/17 задоволено, справу передано в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС для визначення судді для подальшого розгляду справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 позовна заява №819/848/17 передана для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду - Шульгачу М.П.

Ухвалою суду від 12.11.2019 у справі №819/848/17 заяву судді Тернопільського окружного адміністративного суду Шульгача М.П. про самовідвід від розгляду адміністративної справи №819/848/17 задоволено, справу передано в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС для визначення судді для подальшого розгляду справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019 позовна заява №819/848/17 передана для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду - Мірінович У.А.

Ухвалою суду від 18.11.2019 дану адміністративну справу прийнято до провадження Тернопільського окружного адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Надалі, у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.10.2019, дану адміністративну справу разом із супровідним листом направлено до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 819/848/17 відмовлено та справу направлено до Тернопільського окружного адміністративного суду.

У зв`язку з надходженням матеріалів адміністративної справи з Верховного Суду до Тернопільського окружного адміністративного суду після визначеної в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 дати проведення судового засідання, керуючись статтею 248 КАС, судом призначено у справі нову дату судового засідання.

Відповідач - прокурор Прокуратури Тернопільської області - Перч В`ячеслав Орестович, відзив на позов не подав, в підготовчі засіданні та в судові засідання жодного разу не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення таких.

06.12.2019, відповідачем – Прокуратурою Тернопільської області (надалі - відповідач 1), на адресу суду надіслано відзив з додатками, в якому відповідач 1, покликаючись на пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України, зазначає, що трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботів більше трьох годин протягом робочого дня). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Прокуратура Тернопільської області відповідно до наказу №23-к від 13.01.2017 поновила позивача на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області. Однак, позивач з часу його поновлення, на роботі жодного дня не з`являвся, до виконання обов`язків не приступив. З огляду на що, його було звільнено відповідно до наказу № 263-к від 14.04.2017 за прогул без поважних причин. Підставою звільнення стали акти про відсутність його на роботі та складені доповідні записки. Вважає, що наказ прокурора Тернопільської області від 14.04.2017 № 263к видано відповідно до вимог чинного законодавства, звільнення позивача є законним. А тому, враховуючи викладене вважає, що дії щодо прийняття вказаного наказу є правомірними, підстави для визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування відсутні.

Щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення вказує, що вона є аналогічною в частині правового регулювання як згідно приписів Кодексу законів про працю так і в Дисциплінарному статуті прокуратури України, затвердженому постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 №1796-ХХІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, тому, застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посиланням на КЗпП, прокуратурою Тернопільської області не порушено норм, які містяться у Дисциплінарному статуті прокуратури України, затвердженому постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 №1796-ХХІ.

Окрім цього, відповідач, одночасно з поданням відзиву, долучив до матеріалів судової справи копію наказу прокурора Тернопільської області від 19.07.2018 №512к, яким скасовано оскаржений у даній судовій справі наказ прокурора від 14.04.2017 №263-к «Про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області за прогул».

Разом із зазначеним наказом від 19.07.2018 №512к, відповідач надав також копію наказу від 30.10.2018 №976к, яким позивача – ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 30.10.2018, призначено на вакантну посаду прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області, звільнивши його з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за доодержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області з 30.10.2018 (арк. справи 145-161, Том 5).

17.12.2019, на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача з додатками, зі змісту якої слідує, що позивач, наголошуючи на тому, що Прокуратурою Тернопільської області не виконано остаточне рішення у справі №819/3567/17, наполягає на тому, що наказом від 13.01.2017 №23к (на виконання судових рішень у справі №819/3567/17) його поновлено на неіснуючій посаді, а отже і оскаржений у цій справі наказ про його звільнення за прогул – є протиправним (арк. справи 166-175, Том 5).

23.12.2019, на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (арк. справи 189-191, Том 5).

03.01.2020, через відділ документального забезпечення суду, надійшло заперечення на відповідь на відзив відповідача 1 (арк. справи 206, Том 5).

Суд своєю ухвалою від 13.02.2020 здійснив перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначив у справі підготовче засідання на 28.02.2020 о 11:30.

28.02.2020 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви для підготовки та подання позивачем додаткових доказів та клопотань у справі, до 13.03.2020.

Надалі, відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., Кабінетом Міністрів України 11.03.2020 прийнято постанову № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (далі - Постанова № 211) та запроваджено карантин на всій території України з 12.03.2020 з наступним його продовженням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 назву Постанови № 211 було викладено в іншій редакції, зокрема: “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”

Відповідно до частини другої розділу VI Прикінцевих положень КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

В свою чергу, з урахуванням зазначеного та у зв`язку з неявкою представників сторін, та за клопотанням таких осіб про відкладення підготовчого засідання, з мотивів неможливості прибуття в судове засідання у зв`язку з запровадження карантину на всій території України, ряд підготовчих засідань у справі було відкладено та строк проведення такого продовжено.

Ухвалою суду від 25.05.2020 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з права людини Міністерства юстиції України на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Ухвалою суду від 11.06.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, відповідно до статті 181 КАС України, на 02.07.2020 о 10:00. Також судом задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків в частині допиту свідка ОСОБА_3 та огляду в судовому засіданні матеріалів особової справи позивача.

Ухвалою суду задоволено клопотання позивача про зміну назви відповідача у зв`язку з перейменуванням такого з Прокуратури Тернопільської області на Тернопільську обласну прокуратуру згідно з наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 №410 "Про окрема питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур".

На виконання вимог суду, відповідачем 1 надано Довідку з інформацією щодо переміщення по службі ОСОБА_1 за період з 13.01.2017 по дату судового розгляду справи (том 7, арк. справи 238-239).

В подальшому, у зв`язку з неявкою в судові засідання представника позивача, або з технічною неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції, за клопотанням сторін судовий розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні від 06.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, та поясненнях наданих в ході розгляду справи, просив їх задовольнити.

Представник відповідача прокуратури Тернопільської області заперечила проти позову з мотивів викладених у відзивах на позовну заяву, додаткових пояснення, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору підтримала свою позицію викладену у письмових поясненням.

Також, у відкритих судових засіданнях судом досліджено письмові докази у справі, які долучено до матеріалів справи, здійснено огляд особової справи ОСОБА_1 , проведено допит свідка – ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оглянувши особову справу позивача, заслухавши покази свідка, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської обласної прокуратури та прокурора Прокуратури Тернопільської області - Перча В`ячеслава Орестовича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати дії прокурора прокуратури Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича щодо прийняття наказу №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області протиправними та визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що наказ №263-к від 14.04.2017 про звільнення його з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області за прогул є незаконним позаяк постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2015 та ухвалою цього суду від 27.09.2016 у справі №819/3567/15 зобов`язано Прокуратуру Тернопільської області поновити його на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.

Однак, відповідач видав наказ №23-к від 13.01.2017, яким поновив його на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Тернопільської області. Тому позивач вважає, що прокуратура області не уповноважена на зміну змісту судового рішення та призначення його на іншій посаді, що не відповідає зазначеній у судовому рішенні. Крім того повідомив, що на вказаній в наказі посаді він за законом не міг перебувати через її відсутність в штаті установи.

Зважаючи на те, що станом на 14.04.2017 відповідач не відновив позивача на публічній службі, то в трудових відносинах з Прокуратурою Тернопільської області він не перебував, а отже його звільнення за прогул, є також не законним. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 №876/3918/18 апеляційну скаргу Прокуратури Тернопільської області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №819/848/17 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 адміністративну справу №819/848/17 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області, прокурора Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з права людини Міністерства юстиції України про визнання дій прокурора прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 щодо прийняття наказу №263к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області протиправними; про визнання протиправним і скасування наказу прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул, - направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд, розглядаючи матеріали справи №819/848/17 та направляючи її на новий судовий розгляд у суд першої інстанції, вказав що судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Так, зокрема, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що звільнення з роботи позивача з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, регулюються нормами загального трудового законодавства (незважаючи на те, що правовий статус прокурора, порядок його прийняття на службу та звільнення зі служби врегульовано нормами спеціального закону - Закону №1697-VII). Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України окрім того, що було безпідставним й протиправним, відбулося ще й з пропущенням місячного строку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 148 КЗпП України. Однак, розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин про те, чи було дотримано відповідачем процедури звільнення позивача в порядку дисциплінарного провадження згідно з Дисциплінарним статутом відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №1697-VII.

В ході судового розгляду судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 в справі №876/1837/16 визнано протиправними дії Прокуратури Тернопільської області щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури, скасовано наказ прокурора Тернопільської області від 03.12.2015 №1119-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Тернопільської області та з органів прокуратури та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Тернопільської області з 04.12.2015. Дана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 12.07.2016.

Надалі, Прокуратурою Тернопільської області видано наказ №23-к від 13.01.2017 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 04.12.2015 (арк. справи 12, Том 1).

В свою чергу, Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 у справі №500/424/19 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просив визнати протиправними дії посадових осіб Прокуратури Тернопільської області щодо невиконання станом на 29 жовтня 2018 року постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №876/1837/16 (у суді першої інстанції справа №819/3567/15) та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 в частині поновлення його на публічній службі та виплати заробітної плати; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь втрачений середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 13.01.2017 по 29.10.2018 в сумі 584925,24 грн з урахуванням обов`язкових платежів до бюджету, встановлено наступне:

"40. Уточнена в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 назва посади, на яку ОСОБА_1 підлягав поновленню, не впливає на постановлене цим судом рішення, оскільки в силу частини першої статті 170 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) роз`яснення судового рішення не може змінювати його зміст.

41. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку, що поновлення ОСОБА_1 наказом від 13.01.2017 №23к на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, з якої його було незаконно звільнено, узгоджується з положеннями частини першої статті 235 КЗпП щодо поновлення працівника на попередній роботі.

42. Разом з тим, поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що виходячи зі змісту статей 21 і 24 КЗпП, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але і фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату.

43. Зміна структури і штатного розпису установи після звільнення працівника не позбавляє роботодавця можливості внесення до штатного розпису необхідних змін з метою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника та (або) переведення працівника за його згодою у структурний підрозділ, де збереглося його місце роботи.

44. Натомість, як убачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 поновлено на посаді, яка була відсутня на той час у штатному розписі Прокуратури Тернопільської області і жодних дій щодо внесення змін у штатний розпис або працевлаштування позивача на рівноцінній посаді, передбаченій у новому штатному розписі, відповідачем не було вчинено, у зв`язку з чим протягом спірного періоду позивач не виконував посадові обов`язки і не отримував заробітну плату.

45. З огляду на викладене та беручи до уваги, що обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, колегія суддів уважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що прийняття відповідачем одного лише наказу від 13.01.2017 №23к про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, не спрямованого на реальне працевлаштування позивача, свідчить про виконання рішення суду про поновлення на роботі.

46. При цьому призначення ОСОБА_1 з 30 жовтня 2018 року на посаду прокурора відділу процесуального керівництва Прокуратури Тернопільської області вказує на кінцеву дату допущеної відповідачем бездіяльності щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та не є доказом відновлення трудових відносин між сторонами до цієї дати, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції.

47. Отже, законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та наявність підстав для виплати йому середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП."

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ті обставини, що "наказ від 13.01.2017 №23к про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, не спрямованого на реальне працевлаштування позивача", та що "призначення ОСОБА_1 з 30 жовтня 2018 року на посаду прокурора відділу процесуального керівництва Прокуратури Тернопільської області вказує на кінцеву дату допущеної відповідачем бездіяльності щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та не є доказом відновлення трудових відносин між сторонами до цієї дати" є встановлені та не потребують доказування.

Надалі, наказом прокурора області ОСОБА_2 №263-к від 14.04.2017, з 14.04.2017 старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області (арк. справи 4, 179 Том 1).

Зі змісту наказу №263-к від 14.04.2017 слідує, що підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є вчинення ним дисциплінарного проступку - «прогулу», який зафіксовано відповідними актами відповідача 1 про відсутність позивача на роботі (арк. справи 57, 62, 64, 66, 68, 69, 70, 71, 73, 76, 78, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, Том 1).

Слід відмітити, що відповідачем не надано, а судом не встановлено обставин які б свідчили про те, що прокуратурою Тернопільської області було дотримано процедуру звільнення позивача в порядку дисциплінарного провадження згідно з Дисциплінарним статутом відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №1697-VII, зокрема, представником відповідача 1 в судовому засіданні визнано, як і зазначено у відзиві на позовну заяву, що дисциплінарне провадження відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-XII щодо позивача не здійснювалось.

Надалі, Наказом прокурора Тернопільської області від 19.07.2018 №512к скасовано оскаржений у даній судовій справі наказ прокурора від 14.04.2017 №263-к «Про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області за прогул» (арк. справи 152, Том 5).

30.10.2018, ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я прокурора Тернопільської обласної прокуратури, із змісту якої слідує, що позивач висловив прохання призначити його на вакантну посаду прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області (арк. справи 154, Том 5).

Наказом прокурора Тернопільської області від 30.10.2018 №976к, ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 30.10.2018, призначено на вакантну посаду прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області, звільнивши його з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за доодержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області з 30.10.2018 (арк. справи 153, Том 5).

Відповідно до Довідки Тернопільської обласної прокуратури №07/394вн-20 від 11.12.2020, ОСОБА_1 з 30.10.2018 приступив до виконання службових обов`язків та в період з 30.10.2018 по 26.01.2020 займав посаду прокурора відділу процесуального керівництва Прокуратури Тернопільської області, а в період з 27.01.2020 по 31.03.2020 – займав посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Тернопільської області, на яку його призначено на підставі поданої позивачем заяви. Водночас, ОСОБА_1 звільнено з 31.03.2020 з вказаної посади та з органів прокуратури на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (наказ від 31.03.2020 №207к) (арк. справи 238-239, Том 7).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Насамперед суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, повинно встановлюватись при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття відповідного судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п.9).

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зміст адміністративної юстиції – ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.

Загальні способи звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах визначені частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України.

Водночас частинами 3-5 ст. 245 КАС України встановлено спеціальні способи захисту порушених прав, які застосовуються за наявності встановлених судом певних обставин, індивідуально в кожному окремому випадку.

Обираючи між загальними способами захисту права (передбаченими законодавством) або спеціальними, суду необхідно не допустити зловживання правом на захист та порушення прав відповідачів, багаторазове порушення справ за тими ж самими по суті, але формально відмінними вимогами, а також не ускладнити виконання рішень у справах.

Тобто, встановивши порушене право заявника, суд має захистити його право, а з іншого боку, суд не повинен допустити хаосу у правозастосуванні.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням – визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. При цьому необхідно наголосити, що покарання винної особи не входить до мети захисту права у публічно-правових відносинах, а тому не входить до складу способу захисту права.

Так, позивач звертаючись у червні 2017 року до суду за захистом свої порушених прав, способом судового захисту своїх прав обрав визнання протиправним та скасування наказу прокурора Тернопільської області №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул та визнання дій прокурора прокуратури Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича щодо прийняття наказу №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області протиправними.

Таким чином, предметом спору у даній судовій справі є правомірність винесення наказу №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що первісним «порушеним правом» позивача є не стільки правомірність оскарженого наказу від 14.04.2017 №263-к «Про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області за прогул», скільки неналежне, на переконання позивача, виконання відповідачем 1 рішень суду у справі №819/3567/15 про його поновлення на публічній службі, що виразилось у винесенні наказу №23-к від 13.01.2017 про поновлення ОСОБА_1 на не тій посаді (начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області) та, відповідно, прийняття оскаржуваного наказу від 14.04.2017 №263-к про звільнення позивача із такої посади.

В той же час, як зазначалось вище, судом встановлено, що наказом прокурора Тернопільської області від 19.07.2018 №512к скасовано оскаржений у даній судовій справі наказ від 14.04.2017 №263-к «Про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області за прогул».

Також в матеріалах справи містяться докази поновлення відповідачем 1 позивача на публічній службі, зокрема, ОСОБА_1 з 30.10.2018 приступив до виконання службових обов`язків та в період з 30.10.2018 по 26.01.2020 займав посаду прокурора відділу процесуального керівництва Прокуратури Тернопільської області, а в період з 27.01.2020 по 31.03.2020 – займав посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Тернопільської області, на яку його призначено на підставі поданої позивачем заяви. Та надалі, ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 31.03.2020 з вказаної посади та з органів прокуратури на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що не заперечується позивачем.

При цьому суд враховує, що протиправність первинного наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури від 03.12.2015 №1119-к був предметом розгляду у адміністративній справі №819/3567/15, судові рішення у якій набрали законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 в справі №876/1837/16.

Окрім цього, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 №819/37/17 визнано протиправними дії посадових осіб прокуратури Тернопільської області щодо безпідставного невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 №876/1837/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі, яка набрала законної сили.

Крім того, як зазначалось вище, Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 у справі №500/424/19 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області, встановлено, що "наказ від 13.01.2017 №23к про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, не спрямованого на реальне працевлаштування позивача", і "призначення ОСОБА_1 з 30 жовтня 2018 року на посаду прокурора відділу процесуального керівництва Прокуратури Тернопільської області вказує на кінцеву дату допущеної відповідачем бездіяльності щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та не є доказом відновлення трудових відносин між сторонами до цієї дати".

Згідно з частиною другою статті 78 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що наказ прокуратури Тернопільської області №23-к від 13.01.2017, яким відповідач поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області, позивачем оскаржено не було, проте, такий і не був спрямований на реальне працевлаштування позивача, не був фактично реалізований, а отже не створив жодних наслідків для позивача, що не заперечується останнім.

Разом з цим, і оскаржений у даній судовій справі наказ прокурора від 14.04.2017 №263-к «Про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області за прогул» скасовано наказом прокурора Тернопільської області від 19.07.2018 №512к, а сам позивач був поновлений у органах прокуратури Тернопільської області та виконував службові обов`язки до 31.03.2020, що свідчить про те, що допущені відповідачем 1 порушення, щодо прийняття оскаржуваного наказу вже виправлені суб`єктом владних повноважень та у суду не має підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, судом встановлено та підтверджено належними доказами, а саме наказом прокурора Тернопільської області від 19.07.2018 №512к, що після відкриття провадження у справі N819/848/17 оскаржувані порушення відповідачем були виправлені, у зв`язку із чим вирішувати питання про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, не є необхідним для повного відновлення законних прав та інтересів позивача, що узгоджується з правовою позицією викладеною в ухвалі Верховного Суду від 18.03.2019 у зразковій справі № 200/865/19-а.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської обласної прокуратури, оскільки дії саме цього відповідача призвели до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись пунктом 8 частини першої статті 238, статтею 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора прокуратури Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича, Тернопільської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання дій прокурора прокуратури Тернопільської області Перча В`ячеслава Орестовича щодо прийняття наказу №263-к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури Тернопільської області протиправними, та про визнання протиправним і скасування наказу прокурора Тернопільської області № 263к від 14.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області за прогул, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму сплачено судового збору 1280 (тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 12 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Прокурор прокуратури Тернопільської області Перч В`ячеслав Орестович (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 ,);

- Тернопільська обласна прокуратура (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46001, 02910098);

третя особа:

- Уповноважений у справах європейського суду з прав людини (місцезнаходження/місце проживання: 47706, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ/РНОКПП 00015622).

Головуючий суддя Мірінович У.А.