Ухвала суду № 96209476, 13.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

13 квітня 2021 р. Справа №200/2173/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

26 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов особи, яка проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому позивач просив:

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ф-3954-47 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 34 252,12 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що, на період проведення антитерористичної операції платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, де проводилась антитерористична операція, звільнені від виконання своїх обов`язків.

02 березня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі № 200/2173/21-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

01 квітня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 12 листопада 2020 року № Ф-3954-47У на суму 11 803,66 грн (виконавче провадження № 64359185) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Заява обґрунтована тим, що 03 лютого 2021 року старший державний виконавець Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Філонік А.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 64359185 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ф-3954-47 на суму 11 803,66 грн.

Позивач зазначає, враховуючи той факт, що державним виконавцем розпочато примусове виконання оскаржуваної вимоги, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення його порушених прав, а забезпечення позову не порушить прав та інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.

У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у щорічній основній відпустці з 22 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року заява про забезпечення позову отримана суддею 12 квітня 2021 року (перший робочий день після завершення відпустки).

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

П. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Ч. 2 ст. 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Такі правові висновки щодо застосування ст. ст. 150, 151 КАС України викладені Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 826/16888/18.

Щодо доводів на обґрунтування заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень слід зазначити таке.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних та юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення його порушених прав.

Суд зауважує, що по суті позивач лише процитував частину норми п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Суд відзначає, що певний негативний вплив рішення суб`єкта владних повноважень на права та інтереси позивача сам по собі не є підставою забезпечення позову.

При цьому позивач не навів конкретних доводів з приводу того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист та поновлення його прав; позивач не навів аргументів на користь того, що такі ускладнення є істотними; не надав докази на підтвердження цих доводів і аргументів.

Суд, керуючись принципом офіційного з`ясування обставин у справі, самостійно отримав відомості про виконавче провадження № 64359185 з Автоматизованої системи виконавчого провадження і встановив, що у цьому виконавчому провадженні винесена лише постанова про його відкриття.

Станом на 13 квітня 2021 року відомостей про вчинення будь-яких інших виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні Автоматизована система виконавчого провадження не містить.

З огляду на предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реального виконання судового рішення про задоволення позовних вимог (у разі його постановлення).

Отже, підстави забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, в даному випадку відсутні.

Що ж стосується відновлення порушених прав позивача, то у випадку задоволення позову та визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу виникнуть передбачені п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження із застосуванням наслідків, визначених ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність спірної вимоги, а також про те, що вона явно суперечить вимогам закону, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.

Отже, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову в даному випадку також відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні його позову до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

4. Повне судове рішення складено 13 квітня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко