Рішення № 96210359, 12.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м.Київ №320/1312/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватас" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аватас" до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA100050/2020/000061/2 від 19 жовтня 2020 року, стягнути суму судового збору в розмірі 2 270 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару, який ввезено на митну територію України, за митною декларацією № UA 100050.2020.224409 від 15.10.2020, визначив митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Аватас" надало митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару, містять об`єктивні відомості та необхідні числові значення для обрахунку заявленої складової митної вартості товарів. Натомість митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100050/2020/000061/2 від 19 жовтня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA100050/2020/00261 від 19 жовтня 2020 року.

На переконання позивача, рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач, визначивши вартість цим методом, не обґрунтував числового значення митної вартості товарів, не зазначив об`єктивні факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування щодо обсягів, умов поставки, фактурної вартості, країни походження, не вказав підстав та обставин незастосування інших (попередніх п`яти) методів визначення митної вартості.

Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач не надав переконливих доказів, які свідчили б про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, в той час як правомірність дій та вимог митного органу повністю відповідає положенням чинного законодавства та підтверджується відповідними доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аватас" (ідентифікаційний код 37269798, місцезнаходження: 07800, Київська область, Бородянський район, смт Бородянка, вул. Індустріальна, 2-Г) 19.08.2010 зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аватас" (покупець) та Kale Kilit ve Kalip Sanayi A.S Turkey (продавець) укладено контракт міжнародної поставки № 03.02-01 (далі - Контракт). 03.02.2020 сторони уклали доповнення до Контракту від 03.02.2020 № 3.

За умовами Розділу I Контракту продавець поставляє покупцю продукцію – комплектуючі для виробництва вікон, дверей та інших конструкцій. Асортимент та кількість визначається Специфікаціями, що є невід`ємною частиною Контракта.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Контракту ціни на товари визначаються в специфікації та вказуються у EURO.

У п. 2.3. Контракту встановлено, що умовами поставки є FCA Стамбул, якщо інше не обумовлено Специфікацією.

Згідно із Специфікацією № 3 від 30.09.2020 до Контракту продавець поставляє покупцю фурнітуру для виготовлення вікон ПВХ на умовах EXW в асортименті, кількості та цінами згідно Специфікації.

Відповідно до вказаної Специфікації сума за контрактом становить 54 609,70 EURO.

На виконання умов Контракту продавець поставив продукцію покупцю згідно з інвойсом від 03.02.2020 на суму 54 609,70 EURO на умовах EXW Istanbul.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аватас" з метою митного оформлення фурнітури для виробництва вікон, що поставляється на територію України в межах укладеного Контракту з підприємством - продавцем Kale Kilit ve Kalip Sanayi A.S Turkey, оформило та подало Київській митниці митну декларацію № UA 100050.2020.224409 від 15.10.2020.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів Товариство з обмеженою відповідальністю "Аватас" разом з митною декларацією №UA 100050.2020.224409 від 15.10.2020 надало Київській митниці такі документи: пакувальний лист б/н від 30.09.2020; рахунок-фактуру (інвойс) ІР12020000000025 від 30.09.2020; коносамент GCL/MRD/ODS/200913 від 04.10.2020; автотранспортну накладну № 296 від 13.10.2020; сертифікат походження товару форми А D0227981 від 02.10.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 07-10/1 від 07.10.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток № 3 від 30.09.2020); доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація № 3 від 30.09.2020); Контракт від 03.02.2020 № 03.02-01; договір про надання послуг митного брокера від 12.04.2017 № 09/2017; договір (контракт) про перевезення від 25.06.2020 № 25-06/2020.

У митній декларації вартість товару в сумі 54 609,70 EURO визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто, за основним методом визначення митної вартості товарів.

Суд установив, що відповідач направив на електронну адресу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватас" повідомлення з проханням додатково надати документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією № UA 100050.2020.224409 від 15.10.2020: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрат на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за власним бажанням.

На вимогу Київської митниці Держмитслужби позивач надав додаткові документи, що додатково підтверджують заявлену митну вартість: копію декларації країни відправлення від 01.10.2020 №20343100ЕХ235106; витяг з прайс-листа підприємства KALE KILIT VE KALIP SAN.A.S від 01.09.2020; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 640/18794/18.

Митний орган, незважаючи на подані документи, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.2020 № UA 100050/2020/000061/2, застосувавши резервний метод.

27.10.2020 ТОВ «АВАТАС» подано скаргу на рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.2020 № UA 100050/2020/000061/2.

Згідно з листом від 03.11.2020 № 7.8-1/15/11/21715 за результатами розгляду скарги відповідач вказав, що підстави для скасування рішення про коригування відсутні, оскільки надані відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частин 2 та 21 статті 58 Митного кодексу.

Не погоджуючись із наведеним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією було подано до митного органу: пакувальний лист б/н від 30.09.2020; рахунок-фактуру (інвойс) ІР12020000000025 від 30.09.2020; коносамент GCL/MRD/ODS/200913 від 04.10.2020; автотранспортну накладну № 296 від 13.10.2020; сертифікат походження товару форми А D0227981 від 02.10.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 07-10/1 від 07.10.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток № 3 від 30.09.2020); доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація № 3 від 30.09.2020); Контракт від 03.02.2020 № 03.02-01; договір про надання послуг митного брокера 09/2017 12.04.2017; договір (контракт) про перевезення 1-06/17 01.05.2017.

У даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом, яка зазначена у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.

Між тим, зазначені висновки митного органу суд не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Крім того, суд звертає увагу, що ТОВ "Аватас" надано митному органу низку первинних документів, які не є обов`язковим відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження правильно визначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

Отже, за висновком суду, за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення непідтвердженої вартості продукції, у тому числі неправильне визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

Однією з підстав відмови позивачу у декларуванні продукції за основним методом було те, що поставка імпортованої продукції ТОВ "Аватас" відбулася на умовах EXW Стамбул, проте згідно з коносаментом місцем завантаження є морський порт Mardas, що суперечить Конвенції ООН від 2008 року, а довідка ТОВ «Дайрект Лайн» не може слугувати підтвердженням, оскільки невідоме відношення ТОВ «Дайрект Лайн» до даної поставки.

Щодо правомірності таких висновків Київської митниці Держмитслужби, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У п. 2.3. Контракту встановлено, що умовами поставки є FCA Стамбул, якщо інше не обумовлено Специфікацією.

Натомість згідно із Специфікацією № 3 від 30.09.2020 до Контракту визначено, що поставка здійснюється на умовах EXW в асортименті, кількості та цінами згідно Специфікації. Згідно з Інвойсом поставка здійснена на умовах EXW Стамбул.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на доставку продукції позивач надав відповідачу:

- копію договору (контракту) про перевезення від 25.06.2020 № 25-06/2020;

- копію коносаменту (Bill of lading) GCL/MRD/ODS/200913 від 04.10.2020;

- копію документу, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка ТОВ «Дайрект Лайн» від 07.10.2020 №1007/2;

- автотранспортну накладну від 13.10.2020 № 296.

За змістом договору (контракту) про перевезення від 25.06.2020 № 25-06/2020 ТОВ «Дайрект Лайн» (виконавець) зобов`язується за плату та за рахунок ТОВ "Аватас" (клієнт) організовувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу відповідно до узгоджених сторонами заявок. Договір передбачає використання виконавцем різних видів транспорту для забезпечення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.

Тобто, вказаний договір (контракт) передбачає надання послуг з мультимодального перевезення вантажів (перевезення вантажів двома або більше видами транспорту).

Згідно з довідкою ТОВ «Дайрект Лайн» від 07.10.2020 № 07-10/1 транспортні витрати з перевезення вантажу морським транспортом за межами митної території України, включаючи наземну перевозку по Турції за маршрутом порт Istanbul (Турція) – ОМТП, Україна для вантажу, який знаходився в контейнері ADMU5111296 згідно коносаменту № GCL/MRD/ODS/200913 становить 48 218,63 грн. Страхування вантажу за межами митної території України не проводилося.

Згідно з коносаментом № GCL/MRD/ODS/200913 портом отримання вантажу (Place of Receipt) є Стамбул. Згідно з правилами заповнення коносамента у полі Place of Receipt вказується локація, де відправник чи його агент передав вантаж перевізнику (морській лінії).

Відповідно до правил Інкотермс 2010, умови поставки EXW означають для продавця лише три обов`язки: виробництво продукції у визначеному обсязі, пакування та маркування, надання доступу до вантажу на своїй території та передача усіх документів для експорту.

Згідно з правилами Конвенції ООН від 2008 року про договори повністю чи частково морського міжнародного перевезення "Договір перевезення" означає договір, згідно з яким перевізник за сплату фрахта зобов`язується перевезти вантаж з одного місця в інше. Такий договір передбачає перевезення іншими видами транспорту в доповнення до морського перевезення.

З огляду на викладене, оскільки здійснення доставки товару від місця отримання вантажу – Стамбула до порту завантаження – Мардаса та зазначення про це в коносаменті, не суперечить міжнародним нормам та чинним нормам законодавства України, жодних підстав вважати, що транспортні витрати не підтверджуються належними документами (об`єктивними та документальними даними) та суперечать Конвенції ООН від 2008 року, немає.

Що стосується покликання митного органу на ту обставину, що відповідно до умов Контракту 100 % передоплата має бути здійснена за 2 дні до відправлення вантажу, а надані платіжні доручення № 454 від 01.07.2020, № 453 від 30.06.2020, № 448 від 16.06.2020 не відображають оплати за товар, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи ТОВ "Аватас" на підтвердження належної оплати за Контрактом надало платіжні доручення № 454 від 01.07.2020 на суму 5000,00 EURO, № 453 від 30.06.2020 в сумі 10 000,00 EURO, № 448 від 16.06.2020 в сумі 10 000,00 EURO, № 26 від 02.10.2020 в сумі 10 000,00 EURO, № 7 від 03.08.2020 в сумі 16 000,00 EURO, № 3 від 17.07.2020 в сумі 10 000,00 EURO, в яких зазначено оплату за Контрактом від 03.02.2020 № 03.02-01.

Зазначені документи є достатніми, належними та допустимими, що в повній мірі підтверджують оплату продукції (100 % передоплату).

Митний орган у відзиві вказує, що витяг з прайс-листу підприємства KALE КILIT VE KALIP SAN.A.S від 01.09.2020 не має адреси, телефонів для зв`язку, інших даних щодо контакту. Разом з тим, він адресований певному Дилеру, отже суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, оскільки за цим документом не пропонується будь-якому підприємству придбати товар за вказаною у прайс-листі ціною.

Натомість щодо вказаних аргументів суд звертає увагу на те, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення за наявності, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на відсутність в прайс-листі адреси, телефонів для зв`язку, інших даних щодо контакту як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа № 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що митним органом не доведено, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Аватас" документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Відповідач зазначив у рішенні, що митна вартість визначена резервним методом на раніше визнаних (визначених) вартостях: рішення від 19.08.2020 № UA408020/2020/019515, від 06.08.2020 № UA500490/2020/500190, проте відповідних пояснень та обґрунтувань не навів, чому саме ці рішення використані як підстава для обрахунку митної вартості продукції позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 640/18794/18, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019, яким задоволено позов про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2018 №/2018/000050/2, залишено без змін. Зазначений позов стосувався декларування аналогічної продукції - комплектуючих для виробництва вікон, дверей та інших конструкцій, що поставлялися позивачу тим самим продавцем - фірмою «KALE KILIT VE KALIP SANAYI A.S».

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100050/2020/000061/2 від 19 жовтня 2020 року є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 2 270,00 грн., а тому позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 2 270,00 грн.

Окрім того, позивач заявив про стягнення витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивач надав суду Договір від 11.01.2021 № 35-АО/21 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг та Додаткову угоду від 11.01.2021 № 1 до нього із зазначенням в останній переліку робіт (наданих послуг), а саме: вивчення документів щодо предмета спору, підготовка та подання позову до суду першої інстанції, представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, акт надання послуг №3 від 13.01.2021 та платіжне доручення №651 від 12.01.2021 про сплату адвокатських послуг у розмірі 15000 грн.

Крім того, одночасно із позовною заявою було подано ордер про надання послуг позивачу адвокатом Новобранець Тетяною Володимирівною в Київському окружному адміністративному суді.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закону) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу (ч. 1 ст. 901 ЦКУ).

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «АСТРОН» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг від 11.01.2021 № 35-АО/21.

Пунктом 4.2 зазначеного договору визначено, що клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді - на підставі рахунку-фактури, виданого об`єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

У подальшому, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «АСТРОН» була укладена додаткова угода №1 від 11.01.2021 до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 № 35-АО/21, якою було передбачено, що гонорар за надання послуг по даній справі, а саме за: вивчення документів щодо предмету спору, підготовку та подання позову до суду, підготовку інших процесуальних документів до суду першої інстанції, представництво інтересів клієнта і суді першої інстанції обчислюється у фіксованому розмірі, розмір якого становить 15 000 грн.

Також, судом встановлено, що згідно з наданим актом про надання послуг №3 від 13.01.2021, представником позивача були надані наступні послуги: правова допомога та адвокатські послуги по справі про скасування рішення про коригування митної вартості №UA100050/2020/000061/2 від 19 жовтня 2020 року, які оцінені у 15000 грн., з розрахунку 7,5 год.х 2000 грн.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100050/2020/000061/2 від 19 жовтня 2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватас" (ідентифікаційний код 37269798, місцезнаходження: 07800, Київська область, Бородянський район, смт Бородянка, вул. Індустріальна, 2-Г) судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.