Рішення № 96210101, 02.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2021 року Справа № 280/893/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Артоуз О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на мою користь пенсійні виплати, у розмірі 50 522,56 грн., інфляційні витрати за весь час прострочення, у розмірі 6 002,01 грн. та 3 % річних у розмірі 3 388,43 грн., всього стягнути 59 913, 00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі №0840/2897/18 позовні вимоги були задоволені повністю, зокрема: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо встановлення основного розміру пенсії ОСОБА_1 на рівні 70% на день призначення пенсії та зменшення основного розміру під час проведення перерахунку пенсії до 70%; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 23.09.2020 відповідач повідомив про часткове виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії, а саме була нарахована сума пенсії за період з 01.01.2016 по 21.12.2018 в сумі 54 064,59 грн., при цьому, донарахування та виплата за період з 22.12.2018 по 31.01.2019 в розмірі 3 542,03 грн. здійснена 08.01.2019, проте виплату нарахованої суми пенсії у розмірі 50 522,56 грн. відповідачем не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із Державного бюджету. На теперішній час, суми пенсії у розмірі 50522,56 грн. відповідачем, головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не виплачена. За таких обставин, вважаю, що з відповідача мають бути стягнути у судовому порядку пенсійні виплати, у розмірі 50522,56 грн., перераховані на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2018, які відповідач не виплатив. Також, з огляду на зазначене, наявність грошового зобов`язань, які відповідач належним чином не виконує, дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів. З урахуванням викладеного в позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач адміністративний позов не визнав, 09.03.2021 надав до суду відзив (вх.. №13587), відповідно до якого зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошових зобов`язань. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі №0840/2897/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволено в повному обсязі: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо встановлення основного розміру пенсії ОСОБА_1 на рівні 70% на день призначення пенсії та зменшення основного розміру під час проведення перерахунку пенсії до 70%; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.

17.01.2019 на його виконання видано виконавчий лист по справі.

15.07.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіновим І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 по справі №0840/2897/18.

Листом від 23.09.2020 відповідач повідомив про часткове виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії, а саме мені була нарахована сума пенсії за період з 01.01.2016 по 21.12.2018 в сумі 54 064,59 грн., при цьому, донарахування та виплата за період з 22.12.2018 по 31.01.2019 в розмірі 3 542,03 грн. здійснена 08.01.2019, проте виплату нарахованої суми пенсії у розмірі 50 522,56 грн. відповідачем не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із Державного бюджету.

20.11.2020 на адресу суду від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косінова І.В. надійшла заява (вх. №56047) про зміну способу і порядку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 по справі №0840/2897/18, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області на користь позивача пенсії, перерахованої з 01.01.2016 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 50522,56 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2020, по справі № 0840/2897/18 у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косінова І.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 0840/2897/18 було відмовлено.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що зазначені у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду адміністративної справи відповідач на виконання рішення суду у справі №0840/2897/18 здійснив перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення за період з 01.01.2016 в сумі 57606,62 грн., при цьому, донарахування та виплата за період з 22.12.2018 по 31.01.2019 в розмірі 3542,03 грн. здійснена 08.01.2019, проте виплату нарахованої суми пенсії у розмірі 54064,59 грн. відповідачем не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із Державного бюджету.

На підтвердження дотримання порядку виконання рішень відповідачем надано Витяг з реєстру, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до якого рішення суду від 08.10.2018 внесено до Реєстру за №43074 відповідно до п. 10 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1189/32641.

Таким чином, відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті статті 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 520/11829/17.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем подано позов про стягнення коштів, що нараховані на виконання судового рішення у справі №0840/2897/18 , відтак обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18).

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 09.04.2021.

Суддя О.О. Артоуз