Рішення № 96207355, 08.04.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/73/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус"

до відповідача Приватного підприємства "Ремтехбуд"

про стягнення заборгованості в сумі 62 015, 81 грн

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

В засіданні приймали участь:

від позивача (в режимі відеоконференції): Солдаткін О.С.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Ремтехбуд" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 62 015,81 грн, з яких 48 298,32 грн основний борг, 4 342,85 грн 3% річних, 7 925,70 грн інфляційні втрати та 1 448,94 грн пені за Договором про виконання проектних робіт від 10.10.2017.

Ухвалою суду від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.03.2021.

Ухвалою суду від 12.02.2021 задоволено заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" адвоката Солдаткіна О.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою суду від 02.03.2021 розгляд справи відкладено на 18.03.2021.

Ухвалою суду від 18.03.2021 розгляд справи відкладено на 08.04.2021.

Ухвалою суду від 22.03.2021 задоволено заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" адвоката Солдаткіна О.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

08.04.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені.

У судове засідання 08.04.2021 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, однак 08.04.2021 подав клопотання про поновлення строків подання відзиву та відзив, в якому останній просить позов залишити без розгляду.

У судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Окрім того, просив відмовити у поновленні строку на подання відзиву, у зв`язку з його необгрунтованістю.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення строків на подання відзиву, встановив наступне.

За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою суду від 05.02.2021 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 02.03.2021.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Глави 5 ГПК України. Заявлення клопотання про поновлення строку не кореспондується з обов`язком суду автоматично поновити такий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок з доказування покладається на особу, яка посилається на ті, чи інші обставини (ст. 74 ГПК України).

Поновлення пропущеного строку для подання відзиву відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Жодних належних, допустимих, достатніх та вірогідних доказів, в розумінні ст. 76 - 79, 269 ГПК України, відповідачем на підтвердження неможливості подати відзив раніше не надано та не доведено.

Таким чином, суд не вбачає поважності причин для поновлення строку, в розумінні ст. ст. 118 - 119 ГПК України, а тому залишає без розгляду поданий відповідачем відзив.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 08.04.2021, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

10.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" (далі - Замовник) та Приватним підприємством "Ремтехбуд" (далі - Проектувальник, Виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт (далі - Договір) (а.с. 15 -17).

Згідно п. 1.1. Договору "Замовник" доручає, а "Виконавець" приймає на себе виготовлення проекту та робочої документації по "Реконструкція торгового комплексу на вул. пр. Незалежності, 11 в м. Нетішин".

Виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно виконувати роботи відповідно до вихідних даних на проектування та будівельних норм та здавати роботи Замовнику за відповідними актами (п. 2.1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору вказано, що вартість робіт складає 48 298 грн. 32 коп. (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто вісім грн. 32 коп.), в т. ч. ПДВ 8 049 грн. 72 коп. (вісім тисяч сорок дев`ять грн 72 коп.).

Згідно п. 4.1. та п. 7.1 Договір діє до 30 січня 2018 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язання. Строком початку робіт вважати дату оплати авансу (п. 7.2 Договору).

11.10.2017 Позивачем на виконання умов Договору на розрахунковий рахунок Відповідача було перераховано обумовлену суму в розмірі 48 298, 32 грн, як оплата проектних робіт згідно з Договором від 10.10.2017 (а.с. 14).

Згідно п. п. 5.1., 5.2. за порушення строків виконання зобов`язання (робіт) з "Виконавця" стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка від вартості робіт згідно пункту 3.1 цього Договору за кожен день прострочки, але не більше 1/2 облікової ставки НБУ, що діяла на момент стягнення пені. У випадку невиконання чи неналежного виконання Замовником умов даного договору, а саме: виплати авансу, остаточного розрахунку за виконану роботу Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 1/2 облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості на кожен день прострочення включаючи день оплати.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відтисками печаток останніх.

Замовник повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Договором, проте Виконавець не здійснив виготовлення проекту та робочої документації по "Реконструкції торгового комплексу по вул. пр. Незалежності, 11 в м. Нетішин, що є порушенням Договору та чинного законодавства України.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення №0311329624426 було направлено претензію № 18/01/21/1 від 18.01.2021 про повернення грошових коштів в сумі 48 298, 32 грн. Окрім того, представник позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на виконання проектних робіт від 10.10.2017 (а.с. 18-23).

Як вбачається з даних офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", відправлення за трек-номером 0311329624426 було вручене 27.01.2021 за довіреністю, тобто відповідач належним чином ознайомлений з вимогою.

Однак, станом на дату подання позову відповідач вимог претензії не виконав, попередню оплату в розмірі 48 298, 32 грн. за виготовлення проекту та робочої документації по "Реконструкції торговельного комплексу по вул. Незалежності, 11 в м. Нетішин" не повернув.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо передачі відповідачем позивачу виготовлених проекту та робочої документації по "Реконструкції торговельного комплексу по вул. Незалежності, 11 в м. Нетішин", про що свідчить відсутність актів приймання-передачі виконаних робіт тощо, а сторони не заявляли про існування таких доказів.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

З метою захисту свого права, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 62 015,81 грн, з яких 48 298,32 грн - основний борг, 4 342,85 грн - 3% річних, 7 925,70 грн - інфляційні втрати та 1 448,94 грн - пені.

Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з несвоєчасним виконанням зобов`язань, а саме виготовлення проекту та робочої документації по реконструкції торговельного комплексу по вул. Незалежності, 11 в м. Нетішин, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір підряду на виконання проектних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Нормою ст. 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Згідно з частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати вартості робіт в розмірі 48 298, 32 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки за умовами п. 4 Договору неможливо визначити настання вказаної події, а відтак настання строку виконання робіт, суд дійшов висновку про застосування до правовідносин сторін приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія була вручена представнику 27.01.2021 за довіреністю, тобто Відповідач належним чином ознайомлений з вимогою про повернення коштів.

З огляду на вищезазначені норми закону, Відповідач мав повернути попередню оплату протягом 7 робочих днів з дня одержання даної вимоги, тобто не пізніше 04.02.2021.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Відповідач у визначений строк попередню оплату не повернув, а тому за останнім рахується заборгованість в розмірі 48 298, 32 грн.

Окрім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 4 342, 85 грн - 3% річних, 7 925, 70 грн - інфляційні втрат та 1 448, 94 грн - пені. При цьому, здійснює нарахування з 31.01.2018, тобто з дня наступного коли мало бути виконання зобов`язання, посилаючись на п. 4.1 та 7.1 Договору (а.с. 85-86).

Однак, суд не погоджується з даним розрахунком та нарахованими 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки Договір не містить положень щодо строку виконання зобов`язання (виконання проектних робіт), а відтак, нарахування мало бути здійснено з 04.02.2021, тобто через 7 днів з отримання претензії №18/01/21/1, згідно положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши заявлені до стягнення суми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 48 298, 32 грн - основного боргу. У решті позовних вимог в частині стягнення 4 342, 85 грн - 3% річних, 7 925, 70 грн - інфляційних втрат та 1 448, 94 грн - пені слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з попереднім розрахунком судових витрат, наведеним позивачем у позові, розмір витрат на професійну правову допомогу становить 3 000, 00 грн. Вартість правової допомоги включає в себе: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; отримання доказів для підготовки претензії, виготовлення копії документів; підготовка претензії та позовної заяви.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом абзаців другого, третього частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем надано до суду: договір про надання професійної правничої допомоги №08/12-1 від 08.12.2020, рахунок на оплату №190121 від 19.01.2021; рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця Солдаткіна О.С. від 29.01.2021.; акт про прийняття-передачі наданих послуг №29/01 від 29.01.2021.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.08.2014 та ордер про надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2021 (а.с. 24- 32).

Отже, позивачем до суду надано докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених адвокатом на заявлену ним суму.

Відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Окрім того, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 3 000, 00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1767,89 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ремтехбуд" (33028, Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 8, кв. 33, код ЄДРПОУ 30351971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, буд. 34, корпус 4, код ЄДРПОУ 39550660) – 48 298 (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 32 коп. - основної заборгованості, 1 767 (тисяча сімсот шістдесят сім) грн 89 коп. - судового збору та 3 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу .

3. В задоволенні позову в частині стягнення 13 717 (тринадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 49 коп. - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2021 року.

Суддя А.М. Горплюк