Рішення № 96209516, 12.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 р. Справа№200/9481/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання провести перерахунок пенсії за віком відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком, з урахуванням неврахованого періоду трудового стажу з 08.10.1984 по 19.08.1988 роботи у Ворошиловградській лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського, періоду проходження військової служби з 26.11.1976 по 06.12.1978 та норм ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позову посилається на те, що перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В січні 2020 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання роз`яснень підстав не врахування періоду проходження військової служби з 26.11.1976 по 06.12.1978 та періодів роботи з 08.10.1984 по 19.08.1988 у Ворошиловградській лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського та у радгоспі «Знамя».

Листом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 39/Т-01-01-06 йому повідомлено про те, що за вказані періоди відсутні відповідні довідки.

Вважає дії відповідача протиправними і такими, що порушує його соціальні та конституційні права, оскільки, на його думку, при зверненні до відповідача ним надано усі необхідні документи для призначення пенсії.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що 10.01.2018 позивачу згідно його заяви призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаж його роботи, врахований ПФУ станом на 01.12.2017, становив 31 рік 04 місяці 0 днів. Зазначає, що у поданій заяві позивачем не ставилось питання про зарахування до загального стажу роботи періодів військової служби та роботи з 26.11.1976 по 06.12.1978 в пільговому обчисленні відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим управлінням не приймалось рішення про обчислення або відмову в обчисленні означених періодів у пільговому розрахунку.

Рішенням Лівобережного ОУ ПФУ м. Маріуполя Донецької області від 10.01.2018 не зараховано до загального стажу роботи позивача період проходження строкової військової служби, згідно даних Маріупольського об`єднаного військового комісаріату від 02.11.2017, та період роботи з 08.10.1984 по 19.08.1988.

Щодо зарахування вказаних періодів роботи до стажу позивача у пільговому обчисленні відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач зазначив, що законодавцем визначено право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі лише час роботи у низці закладів охорони здоров`я, у зв`язку з чим вказує на відсутність правових підстав для обчислення часу проходження військової служби відповідно до норм вказаної статті.

Відповідач зауважує, що трудова книжка позивача містить виправлення в місяці звільнення та в місяці наказу про звільнення з лікарні, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, та підставою незарахування періоду роботи з 08.10.1984 по 19.08.1988 до загального стажу роботи позивача. Враховуючи зазначене, вказує, що оскільки управлінням не зараховано вказаний період роботи позивача до його загального стажу, питання про обчислення цього періоду у пільговому розрахунку не розглядалось. Також відповідач зазначає про ненадання позивачем до управління довідки або первинних документів на підтвердження його стажу роботи та зайнятості весь спірний період у патолого-анатомічному відділенні лікарні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2020 розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 21.01.2021.

21.01.2021 підготовче засіданні у справі відкладено на 11.02.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 11.03.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 30.03.2021.

30.03.2021 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у черговій відпустці, наступне судове засідання у справі призначене на 12.04.2021.

12.04.2021 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, проте надали письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснюється судом у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як вбачається із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірні періоди:

- з 26.11.1978 по 06.12.1978 проходив службу у лавах Радянської армії;

- з 08.10.1984 по 19.08.1988 працював у Ворошиловградській обласній лікарні ім. Ф.Е.Дзержинського в якості санітара прозекторського відділення (нак. 197к від 08.10.1984).

На підставі заяви від 01.12.2017 позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.10.2017.

При призначенні пенсії відповідачем було встановлено, зокрема:

- довідка від 02.11.2017 № 1/349 про військову службу з 26.11.1976 по 06.12.1978 видана невірно, а саме: підстава трудова книжка;

- у запису № 11-12 трудової книжки є період роботи з 08.10.1984 по 19.08.1988 у Ворошиловградській лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського, однак дата у наказі та дата звільнення з роботи зроблені некоректно (довідка про підтвердження стажу не надана), у зв`язку із чим вказані періоди не були зараховані відповідачем до стажу роботи позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вже зазначалось судом, із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач у спірні періоди:

- з 26.11.1978 по 06.12.1978 проходив службу у лавах Радянської армії;

- з 08.10.1984 по 19.08.1988 працював у Ворошиловградській обласній лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського в якості санітара прозекторського відділення (нак. 197 к від 08.10.1984).

З аналізу зазначених записів суд приходить до висновку, що вони містять належні та достатні відомості щодо періодів військової служби і роботи позивача в лікарні та характеру виконуваної ним роботи, у зв`язку з чим мають бути зараховані до стажу, що визначає його право на пенсію, а тому відмова відповідача у незарахуванні їх до стажу роботи позивача з підстав ненадання уточнюючих довідок є протиправною, оскільки не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Твердження відповідача, викладені у його листі 28.02.2020 № 39/Т-01-01-06 щодо некоректних записів у трудовій книжці та невірної, на його думку, підстави видачі довідки про проходження військової служби, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

У п. 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи .

Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.) та показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.12.2020 у справі № 522/18073/16-а.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування спірних періодів трудового стажу позивача, вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач при вчинені дій, що оскаржують ся, не врахував ту обставину, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Крім того, доказів здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення та перевірку спірних періодів роботи позивача, які мають бути враховані до його стажу роботи для призначення пенсії, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб, суду не надано.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно ненадання позивачем документів щодо його стажу, оскільки органи ПФУ мають широкий спектр повноважень щодо встановлення фактів, які мають значення при вирішенні питання щодо призначення та перерахунку пенсії.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача щодо незарахування до стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби з 26.11.1976 по 06.12.1978 та періоду з 08.10.1984 по 19.08.1988 роботи у Ворошиловоградській лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського.

При цьому, оскільки позивач у період з 08.10.1984 по 19.08.1988 працював санітаром прозекторського відділення у Ворошиловоградській лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського, він підлягає зарахуванню до його стажу у подвійному розмірі з урахуванням приписів ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо позовних вимог про зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу позивача у подвійному розмірі у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то вони задоволенню не підлягають з підстав їх невідповідності приписам діючого законодавства.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до трудового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2020 № 1265 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, буде належним і достатнім способом захисту його порушеного права.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що при повторному розгляді заяви позивача, необхідно прийняти відповідне рішення з урахуванням спірних періодів роботи позивача та вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ № 300318, копія якої наявна в матеріалах справи, є особою з інвалідністю другої групи і він згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а) щодо незарахування до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоду проходження ним строкової військової служби з 26.11.1976 по 06.12.1978 та періоду з 08.10.1984 по 19.08.1988 роботи у Ворошиловоградській лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 23.01.2020 № 1265 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко