Рішення № 96207067, 05.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 справа № 914/113/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандеро», м.Дніпро, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд +», м.Миколаїв, Львівська область

про стягнення 259 438,50 грн.

За участю представників:

від позивача: Бірсан Є.М. - адвокат присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2608 від 13.08.2012 р.; довіреність б/н від 01.02.2021р.);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандеро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд +» про стягнення 259 438,50 грн заборгованості, з яких 250 000,00 грн основний борг, 2 438,50 грн три проценти річних, 7 000,00 грн інфляційні втрати.

Ухвалою від 22.01.2021 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначити на 24.02.21 о 10:00 год.

17.02.2021 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх.№3821/21) про участь в судовому засіданні, призначеному на 24.02.2021 р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 19.02.2021 р. суд постановив задовольнити заяву представника позивача про участь в судовому засіданні у справі №914/113/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, провести підготовче судове засідання, призначене на 24.02.2021 р. о 10:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon».

Ухвалою від 24.02.2021 р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 15.03.2021 р. о 15:00 год., провести підготовче судове засідання, призначене на 15.03.2021 р. о 15:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).

Ухвалою від 15.03.2021 р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.04.2021 р. о 15:00 год., провести судове засідання, призначене на 05.04.2021 р. о 15:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).

Представник позивача в судове засідання 05.04.2021 р. для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» з`явився. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив стягнути з відповідача 259 438,50 грн заборгованості, з яких 250 000,00 грн основний борг, 2 438,50 грн три проценти річних, 7 000,00 грн інфляційні втрати.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.04.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходили.

Ухвала суду від 15.03.2021 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.04.2021 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81600, Львівська область, Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Устияновича, буд.14.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 22.03.2021 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Миколаїв, індекс - 81600). 24.03.2021 року поштове відправлення за номером 7901413803961 вручене адресату (відповідачу) за юридичною адресою.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 05.04.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним 22.06.2020р. було здійснено безготівковий переказ грошових коштів в сумі 250 000,00 грн на банківський рахунок відповідача - ТзОВ «Стобуд+». Проте, між вказаними особами відсутні будь-які правовідносини, договір не укладався, будь-які зобов`язання не узгоджувались та будь-яких дій щодо набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків не виникало. Оскільки вказані кошти отримано відповідачем безпідставно, ТзОВ «Сандеро» в липні 2020 року направлено на адресу ТзОВ «Стобуд+» вимогу про їх повернення. Попри отримання такої вимоги, кошти позивачу не повернено. Зазначене зумовило звернення ТзОВ «Сандеро» до суду із позовною заявою, в якій окрім зазначених 250 000,00 грн безпідставно набутих коштів до стягнення з відповідача заявлено також 2 438,50 грн 3% річних та 7 000,00 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

22.06.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандеро», згідно платіжного доручення №37 від 22.06.2020 р., перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» НОМЕР_1 - 250 000,00 грн, у графі призначення платежу зазначено: «Сплата за портландцемент згідно рахунку №619 від 18.06.2020 р., у тому числі ПДВ 20% - 41 666,67 грн».

Позивач стверджує, що між ним та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, договір не укладався, будь-які зобов`язання не узгоджувались та будь-яких дій щодо набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків не виникало.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано, рахунок №619 від 18.06.2020р. та будь-який документ, що свідчив би про наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами, до матеріалів справи не долучено.

27.07.2020 р. ТзОВ «Сандеро» звернулось до ТзОВ «Стобуд+» із вимогою №23/07-3 про повернення помилково отриманих коштів в сумі 250 000,00 грн шляхом їх перерахування протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги на рахунок позивача. Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неповерненням відповідачем коштів в сумі 250 000,00 грн, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд +» 259 438,50 грн заборгованості, з яких 250 000,00 грн безпідставно отримані кошти, 2 438,50 грн три проценти річних, 7 000,00 грн інфляційні втрати.

Висновки суду.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з`ясування чи набула особа відповідного зобов`язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 250 000,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №37 від 22.06.2020 р., випискою банку сформованою 09.12.2020 р. за період з 18.06.2020 р. по 22.06.2020 р.

Судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплату за товар згідно рахунку.

В той же час, відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) повинен бути встановлений договором.

Відповідно до ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3).

Як встановлено ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що між сторонами укладено договір в усній або письмовій формі.

Відтак, відповідач набув майно за рахунок іншої особи, за відсутності правових підстав.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.07.2020 р. ТзОВ «Сандеро» звернулось до ТзОВ «Стобуд+» із вимогою №23/07-3 про повернення помилково отриманих коштів в сумі 250 000,00 грн шляхом перерахування коштів протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги на рахунок позивача. Факт надіслання вказаної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною №4900084430299 від 27.07.2020р. та фіскальним чеком №0043215 0039214 від 27.07.2020 р. Із долучених позивачем до матеріалів справи відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що така кореспонденція отримана ТзОВ «Стобуд+» 08.08.2020 р.

Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак кошти в сумі 250 000,00 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути три проценти річних на загальну суму 2 438,50 грн за період з 18.08.2020 р. по 14.12.2020 р., інфляційні втрати на загальну суму 7 000,00 грн за період з вересня 2020 р. по листопад 2020 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та інфляційні нарахування відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Вказане відповідає правовій позиції Великої палати Верховного суду, викладеній в постанові від 10.04.2018 р. по справі №910/10156/17.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановлено, що три проценти річних в сумі 2 438,50 грн та інфляційні втрати в сумі 7 000,00 грн нараховані правильно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження позовних вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 250 000,00 грн безпідставно набутих коштів, 2 438,50 грн 3% річних та 7 000,00 грн інфляційних втрат обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 891,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням №659 від 28.12.2020 р.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 891,58 грн відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Устияновича, буд.14; ідентифікаційний код 39887701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандеро» (49051, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Курсантська, буд. 26; ідентифікаційний код 40390886) 250 000,00 грн безпідставно набутих коштів, 2 438,50 грн три проценти річних, 7 000,00 грн інфляційних втрат та 3 891,58 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 13.04.2021 р.

Суддя Ю.О. Сухович