Рішення № 96207688, 07.04.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

07 квітня 2021 року Справа № 926/705/21

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант - ТМ» (61045, вул. Отакара Яроша, 18, м. Харків, код ЄДРПОУ 42339444)

до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, вул. Максимовича, 19-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 34519280)

про стягнення заборгованості в сумі 113 666,24 грн,

представники:

від позивача – адвокат Леонова Б.С.,

від відповідача – адвокат Ткач Ф.Г.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант - ТМ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення 113 666,24 грн заборгованості за договором поставки №2608-20-1 від 03.09.2020 та договором про надання послуг №2608-20-2 від 03.09.2020, з яких 49 800 грн основного боргу за договором поставки, 46 920 грн основного боргу за договором про надання послуг, 3079,93 грн пені, 9672 грн штрафу, 769,98 грн 3% річних та 3424,33 грн інфляційних втрат за період з 10.11.2020 року по 14.02.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зазначених договорів позивач здійснив поставку відповідачу товару та надав послуги з його монтажу на загальну суму 96720 грн, проте останній не сплатив їхню вартість.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3079,93 грн, 9672 грн штрафу, 769,98 грн 3% річних та 3424,33 грн інфляційних втрат за період з 10.11.2020 року по 14.02.2021 року.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3079,93 грн пені, 9672 грн штрафу, 769,98 грн 3% річних та 3424,33 грн інфляційних втрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, однак подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у зв`язку з тим, що підприємство є збитковим, має заборгованість із заробітної плати, зі сплати податків, військового збору.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 26.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 18.03.2021, установив відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

11.03.2021 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 03.03.2021, в якій останній повідомляє суд про сплату відповідачем 23.02.2021 основного боргу в сумі 96720 грн за договорами №2608-20-1 від 03.09.2020 та №2608-20-2 від 03.09.2020, а тому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 16946,24 грн, з яких 3079,93 грн пені, 9672 грн штрафу, 769,98 грн 3% річних та 3424,33 грн інфляційних втрат.

17.03.2021 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому просить зменшити на 90% розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Ухвалою від 18.03.2021 заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та відкладено розгляд справи по суті на 07.04.2021.

Перед судовим засіданням 07.04.2021 від представник позивача на електронну адресу суду надійшло заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Щодо заперечення представника позивача на клопотання про зменшення штрафних санкцій, то відповідно до частини першої статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

При цьому, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 170 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно із статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Водночас суд зазначає, що заперечення представника позивача на клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке надсилалось ним електронною поштою, не підписане електронним цифровим підписом особи, яка його подавала – адвокатом Леоновою Ю.С. відповідно, відтак це клопотання не може вважатися оригіналом електронного документа.

За змістом частини четвертої статті 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За таких обставин, у зв`язку із відсутністю електронного цифрового підпису представника позивача адвоката Леонової Ю.С., суд вирішив повернути без розгляду подане нею клопотання.

Судове засідання 07.04.2021 проводилось в режимі відеоконференції.

Суд заслухав вступне слово сторін справи. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

По суті позовних вимог представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь позивача всі судові витрати, водночас заперечила проти зменшення розміру штрафних санкцій, пославшись на те, що на момент укладення договорів існували обставини, на які відповідач посилається як на підставу для зменшення штрафних санкцій, однак відповідачем було укладено договори на умовах, які в них передбачені, у тому числі й сплата штрафних санкцій у визначеному розмірі в разі порушення виконання зобов`язань.

Представник відповідача проти нарахування позивачем 3% річних та інфляційних страт не заперечував, вважає їх правильними. Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій зазначив, що підприємство є збитковим, причинами чого є збитковість тарифів теплопостачання та заборгованість споживачів за теплову енергію, а тому просив клопотання задовольнити.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

03 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант - ТМ» (постачальник) та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» (покупець) укладено договір поставки № 2608-20-1, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар (ротор в сборі для насосу Д1600-90) (п. 1.1 договору) в порядку та на умовах, передбачених даним договором, а відповідач зобов`язався прийняти такий товар та оплатити його в порядку, визначеному договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що асортимент та загальна вартість товару визначається згідно специфікації (додаток №1 до договору).

Згідно із пунктом 2.1 договору сума договору складає 49800,00 грн з ПДВ.

У пункті 1.2 договору визначено, що ціна товару вказується у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору.

На виконання договору сторонами підписано специфікацію додаток № 1 до договору № 2608-20-1.

Відповідно до п. 2.3. договору позивач та відповідач домовилися про такий порядок розрахунків: Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем по факту виготовлення та встановлення Постачальником ротора в насос протягом 30 календарних днів від моменту отримання Покупцем товару та послуг згідно накладних та актів виконаних робіт, що відповідає даті вказаної в видатковій накладній та акті виконаних робіт.

Датою отримання Товару вважається дата, вказана в видатковій накладній та акті виконаних робіт (пункт 2 4 договору).

Згідно з п. 3.1 договору відвантаження Товару Постачальником здійснюється за адресою: вул. Комунальників, 4-А (склад покупця) м. Чернівці. Доставка товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника. Строк поставки: 25 робочих днів з правом на дострокове відвантаження.

Моментом виконання обов`язку передати товар вважається дата отримання товару Покупцем, що підтверджується документально шляхом підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками Покупця та Постачальника (пункт 3.2 договору).

Пунктом 8.3 Договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас договором передбачено, що за недотримання строків оплати наданих послуг, вказаних у пункті 2.3 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі 10% від загальної кількості вартості виконаних робіт (пункт 8.8 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2020 року, а щодо виконання грошових зобов`язань – до повного їх виконання (пункт 12.1).

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору поставки.

Крім того, 03 вересня 2020 року між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант - ТМ» (виконавець) та укладено договір про надання послуг № 2608-20-2.

За умовами зазначеного договору п.1.1. виконавець надає замовнику послуги з монтажу ротора в насос Д1600-90 (ДК 021:2015 50511100-1 послуги з ремонту і технічного обслуговування рідинних насосів) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору сума запланованих послуг становить 46920,00 грн з ПДВ. Оплата згідно актів про надані послуги. Акт про надані послуги підписується Сторонами протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг.

Згідно із пунктом 4.3 договору замовник зобов`язаний оплатити визначену в акті про надані послуги вартість послуг протягом 30 календарних днів з дати підписання такого акту та отримання об`єкту, в який проводиться монтаж ротору (насос Д1600-90).

Датою підписання акту виконаних робіт вважається дата, вказана в акті виконаних робіт (пункт 4.4 договору).

У пунктах 5.1, 5.2 договору сторонами погоджено: «Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюються актом здачі-приймання наданих послуг. Підписання акту здачі-приймання надання послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій із його боку щодо вказаних в акті послуг. Якщо Замовник не погоджується з наданими послугами він повинен надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.

Пунктом 5.3 договору встановлений строк надання послуг: до 25 робочих днів з моменту отримання насосу, в який буде проводитись монтаж ротору.

Відповідно до п. 6.2.договору за недотримання строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Також за недотримання строків оплати наданих послуг, вказаних у пункті 4.3 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі 10% від загальної кількості вартості виконаних робіт (пункт 6.5 договору).

Пунктом 6.4 Договору сторони узгодили, що всі спори, що виникають з цього договору, Сторони вирішують шляхом переговорів. У разі неможливості досягти згоди шляхом переговорів Сторона має право звернутися до суду.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання зобов`язань сторін – до їх повного виконання (пункт 7.3).

Із видаткової накладної № 169 від 09.10.2020 вбачається, що на виконання умов основного договору постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-ТМ» передало, а покупець Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» отримало товар - ротор в сборі до насосу Д1600-90, в кількості 1 шт. на суму 49800,00 грн, у т.ч. ПДВ 8300,00 грн. Зазначена видаткова накладна містить підпис та печатку відповідача.

Згідно з актом надання послуг № 168 від 09.10.2020 виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-ТМ» були виконані роботи (надані послуги) з монтажу ротора насос Д1600-90 на суму 46920,00 грн, у т.ч. ПДВ 7820,00 грн., замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Акт підписаний відповідачем та містять його печатку.

Крім того, до позовної заяви додано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 24.11.2020, підписаний сторонами, в якому зазначено про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 96720,00 грн станом на 24.11.2020.

Відповідно позивачем було поставлено Міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» товар - ротор в сборі до насосу Д1600-90 та надано послуги з його монтажу на загальну суму 96720,00 грн.

Однак відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар та його монтаж по вищенаведених видатковій накладній та акті надання послуг, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі 96720,00 грн основного боргу.

Разом з тим, 23.02.2020, після пред`явлення позову (15.02.2021 згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті), відповідачем сплачено позивачу основну заборгованість за договором поставки №2608-20-1 від 03.09.2020 в сумі 49800,00 грн та договором про надання послуг №2608-20-2 від 03.09.2020 в сумі 46920,00 грн. Оплата відповідачем товару свідчить про те, що останній не заперечує свою заборгованість перед позивачем за вказаними договорами.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Основна заборгованість.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару та наданих послуг.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

З умов договору поставки та договору про надання послуг вбачається, що сторони погодили поставку товару та надання послуг з його монтажу за двома взаємопов`язаними зобов`язаннями.

Відповідно до положень статті 901 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Зазначеними вище видатковою накладною № 169 від 09.10.2020, актом надання послуг № 168 від 09.10.2020 та актом звірки взаєморозрахунків, а також повною оплатою відповідачем вартості товару підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару (ротор в сборі до насосу Д1600-90) за договором поставки №2608-20-1 від 03.09.2020 та надання послуг з монтажу за договором №2608-20-2 від 03.09.2020.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Щодо договору про надання послуг, то відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).".

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 927/490/18 зазначено, що: «Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).».

Відповідно до п. 2.3. договору поставки позивач та відповідач домовилися про такий порядок розрахунків: Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем по факту виготовлення та встановлення Постачальником ротора в насос протягом 30 календарних днів від моменту отримання Покупцем товару та послуг згідно накладних та актів виконаних робіт, що відповідає даті вказаної в видатковій накладній та акті виконаних робіт.

Згідно із пунктом 4.3 договору про надання послуг замовник зобов`язаний оплатити визначену в акті про надані послуги вартість послуг протягом 30 календарних днів з дати підписання такого акту та отримання об`єкту, в який проводиться монтаж ротору (насос Д1600-90).

09.10.2020 з моменту отримання та монтажу товару у відповідача згідно зазначених вище пунктів договорів виникло зобов`язання з його оплати товару та послуг в строк – 30 календарних днів з дня їх отримання, тобто з 09.10.2020 до 08.11.2020. Враховуючи, що 08.11.2020 припадає на вихідний день (неділя), отже, в силу приписів ст. 254 ЦК України, останній день строку оплати є перший за ним робочий день, а саме 09.11.2020.

Таким чином, позивач набув право вимоги на сплату відповідачем вартості товару за договором поставки та договором про надання послуг 10.11.2020.

Як убачається із заяви про зменшення позовних вимог, відповідачем 23.02.2021 було сплачено основну заборгованість за договором поставки №2608-20-1 від 03.09.2020 в сумі 49800,00 грн та договором про надання послуг №2608-20-2 від 03.09.2020 в сумі 46920,00 грн.

Таким чином, на момент пред`явлення позову (15.02.2021) існувала основна заборгованість за вказаними договорами, яка погашена відповідачем.

Б. Пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

За неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу в сумі 3079,93 грн за період з 10.11.2020 по 14.02.2021, а також 9672,00 грн штрафу, що являє собою 10% від загальної вартості робіт.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

У цьому контексті суд зазначає, що згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Сторонами у пункті 8.3 Договору поставки №2608-20-1 від 03.09.2020 узгоджено, що за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

За недотримання строків оплати наданих послуг, вказаних у пункті 2.3 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі 10% від загальної кількості вартості виконаних робіт (пункт 8.8 договору).

При цьому суд звертає увагу, що зазначений пункт договору передбачає сплату штрафу за невиконання пункту 2.3 договору, в якому визначено порядок оплати за поставлений товар.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6.2. договору про надання послуг № 2608-20-2 від 03.09.2020 за недотримання строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. За недотримання строків оплати наданих послуг, вказаних у пункті 4.3 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі 10% від загальної кількості вартості виконаних робіт (пункт 6.5 договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд зазначає, що він є правильним.

Разом з тим, відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення нарахованої позивачем суми пені та просив суд зменшити її розмір до 90 %.

При розгляді клопотання про зменшення розміру пені суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про природні монополії» визначено, що транспортування теплової енергії відноситься до сфери діяльності суб`єктів природних монополій. Згідно статті 6 цього Закону до суміжного ринку відносяться ринки виробництва теплової енергії та постачання теплової енергії (централізоване опалення).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальна організація – суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачами теплової енергії.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - послуги з постачання теплової енергії надають теплопостачальні організації.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.03.2014 №68/3 МКП «Чернівцітеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді м. Чернівці.

У відповідності до частини 5 статті 19 закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

У свою чергу, згідно пункту 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, учбовим закладам, дитячим садкам, оздоровчим санаторіям, лікарням, а тому господарська діяльність останнього є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль; невиконання відповідачем зобов`язань зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств; значний ступінь виконання боржником зобов`язання; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Як зазначено вище судом та береться ним до уваги відповідачем сплачено основну заборгованість.

Судом установлено, згідно довідки про фінансово-економічний стан міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго, яка міститься в матеріалах справи, фактичне відшкодування вартості послуг теплопостачання за 2020 рік (період виникнення заборгованості, за 2021 відомостей не надано) для категорії споживачів населення становить 68,5%, для бюджетних установ – 79,1%, для інших споживачів – 73,5%. Середній відсоток заборгованості суб`єктів господарювання за 2020 становить 73,7%.

За таких обставин суд вирішив зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 26,3 %.Відповідно стягненню підлягають 2269,91 грн пені, 7128,21грн штрафу, а в решті стягнення слід відмовити.

Крім того, позивач також нарахував відповідачу 3% річних за період з 10.11.2020 по 14.02.2021 в сумі 769,98 грн та 3424,33 грн інфляційних втрат з листопада 2020 по січень 2021.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат вважає його законним та обґрунтованим, а вимоги позивача у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. Висновки суду.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар та надав послуги з його, чим виконав свій обов`язок за договорами, проте відповідач неналежно виконав обов`язку щодо їх оплати. У зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати вартості товару та наданих послуг, з нього на користь позивача слід стягнути пеню 2269,91 грн, штраф 7128,21 грн, 3% річних 769,98 грн та інфляційні втрати 3424,33 грн.

У решті позовних вимог щодо стягнення 810,02 грн пені та 2543,79 грн штрафу слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн платіжними дорученнями №156 від 11.02.2021.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У відповідності до зазначеного сплачений позивачем судовий збір в сумі 2270 грн слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, вул. Максимовича, 19-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 34519280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант - ТМ» (61045, вул. Отакара Яроша, 18, м. Харків, код ЄДРПОУ 42339444) за договором за договором поставки №2608-20-1 від 03.09.2020 та договором про надання послуг №2608-20-2 від 03.09.2020 пеню 2269,91 грн, штраф 7128,21 грн, 3% річних 769,98 грн, інфляційні втрати 3424,33 грн та 2270,00 грн відшкодування судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. З набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 12 квітня 2021 року.

Суддя І.В. Марущак