Рішення № 96206422, 12.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/132/20-32/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2021 Справа № 908/2088/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Новасардовій І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом концерну “Міські теплові мережі” (69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтеплоенерго” (69005, місто Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

про стягнення грошових коштів

Представників сторін:

від позивача: Білоус В.І., довіреність № 981/20-19 від 29.12.2020,

Білоус Д.С., довіреність 957/20-19 від 14.12.2020,

Саржинська О.А., довіреність № 985/20-19 від 29.12.2020.

від відповідача: Семеренко С.О. довіреність № 2 від 06.01.2021,

Михайленко В.В., довіреність № 5 від 04.01.2021;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.08.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Концерн “Міські теплові мережі” з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтеплоенерго”, в якому просить стягнути суму основного боргу в розмірі 27 773,84 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 013,02 грн, 3% річних в розмірі 1 681,56 грн, штраф у розмірі 5 554,77 грн.

13.08.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2088/20, справу передано на розгляд судді ТопчійО.А.

Ухвалою суду від 18.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2088/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

09.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить розгляд справи №908/2088/20 проводити за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 11.09.2020 призначено справу №908/2088/20 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також призначено засідання для з`ясування можливості призначення процедури врегулювання спору за участю судді на 07.10.2020.

В засіданні 07.10.2020 заявник ТОВ “Запоріжтеплоенерго” підтримав заяву про врегулювання спору за участю судді, позивач Концерн “МТМ” не заперечив проти задоволення клопотання.

Ухвалою суду від 07.10.2020 постановлено провести у справі № 908/2088/20 процедуру врегулювання спору за участю судді протягом тридцяти днів у формі спільної наради. Призначено спільну нараду з участю позивача і відповідача на 22.10.2020. Зупинено провадження у справі № 908/2088/20 на період проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

05.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів, а саме: платіжних доручень на підтвердження погашення основного боргу та листа на адресу Концерну “МТМ” щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Під час спільної наради 06.11.2020 представник позивача зазначив, що сторони не дійшли згоди щодо мирного врегулювання спору, мирова угода не укладена.

Ухвалою суду від 06.11.2020 припинено процедуру врегулювання спору за участю судді та поновити провадження у справі № 908/2088/20. Справу № 908/2088/20 передано на автоматизований розподіл з метою визначення іншого складу суду, який буде здійснювати подальший її розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 908/2088/20 передано судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 16.11.2020 справу № 908/2088/21 справу прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А. Присвоєно номер провадження 35/132/20-32/159/20. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 13.01.2021, суд ухвалив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.02.2021. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.02.2021, 12.03.2021.

В судовому засіданні сторонами підписано згоду про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті розпочато в судовому засіданні 12.03.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої від позивача теплової енергії в період з листопада 2017 по березень 2018, на загальну суму 27773,84грн, внаслідок чого боржнику нараховані штраф в розмірі 5554,77грн, 3% річних 1681,56грн та інфляційні втрати в розмірі 3013,02грн.

09.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Відповідач просив суд частково відмовити в задоволенні позовних вимог, відстрочити виконання рішення на шість місяців з подальшим розстрочення суми боргу.

23.02.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву відповідно до яких відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмету спору (докази долучені до матеріалів справи). В частині стягнення 3% річних, суми штрафу та суми індексу інфляції просить суд застосувавши строк позовної давності. Клопотання про застосування строків позовної давності (вх. 3872/08-08/21 від 23.02.2021) долучено до матеріалів справи.

12.03.2021 від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення до відзиву (долучено до матеріалів справи).

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та відповіді на відзив. Просив стягнути з відповідача штраф, 3% річних та інфляційні втрати. В частині стягнення основного боргу, просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві, додаткових поясненнях до відзиву. Просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволені позову в частині стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 12.03.2021 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2011 року між Концерном «Міські теплові мережі» (далі - Позивач, Концерн «МТМ», Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжтеплоенерго» (далі - Відповідач, Споживач) укладено договір № 203437 купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір). Відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами Договору та Додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІУ, «Правилами користування тепловою енергією».№ 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплове навантаження на приміщення, з 30 жовтня 2017 року відповідно до Додаткової угоди №4 до договору № 203437 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді складається з приєднаного теплового навантаження 0,026029 Гкал/год.

На виконання умов договору № 203437 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію в періоди з листопада 2017 по березень 2018, на загальну суму 27773,84 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят три грн. 84 коп.).

Відповідач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію, таким чином, загальна заборгованість Відповідача перед Концерном «Міські теплові мережі» складає 27773,84 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят три грн. 84 коп.).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом, на час розгляду справи заборгованість в рамках договору №203437 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011, в розмірі 27773,84грн. погашена відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 27773,84грн, на день розгляду спору по суті відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд вирішив в частині стягнення суми основного боргу провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, якій прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума інфляційних втрат за спірний період складає 3013,02 грн, (три тисячі тринадцять грн. 02 коп.), а 3% річних від простроченої суми складають 1681,56 грн., (тисяча шістсот вісімдесят одна грн., 56 коп.).

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно та підлягають задоволенню в повному об`ємі.

Крім того, позивачем пред`явлена до стягнення сума 20% штрафу в розмірі 5554,77грн

Відповідно до пункту 7.2.10 договору, за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених в пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію. Оплата штрафу не звільняє споживача від виконання своїх обов`язків. Сума нарахованого штрафу складає 5554,77 грн (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн., 77 коп.).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до наданих сторонами доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії доведений.

При укладанні договору сторонами було узгоджено про застосування штрафних санкцій (нарахування штрафу) за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань щодо внесення платежів.

Таким чином, дії позивача щодо застосування приписів діючого законодавства, умов договору та нарахування неустойки у виді штрафу є правомірними.

Втім, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення 5554,77 грн. штрафу, оскільки вона заявлена із пропущенням строку спеціальної позовної давності, що передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Проаналізувавши умови договору та приписи діючого законодавства, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення суми штрафу в розмірі 5554,77грн виходячи з наступного.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача 20 % штрафу нарахована за період прострочення з листопада 2017 - по березень 2018.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 20% штрафу в сумі 5554,77грн пред`явлена з порушенням строку позовної давності, передбаченого ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Тобто, строк протягом якого позивач мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафу становить один рік з дати порушення зобов`язань.

Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем строків позовної давності до вимог про нарахування штрафу доведені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені в розмірі 5554,77грн.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Заперечення відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу судом враховані. Посилання на невірне визначення строку прострочення при розрахунках 3% річних та інфляційних втрат судом оцінені та враховані.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 130, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтеплоенерго” до відповідача Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення 38023,19 задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 27773 (двадцять сім тисячі сімсот сімдесят три) грн. 84коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтеплоенерго” (69005, місто Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, ідентифікаційний код 31920825) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458)

- 3013 (три тисячі тринадцять) грн 02коп. інфляційних втрат,

- 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 56коп. суми індексу інфляції;

- 70 (сімдесят ) грн 41коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 20% штрафу в розмірі 5554,77грн. відмовити.

Винести ухвалу про повернення з державного бюджету на користь позивача 416,60грн.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “13” квітня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій