Рішення № 96210713, 12.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1464/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації, викладену в листі від 10 березня 2021 року за № 1201, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є дружиною померлого чоловіка ОСОБА_2 , який за життя був визнаний інвалідом війни II групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням військового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим я відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» маю право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 09 жовтня 1968 року ОСОБА_2 з 08 червня 1986 року по 22 липня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки Військової частини № 61511 від грудня 1992 року № 684 ОСОБА_2 в складі військової частини № 61511 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 08 червня 1986 року по 22 липня 1986 року та працював в зоні відчуження в червні - 22 дні, в липні - 21 день.

Згідно з експертним висновком Луганської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 27 липня 1994 року №447 захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-20 АБ № 0005866 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії MCE № 0033568, виданих 14 лютого 2006 року Обласним центром медико-соціальної експертизи, ОСОБА_2 з 13 лютого 2006 року встановлено 70 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та встановлено другу групу інвалідності безстроково.

На підставі зазначених документів за життя ОСОБА_2 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього № НОМЕР_3 , виданим 22 вересня 1999 року Луганською обласною державною адміністрацією, а також Слов`яносербським управлінням соціального захисту населення 23 січня 2007 року видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

04 березня 2021 року позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та видачу посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни.

Відповідач листом від 10 березня 2021 року № 1201 відмовив у встановленні позивачу статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни, яку обґрунтував тим, що статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено встановлення статусу саме дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням військових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою та безпідставною.

Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації позов не визнало, про що 08 квітня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подало відзив на позовну заяву (арк. спр. 49-53).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що 04 березня 2021 року позивач звернулась із заявою до управління щодо надання статусу члена сім`ї загиблого ветерана - інваліда війни та отримання посвідчення.

Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з копією експертного висновку від 13 лютого 2006 року № 0033568 ОСОБА_2 здобув захворюваність (інвалідність) у зв`язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської АЕС.

До членів сімей загиблих (тих які пропали безвісті) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених в пункті 1 статті 10 Закону, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Статус сім`ям цих осіб надається у разі загибелі (смерті) внаслідок:

-поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків);

-захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів;

- захворювання, пов`язаного з перебуванням на території інших держав воєнних дій та конфліктів.

Управлінням праці та соціального захисту населення Слов`яносербської райдержадміністрації ОСОБА_2 було видано посвідчення серії НОМЕР_4 від 23 січня 2007 року в якому зазначено, що ОСОБА_2 є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Видача вказаного посвідчення була зумовлена тим, що ОСОБА_2 здобув захворювання, пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, це посвідчення підтверджувало факт надання пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, саме для ОСОБА_2 .

Пунктом першим статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко визначено перелік осіб, яких віднесено до членів сімей загиблих, та на яких поширюються підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, але статтею 5 не передбачено підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни для осіб, що є членом сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, тому управління не має законних підстав у встановленні вказаного статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни позивачу.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 26-27).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (арк. спр. 6).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 09 липня 1988 року Трьохізбенською сільською Радою Слов`яносербського району Ворошиловградської області, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позивачем – ОСОБА_3 укладено шлюб, після укладання якого дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_4 (арк. спр. 14).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 09 жовтня 1968 року Любенським військоматом Полтавської області, ОСОБА_2 з 08 червня 1986 року по 22 липня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 8).

Згідно з довідкою військової частини № 61511 від грудня 1992 року № 684 ОСОБА_2 в складі військової частини № 61511 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 08 червня 1986 року по 22 липня 1986 року та працював в зоні відчуження в червні - 22 дні, в липні - 21 день (арк. спр. 9).

Відповідно до експертного висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 27 липня 1994 року №447 захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 10).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-20 АБ № 0005866 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії MCE № 0033568, виданих 14 лютого 2006 року Обласним центром медико-соціальної експертизи, ОСОБА_2 з 13 лютого 2006 року встановлено 70 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та встановлено другу групу інвалідності безстроково (арк. спр. 11).

ОСОБА_2 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього № НОМЕР_3 , виданими 22 вересня 1999 року Луганською обласною державною адміністрацією (арк. спр. 12), а також Слов`яносербським управлінням соціального захисту населення 23 січня 2007 року видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_4 (арк. спр. 13), згідно з яким ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 05 травня 2017 року виконкомом Райгородської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 15).

Згідно з довідкою № 738 від 16 березня 2021 року, виданою Військово - цивільною адміністрацією сіл Трьохізбенка, Оріхове-Донецьке, Кряківка, Лопаскине, Лобачеве Новоайдарського району Луганської області, позивач проживала спільно з чоловіком ОСОБА_2 по день його смерті за адресою: АДРЕСА_2 , та вели спільне сумісне господарство (арк. спр. 16).

На підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 19 січня 2018 року № 7627 Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні № 52 від 11 січня 2018 року з приводу смерті ОСОБА_2 дійшла висновку, що захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 17).

27 квітня 2018 року Луганською обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 № 608807 (арк. спр. 18).

04 березня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та видачу посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни (арк. спр. 44-45).

Листом від 10 березня 2021 року № 1201 відповідач повідомив позивачу, що статус члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни надається згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон). Підставою для надання статусу є експертний висновок причинного зв`язку смерті чоловіка, виданий Центральною Міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України. В експертному висновку на ОСОБА_2 , виданому Центральною Міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України від 19 січня 2018 року № 7627, зазначено, що захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З посиланням на пункт 1 статті 10 Закону відповідачем зроблено висновок про відсутність правових відстав для встановлення позивачу статусу члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону (арк. спр. 7, 46-47).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі – Закон №3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі – Положення № 302).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551 на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, від 19 січня 2018 року № 7627 захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 під час проходження учбових зборів з 08 червня 1986 року по 22 липня 1986 року виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та був особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання та смерть якого пов`язані з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд доходить висновку, що померлий чоловік позивача був інвалідом другої групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, помер від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто відповідно до статті 7 Закону № 3551 належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, а згідно з статтею 4 Закону № 3551 - до ветеранів війни.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім`ї загиблого”.

“Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни”, “Посвідчення учасника війни” і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім`ї загиблого” видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який мав статус ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551 поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та отримання відповідного посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу відповідного посвідчення.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Верховним Судом під час розгляду справи № 823/795/17 за адміністративним провадженням К/9901/2159/17 зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Судом на підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що для встановлення позивачеві статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне:

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації, викладену в листі від 10 березня 2021 року за № 1201, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - “Посвідчення члена сім`ї загиблого”;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видати “Посвідчення члена сім`ї загиблого” відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з коригуванням обраного позивачем способу судового захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 17 березня 2021 року № 0.0.2054445161.1 (арк. спр. 5).

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 31, ідентифікаційний код 03196989) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації, викладену в листі від 10 березня 2021 року за № 1201, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення - “Посвідчення члена сім`ї загиблого”.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видати “Посвідчення члена сім`ї загиблого” відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива