Рішення № 96206555, 11.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2021Справа № 910/17479/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Федорова, будинок 32-А; ідентифікаційний код 30859524)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код 31650052)

про стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій та компенсаційних витрат у розмірі 28 376,73 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій та компенсаційних витрат у розмірі 28 376,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/17479/20, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

30.11.2020 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка про страховий поліс серії АК № 8641199.

09.12.2020 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з підстав того, що транспортні засоби-учасники ДТП належали одній особі, тож, на думку відповідача, цивільно-правова відповідальність внаслідок такої ДТП не виникла. Також, відповідач у відзиві вказує на невірне визначення позивачем строку початку нарахування штрафних санкцій та компенсаційних витрат, та наводить власні розрахунки таких сум.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався, проте у тексті позовної заяви містяться заперечення проти доводів відповідача щодо не виникнення цивільно-правової відповідальності внаслідок ДТП.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про стягнення страхового відшкодування в розмірі 25 518, 01 грн, а також 2 141,84 грн пені, 254,63 грн інфляційних витрат та 462,25 грн 3 % річних.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1) договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 15.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2820-00023 від 15.10.2019, предметом якого страхування є майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО (пп. 1.1.1. п. 1.1. Договору).

При цьому, відповідно до пункту 9 додатку № 1 до Договору транспортним засобом, що страхується, є "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За змістом підпункту 2.2.2. пункту 2. Договору, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода.

Вказаний договір діє з 02.11.2019 по 01.11.2020 (пункт 8 Договору).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 096795 від 10.02.2020, 10.02.2020 о 06:30 год. по вул. Космонавтів, 4-Б с. Дачне Біляївського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , п. 10.9. Правил дорожнього руху України. Вину вказаного водія у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено постановою Біляївського районного суду Одеської області від 03.04.2020 по справі №496/689/20 (провадження №3/496/553/20).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 11.02.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та просив здійснити виплату страхового відшкодування за Договором страхування № 28-2820-00023 від 15.10.2019 на рахунок станції технічного обслуговування.

Як вбачається зі страхового акту № ДККА-70041 від 18.02.2020 та розрахунку суми страхового відшкодування, страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 25 518,01 грн.

18.02.2020 позивачем на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2820-00023 від 15.10.2019, приймаючи до уваги заяву страхувальника, було перераховано на рахунок Філії "АД Одеса" ПАТ "Одеса-Авто" страхове відшкодування в сумі 25 518,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4969 від 18.02.2020.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10.02.2020 за участю транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 25 518,01 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 25 518,01 грн, відповідно до встановлених Полісом №АК/864199 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та зазначає, що транспортні засоби-учасники ДТП належали одній особі, тож, на думку відповідача, цивільно-правова відповідальність внаслідок такої ДТП не виникла.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 11/19839 від 25.02.2020 на виплату страхового відшкодування в сумі 25 518,01 грн.

У відповідь на вказану заяву, відповідач листом від 23.03.2020 № 2330/2011077 відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди були належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" транспортні засоби; обидва водії-учасники ДТП перебували у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" та під час ДТП виконували трудові обов`язки. Таким чином, відповідач зазначив про відсутність у даному випадку цивільно-правової відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд", та відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час вчинення ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/864199 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами 1, 4 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , встановлена постановою Біляївського районного суду Одеської області від 03.04.2020 по справі №496/689/20 (провадження №3/496/553/20).

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/864199.

Наразі, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу № АК/864199 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" транспортним засобом є "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 10.02.2020, франшиза складає 0,00 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 096795 від 10.02.2020, постанова Біляївського районного суду Одеської області від 03.04.2020 по справі №496/689/20 (провадження №3/496/553/20) та поліс № № АК/864199 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника (водія) транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , саме відповідачем.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 10.02.2020 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/864199 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та за вирахуванням франшизи.

Щодо викладених у відзиві доводів відповідача про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.02.2020 не виникла цивільно-правова відповідальність, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 3 зазначеного Закону унормовано, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За приписами статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Стаття 5 Закону встановлює, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 22.1. Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положення Закону не обмежують страхувальника в отримані страхового відшкодування у разі нанесення забезпеченим транспортним засобом шкоди іншому транспортному засобу, що належить страхувальнику. Оскільки в даному випадку особою, яка нанесла шкоду є не страхувальник, а водій забезпеченого транспортного засобу, в свою чергу страхувальник є потерпілою особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У даному випаду особою, відповідальність якої застрахована відповідачем, є ОСОБА_2 , водій забезпеченого за Полісом АК/864199 транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а потерпілою особою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд", як власник пошкодженого транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО".

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2016 по справі №910/22856/15.

Таким чином, звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" з розглядуваним позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 25 518,01 грн є обґрунтованим.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 2 141,84 грн, 3% річних в сумі 462,24 грн та інфляційних втрат в сумі 254,63 грн за період з 27.03.2020 по 02.11.2020, суд зазначає наступне.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина 1 статті 992 ЦК України).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункт 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов`язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідносини сторін у розглядуваній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму виплаченого страхового відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 07.02.2018 Верховного Суду по справі №910/18319/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вимогу (заяву) позивача 25.02.2020, однак, не сплатив суму виплаченого страхового відшкодування у визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк, тобто до 25.05.2020 включно, у зв`язку з чим у відповідача виникло прострочення виконання відповідного зобов`язання.

За висновками суду, розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, які наведені позивачем у позові є невірними, оскільки позивачем при визначенні періоду заборгованості не враховано, що період нарахування пені та 3% річних починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, тобто з 26.05.2020, а не 26.02.2020, про що вірно зазначив відповідач у своєму відзиві.

При цьому, за перерахунком суду, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня в розмірі 1394,43 грн, 3% річних в розмірі 336,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 229,66 грн.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 25 518,01 грн, а також нараховані пеня в розмірі 1394,43 грн, 3% річних в розмірі 336,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 229,66 грн підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а заперечення відповідача проти стягнення суми страхового відшкодування відхилені судом, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення 27 478,85 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій та компенсаційних витрат у розмірі 28 376,73 грн,- задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Федорова, будинок 32-А; ідентифікаційний код 30859524) витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 25 518,01 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 01 копійка), пеню в розмірі 1 394,43 грн (одна тисяча триста дев`яносто чотири гривні 43 копійки), 3% річних в розмірі 336,75 грн (триста тридцять шість гривень 75 копійок), інфляційні втрати в розмірі 229,66 грн (двісті двадцять дев`ять гривень 66 копійок) та судовий збір у розмірі 2 035,50 грн (дві тисячі тридцять п`ять гривень 50 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.04.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ