Рішення № 96212030, 01.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року Справа № 480/9256/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Дараган Ю.П.,

представника позивача - Бикової Р.Ю.,

представника відповідача-2 - Сича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/9256/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач-1), Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач-2, Слобожанська митниця), про:

- визнання протиправним та скасування наказу № 89-о від 21.02.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС;

- стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.02.2020 по день прийняття судового рішення, -

У С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача

Сумською митницею ДФС 21.02.2020 прийнятий наказ № 89-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.

На переконання ОСОБА_1 , вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, цей наказ був підписаний головою комісії з реорганізації Сумської митниці ДФС, який не наділений повноваженнями звільняти працівників; по-друге, реорганізація відповідача-1 та можливе скорочення штату і звільнення працівників, не погоджувалось з первинною профспілковою організацією; та по-третє, під час попередження 20.12.2019 про наступне звільнення, позивачу не пропонувалась інша робота у новоутвореній Слобожанські митниці, яку вона могла виконувати відповідно до своєї кваліфікації.

Враховуючи допущені при звільненні порушення, а також беручи до уваги приписи статті 235 Кодексу законів про працю України, на думку позивача, відповідач-1 зобов`язаний поновити її на посаді головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З вищезазначених підстав ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Заперечення відповідачів

Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві на позовну заяву (а.с. 44-52) Слобожанська митниця зазначила, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019, утворено, окрім інших, Слобожанську митницю Держмитслужби як юридичну особу публічного права. На виконання пункту 2 вказаної постанови, територіальні органи Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. Зокрема, Харківську митницю ДФС та Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.

Заповнення наявних вакантних посад у Слобожанській митниці здійснювалось у порядку та в строки, встановлені законодавством, що регулює порядок проходження служби в митних органах. При цьому, сукупна штатна чисельність Харківської та Сумської митниць ДФС перевищувала штатну чисельність новоутвореної Слобожанської митниці Держмитслужби.

На думку Слобожанської митниці, враховуючи приписи статей 21, 22, 41, 87 Закону України «Про державну службу», при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов`язком.

Також, відповідач-2 звернув увагу на те, що під час прийняття рішень про працевлаштування приймались до уваги положення статей 179, 184, 1861 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування соціально-захищених категорій осіб, відповідно до наявної інформації про них. При цьому, інформація щодо наявності у ОСОБА_1 встановлених гарантій заборони звільнення, до Слобожанської митниці не надходила.

Крім того, відповідач-2 зауважив на тому, що голова комісії з реорганізації мав повноваження на підписання наказу про звільнення позивача з посади, а також на тому, що положення законодавства про працю, які визначають обов`язок роботодавця отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення, не застосовуються на випадки припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

За наведених обставин, Слобожанська митниця вважає, що при звільненні ОСОБА_1 були дотримані вимоги Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Сумська митниця ДФС відзиву на позовну заяву не подала, свою позицію щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог не висловлювала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 28.12.2020 відкрито провадження по справі № 480/9256/20, встановлені строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 26.01.2021 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 26.01.2021, занесеною до протоколу, на підставі клопотання відповідача-2, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 10 год. 00 хв. 09.02.2021.

Ухвалами суду від 09.02.2021, у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 23.02.2021, Слобожанську митницю зобов`язано надати докази по справі.

Ухвалами суду від 23.02.2021, строк розгляду справи у підготовчому провадженні продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 18.03.2021 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30.07.2019, занесеною до протоколу, підготовче провадження по справі № 480/9256/20 закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01.04.2021 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 01.04.2021 представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Слобожанської митниці проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити.

IV. Обставини справи

Наказом Сумської митниці ДФС № 422-о від 02.08.2019 ОСОБА_1 була призначена на посаду головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС, тимчасово на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом митниці, як переможця конкурсу.

Під час проходження публічної служби позивачем, 02.10.2019 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 858, відповідно до якої, окрім інших, утворено Слобожанську митницю Держмитслужби, як юридичну особу публічного права, а також реорганізовано, зокрема, Сумську митницю ДФС та Харківську митницю ДФС шляхом їх приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.

У зв`язку з указаною реорганізацією, 26.11.2019 Сумська митниця ДФС направила голові профкому первинної профспілкової організації працівників Сумської митниці Громовій С.Б. лист № 25/00-01 про можливе вивільнення працівників (а.с. 187), а 20.12.2019 ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення 21.02.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 53).

Наказом № 89-о від 21.02.2021, ОСОБА_1 була звільнена з посади головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС (а.с. 15).

V. Норми права, які регулюють спірні правовідносини та їх застосування

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою та шостою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу".

Пунктом 1 статті 1 цього Закону визначено, що державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну службу", цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 2, 3 статті 5 Закону, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені, зокрема, статтею 87 Закону України "Про державну службу". За змістом пункту 1 частини 1 вказаної статті, підставою для припинення державної служби є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про реорганізацію та попередження позивача про звільнення), передбачалось, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Інших норм, які б регулювали порядок припинення державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87, на момент прийняття рішення про реорганізацію та попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення, Закон України «Про державну службу» не містив.

В той же час, пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, також визначав таку підставу для дострокового припинення трудового договору, як зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацію, реорганізацію, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 40, звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

На виконання частини 1 статті 43, для розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40, роботодавець зобов`язаний отримати згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Крім того, стаття 492 Кодексу законів про працю України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про реорганізацію та попередження позивача про звільнення) встановлювала порядок вивільнення працівників. Так, відповідно до частин 1-3 цієї статті, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Зміст вказаних норм, дає підстави для висновків, що однією з найважливіших гарантій для працівників при реорганізації, ліквідації, скороченні чисельності або штату, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника лише в тому разі, коли запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто всі вакантні посади або роботу за відповідною професією (спеціальністю), чи іншу роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Тобто, нормативне тлумачення частини 1 статті 40, частин 1 і 3 статті 492 Кодексу законів про працю України, дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку з реорганізацією або змінами в організації виробництва і праці, зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Після початку реорганізації Сумської митниці ДФС, 12.12.2019 був прийнятий Закон України № 378- IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», який набрав чинності 02.02.2020 та яким, окрім іншого, були внесені зміни до статті 492, а саме: після частини п`ятої доповнено новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

Також, 14.01.2020 був прийняти Закон України № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 13 лютого 2020 року. Цим законом, зокрема, внесені зміни до статті 87 Закону України «Про державну службу», а саме: частину 3 доповнено новим абзацом першим такого змісту: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».

Отже, з лютого 2020 року порядок припинення державної служби у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізацією державного органу чи його ліквідацією, був суттєво змінений в частині строків попередження про звільнення, гарантій працевлаштування, вивільнення та застосування норм Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, частина 5 статті 22 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу, залишилась незмінною.

Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов`язкового проведення конкурсу визначені статтею 41 Закону України «Про державну службу». Так, згідно з частиною 1 цієї статті, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Отже, навіть після зміни у лютому 2020 року порядку припинення державної служби у зв`язку з реорганізацією чи скороченням штату, Закон України "Про державну службу" передбачав можливість працевлаштування працівника, державна служба якого підлягала припиненню, на іншій рівнозначній або нижчій вакантній посаді.

Таким чином, з системного аналізу вказаних норм, а також з огляду на приписи статті 58 Конституції України, відповідно до яких, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, суд робить висновок, що до спірних правовідносин мають застосовуватись норми Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла на момент початку реорганізації Сумської митниці ДФС та попередження позивача про наступне вивільнення.

Тобто, суб`єкт призначення, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку з реорганізацією, зобов`язаний був запропонувати ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також зобов`язаний був виконати вимоги статті 43 Кодексу законів про працю України в частині погодження звільнення з виборним органом (профспілковим представником) первинної профспілкової організації.

Тим більше, що за змістом пунктів 52, 56 Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» та згідно з правовою позицією щодо застосування норм права, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17, необхідно керуватись принципом, відповідно до якого, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

VI. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору

У цій справі, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу, Слобожанська митниця вказує на дотримання вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку з реорганізацією Сумської митниці ДФС.

Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача-2, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 20 грудня 2019 року під час попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення 21 лютого 2020 року у зв`язку з реорганізацією Сумської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби, вакантні посади або інша робота, яку позивач могла виконувати відповідно до своєї кваліфікації, не пропонувались (а.с. 53). Не пропонувались такі посади або робота і під час прийняття наказу про звільнення.

В той же час, у Слобожанській митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, які ОСОБА_1 могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, що підтверджується наданим відповідачем-2 переліком вакантних посад (а.с. 183-186).

Крім того, після початку реорганізації та попередження про наступне вивільнення, Сумська митниця ДФС не погоджувала припинення державної служби позивача з виборним органом первинної профспілкової організації. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача-2 на лист № 25/00-01 від 26.11.2019 (а.с. 187), оскільки у ньому міститься лише загальна інформація про реорганізацію та можливе вивільнення працівників у зв`язку з цим.

За таких обставин, суд робить висновок про недотримання відповідачами вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України (в редакціях, які діяли на початок реорганізації та попередження про наступне вивільнення) при звільненні ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС, що свідчить про невідповідність оскаржуваного наказу критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог про його скасування.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Беручи до уваги приписи вказаної норми, суд вважає обґрунтованими і позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, зі змісту наказу № 89-о від 21.02.2020 (а.с. 15), судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади 21 лютого 2020 року. Згідно з Довідкою Сумської митниці ДФС № 05.02/3 від 14.01.2021 (а.с. 54), середньоденна заробітна плата позивача складає 459, 36 грн., а середньомісячна - 9 646, 50 грн.

З огляду на те, що часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 є період з 22.02.2020 по 01.04.2021, тобто, 13 місяців та 9 днів, з Сумської митниці ДФС підлягає стягненню середній заробіток за цей період в сумі: (13 х 9 646, 50) + (9 х 459. 36) = 129 538, 74 грн.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, підлягають негайному виконанню.

Тобто, на підставі приписів вказаних норм, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу розвитку персоналу управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 9 646, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середного заробітку - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Сумської митниці ДФС № 89-о від 21.02.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) на посаді головного державного інспектора відділу розвитку персоналом управління по роботі з персоналом Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код 39420037).

Стягнути з Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код 39420037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2020 по 01.04.2021 в сумі 129 538, 74 (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 74 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9 646, 50 (дев`ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 50 коп., підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик