Ухвала суду № 96206911, 12.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/993/21

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

УСТАНОВИВ:

05.04.2021 через особистий кабінет в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) із заявою б/н від 02.04.2021 (вх. №129 від 05.04.2021) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.

Перевіривши подану заяву, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 9,10 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються копія трудової книжки (за наявності) та відомості про роботодавця (роботодавців) боржника.

На виконання зазначених положень заявником надано суду скан-копія трудової книжки № НОМЕР_2 та вкладиша до неї НОМЕР_4, проте, певна частина сторінок останніх є непридатними для читання (відсутній текст на відповідних ділянках), а відтак, стверджувати що заявником дотримано вимоги п. 2 ч. 2 ст. 116 Кодексу у суду підстав немає.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, зокрема, конкретизований список кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора - суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).

Так, заявником надано суду конкретизований список кредиторів, проте, останній місить у собі загальну суму грошових вимог відповідних фінансових установ без обов`язкового окремого зазначення суми неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (ч. 5 ст. 116 Кодексу).

Із змісту поданих декларацій за 2018-2020р.р. та наявних матеріалів заяви вбачається, що останні не містять у собі усіх відомостей щодо членів сім`ї заявника, які передбачені вищевказаними положеннями, а отже, ОСОБА_1 не було дотримано вимог п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу.

Відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, зокрема, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом. Заява боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, крім відомостей, передбачених ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією.

Так, із матеріалів заяви вбачається, що заявником у вищевказаному порядку подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією - Іванюк Олександр Миколайович (свідоцтво №1247 від 15.07.2013).

Згідно п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (ч. 2 ст. 30 Кодексу).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема, встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2 270,00грн.

Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 34 050,00грн (2 270,00*5*3=34 050,00).

Проте, до відповідної заяви не додано доказів, здійснення авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.

Водночас, разом із заявою ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 01.04.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому (вх. №8335/21 від 05.04.2021), в якому просить суд звільнити його від сплати винагороди арбітражному керуючому, та включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців; або ж включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією за рахунок коштів фонду кредиторів, створеного для оплати винагороди арбітражним керуючим із можливістю першочергової оплати саме з фонду; чи включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією після закінчення відстрочки на умовах передбачених планом реструктуризації (відстрочки), схваленим зборами кредиторів та затвердженим господарським судом - при найпершому працевлаштування на роботу навіть на мінімальну зарплатню.

Підставами для задоволення клопотання зазначає: судовий збір і винагорода арбітражному керуючому надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, а тому винагорода є ідентичним сплаті судового збору; Кодекс не містить заборони здійснювати оплату арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів; сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку із виконанням ним повноважень здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав боржника); сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів (пропорційне з кожного), якщо відсутні коштів на рахунках та не сформована ліквідаційна маса. Крім того, свою позицію щодо сплати грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів, заявник обґрунтовує постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16.

До того ж, заявником разом із заявою подано клопотання про створення фонду для винагороди арбітражному керуючому б/н від 01.04.2021 (вх. №8336/21 від 05.04.2021).

Розглянувши подані клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно із до ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.

Разом з цим, суд зазначає, що безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів.

Частиною 2 ст. 30 Кодексу встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов`язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 116 Кодексу).

Проаналізувавши зазначені положення, суд дійшов висновку, що обов`язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов`язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.

Посилання заявника на застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору суд вважає помилковим та таким, що базується на невірному тлумаченні заявником норм закону.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень однозначно врегульований положеннями Кодексу та до такого обов`язку не підлягають застосуванню положення Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення заявника від авансування (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).

Твердження заявника на те, що сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів та посилання на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, суд вважає помилковими, оскільки зазначені заходи вчиняються у справах про банкрутство у виключних випадках, та після встановлення відсутності майна у боржника за рахунок якого може бути виплачена грошова винагорода арбітражному керуючому за виконання останнім своїх повноважень.

Ураховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання заявника про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 30 Кодексу кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

У свою чергу, у відповідності до п. 6 ч. 5 ст. 48, ст. 113, п. 8 ч. 8 ст. 123 Кодексу до компетенції зборів кредиторів належать прийняття рішення про інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.

Проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що у справі про неплатоспроможність фізичної особи, збори кредиторів мають право створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Отже, створення відповідного фонду є виключним правом зборів кредиторів, та до компетенції суду прийняття відповідного рішення не відноситься.

Водночас, суд зазначає, що збори кредиторів проводяться на підставі ухвали суду постановленої за результатами попереднього засідання, яке призначається у вставленому Кодексом порядку, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а не на стадії вирішення питання про прийняття відповідної заяви до розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання заявника про створення фонду для винагороди арбітражному керуючому є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Окрім цього, заявником із посиланням на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі №904/5098/20, надано суду заяву арбітражного керуючого Іванюка О.М. №1 від 31.03.2021 в якій останній погодився на призначення його керуючим реструктуризацією та не заперечував, щоб встановлена Кодексом винагорода депонувалась на депозитний рахунок суду не в повному обсязі, а частинами - в розмірі належному виплаті арбітражному керуючому помісячно.

Проте, заявником не наведено у своїй заяві жодних джерел та не надано на підтвердження їх наявності доказів, з яких буде здійснена відповідна виплата основної грошової винагороди керуючому реструктуризацією, а тому зазначене не може братись судом до уваги.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що заявник зобов`язаний додати докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, чого останньою, як зазначалось вище, здійснено не було, а відтак, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимоги п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

Проте, заявником не долучено до відповідної заяви вищезазначених відомостей.

Водночас, разом із своєю заявою ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 01.04.2021 (вх. №8337/21 від 05.04.2021) про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізитів, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. В обґрунтування клопотання вказує, що ані Національним банком України, ані Фіскальними службами країни зазначена інформація на запит громадянина не надається, так як це по їхнім критеріям законодавством не передбачено. За таких обставин, просить суд клопотання задовольнити.

Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п.п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Проте, у клопотанні не зазначено підстав, з яких випливає, що відповідні відомості наявні саме у тих осіб, в яких необхідно витребувати такі документи. Крім того, заявником не зазначено заходи, які він самостійно вжив для отримання відповідної інформації та не надав суду докази на підтвердження вжиття таких заходів.

Посилання заявника на те, що ані Національним банком України, ані податковими органами зазначена інформація на запит громадянина не надається судом до уваги не приймається, оскільки Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень громадян, проведення особистого прийому та забезпечення доступу до публічної інформації в Національному банку України, затвердженою рішенням Правління Національного банку України від 14.05.2020 № 332-рш та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, передбачено право громадянина Україна на звернення до відповідного органу задля отримання тієї чи іншої інформації.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що клопотання заявника про витребування відповідних відомостей є недоведеним та необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених ст. 116 Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 3 ст. 37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Ураховуючи те, що заявником було подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 Кодексу, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 12, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 Кодексу, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 01.04.2021 (вх. №8335/21 від 05.04.2021) про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому - залишити без задоволення.

2. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 01.04.2021 (вх. №8336/21 від 05.04.2021) про створення фонду для авансування грошової винагороди арбітражному керуючому - залишити без задоволення.

3. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 01.04.2021 (вх. №8337/21 від 05.04.2021) про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках - залишити без задоволення.

4. Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність б/н від 02.04.2021 (вх. №129 від 05.04.2021) - залишити без руху.

5. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 Кодексу, а саме, надати суду:

оформлені належним чином читабельні копії трудової книжки трудової книжки № НОМЕР_2 та вкладиша до неї НОМЕР_4;

інформацію щодо членів сім`ї заявника (батьків; осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника; інших осіб, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки), або письмові пояснення щодо неможливості її надання;

конкретизований список кредиторів, оформлений у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу;

докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 34 050,00грн. на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - НОМЕР_3 ; установа банку - ДКСУ місто Київ);

відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

6. У разі невиконання заявником п. 5 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

7. Звернути увагу заявника на те, що у разі надіслання відповідних документів до суду засобами поштового зв`язку, невідкладно повідомити про це суд на його електронну пошту (inbox@ko.arbitr.gov.ua) із обов`язковим зазначенням штрих-коду поштового відправлення.

8. Інформацію по справі та порядок отримання процесуальних документів учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області в мережі Інтернет (https://ko.arbitr.gov.ua).

Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 12.04.2021 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 12.04.2021.