Рішення № 96206619, 12.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2021Справа № 910/102/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта»

до Фізичної особи-підприємця Колесніка Костянтина Сергійовича

про стягнення 8 439,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укрпошта» (надалі - АТ «Укрпошта») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Колесніка Костянтина Сергійовича (надалі - ФОП Колеснік К.С.) про стягнення 8 439,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не своєчасною поставкою відповідачем товару за договором поставки №221119-05/195Пс від 22.11.2019, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 691,90 грн. та штрафу у розмірі 2 747,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місця реєстрації ФОП Колесніка К.С. поштовим відправлення за №0105477317800, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місця реєстрації ФОП Колесніка К.С., а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 25.01.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

22.11.2019 між АТ «Укрпошта» (покупець) та ФОП Колесніком (постачальник) був укладений договір поставки №221119-05/195Пс (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність товар, найменування, код УКТЗЕД, технічні характеристики, кількість та ціна якого визначається згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється за графіком поставки товару, який наведений у додатку №2 до цього договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою:02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 16/4.

Відповідно до графіку поставки товару, який є додатком №2 до Договору, поставка товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати підписання договору.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 78 509,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №08-К від 23.12.2019 на суму 39 254,50 грн. та №08-К від 16.06.2020 на суму 39 254,50 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем товару на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі пені у розмірі 5 691,90 грн. та штрафу у розмірі 2 747,82 грн.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №08-К від 23.12.2019 та №08-К від 16.06.2020) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 78 509,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та додатку №2 до Договору відповідач мав поставити товар не пізніше 21.01.2020, тобто відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання за Договором з поставки товару за видатковою накладною №08-К від 16.06.2020 на суму 39 254,50 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна поставка відповідачем товару на підставі Договору. Відповідачем факт прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі у розмірі 5 691,90 грн. та штраф у розмірі 2 747,82 грн. за період прострочення з 22.01.2020 по 15.06.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків поставки товару, а також інших строків виконання зобов`язань постачальника за договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої/невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, а відтак суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованою.

Суд погоджується з розрахунком позивача та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5 691,90 грн. та штраф у розмірі 2 747,82 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ФОП Колесніка К.С. на користь АТ «Укрпошта» пені у розмірі 5 691,90 грн. та штрафу у розмірі 2 747,82 грн.

За даними офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, Фізичну особу-підприємця Колесніка Костянтина Сергійовича, який є відповідачем у даній справі, з 27.01.2021 припинено.

В той же час, якщо стороною господарського спору є громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату прийняття судового рішення втратив цей статус, то зміна статусу, що відбулась після порушення провадження у справі, не зумовлює наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17.

Таким чином, стягненню підлягає пеня та штраф саме з Колесніка Костянтина Сергійовича як фізичної особи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Колесніка Костянтина Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 22; ідентифікаційний код 21560045) пеню у розмірі 5 691 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 90 коп., штраф у розмірі 2 747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий