Рішення № 96206826, 13.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2021Справа № 910/18628/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/18628/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ-ТРЕВЕЛ"

2) ОСОБА_1

про стягнення 332422,97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ-ТРЕВЕЛ» та 2) ОСОБА_1 про стягнення 332 422,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1, як боржником, та відповідачем 2, як поручителем, взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором б/н від 26.11.2012 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою від 27.11.2020 Господарський суд міста Києва звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

05.01.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області, в якій підтверджено місце реєстрації ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З метою повідомлення судом відповідача-1 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Артема, 13, літера А.

Відповідач-1 ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 12.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

З метою повідомлення судом відповідача-2 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , яка є місцем реєстрації відповідача-2 згідно даних позовної заяви.

Відповідач-2 ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 09.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на день винесення рішення від відповідачів не надійшли відзиви на позовну заяву.

15.03.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що відлповідач-1 звернувся до позивача з пропозицією мирного врегулювання спору.

Відповідно до ст.48 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачені у ст.252 ГПК України, відповідно до якої, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд може відкласти розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання

На підставі викладеного, судом відмовлено у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки з правової конструкції статті 252 ГПК України вбачається, що суд може відкласти розгляд справи в порядку спрощеного провадження за клопотанням сторони лише за умови проведення судового засідання та з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання. В даному випадку, судове засідання не проводиться, а відповідач посилається на інші обставини для відкладення, які не відповідають вказаним правовим положенням.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 26.11.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява), згідно якої відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 26.11.2012 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору, відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

20.11.2014 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) укладений Договір поруки № POR1416471748250 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю " Велл-Тревел " (боржник) зобов`язань за договорами приєднання до:

- розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.1. «Угоди 1» - 0% річних;

- За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. «Угоди 1» - 36% річних;

- За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. «Угоди 1» - 36% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць»;

г) кредиту в розмірі 110000,00 грн.

Якщо під час виконання «Угоди 1» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- до розділу 3.2.2. « Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг», «Угода 2», по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- За період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 «Угоди 2» - 36% річних;

- За період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 «Угоди 2» - 56% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у «Угоді 2».

в) кредиту в розмірі 110000,00 грн ( двісті тисяч ).

Якщо під час виконання «Угоди 2» зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 2» (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за «Угодою 2») в розмірі таких збільшень.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки, сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1 та Угодою 2» в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (відповідач-1) порушило зобов`язання за Кредитним договором б/н від 26.11.2012 в частині повернення суми кредиту, у зв`язку із чим у відповідача-1 наявна заборгованість в розмірі 332 422,97 грн, яка складається з наступного: 279958,19 грн - заборгованість за кредитом, 40736,18 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5793,62 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 5934,98 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Оскільки у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитним договором б/н від 26.11.2012, з огляду на те, що виконання зобов`язань за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-2, позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 332 422,97 грн.

З аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 3.18.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»).

Положеннями п. 3.18.1.6 Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов).

При обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов).

Згідно п. 3.2.1.4.9 актуалізованих «Умов та правил надання банківських послуг» розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов банк при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг» має право, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, по зобов`язанням, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання.

Згідно п. 3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Умов, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-1 на кредитний ліміт в сумі 310 000,00 грн, що підтверджується довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів №21126К3Е1S06U від 10.11.2020

Згідно із випискою про рахунку відповідача-1, розмір неповернутого кредиту становить 279 958,19 грн.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 279 958,19 грн, при цьому відомостей про незгоду із умовами надання грошових коштів не висувалось, доказів погашення відповідачем-1 заборгованості суду не подано.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за Кредитним договором б/н від 26.11.2012 було забезпечене договором поруки № POR1416471748250 від 20.11.2014, укладеним із відповідачем-2.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за договорами приєднання - Угодою 1 та Угодою 2, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Отже, як слідує зі змісту вказаних положень договору поруки, поручитель надав згоду на збільшення своєї відповідальності у разі якщо зобов`язання особи за яку він поручився збільшується.

Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Вказане узгоджується з приписами ст. 559 ЦК України, яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договору поруки.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитом, що становить 279 958,19 грн,

Разом з тим, порука не є припиненою, зокрема, на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 статті 559 ЦК України).

За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 279 958,19 грн не спростована, доказів сплати боргу не надано.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 279 958,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів 40736,18 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5793,62 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 5934,98 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 3.18.4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов).

При обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов).

Згідно п. 3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, сторонами в договорі банківського обслуговування №б/н від 26.11.2012 передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків по відсоткам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання за договором банківського обслуговування №б/н від 26.11.2012, в силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України, з урахуванням п. 3.18.4.1.2, п. 3.18.4.1.3 та п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг, підлягають стягненню солідарно з відповідачів 40736,18 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5793,62 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 5934,98 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (04053, м. Київ, вул. Артема, 13, літера А, ідентифікаційний код 36691088) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 279 958 грн 19 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 40736 грн 18 коп., заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 5793 грн 62 коп., пеню в сумі 5934 грн 98 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл-Тревел" (04053, м. Київ, вул. Артема, 13, літера А, ідентифікаційний код 36691088) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 2493 грн 17 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 2493 грн 17 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.04.2021.

СуддяА.І. Привалов