Рішення № 96208345, 13.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 квітня 2021 р. Справа № 120/4517/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області, відповідач) про:

- визнання неправомірним та скасування наказу від 28.02.2020 р. №2-4971/15-20-СГ "Про поновлення договору оренди землі";

- визнання неправомірним та скасування наказу від 03.03.2020 р. №2-5676/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації";

- зобов`язання надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 2, 00 га із земель державної власності сільсьгосподарського призначення на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначення - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення -01.03; кадастровий номер земельної ділянки :0524887400:09:002:0037).

Ухвалами суду від 04.09.2020 р. в частині вимог про визнання неправомірним та скасування наказу від 28.02.2020 р. №2-4971/15-20-СГ "Про поновлення договору оренди землі" відмовлено у відкритті провадження та щодо решти вимог відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику (повідомлення) сторін.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 р. скасовано ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині вимог та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою від 13.01.2021 р. відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірним та скасування наказу від 28.02.2020 р. №2-4971/15-20-СГ "Про поновлення договору оренди землі".

Позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, за результатами розгляду якого 03.03.2020 р. йому відмовлено з тих підстав, що земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи.

При цьому, на думку позивача, наказ, яким відмовлено в поновленні оренди застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію, ,відповідно управління не наділено повноваженнями щодо скасування чи зміни власних наказів. А отже, наказ, яким поновлено договір оренди після того, як було відмовлено у його поновленні є неправомірним.

27.01.2021 р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, в тому числі при укладенні Договору оренди. Відтак, на думку відповідача, спірний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою від 15.03.2021 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

30.03.21 р. надійшли пояснення третьої особи, в яких просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що Договір оренди був зареєстрованим та його термін збігав 01.01.2020 р.

Відтак, в листопаді 2019 р. ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, однак йому безпідставно відмовлено в поновленні договору оренди. В подальшому, оскільки ОСОБА_2 продовжував користуватись земельною ділянкою, що надана йому в оренду в силу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір вважався поновленим, що стало підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі наказу. Отже, на думку третьої особи, спірний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає , виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено, 25.05.2005 р. між Уланівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області та СПД ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0110 га, терміном дії на 5 років.

09.07.2012 р. між Хмільницькою районною державною адміністрацією Вінницької області та СПД ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки за умовами якої визначено строк дії договору оренди до 01.01.2020 р.

28.11.2019 р. ОСОБА_2 звернувся із клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про поновлення Договору оренди, за наслідком розгляду якого отримав відмову, оформлену наказом від 09.01.2020 р.

28.02.2020 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ №2-4971/15-20-СГ "Про поновлення договору оренди землі" з СПД ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із даним наказом, позивач звернувся до суду із цим позовом та вказує, що звернувся із клопотанням датованим 13.01.2020 р., яке надійшло до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 06.02.2020 р. про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, оскільки вважав, що земля не перебуває у оренді.

За наслідком розгляду вказаного звернення, 03.03.2020 р. прийнято наказ №2-5676/15-20-СГ, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи.

Не погоджуючись із відмовою позивач звернувся до суду із позовом про її оскарження, за наслідком розгляду якого у даній справі прийнято рішення від 04.11.2020 р. , яким позов задоволено частково визнано неправомірним та скасовано наказ від 03.03.2020 р. №2-5676/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації".

Відтак, в контексті наведеного, оцінюючи підставність заявлених вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 28.02.2020 р. №2-4971/15-20-СГ "Про поновлення договору оренди землі" з третьою особою, суд виходить з наступного

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмету позову має важливе практичне значення. Ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, провадиться класифікація на окремі категорії справ. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.

Право на захист -це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин.

Крім прав є величезна кількість інтересів, як загальних, так і персоніфікованих.

Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони. Особа-позивач очікує на захист своїх суб`єктивних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Із системного аналізу вищевказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Так, на думку позивача, рішення від 28.02.2020 р. №2-4971/15-20-СГ "Про поновлення договору оренди землі" стосується його прав та інтересів, оскільки було підставою для відмови йому в наданні дозволу на розробку документації.

Однак, суд зазначає про те, що наказ від 03.03.2020 р. №2-5676/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації", яким позивачеві відмовлено в надані дозволу скасовано та судом у мотивувальній частині рішення від 04.11.2020 р. вказано про наступне:

"За таких обставин та враховуючи, що земля, на яку претендує позивач, використовується іншою особою на підставі договору оренди, отже не перебуває у нього у постійному користуванні, відтак, згода землекористувача не вимагається. А отже, відсутні правові підстави для відмови у наданні дозволу позивачу, з мотивів перебування земельної ділянки в оренді іншої особи.

Суд вкотре вказує й на те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому, відповідачем не зазначено, яким саме вимогам законів, нормативно-правовим актам невідповідає місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у власність.

Більш того, суд також вказує й на те, що Договір оренди щодо землі, яку бажає отримати позивач поновлено наказом від 28.02.2020 р. за вих. №2-4971/15-20-СГ, отже такий був відсутній на момент звернення позивача до відповідача із клопотанням про надання дозволу.

А відтак, із урахуванням вищевикладеного, відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу з підстав зазначених в наказі позивачу.".

Тобто, судовим рішенням встановлена незаконність відмови відмовідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав перебування земельної ділянки в оренді іншої особи. Відповідно, відновлено його право претендувати на земельну ділянку.

Окремо слід зазначити, що пунктом 36 Договору оренди від 25.05.2005 р. із змінами до такого станом до 28.02.2020 р. визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація орендаря є підставою для змін умов або розірвання договору.

Отже, з наведеного видно , що оскаржуваний наказ, яким поновлено Договір оренди з третьою особою жодним чином не порушує права та інтереси позивача щодо перспективи отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність.

Доводи позивача про порушення прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу. Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження № К/9901/16194/19; К/9901/16864/19) - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83647809)).

За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код за ДРФО НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код 39767547).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код за ДРФО НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення сформовано: 13.04.2021 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна