Рішення № 96211016, 13.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1809/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю: представника позивача Вовк У.Я.,

відповідача Корольова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Корольова Вадима Вячеславовича за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та рішень приватного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця Корольова Вадима Вячеславовича з вимогами:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 17.08.2020р. у виконавчому провадженні 61020172 та щодо накладення арешту на майно: нежилі приміщеннями з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 187.9 кв.м.;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича зняти арешт з нежилих приміщень з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), за адресою; АДРЕСА_1 , загальною площею 187.9 кв.м.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі продажу від 29.04.2020 укладеного з ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності нерухомим майном. Водночас на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. перебуває виконавче провадження №61020172, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк», в межах якого винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника, яке йому не належить, натомість належить позивачу. ОСОБА_1 вважає арешт накладений відповідачем безпідставним, зокрема звертався із заявою про зняття арешту, однак вказана заява залишилася без реагування та виконання.

Ухвалою від 15.02.2021 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 22.03.2021 відкрив спрощене позовне провадження та залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 .

Ухвалою від 01.04.2021 суд призначив для розгляду справи судове засідання.

Приватний виконавець округу м. Києва Корольов В.В. надав відзив на позов. Заявлені вимоги вважає безпідставними, оскільки нежилі приміщення, щодо яких винесено оскаржувану постанову, є власністю ОСОБА_2 . А оскаржений арешт накладений з метою забезпечення виконання вимог АТ «ОТП Банк» і збереження майна боржника. Відтак ОСОБА_1 ніколи не був власником вказаних приміщень і відповідно його права не можуть бути порушені арештом, який накладений приватним виконавцем. Наголосив, що після прийняття відповідним судом рішення у справі за позовом про визнання договору купівлі- продажу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним та скасування державної реєстрації на спірні приміщення, буде повторно розглянуто питання скасування арешту на житлові приміщення.

АТ «ОТП Банк» надало письмові пояснення щодо позову. Вважає позовні вимоги не доведеними. Станом на сьогодні договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 187.9 кв.м., визнано недійсним в межах цивільної справи №757/35648/20-ц, про що відомо ОСОБА_1 , а відтак, на переконання третьої особи його права не були та не можуть бути порушені арештом який накладений приватним виконавцем. Розгляд справи представник третьої особи просила проводити без її участі.

Представник ОСОБА_2 також надав пояснення щодо позову, який вважає безпідставним. Зазначає, що переоформлення нежитлових приміщень відбулося незаконно, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження. Вважає, що неправомірні дії позивача направлені на незаконне заволодіння майном ОСОБА_2 грубо порушують права останнього. Обтяження вищевказаних приміщень які належать ОСОБА_2 на праві власності, забезпечують йому можливість здійснити розрахунки за кредитним договором з АТ «ОТП Банк». Тому скасування обтяжень, про які йдеться у позовній заяві, унеможливлять виконання ОСОБА_2 боргових зобов`язань за рахунок власного майна та відкриє можливість для третіх осіб здійснювати фіктивні операції з нерухомістю.

Ухвалою від 08.04.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та призначив справу до розгляду за межами суду в режимі відеоконференції.

Представник позивача позов підтримала.

Відповідач проти позову заперечив. Треті особи не забезпечили участь представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції за межами суду.

Враховуючи наведене та приписи ст. 268 КАС України, суд вважає за можливо розгляд справи продовжити за даної явки та за наявними матеріалами.

Заслухавши доводи сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, при вирішенні спору, суд керувався наступним.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідності до ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18, ст. 26 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. перебуває виконавче провадження № 61020172 від 20.01.2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

В межах виконавчого провадження № 61020172, 20.01.2020р. винесено постанову про арешт майна боржника та відповідно внесено запис про обтяження за № 35111876 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно відомостей Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься два записи за номером ВП 60557069 та номером ВП 61020172.

З інформаційної довідки № 196905976 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 20.01.2020р. за ОСОБА_2 , станом на момент отримання інформації - 20.01.2020 року, було зареєстровано відповідне нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), загальною площею 187,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця Корольова В.В. ВП №61020172 від 20.01.2020 накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , у тому числі накладений арешт розповсюджувався і на нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), загальною площею 187,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №35111876 (спеціальний розділ) про арешт нерухомого майна ОСОБА_2 .

Позивач звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з нежитлових приміщень з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 187.9 кв.м., оскільки право власності на останні він набув на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень укладеного між ним та ОСОБА_2 на підставі якого і відчужено арештоване нерухоме майно.

Листом № 135 від 22.01.2021 року приватний виконавець Корольов В.В. надав відповідь, щодо відсутності підстав для скасування арешту накладеного на нежилі приміщення.

Вважаючи дії вчинені приватним виконавцем в ході виконавчого провадження №61020172 незаконними та такими що порушують його майнові права, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Частиною 1 статті 48 Закону закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За змістом статті 56 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно 3 4. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як встановлено судом в ході виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. дізнався, що 28.04.2020 використовуючи цифровий підпис державного нотаріусу Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_4 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження №35111876, а 29.04.2020 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі якого відчужено арештоване нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), загальною площею 187,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому ОСОБА_4 повідомлено, що вона не вчиняла реєстраційних дій з припинення накладеного мною обтяження. Внесення запису про припинення обтяження №35111876 зроблено від її імені невідомими особами шляхом несанкціонованого втручання у роботу державних реєстрів, дистанційно скориставшись її особистим ключем, про що нотаріусом було зроблено відповідне повідомлення про злочин до правоохоронних органів Шумовим LA. повідомлено, що він не укладав угоду з ОСОБА_1 , 29.04.2020 року, не був присутнім у м. Києві і не підписував угоду у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О.

В ході виконавчого провадження №61020172, 17.08.2020 року приватним виконавцем

Корольовим В.В. було відновлено арешт, шляхом повторного накладення арешту на нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №220) (літ. А), загальною площею 187,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , чим фактично було поновлено обтяження, що діє з 20.01.2020 року.

ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг України» звернулись до Печорського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору від 29.04.2020 року за яким відбулось відчуження арештованого майна.

10.03.2021 року Печорським районним судом м. Києва по справі №757/35648/20-ц було винесено рішення, яким позовну заяву АТ «ОТП Банк» було задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з №1 по №8 (групи приміщень №220), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі №121.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Суд бере до уваги, що обставини встановлені в ході розгляду цивільної, адміністративної чи кримінальної справи не потребують доказування.

Відтак оскаржуваний арешт на переконання суду накладений правомірно з метою забезпечення виконання вимог АТ «ОТП Банк» (Стягувача) і збереження майна боржника.

А позивачем у свою чергу не надано суду доказів, яким саме чином та у який спосіб оскаржуваний арешт порушує його права у сфері публічно правових відносин.

Також суд бере до уваги покликання ОСОБА_2 на те що за фактом відчуження майна на яке накладено арешт спірною постановою було відкрито кримінальне провадження, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи встановлене та вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що у виконавця на момент винесення оскаржуваної постанови були підстави для вчинення спірних виконавчих дій, та вчинялися усі належні дії в межах виконавчого провадження для забезпечення виконання рішення.

Суд наголошує, що виконавець у свою чергу зобов`язаний вчиняти передбачені законом дії для забезпечення виконання виконавчого документа за заявою стягувана.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог Ч.2 ст. 2 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця про накладення арешту на майно боржника від 17.08.2020р. у виконавчому провадженні №61020172 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно не є протиправною та не підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, якими мотивовано його позовні вимоги, а приватний виконавець діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржені дії та постанова є такими, що прийняті приватним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.04.2021.

Суддя В.М. Сакалош