Рішення № 96209329, 23.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 р. Справа№200/8152/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О.,

за участю:

представника позивача - Лісової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Краматорського міського центру зайнятості (далі - відповідач, управління) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 09 червня 2020 року про скорочення виплати допомоги по безробіттю з 06 червня 2020 року по 03 вересня 2020 року;

- зобов`язання продовжити виплату з 06 червня 2020 року, нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю;

- зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по безробіттю;

Також позивач просив суд звернути рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 січня 2019 року позивача було взято на облік в Краматорський міський центр зайнятості та з 30 січня 2019 року призначено допомогу по безробіттю строком на 360 календарних днів. У лютому 2020 року позивача вдруге взято на облік та призначено виплату допомоги в якості відповідного залишку у кількості 205 календарних днів.

Після надання позивачем довідки з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, відповідачем було прийнято рішення про скорочення допомоги по безробіттю з 06 червня 2020 року по 03 вересня 2020 року.

Листом від 19 червня 2020 року відповідач повідомив про неможливість призначити допомогу по безробіттю як особі передпенсійного віку та посилався на положення статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як на підставу для скорочення виплати допомоги по безробіттю.

Позивач зазначає, що на час призначення допомоги по безробіттю він був особою перед пенсійного віку, вважає рішення відповідача від 09 червня 2020 року про скорочення вплати допомоги по безробіттю протиправним та таким, що підлягає скасуванню, просив суд зобов`язати відповідача продовжити нарахування та виплату допомоги по безробіттю.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

24 вересня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що під час первинної реєстрації на облік, позивач не надав до управління довідку про право на призначення пенсії, а тому допомога по безробіттю була нарахована відповідно до положень чинного на момент призначення законодавства та було виплачено 155 календарних днів. При повторній реєстрації на обліку в центрі зайнятості, позивачу було призначено допомогу по безробіттю у кількості відповідного залишку з попередньої реєстрації, а саме 205 календарних днів (360 -155). У зв`язку з тим, що позивач звільнився з останнього місця роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), виплату допомоги було скорочено на 90 календарних днів. Представник відповідача також зазначив, що з наданої довідки з Пенсійного фонду України вбачається, що право на призначення пенсії позивач набуде з 10 серпня 2023 року, тобто на дату надання статусу безробітного позивач не був особою передпенсійного віку. Крім того, 07 серпня 2020 року позивач звернувся до управління із заявою про відмову від послуг.

30 вересня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача заперечувала проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначила, що на день звернення до відповідача позивач був особою перед пенсійного віку та мав право на призначення виплати допомоги по безробіттю у кількості до 720 календарних днів.

02 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача. Представник відповідача зазначив, що відповідно до довідки з Пенсійного фонду України право на призначення пенсії позивач набуде з 10 серпня 2023 року, тобто на дату надання статусу безробітного позивач не був особою передпенсійного віку.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року судове засідання відкладено до 03 грудня 2020 року.

03 грудня 2020 року судове засідання було відкладено до 16 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі №200/7663/20-а.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 23 березня 2021 року.

Позивач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду не з`явився.

Представник позивача позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду не з`явився. Надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд, дослідивши надані сторонами докази та враховуючи строки розгляду справи, встановлені положеннями КАС України, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського центру зайнятості із заявою від 23 січня 2019 року про призначення допомоги по безробіттю.

На підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» позивачу надано статус безробітного 23 січня 2019 року строком на 558 календарних днів, однак у зв`язку з ненаданням позивачем довідку про пенсійний вік або вік набуття права на пенсію, йому перераховано виплату допомоги по безробіттю строком на 360 календарних днів.

Таким чином, при первинному зверненні позивача до управління, йому фактично було призначено допомогу по безробіттю строком на 360 календарних днів. Зазначений факт знайшов своє відображення у відзиві на позовну заяву та підтверджується позивачем.

У зв`язку з працевлаштуванням, виплату допомоги було припинено з 04 липня 2019 року.

Відповідно до витягу із наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 наказом від 05 лютого 2020 року позивачу надано статус безробітного. Наказом від 12 лютого 2020 року призначено допомогу протягом 360 календарних днів з 12 лютого 2020 року по 09 серпня 2020 року. Наказом від 20 травня 2020 року позивачу призначено допомогу по безробіттю з 12 лютого 2020 року по 03 вересня 2020 року.

Таким чином 12 лютого 2020 року позивачу призначено виплачувати допомогу по безробіттю на період з 12 лютого 2020 року по 03 вересня 2020 року (205 днів), з урахуванням попередньої реєстрації.

Наказом від 09 червня 2020 року позивачу скорочено виплату по безробіттю з 06 червня 2020 року по 03 вересня 2020 року на строк 90 календарних днів у зв`язку зі звільненням з останнього місця роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 1 п. 5.3 «Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

На заяву позивача щодо продовження виплати допомоги, відповідач листом від 19 червня 2020 року № 01-14/2093 повідомив, що при первинному зверненні статус безробітного був наданий строком на 360 календарних днів. При повторному зверненні, допомога призначена строком на 205 календарних днів з урахуванням попередньої реєстрації. З наданої довідки про вік набуття на пенсію, права на пенсію настане 10 серпня 2023 року. У зв`язку з тим, що з попереднього міста роботи позивача було звільнено за угодою сторін, прийнято рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю.

Наказом від 07 серпня 2020 року у зв`язку з поданням позивачем особистої заяви про зняття його з реєстрації, позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено його реєстрацію як безробітного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості соціальний захист у разі настання безробіття.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ( у редакції на момент первинного призначення позивачу допомоги по безробіттю).

Згідно з ч. ч. 1, 3-5 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку її виплати.

На час призначення позивачу допомоги по безробіттю та до 03 липня 2020 року чинним був Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства соціальної політики від 15 червня 2015 року № 613 (далі - Порядок № 613).

Зі змісту п. 2 Порядку №613 вбачається, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.

Період, що становить 12 місяців, які передують дню реєстрації особи як безробітної, що використовується для обчислення страхового стажу, продовжується на період дії поважних причин перерви страхового стажу, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, у разі, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалася в установленому порядку в центрі зайнятості як безробітна.

Для застрахованих внутрішньо переміщених осіб розмір допомоги по безробіттю визначається за місяці, що передують початку перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2, на підставі даних Державного реєстру (з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу в разі їх наявності). Аналогічні приписи містяться у Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженому Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613 (далі - Порядок № 613), який був чинний на момент первинного призначення позивачу допомоги по безробіттю та визначав процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.

Відповідно до п. 11 розділу 2 Порядку №613 виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

З аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку, що у разі повторної реєстрації в межах дворічного періоду, особі виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Як вже зазначалось раніше, судом встановлено, що позивача будо взято на облік до управління у січні 2019 року. 04 липня 2019 року виплату допомоги було припинено у зв`язку з працевлаштуванням та в подальшому знову взято на обліку з 12 лютого 2020 року. У зв`язку з тим, що повторна реєстрація позивача відбулась в межах дворічного періоду, йому призначено допомогу у кількості 205 днів, тобто у розмірі відповідного залишку, що залишився після первинної реєстрації (360-155).

Разом з цим, як вбачається з прохальної частини позову та підтверджено позивачем у підготовчому засіданні, спірним питанням у даній справі є правомірність рішення відповідача від 09 червня 2020 року про скорочення допомоги по безробіттю на 90 календарних днів.

Судом не приймаються посилання позивача на те, що на час реєстрації на облік позивач був особою передпенсійного віку, що також підтверджено рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7663/20-а як на підставу для скасування рішення від 09 червня 2020 року про скорочення виплати допомоги по безробіттю з 06 червня 2020 року по 03 вересня 2020 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи та спірного рішення, підставою його прийняття, слугувало звільнення позивача з останнього місця роботи за угодою сторін.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону України тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

Зазначені положення кореспондуються у Порядку № 613 відповідно до п. 3 розділу 5 якого тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк 90 календарних днів у разі:

1) звільнення з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін.

На виконання ухвали суду від 07 жовтня 2020 року позивач надав до суду засвідчену копію трудової книжки, з якої вбачається, що (запис 37 Донецька дирекція Акціонерного товариства «Украшпошта» ) 04 липня 2019 року позивача було прийнято листоношею із супроводження пошти 3 класу Дільниця супроводу фізичного захисту об`єктів та технічного обслуговування засобів сигналізації.

Наступний запис без порядкового номеру: «Продовжує працювати на посаді листоноші із супроводження пошти 3 класу Дільниця супроводу фізичного захисту об`єктів та технічного обслуговування засобів сигналізації».

Разом з цим, під час проведення підготовчого засідання, судом було досліджено оригінал трудової книжки позивача (копія якої знаходиться у матеріалах справи), з якої вбачається, що на підставі наказу №386/к від 31 січня 2020 року з 03 лютого 2020 року позивача було звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (запис у трудовій книжці № 38).

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про скорочення позивачу допомоги по безробіттю на строк 90 календарних днів у зв`язку зі звільненням з останнього місця роботи за угодою сторін, прийнято у відповідності вимог, чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на правомірність рішення про скорочення допомоги по безробіттю та враховуючи те, що позивачем не оскаржується рішення відповідача про призначення допомоги по безробіттю, суд не надає оцінку правомірності первинного призначення допомоги по безробіттю та, як наслідок, строку, протягом якого була призначена допомога під час первинного призначення та строку відповідного залишку допомоги по безробіттю.

Крім того, суд зазначає, що за заявою позивача від 07 серпня 2020 року, наказом від 07 серпня 2020 року припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію позивача як безробітного.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача продовжити позивачу нарахування та виплату по безробіттю, у зв`язку з чим також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, підстави для звернення рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи те, що у задоволені позову відмовлено, судові витрати у розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Краматорського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 23 березня 2021 року.

Повний текст рішення складено 29 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко