Ухвала суду № 96209674, 12.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/2359/21

категорія 104000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського районного суду Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Коростишівського районного суду Житомирської області, в якому просить:

- визнати наявність протиправної дискримінації з боку Коростишівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за іншими ознаками: за станом здоров`я, - неспроможністю перебування дихання через маску, за характером/способом життя - винахідник, за майновою ознакою - неспроможністю сплачувати авансовий внесок на виконання судових рішень, тощо, за переконаннями - належністю до правозахисних організацій;

- зобов`язати Коростишівський районний суд Житомирської області забезпечити ОСОБА_1 вільний доступ до правосуддя, у тому числі подання документів суду в приміщенні останнього та припинити будь-яку його дискримінацію, у тому числі в судових розглядах;

- стягнути з держави через казначейську службу України за Коростишівського районного суду Житомирської області на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 100000 грн;

- стягнути з держави через казначейську службу України за Коростишівського районного суду Житомирської області на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є вимушеним переселенцем з тимчасово окупованої території України. Протягом останніх років позивачу доводиться часто звертатись до Коростишівського районного суду Житомирської області для вирішення цивільних, адміністративних та кримінально-правових відносин. З доводів позивача, відповідач постійно ображав його словами, діями та бездіяльністю, що призвело до нанесення позивачу різноманітної шкоди.

Так, позивач зазначає, що мали місце ряд випадків, які свідчать про протиправні дії відповідача та про дискримінаційне ставлення до нього суддів та працівників суду, а саме:

- при веденні справи в адміністративних правовідносинах (справа №686/2858/15-а провадження №2-а/280/57/15) суддя ОСОБА_2 постійно говорив, що позивач бреше і не є винахідником, хоча його винаходи оприлюднюються в різних спеціалізованих джерелах як українських, так і закордонних. Він і в інший спосіб принижував гідність позивача, позбавляв процесуальних прав, що негативно відбилось на судовому рішенні.

Так за справою №280/738/16-а провадження №2-а/280/1/17 із 5 (п`ятьох) наявних в позовній заяві вимог судовим рішенням вирішено лише 2 (два), які не охоплюють усі інші, конкретно, про негативну дискримінацію позивача відповідачем за іншої ознакою - реєстрацією вимушеного переселенця в зимовий період та за вибором ним банку.

Однією з причин цього, на думку позивача, є настільки демонстровано поблажлива поведінка судді в судовому засіданні до представниці відповідача й негативна упередженість до нього, що позивач вимушений був заявляти відвід судді, в задоволенні якого ним було відмовлено, навіть із ненаданням позивачу можливості його оформлення відповідно до вимог КАС України, тобто письмово, що суперечить частині 3 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суддя й у інший спосіб демонстративно встановив процедуру розгляду протилежну зазначеній не лише в КАС України, але й в міжнародних зобов`язаннях нашої держави, навіть в питанні відкриття провадження. Не бажаючи розглядати позовні вимоги, він відмовляв позивачу в задоволенні його клопотання про отримання доказів, заявлених позивачем, зокрема, у скарзі-позовній заяві;

- коли суддя Пасічний Т.З. розглядав інші справи, у тому числі кримінальну №280/349/16-к, в якій позивач є потерпілим, він також ображав позивача, називаючи брехуном, аж поки не переконався у протилежному, ознайомившись із матеріалами, роздрукованими досудовим слідством із сайту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, з листами відповідями «Укрпатенту» на запит досудового слідства, тощо. Але в цілому він так само продовжував себе вести за усіма справами, що на нього були розподілені;

- 3 грудня 2020 року суддя ОСОБА_2 повторно, тобто удруге, розглядав скаргу позивача на бездіяльність керівника Коростишівської місцевої прокуратури (кримінальне провадження №935/2790/20), оскільки ця справа повернулась йому після повторного апеляційного скасування ухвали іншого слідчого судді. Суддя ОСОБА_2 зірвав це судове засідання, оскільки позивач на його запитання пояснив, що він фізично не може дихати через маску, бо задихається в ній або блює (в останньому випадку - якщо вона з антисептиком). Суддя наказав скласти на позивача протокол про адміністративне правопорушення й викликати поліцію. В результаті, позивач вимушений й зараз оскаржувати постанову поліцейського, чому продовжує заважати йому відповідач;

- суддя Василенко Р.О., не маючи спеціалізації для здійснення розгляду справ у порядку кримінального судочинства, встановленої ч.1 ст.125 Конституції України розглядав кримінальні справи за участю позивача, зокрема, кримінальна справа №280/349/16-к провадження №1-кс/28012/18 і постановляв завідомо незаконні судові рішення; або постановляв судові рішення на його користь, проте такі, які неможливо виконати або в наступному відмовляв у звільненні позивача від сплати судового збору за скаргами на відмову у відкритті виконавчих проваджень за виконавчими листами, оскільки позивач неспроможний внести авансування. Це також:

- справа №280/1703/18 провадження №2-а/280/66/18 за позовом ОСОБА_1 до голови Коростишівської РДА - його ухвала про відмову в звільненні від сплати судового збору за подання заяви про виконання судового рішення;

- аналогічне рішення - ухвала постановлена цим суддею за справою №280/1704/18, провадження №2-а/280/67/18;

- справа №280/1111/16-к провадження №1-кс/280/474/16;

- справа №935/2790/20;

- рішення про дискримінацію в трудових відносинах за позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "Фабрика Єврошпон" справа №280/1768/16-ц, тощо.

Крім того, за кримінальною справою №280/349/16-к в різних кримінальні провадженнях суддя ОСОБА_3 демонстрував свою поблажливість до прокурорів, слідчих, які приймали участь в розгляді справи, дозволяючи їм принижувати позивача, брехати на позивача, тощо, навіть всупереч запереченням позивача проти цього, які позивач заявляв слідчому судді. Тобто слідчий суддя ОСОБА_3 також вчинив дискримінацію позивача разом із зазначеними учасниками. Натак, цими діями і бездіяльністю суддя ОСОБА_3 вчиняв порушення своїх обов`язків судді, закріплених в ч.1 ст.55, ч.2 ст.129 Конституції України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів», КПК України, тощо. Цим відповідач фактично примусив позивача покинути судове засідання із участю зазначеного прокурора з метою захисту ним свого здоров`я - у розумінні цього поняття, визначеному в абз.2 ч.1 ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», що було використано слідчим суддею ОСОБА_3 для постановлення завідомо незаконного судового рішення і для зривання позивачу процесуального строку на апеляційне оскарження;

- суддя Щербаченко І.В. в справі (справа №280/1455/16-а, провадження №2-а/280/85/16), коли позивач двічі в судовому засіданні заявив, що погано себе почуває і просив викликати швидку медичну допомогу, не лише не викликала її, але навпаки - усіляко погіршувала стан позивача. Аналогічна її поведінка у справі №280/1412/16-а провадження №2-а/280/82/16. Отже, вона постійно й негативно упереджена щодо позивача на користь іншої сторони в усіх справах;

- 29 грудня 2020 року, коли суддя Щербаченко І.В. розглядаючи відвід позивача, заявлений слідчому судді ОСОБА_3 (справа №935/2831, провадження №1-кс/935/956/20), організувала від 4 до 6 працівників суду, щоб вони психологічно тиснули на позивача, вимагаючи, щоб він дихав через маску; що вони робили протягом 40 хвилин, аж поки не прибув лікар швидкої медичної допомоги, викликаної ними, який на початку огляду позивача і по його завершенні, тобто двічі, повідомив судді та іншим присутнім, що він не може дати висновок чи може позивач дихати через маску без утруднення дихання і без шкоди для його здоров`я. У зв`язку із цим суддя оголосила позивачу попередження, внесене до протоколу судового засідання;

- 30 грудня 2020 року позивач прибув до відповідача з метою:

- подати клопотання про отримання документів, поданих ним в якості додатків у справі №935/2831, провадження №1-кс/935/956/20), та ознайомлення із матеріалами цієї справи (додаток 2);

- бути присутнім при оголошенні повного тексту ухвали, призначеного на 10 год. 00 хв. цього дня (додаток 3).

Службовець служби судової охорони Сімак О.О. (службове посвідчення серія НОМЕР_1 ) відмовився допустити позивача у приміщення суду, щоб позивач вручив канцелярії зазначене клопотання, повідомивши, що керівник апарату відповідача на прохання позивача повідомлена їм про відмову в допуску позивача до приміщення суду, й підтримала це, а працівники канцелярії суду відмовились вийти до позивача на вулицю, щоб отримати у позивача зазначене клопотання.

До 10 год. 30 хв. позивач вимушений був очікувати оголошення зазначеного судового рішення на вулиці, оскільки його не оголошували, позивач звернувся до зазначеного службовця з проханням передати працівникам апарату, судді Щербаченко І.В. на прохання позивача передзвонити йому, коли суддя вийде з нарадчої кімнати, щоб позивач підійшов до суду почути ухвалу, бо вимушений бодай трішки перепочити в приміщенні поблизу суду. Він обіцяв позивачу передати це прохання помічникові судді Щербаченко І.В., однак досі позивачу не передзвонили.

Протягом кількох років відповідач надсилає позивачу на його думку дефектні SMS-повідомлення, що унеможливлює його прибуття в судові засідання. Його письмові прохання щодо інших форм повідомлення позивача про судові засідання переважно залишаються без реагування. Натак, справа, зазначена вище в п.1.3 позовної заяви, розглядається слідчими суддями вдруге після двох апеляційних ухвал. Як підсумок, позивач вимушений був кілька разів звертатися до суду, навіть із забороною надіслання позивачу SMS-повідомлень.

Починаючи з весни 2020 року, відповідач чотири рази викликав до позивача поліцію з приводу його неможливості використовувати зазначену маску для дихання.

Один раз позивач вимушений був викликати до відповідача поліцію з приводу його небажання надати підтвердження про отримання у позивача документів, оскільки навесні 2020 року, коли позивач скористався поставленою відповідачем скринею для звернень, позивач протягом наступних кількох місяців не міг отримати ніякого письмового підтвердження цього, що призвело для значних ускладнень в захисті ним його законних прав та інтересів.

Отже, позивач вважає, що відповідач наніс йому матеріальну та моральну шкоду своїми дискримінаційними діями по відношенню до нього, що викладені вище, що слугувало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

22 березня 2021 року на адресу суду від позивача надійшло повторне клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору (а.с.23-24).

29 березня 2021 року ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

30 березня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-36). Відповідно до якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що починаючи з 5 листопада 2015 року, що підтверджує в позові ОСОБА_1 , позивач реалізував своє право на звернення до Коростишівського районного суду Житомирської області шляхом подачі 12 цивільних та адміністративних позовів, 50 заяв (скарг) на рішення, дії чи бездіяльність слідчих та прокурорів. Крім того, від ОСОБА_1 прийнято та зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду у цей період 156 заяв, звернень, запитів, 22 апеляційні скарги та 11 заяв про відвід суддів. Жодне не залишене без відповіді, усі звернення були відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України зареєстровані та вирішені у процесуальному порядку, шляхом надання відповіді відповідно до Законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації». ОСОБА_1 був позивачем, скаржником, заявником у 31 цивільній, адміністративній та кримінальній справах.

Суддями Коростишівського райсуду у період починаючи з 06.11.2015 по дату надходження даного позову до суду ухвалено 143 судових рішень у 31 судовій справі, в автоматизованій системі документообігу суду зареєстровано 95 проваджень по справам.

Всього, ОСОБА_1 261 раз був ініціатором звернення до суду, а саме: від позивача надійшло 261 заява, клопотання, скарги, звернення, запити. Наведені дані підтверджують обраний ОСОБА_1 спосіб захисту своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав та інтересів саме як звернення до суду, до Коростишівського районного суду Житомирської області. Розгляд судом заяв, клопотань, позовів ОСОБА_1 протирічить судженням ОСОБА_1 щодо дискримінації його як учасника судових розглядів та здійснення судом будь яких перешкод у доступі до правосуддя.

Щодо порушення його прав під час розгляду конкретних судових справ, а саме справ №№686/2858/15-а, 280/738/16-а, 935/2790/20, 280/349/16-к, 280/1703/18, 280/1704/18, 280/1111/16-к, 935/2790/20, 280/1768/16-ц, 280/1455/16-а, 280/1412/16-а, 935/2831/20, про які зазначає ОСОБА_1 у позові, відповідач пояснює наступне.

Справа №686/1858/15-а - розглянута, апеляційним судом апеляційна скарга залишена без задоволення, постанова райсуду у справі - залишена без змін.

Справа №280/738/16-а - розглянута, в апеляційному порядку рішення не переглядалося, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору апеляційним судом - залишені без розгляду.

Справа №280/349/16-к - ОСОБА_1 до Коростишівського районного суду подано 32 скарги на рішення, дії (бездіяльність) слідчого та прокурора у кримінальному провадженні та 6 заяв про відвід слідчих суддів, заявлених під час розгляду даних скарг. Із 32 скарг - 11 скарг - судом задоволено. Слідчим суддею Пасічним Т.З. розглянуто 5 скарг, з яких 1 - задоволена.

Справа №280/1703/18 - позовну заяву повернуто у зв`язку з несплатою судового збору, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу райсуду від 29.12.2018 року повернуто особі яка її подала апеляційним судом.

Справа №280/1704/18 - позовна заява повернута позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення без руху, апеляційна скарга повернута позивачу апеляційним судом.

Справа №280/1111/16-к - ОСОБА_1 до Коростишівського районного суду подано 8 скарг на рішення, дії (бездіяльність) слідчого та прокурора у кримінальному провадженні. Із 8 скарг - 4 скарги - судом задоволено. В апеляційному порядку оскаржено дві ухвали про залишення скарг без розгляду, які скасовані та повернуто до суду для продовження розгляду.

Справа №935/2790/20 - відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, ухвала оскаржена в апеляційному порядку. Після апеляційного перегляду - до суду не повернута станом на день підготовки відзиву.

Справа №280/1768/16-ц - позовні вимоги задоволено частково, апеляційну скаргу задоволено частково - рішення райсуду в частині відмови у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано та постановлено в цій частині нове рішення - про відмову у задоволені позовних вимог з інших підстав.

Справа №280/1455/16-а - позов задоволено частково, апеляційним судом рішення залишено без змін.

Справа №280/1412/16-а - позов задоволено частково, апеляційним судом рішення залишено без змін.

Справа №935/2831/20 - не вирішена, перебуває на розгляді.

До Коростишівського районного суду у період починаючи з 05.11.2015 ОСОБА_1 подано 22 апеляційні скарги на судові рішення Коростишівського райсуду різних категорій, які зареєстровані Коростишівським районним судом та направлені разом з матеріалами судових справ до апеляційних судів (Житомирського апеляційного суду чи Сьомого апеляційного адміністративного суду).

Щодо визнання наявності протиправної дискримінації зі сторони Коростишівського районного суду позивача ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідач зазначає наступне.

Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - є правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність, встановлена статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до Правил пропуску осіб до приміщення Коростишівського районного суду, затверджених наказом голови суду від 29.09.2020 №12-д встановлено, що тимчасово, у разі запровадження Кабінетом Міністрів України карантину, забороняється пропуск до приміщення суду осіб без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2», на всій території України, починаючи з 12 березня 2020 року встановлено карантин. Постановою КМУ від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 (далі - СОVID-19) до 30 квітня 2021 року на території України продовжено дію карантину. Протягом встановленого карантину від ОСОБА_1 до суду надійшло 53 письмових заяв, клопотань, скарг, що заперечує твердження позивача ОСОБА_1 про створення будь-яких перешкод у доступі до суду.

Усім відвідувачам суду, у випадку явки до суду, пропонується скористатися індивідуальними засобами захисту, а саме: на обличчя одягнути маску, таким чином, щоб вона прикривала рот та ніс, з метою недопущення поширення коронавірусної інфекції СОVID-19. Однак, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовляється одягати маску в приміщенні Коростишівського райсуду. Працівниками судової охорони, в холі суду, неодноразово пропонувалося скористатися засобами індивідуального захисту для пропуску ОСОБА_1 до приміщень Коростишівського районного суду, зокрема до залів судових засідань. ОСОБА_1 пропонується пройти до залу судового засідання в засобах індивідуального захисту (маски тощо) для розгляду справи за його заявою (скаргою), проте останній в категоричній формі відмовляється та покидає приміщення суду або ж знаходиться на дворі біля входу до будівлі суду.

Так, 3 грудня 2020 року з`явившись до суду для участі у розгляді справи №935/2790/20 ОСОБА_1 , не виконавши вимоги працівників судової охорони, щодо використання у приміщенні суду засобів індивідуального захисту, пройшов до зали судових засідань суду. Враховуючи невиконання Правил пропуску до суду та наявність у діях ОСОБА_1 ознак адмінправопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України, працівниками судової охорони були викликані працівники поліції для відповідного реагування. Після чого, працівники поліції з`явилися до суду, відібрали пояснення та покинули приміщення разом з ОСОБА_1 розгляд справи - не відбувся.

29 грудня 2020 року, історія повторилася - ОСОБА_1 прибув до суду для участі у розгляді справи, на пропозицію одягнути маску, повідомив головуючій судді про погане самопочуття, що на його думку, викликане використанням захисної маски. Враховуючи скарги ОСОБА_1 , працівниками апарату суду за телефонним номером «103» була викликана швидка медична допомога, працівники якої оглянули ОСОБА_1 , проте будь-яких висновків щодо незадовільного стану відвідувача надано не було.

Позивачем ОСОБА_1 ігноруються прохання працівників служби судової охорони щодо використання в приміщенні суду засобів індивідуального захисту - тому він обрав інший спосіб спілкування з працівниками судової охорони - викликати працівників апарату суду з порогу приміщення суду, не заходячи до будівлі та таким чином оголошує свої вимоги - викликати працівників для прийому документів, викликати помічника або секретаря судового засідання для надання інформації щодо його «позиції» щодо участі у судових засіданнях, вимоги вручити йому ті чи інші документи.

Щодо надсилання судом «дефектних» SMS-повідомлень відповідачем зазначено наступне.

Наказом Державної судової адміністрації України від 01.06.2013 №73 затверджено «Порядок надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляд SMS-повідомлень». Формування тексту судової повістки, облік та її відправка у вигляді SMS-повідомлення здійснюється в автоматизованій системі документообігу суду, працівники лише вводять реєстраційні дані щодо отримувача чи інформації по справі. Від інших учасників процесу скарги щодо «дефектності» SMS- повідомлень - не надходили. Враховуючи надходження від ОСОБА_1 у переважній більшості заяв (скарг) на рішення, дії чи бездіяльність слідчих та прокурорів, (50 із 95 проваджень наявних в суді), та враховуючи «короткі» строки призначення та розгляду справ даної категорії - SMS-повідомлення здебільшого є найбільш оптимальним шляхом повідомлення учасників справи про призначення справ до розгляду.

Жодних дискримінаційних дій щодо ОСОБА_1 суд, в особі працівників суду та суддів, не вчиняє, доступ до правосуддя - не обмежує. Дії ОСОБА_1 зводяться до того, що на пропозицію працівників судової охорони, працівників апарату суду одягнути захисну медичну маску - позивач в категоричній формі відмовляється та залишає приміщення суду, виходить на вулицю на територію подвір`я суду. Пропозиції ОСОБА_1 - використовуючи медичну маску пройти до приміщень суду, зокрема до залів судових засідань, які мають більшу площу, де може бути дотримана інша рекомендація МОЗ щодо дотримання соціальної дистанції без застосування медичної маски - ігнорується та не виконується. Враховуючи малу площу холу Коростишівського районного суду та неможливість у зв`язку з цим дотримання соціальної дистанції з іншими учасниками судових процесів, працівниками суду - використання захисної медичної маски з метою уникнення загрози розповсюдження (чи зараження) вірусної хвороби - є необхідною. Проте, навіть альтернативні пропозиції щодо можливості участі в судових засіданнях - пройти до зали суду в масці та перебувати у залі судових засідань з дотриманням соціальної дистанції - ОСОБА_1 не приймаються.

9 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну підстав і збільшення розміру позовних вимог вх. №18042/21.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року заяву про зміну підстав і збільшення розміру позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.

Розглядаючи справу у порядку спрощеного позовного провадження, досліджуючи матеріали справи та питання підсудності даної справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частинами 1-3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Конституцією України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (стаття 126 Конституції України). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У 1998 році Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 2 грудня 1998 року, витяг з якої розміщений на офіційній Інтернет сторінці Верховної Ради України та доступний за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0096700-98#Text, зазначила: Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у чинному порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Саме в такому розумінні мають застосовуватись положення статей 55, 56 Конституції України про гарантію права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб та на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень. Суд є органом, який вирішує такі скарги, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються в порядку, визначеному Конституцією України і законодавством про судочинство.

У Конституції України зазначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до статті 62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за таку шкоду відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Отже, в наведеній ухвалі, Верховний Суд України заклав фундаментальний підхід до розуміння принципу незалежності судді та суду у випадку оскарження їх дій щодо здійснення правосуддя, який залишається незмінним до даного часу.

Відповідно до абзацу другого пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У постанові пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, підпунктів 1, 7, 9 частини 1 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (прим. - текст постанови з посиланням на норми права, що втратили чинність наведений без змін для забезпечення праворозуміння висновків пленуму Верховного Суду України) судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Наведеної правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц (пункти 36, 39, 40, 78-80 постанови), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 30, 37, 39, 61-65 постанови), від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 (пункт 25 постанови), а також Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15.

Зі змісту позовних вимог у даній справі слідує, що позивач оскаржує дії суддів та працівників апарату Коростишівського районного суду Житомирської області, які виразилися, на думку позивача, у його дискримінації за станом здоров`я, перешкоджанню у доступі до правосуддя, порушення його прав під час розгляду його справ, скарг та заяв, а також дискримінації, пов`язаної з вчиненням процесуальних дій у судових справах, крім того на думку позивача вказані дії спричинили йому моральну та матеріальну шкоду.

Діяльність відповідача, яка оскаржується, є нічим іншим як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судових справ, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям «здійснення правосуддя», та свідчить про те, що у даному випадку суд не є суб`єктом владних повноважень.

Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов`язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо доступу до приміщення суду, участі у судових засіданнях, подання заяв та клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, видачею виконавчих листів тощо, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов`язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене суд вважає, що даний спір не підсудний адміністративному суду та закриває провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Вирішуючи питання щодо підсудності даної адміністративної справи суд зазначає наступне.

У низці своїх рішень Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду що стосуються здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Отже, спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц зазначено, що відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у частині вказаних вимог позивача, які не можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.

Щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд-відповідача, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 22-25 постанови від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18, пославшись на висновки Консультативної ради європейських суддів, зазначила, що недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що означений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Отже, неможливим є притягнення судді або суду до цивільної відповідальності за здійснення правосуддя, окрім випадків коли дії судді (суддів) були навмисними, тобто становили склад правопорушення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд роз`яснює позивачу, що даний спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Додатково суд вважає за потрібне роз`яснити позивачу щодо підсудності позовних вимог про відшкодування шкоди.

Стаття 1176 Цивільного кодексу України закріплює приписи про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю спеціальних суб`єктів, зокрема, суду.

Приписи статті 1176 Цивільного кодексу України визначають випадки, в яких може бути заявлена позовна вимога про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (частина 5 статті 1176 Цивільного кодексу України).

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання незаконними дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) щодо здійснення правосуддя не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, то вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду можуть бути предметом розгляду місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства виключно у випадках передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частина 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Так, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи. У вказаній ухвалі судом вирішено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а саме: клопотання позивача задоволено частково, відстрочено сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6908 грн 00 коп. до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року повторно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, у зв`язку з тим, що з постановленням ухвали про закриття провадження розгляд даної справи закінчується, до стягнення з позивача на користь Державного Бюджету належить 6908 грн 00 коп. судового збору.

Однак, відповідно до підпункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на те, що сплата судового збору була відстрочена позивачу до прийняття судового рішення у справі, враховуючи наведені положення Закону України "Про судовий збір" та зважаючи на те, що за результатами розгляду даної справи судом приймається ухвала про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача судового збору.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, підпунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір",

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі №240/2359/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , санаторій для батьків з дітьми "Тетерів", паспорт НОМЕР_2 ) до Коростишівського районного суду Житомирської області (вул.Героїв Небесної Сотні, 52, м.Коростишів, Житомирська область, 10004, код ЄДРПОУ 37927181) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін