Рішення № 96209388, 12.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 р. Справа№200/1590/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

12 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДМС України в області), в якому позивач просив:

- визнати незаконною відмову ГУ ДМС в області в особі Краматорського міського відділу від 22 січня 2021 року № Д-27/6/1443-21 у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки;

- зобов`язати ГУ ДМС України в області в особі Краматорського міського відділу видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

17 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/1590/21-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ч. 2 ст. 262 КАС України передбачено, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив здійснити обмін його паспорта громадянина України на новий паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503) у зв`язку зі зміною прізвища.

Дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Стверджував, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Відповідач зазначив, що 22 січня 2021 року до Краматорського міського відділу ГУ ДМС в області засобами поштового зв`язку надійшла заява (вх. № Д-27/6/1443-21 від 22 січня 2021 року) ОСОБА_1 з приводу оформлення йому паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку з необхідністю його обміну через зміну прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

02 лютого 2021 року Краматорський міський відділ ГУ ДМС в області надав відповідь № Д-27/6/1443-21/6/1402.48/7-21, якою роз`яснив вимоги чинного законодавства України щодо порядку обміну та видачі паспорта громадянина України.

Відповідач наголошував, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який був оформлений за допомогою засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого внесені відповідні персональні біометричні дані позивача. На переконання відповідача, це є свідченням того, що позивач фактично не відмовляється від використання паспортного документа, оформленого за допомогою електронних засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і, як наслідок, безпідставності його позовних вимог.

Також відповідач зазначає, що заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для здійснення процедури обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку з непридатністю до користування.

З огляду на викладене просив відмовити в позові.

Позивач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що через свої релігійні переконання відмовився від ідентифікаційного номера та паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Краматорським МВ ГУДМС України в Донецькій області.

Позивач має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, про що свідчить особлива відмітка від 14 червня 2017, проставлена в його паспорті.

З 03 листопада 2020 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено штампом про реєстрацію місця проживання, проставленим в його паспорті.

14 січня 2021 року Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стажу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повторно видав позивачу свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , згідно з яким прізвище позивача змінено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ідентифікаційний код 37841728) зареєстроване як юридична особа 09 серпня 2011 року, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема виписка від 07 липня 2020 року).

В структуру ГУ ДМС в області входить територіальний підрозділ - Краматорський міський відділ без статусу юридичної особи.

21 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського відділу з заявою, в якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у зв`язку зі зміною (поправкою) прізвища у вигляді книжечки зразка 1994 року, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

В переліку додатків до цієї заяви ОСОБА_1 вказав такі документи: 1) копія паспорта; 2) копія нового свідоцтва; 3) копія рішення Донецького окружного адміністративного суду.

Заява ОСОБА_1 надійшла до Краматорського міського відділу 22 січня 2021 року і зареєстрована за вхідним № Д-27/6/1443/21.

За наслідками розгляду цієї заяви листом від 02 лютого 2021 року № Д-27/6/1443-21/1402.48/7-21 Краматорський міський відділ відмовив ОСОБА_1 у наданні такого паспорта, покликаючись на те, що позивач не надав документи, визначені Тимчасовим порядком № 456, у тому числі заяву встановленого зразка та рішення суду.

Також судом встановлено, що 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 з внесенням інформації про нього до Єдиного демографічного реєстру.

На час виникнення спірних правовідносин паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 має статус «втрачений», про що свідчить облікова картка особи та відмітка на сторінці 8 паспорта громадянина України серії НОМЕР_5

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Ст. 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Ст. 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд зазначає, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закон України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492 внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Ч. 1 ст. 13 Закону № 5492 передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 5492 бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 5492 оформлення, видача, обмін документів… відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону № 5492 уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492).

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, … здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492).

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону № 5492 паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ч. 7 ст. 21 Закону № 5492. Серед іншого він містить унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.

Ст. 7 Закону № 5492 визначений перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (п. 13 ч. 1 ст. 7 Закону № 5492).

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 5492 забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - постанова КМУ № 302) затверджені:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія;

- Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

За змістом п. 2 Постанови КМУ № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку № 302, затвердженого цією постановою.

П. 3 постанови КМУ № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

П. 3 постанови КМУ № 302 також передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Обмін паспорта громадянина України згідно з Порядком № 302.

Відповідно до п. 1 Порядку № 302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з п. 2 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);

2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);

3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;

4) закінчення строку дії паспорта;

5) непридатності паспорта для подальшого використання;

6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;

7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Згідно з положеннями п. 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:

1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).

Відповідно до п. 10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).

За правилами п. 13 Порядку № 302 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Серед іншого, до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт: унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними); відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису; відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук (пп. пп. 6, 7, 8, 9, 10 п. 14 Порядку № 302).

Подання документів для обміну паспорта відповідно до Порядку № 302.

Згідно з п. 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Відповідно до п. 20 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Згідно з п. 21 Порядку № 302 у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).

П. 69 Порядку № 302 визначено, що заявник подає для обміну паспорта такі документи:

1) паспорт, що підлягає обміну;

2) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку);

3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

4) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

5) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати;

7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року);

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

8) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

На час виникнення спірних правовідносин чинним є Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховною Радою України 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503).

Відповідно до п. 1 Положення № 2503 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Згідно з п. 3 Положення № 2503 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 5-9 Положення № 2503 паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт».

На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України».

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.

Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Підстави для обміну паспорта визначені п. 16 Положення № 2503.

Обмін паспорта провадиться у разі:

- зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;

- встановлення розбіжностей у записах;

- непридатності для користування.

Згідно з п. 17 Положення № 2503 для обміну паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- паспорт, що підлягає обміну;

- дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Висновок суту по суті позовних вимог.

Як свідчить лист Краматорського міського відділу від 02 лютого 2021 року № Д-27/6/1443-21/1402.48/7-21 ОСОБА_1 по суті було відмовлено в обміні паспорта у зв`язку з тим, що позивач не виконав вимоги Тимчасового порядку № 456, а саме не надав заяву встановленого зразка та рішення суду.

Інших підстав відмови в обміні паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови в обміні паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені в листі Краматорського міського відділу від 02 лютого 2021 року № Д-27/6/1443-21/1402.48/7-21.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 520/4214/19, від 28 лютого 2020 року у справі № 200/10469/19-а.

Як наслідок, суд оцінює правомірність відмови відповідача в обміні паспорта, виходячи саме з тих доводів, що були наведені ним у згаданому вище листі.

З цих міркувань суд відхиляє заперечення відповідача, які стосуються документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який був оформлений за допомогою засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого внесені відповідні персональні біометричні дані, а також щодо присвоєння позивачу унікального номеру запису в реєстрі.

Суд зазначає, що відповідь Краматорського міського відділу від 02 лютого 2021 року № Д-27/6/1443-21/1402.48/7-21 можна вважати рішенням про відмову у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503.

Щодо ненадання ОСОБА_1 разом з заявою про обмін паспорта рішення суду слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1 Тимчасового порядку № 456, цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз. 5 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 не був «особою, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року» в розумінні п. 1 Тимчасового порядку № 456, як наслідок, норми цього нормативно-правового акту не могли бути застосовані до неї.

Беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог і підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії (постанова від 19 вересня 2018 року).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492, на відміну від норм Положення № 2503 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у цьому випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Водночас суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для обміну паспорта зразка 1994 року - паспортом, що підлягає обміну, та двома фотокартками (п. 17 Положення № 2503).

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі № 0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі № 2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі № 807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 240/575/20.

Звернення до територіального підрозділу ДМС з заявою-анкетою відповідно до Порядку № 302, слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивач.

Разом із цим суд констатує, що, звертаючись з заявою про обмін паспорта громадянина України, позивач не виконав вимоги п. 17 Положення № 2503, а саме не надав паспорт, що підлягає обміну (в переліку додатків до заяви від 21 січня 2021 року вказана копія паспорта, що підлягає обміну), а також не надав дві фотокартки.

Суд не ставить під сумнів право позивача на обмін паспорта громадянина України у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » на новий паспорт громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503.

Водночас суд зауважує, що для проведення такого обміну позивач не виконав вимоги п. 17 Порядку № 2503, тобто не надав компетентному органу об`єктивно необхідні для цього документи.

За встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною відмови ГУ ДМС в області в особі Краматорського міського відділу від 22 січня 2021 року № Д-27/6/1443-21 у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки та про зобов`язання ГУ ДМС України в області в особі Краматорського міського відділу видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки не підлягають задоволенню.

Окремо суд зауважує, що позивач допустив помилку при визначенні дати і номера листа Краматорського міського відділу, вказавши «22 січня 2021 року № Д-27/6/1443-21» замість «02 лютого 2021 року № Д-27/6/1443-21/1402.48/7-21».

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Відмова у задоволенні позовних вимог не позбавляє позивача права на повторне звернення до компетентного органу з заявою про обмін паспорта громадянина України з дотриманням вимог п. 17 Положення № 2503.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (квитанція від 12 лютого 2021 року).

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 37841728, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20) в особі Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, буд. 11) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко