Рішення № 96206867, 13.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2021Справа № 910/1915/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Державного підприємства "Торецьквугілля"

до Державного підприємства "Національна вугільна компанія"

про стягнення 150 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Торецьквугілля" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна вугільна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 100 000,00 грн заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 08.04.2019 № 01/08-04-19.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повноти та строків виконання за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 08.04.2019 № 01/08-04-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), відкрито провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

22.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 150 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, запропоновано відповідачу надати суду відзив з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 10.02.2021 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474097494 отримав 17.02.2021.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474097508 ухвала суду від 10.02.2021 була надіслана відповідачу 11.02.2021 на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду 18.02.2021 з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Ухвала суду від 24.02.2021 про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог була надіслана відповідачу 25.02.2021 поштовим відправленням № 0105474098970 і також повернена до суду 03.03.2021 з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 5 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

08.04.2019 між Державним підприємством "Торецьквугілля" (далі - позивач, позикодавець) та Державним підприємством "Національна вугільна компанія" (відповідач, позичальник) був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01/08-04-19, в порядку та на умовах якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога), а останній зобов`язується повернути її позикодавцю в обумовлений термін.

Відповідно до п. 2.1 договору сума фінансової допомоги за цим договором становить 200 000,00

За умовами пунктів 3.1-3.3 договору, позикодавець зобов`язаний надати фінансову допомогу протягом п`яти днів з моменту підписання сторонами цього договору. Фінансова допомога надається позичальнику без нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами; шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно з п. 4.1 договору строк повернення фінансової допомоги позичальником становить до 31 грудня 2019 року.

Строк, вказаний у п. 4.1 цього договору, може бути продовжений за взаємною згодою сторін (п. 4.2 договору).

Сторонами у п. 5.1 договору узгоджено, що у строк, вказаний у п. 4.1 цього договору, позичальник зобов`язується повернути суму фінансової допомоги, зазначену в п. 2.1. цього договору в повному обсязі.

Фінансова допомога повертається позичальником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця (п. 5.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач за платіжними дорученнями № 592 від 10.04.2019 на суму 52 000,00 грн, № 398 від 17.04.2019 на суму 48 000,00 грн, № 647 від 06.06.2019 на суму 50 000,00 грн перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 150 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 02.01.2020 до договору №01/08-04-19 сторонами продовжено строк повернення фінансової допомоги до 30 червня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 150 000,00 грн, яка, у тому числі у добровільному порядку на вимоги позивача, не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01/08-04-19 від 08.04.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.01.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позивачем долученими до позову платіжними документами доведено факт перерахування на користь відповідача заявленої до стягнення суми 150 000,00 грн поворотної фінансової допомоги по договору № 01/08-04-19 від 08.04.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В розумінні п. 4.1 договору, строк повернення відповідачем позики за спірними договірними відносинами є таким, що настав 30.06.2020.

Доказів повернення відповідачем грошових коштів у сумі 150 000,00 грн отриманої поворотної фінансової допомоги, у т.ч. у визначені строки, та на вимогу позивача (претензія № 1-11/1889 від 21.10.2020, надіслана відповідачу 23.10.2020), копія якої долучена до справи, а також станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, відсутність обов`язку здійснити повернення отриманої суми 150 000,00 грн безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не довів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна вугільна компанія" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 42164388) на користь Державного підприємства "Торецьквугілля" (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 19, код 33839013) заборгованість у розмірі 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп), та судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 13.04.2021.

Суддя О.Г. Удалова