Рішення № 96206551, 12.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2021Справа № 910/1028/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства "Кривбасводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргоф" про стягнення 35 159,57 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2021 року комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Фаргоф" (далі - Товариство) було укладено договір № 575 про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення. Оскільки при технічному обстеженні систем водопостачання та водовідведення відповідача за спірним договором на об`єкті останнього було виявлено порушення, Підприємство, посилаючись на положення Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила), виставило відповідний рахунок на суму 34 203,74 грн. вартості безоблікового водокористування та водовідведення. Оскільки Товариство не сплатило спірну заборгованість, позивач просив суд стягнути вищевказану суму, а також 764,66 грн. пені, 191,17 грн. трьох процентів річних, нарахованих відповідачу в зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

4 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27 січня 2021 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2021 року прийнято позовну заяву Підприємства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1028/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

22 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 17 березня 2021 року, в якому останнє просило суд поновити йому строк на подання зазначеного відзиву та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поважності причин пропуску наведеного строку Товариство посилалося на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 8 лютого 2021 року не отримувало та ознайомилося з матеріалами справи лише 2 березня 2021 року.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Враховуючи обґрунтованість наведених Товариством доводів, а також зважаючи положення вищевказаних норм ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення цієї заяви.

У своєму відзиві на позовну заяву Товариство посилалося на те, що юрист Котар В.В., яка підписала від імені Товариства наданий позивачем акт від 21 жовтня 2021 року № 417/20ТІ, ніколи не працювала у відповідача, довіреність на представництво інтересів останнього на ім`я вказаної особи також не видавалась. Крім того, відповідач не отримував рахунок на оплату вищевказаної суми.

29 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив від 25 березня 2021 року № 4704, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.

Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2013 року Товариство та Підприємство, керуючись: Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 року № 2918-Ш, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, Правилами, Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу, затверджених рішеннями сесії Криворізької міської ради від 29 вересня 2004 року № 2202, уклали договір про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 575, за умовами якого останнє зобов`язалося забезпечити відповідача питною водою, виробництво якої здійснює ДПП "Кривбаспромводопостачання", та прийняти від нього стічні води, а Товариство, у свою чергу, - прийняти та оплатити надані послуги за встановленими тарифами.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 цієї угоди загальний обсяг послуг з централізованого постачання питної води орієнтовно складає 876 м.куб./рік. Загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення стічних вод орієнтовно складає 876 м.куб./рік.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що об`єкти користування послугами централізованого постачання питної води та водовідведення - комплекс, розташований за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 5Д.

Вода подається споживачу при наявності водовимірювальних приладів, встановлених власними коштами та засобами, згідно з технічними умовами Підприємства (пункт 2.7 договору).

Відповідно до пункту 2.13 даного правочину усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про повірку, або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм питної води та прийнятих стічних вод визначається відповідно до пункту 3.3 Правил.

Кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання (з врахуванням втрат води на технологічні потреби), згідно з показниками приладів обліку (пункт 2.16 цієї угоди).

У пункті 4.1 договору сторони домовились, що розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів після пред`явлення платіжного доручення, рахунку або квитанції.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що величина плати за перевищення споживачем обсягів скидання стічних вод, визначених пунктом 2.3 цього договору або за понаднормативне скидання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу розраховується згідно розділу 6 Правил приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу, затверджених рішенням Криворізької міської ради від 29 квітня 2004 року № 2202.

Положеннями пункту 5.2 цієї угоди на споживача покладений обов`язок, зокрема, своєчасно вносити плату за надані послуги на умовах договору; виконувати технічні умови по водопостачанню та водовідведенню, видані позивачем; розробляти заходи по раціональному використанню питної води та виконувати їх у повному обсязі; своєчасно повідомляти Підприємство про виявлені пошкодження на об`єктах водопостачання та водовідведення, що йому належать; не перешкоджати здійсненню контролю позивачу за технічним станом водопровідних мереж та обладнання; стежити за схоронністю приладу обліку, пломб і з`єднань водолічильника, запірної арматури, манометра, термометрів й іншого устаткування водомірного вузла; забезпечувати цілісність обладнання комунальних водопроводів і каналізації, розміщених у межах його володінь (труби, водолічильники, люки, колодязі, грубі грати, вказівні таблички, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищувати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів; при виявленні пошкодження або несправності (побиті ляди колодязів, провалювання колодязів, або ґрунту біля колодязів, надходження води з колодязів, з-під землі, тощо) негайно повідомляти про це позивача, вживаючи заходів для огородження місць пошкодження до приїзду аварійної бригади; забезпечити можливість проведення виробником у будь-який час доби контролю за скидом стічних вод, включаючи надання необхідних відомостей та присутність свого представника.

Відповідно до пункту 7.1 вказаного правочину точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Підприємства до Товариства, зазначені в актах розмежування балансової належності, які є невід`ємною частиною договору.

16 жовтня 2013 року сторонами було підписано та скріплено печатками їх підприємств відповідні акти розмежування балансової належності.

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторони встановили, що ця угода набирає чинності з 30 жовтня 2013 року і діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 30 жовтня 2016 року, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести в нього зміни.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів розірвання договору в порядку, передбаченому пунктом 10.3 даного правочину, суд дійшов висновку, що ця угода була чинною у спірний період.

21 жовтня 2020 року уповноваженими працівниками Підприємства в присутності представника відповідача - юриста Котар В.В., було здійснено технічне обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача за спірним договором на об`єкті споживача, розташованому за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 5Д, про що був складений відповідний акт від 21 жовтня 2021 року № 417/20ТІ (належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи), підписаний у двосторонньому порядку, та зроблена фото фіксація порушення на об`єкті споживача, що є додатком до акта.

Актом від 21 жовтня 2020 року № 417/20ТІ були зафіксовані наступні результати обстеження: "Технічні умови не надані, видано акт-припис про надання. Схема розподілу зон балансової належності мереж водопостачання і експлуатаційної відповідальності сторін від 16 жовтня 2013 року, мереж водовідведення - від 16 жовтня 2013 року. Питна вода подається на об`єкт споживача від мереж Підприємства по одному водопровідному введенню. Труба вводу № l (водопровідний вхід №1) Ду = 100 мм фактично. Облік спожитої послуги централізованого водопостачання визначається приладом обліку GROSS, зав. № 0506395, виготовленого 2010 року. Покази на момент огляду - 15 247 куб.м. Дата останньої державної повірки - 13 серпня 2016 року, наступна повірка 13 серпня 2019 року. Пломба, накладена представниками органів у сфері метрологічної діяльності відсутня, виписано порушення. Прилад обліку встановлений в точці підключення на трубопроводі подачі води за територією споживача, в колодязі, в камері. Прилад обліку води в місцях його приєднання до трубопроводів опломбовано пломбою: С2330694З - лічильник води, К18406896 - обвідна лінія, К18406897- фільтр грубої очистки. Прилад обліку води обладнаний фільтром грубої очистки, перевірити обвідну лінію на герметичність не має можливості. Стічні води споживача скидаються через окремий каналізаційний випуск до контрольного колодязя. Контрольний колодязь наявний. Локальні очисні споруди відсутні. Технічна документація, яка характеризує стан систем водопостачання та водовідведення відсутня, надано припис про надання виконавчо-технічної документації. При обстеженні систем водопостачання було виявлено витік води в водопровідному колодязі ВК1, на ввідній засувці Ду = 100 мм, яка знаходиться на балансі споживача. Засувка знаходиться в несправному стані і потребує заміни. На момент обстеження витоки води на засувці споживача не були усунені, даний факт є порушенням пункту 10.1 Правил. У водопровідному колодязі ВК2, де встановлено прилад обліку, було виявлено відсутність на корпусі лічильника води GROSS 25 пломби Держспоживстандарту, що є порушенням пункту 5.18 Правил. Здійснена фото-відео фіксація виявлених порушень у споживача, які є додатками до акту. Споживач не надав дозволу для зняття охоронної пломби Підприємства для проведення позачергової держповірки згідно пунктом 5.17 Правил, у зв`язку з чим надано припис про термінове подання заявки для зняття охоронної пломби Підприємства для проведення позачергової повірки лічильника води. Споживач не надав доступу на територію для повного обстеження мереж водовідведення, систем пожежегасіння, наявності/або відсутності системи поливу. В акті виконані схеми водопостачання споживача".

Зважаючи на виявлені позивачем порушення у відповідача та керуючись пунктами 3.3, 3.4, 3.14, 5.18, 10.1 Правил Підприємством виконано розрахунок безоблікового використання води протягом 21 жовтня 2020 року (однієї доби) в обсязі витрат води 1 356,0 куб.м та 1 356,0 куб.м стоків на суму 34 203,74 грн. Відповідний розрахунок наявний у матеріалах справи.

У подальшому позивачем на підставі договору від 30 жовтня 2013 року № 575, акта від 21 жовтня 2020 року, розрахунку обсягу витрат води, відповідно до пунктів 3.3, 3.14, 10.1 Правил Товариству був виписаний рахунок від 30 жовтня 2020 року № 830/8646/п33 на суму 34 203,74 грн., який було вручено 30 жовтня 2020 року представнику відповідача - юристу Котар В.В., під підпис. Належним чином засвідчена копія даного рахунку наявна у матеріалах справи.

Проте Товариство взятий на себе обов`язок по оплаті вищевказаного рахунку не виконало заборгувавши таким чином Підприємству 34 203,74 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункт 3.4 Правил).

Пунктом 5.18 Правил визначено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Згідно з пунктом 10.1 правил у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з пунктом 3.3 цих Правил. Розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньобудинкова система водопостачання. Виробник має право разом із споживачем здійснювати відповідно до умов договору вибіркову перевірку технічного стану внутрішньобудинкової системи водопостачання споживача, про що складається акт.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за безоблікове водокористування та водовідведення, яка складає 34 203,74 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати виставленого рахунку, позивач також просив суд стягнути з Товариства 191,17 грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 34 203,74 грн. за період з 5 листопада 2020 року по 11 січня 2021 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.1 договору споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором, зокрема, за порушення грошового зобов`язання останній повинен сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми цієї компенсаційної виплати підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати виставленого рахунку від 13 жовтня 2013 року № 575 позивач просив суд стягнути з Товариства 764,66 грн. пені, нарахованої на відповідну суму основного боргу в розмірі 34 203,74 грн. за період з 5 листопада 2020 року по 11 січня 2021 року.

Позивач, обґрунтовуючи заявлену до стягнення з відповідача суму пені, посилався на пункт 6.1. договору, в якому визначено, що споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором, зокрема, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення у термін, зазначений у пункті 4.1. Споживач сплачує на користь Підприємства пеню у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках .

Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону.

За частиною 4 статті 23 та частиною 3 статті 24 Закону послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 26 Закону (яка була введена в дію до початку спірних правовідносин) передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на підставі вказаних приписів чинного законодавства у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства пені у розмірі 764,66 грн. слід відмовити.

Доводи відповідача стосовного того, що юрист ОСОБА_1 , яка від його імені підписала вищевказаний акт від 21 жовтня 2020 року № 417/20ТІ та отримала рахунок на оплату, не працює на Товаристві, не беруться судом до уваги, оскільки на підтвердження вказаної обставини відповідачем надано штатний розпис останнього, що діє з 1 січня 2021 року. Водночас вказане технічне обстеження відбулося 21 жовтня 2020 року, спірний акт порушень, на підставі якого було складено рахунок на суму 34 203,74 грн., було підписано в цей же день. Однак відповідачем не було надано належних доказів того, що дана особа не була працівником відповідача у спірний період. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що вказане спірне нарахування було оскаржене Товариством у встановленому законом порядку.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргоф" (01042, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 36/10; ідентифікаційний код 37215099) на користь комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Єсеніна, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) 34 203 (тридцять чотири тисячі двісті три) грн. 74 коп. основного боргу, 191 (сто дев`яносто одну) грн. 17 коп. трьох процентів річних, а також 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 63 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог комунального підприємства "Кривбасводоканал" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргоф" пені у розмірі 764,66 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 квітня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко