Рішення № 96211158, 12.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15069/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 28 грудня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке викладене в листі від 05.10.2020 року № 1500-0413-8/75335 про відмову у виплаті допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його мати ОСОБА_2 на момент смерті; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його мати ОСОБА_2 на момент смерті; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці за вересень 2020 року, яке повинна була отримати його мати ОСОБА_2 на момент смерті.

Ухвалою від 30 грудня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 , яка працювала суддею Любашівського районного суду Одеської області з березня 1985 року по вересень 2017 року та з вересня 2017 року знаходилась на пенсії і отримувала довічне грошове утримання судді у відставці.

Так, позивач зазначив, що 02 жовтня 2020 року звернувся до відповідача з заявою про виплату допомоги на поховання після смерті матері - ОСОБА_2 та 20 жовтня 2020 року отримав відмову стосовно виплати допомоги на поховання матері ОСОБА_2 , так як Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач не погоджується з цією відмовою та вважає, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу, а тому відповідно до ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання допомоги на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

До суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 2340/21 від 18.01.2021 року), в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом праці особи саме на суддівській посаді та не є тотожними поняттями.

Також, відповідач зазначив, що механізм компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів у тому числі суддів у відставці визначено Порядком компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів у відставці, затвердженим рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 року №62, а тому відсутні підстави для виплати позивачу допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо позовної вимоги про виплату довічного грошового утримання за вересень 2020 року відповідач зазначив, що відповідно до ст. 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія. Відповідач зазначив, що 15 вересня 2020 року Головним управлінням було здійснено виплату пенсії ОСОБА_2 за вересень 2020 року.

До суду 18 січня 2021 року на виконання ухвали суду надійшли копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_3 .

Позивачем не подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 10 лютого 2021 року розгляд справи № 420/15069/20 продовжено за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи № 420/15069/20 спочатку.

До суду 01 березня 2021 року надійшли додаткові пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з порушених судом питань.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 03 березня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 29 березня 2021 року.

У зв`язку з знаходженням судді Юхтенко Л.Р. на лікарняному з 22 березня 2021 року по 07 квітня 2021 року, розгляд справи, призначений на 29 березня 2021 року не відбувся та відкладено на 08 квітня 2021 року.

На відкрите судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить звіт про надсилання судової повістки електронною поштою.

Представник відповідача на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, до суду 06 квітня 2021 року (вхід. ЕП/9174/21) від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи із характеру спірних правовідносин та предмету доказування, суд доходить висновку, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 08 квітня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено Любашівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22 вересня 2020 року відповідний актовий запис №363, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.11).

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 (а.с.14).

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки, виданої Любашівською селищною радою Любашівського району Одеської області від 23.09.2020 року вих. № 2664Ю, ОСОБА_1 похоронив свою матір ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).

Матеріалами пенсійної справи встановлено, що відповідно до протоколу № 533 від 23.08.2017 року ОСОБА_2 було призначено довічну грошове утримання судді у розмірі 90% (а.с.48).

Суд встановив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 02.10.2020 року про виплату йому допомоги на поховання після смерті мати ОСОБА_2 (а.с. 12).

Проте, листом від 05.10.2020 року вих. № 1500-0413-8/75335 ГУПФУ в Одеській області повідомило позивача про те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с.13).

Крім того, на підготовчому засіданні позивач стверджував, що його матері не виплачено щомісячне довічне грошове утримання за вересень 2020 року. Позивачем визнано, що 15 вересня 2020 року здійснена виплата щомісячного довічного грошового утримання, проте позивач вважає, що це виплата за попередній місяць, а не за поточний місяць.

Судом досліджена належним чином засвідчена копія пенсійної справи ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі також - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено сферу його дії. Так, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначає ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частиною 1 ст. 9 цього Закону передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ст. 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Так, суд встановив, що померла ОСОБА_4 отримувала не пенсію, а щомісячне довічне грошове утримання.

Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства. Так, призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, вказаним Законом чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016, рішення від 20.03.2002 року у справі №5-рп/2002, від 01.12.2004 року у справі №19-рп/2004, від 11.10.2005 року у справі №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 03.06.2013 року у справі №3-рп/2013).

У рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Таким чином, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

Згідно з п.п. 4 - 6 розділу ІІІ Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 №62 витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого.

Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання може здійснюватися чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку.

Отже, для осіб, які здійснили поховання суддів та суддів у відставці встановлено інший порядок виплати допомоги на поховання ніж той, що визначений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому посилання позивача на ст. 53 названого Закону є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке викладене в листі від 05.10.2020 року № 1500-0413-8/75335 про відмову у виплаті допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його мати ОСОБА_2 на момент смерті та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його мати ОСОБА_2 на момент смерті є безпідставними та не належать задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці за вересень 2020 року, яке повинна була отримати його мати ОСОБА_2 на момент смерті, суд вважає, що вони теж не належать задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що за заявою ОСОБА_2 виплата довічного грошового утримання судді у відставці здійснювалась щомісячно 15 числа на банківський рахунок філії АТ КБ «Приватбанк» та 15.09.2020 року ГУПФУ в Одеській області при житті ОСОБА_2 було здійснено зарахування на рахунок пенсій та інших виплат за вересень 2020 року, що включало виплату довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд встановив, що позивачем визнано, що 15 вересня 2020 року здійснена виплата щомісячного довічного грошового утримання.

Судом відхиляються доводи позивача, що виплата здійснюється у поточному місяці за попередній місяць, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до протоколу № 533 від 23.08.2017 року ОСОБА_2 було призначено довічну грошове утримання судді у розмірі 90% (а.с.48).

Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить окремого порядку виплати щомісячного грошового утримання, тому порядок виплати має відповідати встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином законом встановлений порядок виплати пенсії не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, тобто у поточному місяці за поточний місяць.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст.. 139 Кас України судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Також у зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.