Рішення № 96201642, 09.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23072/20

Провадження № 2/761/2729/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом :

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Дочірнє підприємство «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Генеральний директор дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,

предмет позову: визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення,

встановив:

В липні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» (надалі - відповідача), про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до заявлених вимог, позивач просив суд:

1.Визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» від 13.01.2020 №1 «Про оголошення догани».

2.Визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» від 31.03.2020 №18 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

3.Визнані незаконним наказ Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» від 25.06.2020 №13-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

4. Поновити ОСОБА_1 на роботі в Дочірньому підприємстві «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» на посаді заступника генерального директора Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» з 25.06.2020.

5.Стягнути з Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» на користь, ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.06.2020 по день поновлення на роботі.

6. Зобов`язати Дочірнє підприємство «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення згідно з п. 4.9.2.3 Колективного договору на 2019-2021 роки ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», ухваленого протоколом Загальними зборами трудового колективу ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» №1 від 21.08.2019.

7. Стягнути з Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» від 13.01.2020 №1 «Про оголошення догани» є незаконним і необґрунтованим. Відповідно до вказаного наказу, встановлено відсутність позивача (прогул) на робочому місці в робочий час: 17.12.2019 з 8.30 год. до 17.30 год. (8 год.), а також 20.12.2019 з 08.30 год. до 11.25 год. (2 год. 55 хв.). Не заперечуючи свою відсутність в цілому, позивач зазначає про відсутність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення, оскільки його причини відсутності були поважними, та безпосередньо пов`язаними із виконанням його посадових обов`язків, відповідно до яких він, 17.12.2019 прийняв участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Заклади вищої освіти - ринок: співпраця в Епоху 4.0», що відбулась на території НТТУ «КПІ ім. Сікорського», з метою підготовки матеріалів для впровадження ВІМ-технологій. На підтвердження вказаних обставин, позивачем додано програму конференції та фотографії із зображенням позивача в ході проведення вказаної конференції. 20.12.2019 ОСОБА_1 був відсутній на роботі в офісі підприємства у зв`язку з тим, що перебував на робочій зустрічі з консультантом проекту ЄС «Допомога органам влади України в удосконаленні менеджменту циклом інфраструктурного проекту» UA ВІМ TASK GROUP ОСОБА_2 , з яким, вони обговорювали питання щодо об`єднання зусиль зацікавлених сторін та залучення ресурсів на розвиток ВІМ в Україні, проблеми щодо спотвореного розуміння ВІМ тощо. На підтвердження вказаних обставин, позивачем додано презентацією консультанта проекту СС ОСОБА_2 та фотографією, зробленою під час зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.12.2019.

Виходячи з Посадової інструкції, ОСОБА_1 може виконувані свої посадові обов`язки, не перебуваючи при цьому обов`язково на своєму робочому місці в офісі. Зазначає про те, що незважаючи на встановлений в ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями субота та неділя, для ОСОБА_1 , як заступника генерального директора, встановлений режим ненормованого робочого дня, оскільки, праця ОСОБА_1 на посаді не піддається точному обліку в часі, він може розподілити час для роботи на власний розсуд, виходячи з його посадових обов`язків із посиланням на підпункт 3.1.3. п.3.1. розділу 3 трудового договору та на лист лист-відповідь ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» №03/01/102-20 від 04.05.2020. Поряд з цим, конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, серед яких є і посада заступника генерального директора, визначено Колективним договором на 2019-2021 роки. Також, позивач наголошує на тій обставині, що факт відсутності 20.12.2019 мав місце менше трьох годин. Враховуючи зазначене, на думку позивача, відсутність останнього безпосередньо на робочому місці в офісі 17.12.2019 та 20.12.2019, не можна вважати винним невиконанням чи неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків.

Наказом від 31.03.2020, встановлено відсутність позивача на роботі в офісі відповідача, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, в робочий час 05.03.2020 з 08 год. 30 хв. до 16 год. 04 хв. (6 год. 49 хв.) та визнано прогулом без поважних причин, як наслідок застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Позивач зазначає, що вказана відсутність на робочому місці також мала місце з поважних причин, що обумовлені поганим самопочуттям та оглядом лікаря, про що позивачем в телефонному режимі повідомлено генерального директора та зазначено у письмовому поясненні ОСОБА_1 щодо відсутності 05.03.2020 на роботі. Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач зазначає про те, що відсутність працівника на робочому місці за станом здоров`я може підтверджуватись довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами.

25.06.2020 ОСОБА_1 згідно з Наказом від 25.06.2020, було звільнено з посади заступника генерального директора відповідача за п. 3 ст. 40 КЗнП України, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених правилами внутрішньою трудового розпорядку.

Як зазначено в оскаржуваному наказі про звільнення, 01.06.2020 з 08:30 год. до 09:16 год., з 11:20 год. до 12:30 год. та з 13:15 год. до 14:37 год. без поважних причин, без узгодження з генеральним директором підприємства, заступник генерального директора ОСОБА_1 був відсутній на роботі в офісі підприємства за адресою: м. Київ. вул. Хрещатик, 7/11, де розташоване його робоче місце. Генеральним директором підприємства ОСОБА_1 не надавалося доручень, виконання яких би потребувало його перебування поза межами приміщень офісу підприємства, а також не було погодження на таке перебування у вказаний вище робочий час.

Як зазначено в Наказі від 25.06,2020, вказаними вище діями заступник генерального директора ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів п. 3.1.1. 3.1.3. 3.1.4. п. 5.13. п. 5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених зборами трудового колективу підприємства та введених в дію 21.08.2019. н. 2.5.1 Колективного договору відповідача на 2019-2021 роки, п. 2.1.2.21, п. 3.1.4 Трудового договору ОСОБА_1 №1т/д від 08.08.2019, якими встановлено, що працівники підприємства зобов`язані дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, зокрема повідомляти про причини відсутності на роботі та погоджувати свою відсутність за необхідності тимчасово відлучитися з робочого місця офісу підприємства з безпосереднім керівником.

У зв`язку з тим, що наказами від 18.12.2019, 13.01.2020, 31.03.2020 до заступника генерального директора ОСОБА_1 вже були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани, то керуючись ст.ст. 147-149 КЗпП України і враховуючи подання підприємства на звільнення заступника генерального директора від 17.06.2020 №06/01/131-20, погодженого Головою правління ДТ ПАК «Нафтогаз України», лист від 24.06.2020 №17-1986/1-20, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 25.06.2020 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач також не заперечує факт відсутності 01.06.2020 на робочому місці, однак зазначає про наявність у нього поважних причин відсутності, а тому вважає що застосоване дисциплінарне стягнення є безпідставним.

Звертає увагу суду на те, що в його діях відсутні ознаки прогулу 01.06.2020 з 11 год. 40 хв. до 14 год. 35 хв. на робочому місці в офісі підприємства за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, оскільки вказана відсутність була поважною і пов`язаною із виконанням своїх посадових обов`язків. За твердженням позивача, час відсутності з 11 год. 20 хв. в наказі вказано невірно, оскільки такий мав місце з 11 год. 40 хв. А тому, на думку позивача, навіть якщо вважати, що причина (знаходження у відділенні банку, з метою отримати нову банківську картку у зв`язку з закінчення строку дії попередньої), по якій 01.06.2020 з 8 год. 30 хв. до 09 год. 16 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в офісі підприємства є неповажною, то в цьому не вбачається ознак прогулу, за що може бути застосовано дисциплінарне стягнення, оскільки прогулом є виключно відсутність на роботі понад три години впродовж робочого дня.

Оскаржуваний наказ від 25.06.2020 не містить інформації про шкоду, яка була заподіяна ОСОБА_1 підприємству у зв`язку з відсутністю останнього безпосередньо на робочому місці 01.06.2020 з 08:30 год. до 9:16 год. з 11:20 год. до 12:30 год. та з 13:15 год. до 14:37 год., як і не містить інформації про те, що приймаючи оскаржуваний Наказ від 25.06.2020, відповідачем було дотримано вимоги ч. 3 ст. 149 КЗпП Україні.

Також звертає увагу суду на те, що відповідачем при прийнятті Наказу від 25.06.2020 не обґрунтовано тяжкості обраного виду стягнення у вигляді звільнення. Так, відповідачем при прийнятті Наказу від 25.06.2020 не було враховано, що ОСОБА_1 з 1998 року працює в нафтогазовій промисловості, має 19 років досвіду керівної роботи, 23.12.2009 згідно з Протоколом Кабінету Міністрів України №82 від 23.12.2009 був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, 15.08.2016 згідно з Наказом ПАК «Нафтогаз України» від 15.08.2016 №338 за високий професіоналізм, сумлінну працю та з нагоди професійного свята Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, був нагороджений Почесною грамотою.

Резюмуючи, позивач зазначає про те, що накладення дисциплінарних стягнень є не результатом порушень позивача, а результатом конфлікту позивача та генерального директора підприємства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, призначено проведення підготовчого засідання (том 1, а.с. 192 - 193).

08 вересня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку надання відзиву на позовну заяву (том 1, а.с. 200 - 205).

10 вересня 2020 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, копії довідки від 29.07.2020 №б/н, виданої ТОВ «Клініка сімейної медицини «Здравиця», видана ОСОБА_1 , про те, що він 05 березня 2020 року о 15 год. 00 хв. знаходився на консультативному прийомі в ТОВ «Клініка сімейної медицини «Здравиця» (том 1, а.с. 206 - 209).

24 вересня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Не погодившись із вимогами позовної заяви, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що позивач мав постійно виконувати трудові обов`язки за місцем ведення діяльності та розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю підприємства відповідача, тобто за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11. Посилаючись на матеріали справи відповідачем зазначено про наявність достатньої кількості доказів, якими підтверджується факт того, що позивач 17.12.2019, 20.12.2019, 05.03.2020 та 01.06.2020 був відсутній на роботі в офісі підприємства, без поважних причин. Позивачем не спростовано правомірності дій відповідача щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а тому відсутні правові та фактичні підстави для поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідач в відзиві наголошує на тому, що відповідно до вимог Колективного договору та Правил внутрішнього трудового розпорядку відвідування конференцій має бути попередньо узгоджено позивачем із безпосереднім керівником, чого позивачем зроблено не було.

Крім того тематика вказаної конференції не має відношення до діяльності підприємства, так як ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» не є розробником навчальних програм для закладів вищої освіти України, вказана діяльність не передбачена фінансовим планом відповідача на 2019 рік.

Відвідування вказаної конференції жодним чином не стосується ані діяльності ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», ані посадових обов`язків позивача.

Комісією з питань обліку робочого часу співробітників підприємства двічі (18.12.2019 та 28.12.2019) вимагались від позивача письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці 17.12.2019, які позивачем надані так й не були.

З огляду на викладене 17.12.2019 позивачем було допущено прогул без поважних на то причин.

Поряд з цим, Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» встановлено, що роботодавець зобов`язаний надавати працівникам можливості та створювати умови для підвищення кваліфікації, здобуття освіти».

Відповідач надає позивачу можливість для підвищення кваліфікації, визначену Колективним договором, що підтверджуються тим, що з жовтня 2019 позивач є слухачем аспірантури заочної форми навчання Київського економічного університету імені В. Гетьмана.

Позивачу щороку надається оплатна відпустка загальною кількістю 30 днів. В період з жовтня 2019 по червень 2020 було надано три учнівські відпустки (12 днів, 12 днів та 6 днів).

При цьому за період червень 2019 по червень 2020 ОСОБА_1 був у відпустці 109 календарних дні, з них - 30 к.д. - навчальна відпустка, 75 к.д. - основна відпустка, 4 к.д. - додаткова відпустка.

За періодами:

-червень 2019 - 3 к.д. - основна відпустка;

-липень 2019 - 18 к.д. - основна відпустка;

-серпень 2019 - 5 к.д. - основна відпустка;

-листопад 2019 - 12 к.д. - навчальна відпустка;

-січень 2020 - 19 к.д. - основна відпустка;

-лютий 2020 - 28 к.д., з них 16 к.д. - основна відпустка, 12 к.д. - навчальна відпустка;

-квітень 2020 - 10 к.д. - основна відпустка;

-травень 2020 - 4 к.д. - основна відпустка;

-червень 2020 - 10 к.д., з них 4 к.д. - додаткова відпустка, 6 к.д. - навчальна відпустка.

Протягом вказаного періоду кількість робочих днів позивача не перевищувала 70 відсотків від загальної кількості робочих днів на рік, що в повній мірі спростовує твердження позивача про навантажений графік роботи на ненормований робочий день.

З огляду на викладене, дії відповідача свідчать про сумлінне ставлення до своїх обов`язків, як роботодавця, та створення для позивача належних умов для здобуття освіти та підвищення кваліфікації.

Щодо проведення консультацій з ОСОБА_2 позивачем, то відповідачем зазначено про необґрунтованість позовних вимог у цій частині, оскільки реалізацією проекту «Допомога органам влади України в удосконаленні менеджменту циклом інфраструктурного проекту» займається Міністерство інфраструктури України, яке до ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» не зверталось. Крім цього, Міністерство інфраструктури України не є профільним для ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», що виключає доцільність проведення будь-яких консультацій протягом робочого часу. Також відповідач зазначив про те, що жодних розпоряджень, дозволів або погоджень позивачу щодо проведення зустрічей з консультантом проекту ЄС в робочий час не надавалося, а доказів протилежного позивачем надано не було. Залишення робочого місця позивачем 20.12.2019 здійснене з грубим порушенням трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Також позивачем за змістом позовної заяви не наведено підстав та необхідності проведення такої зустрічі, в тому числі поза межами офісу, а також не надано доказів отримання погодження такого відвідування з боку відповідача. Щодо проведення консультацій з ОСОБА_2 , позивач в період з 20.12.2019 по 13.01.2020 (дату оголошення догани) відповідача не повідомляв. Про факт проведення вказаної зустрічі відповідач дізнався лише зі змісту позовної заяви, що ставить під сумнів сам факт проведення зустрічі. Комісією з питань обліку робочого часу співробітників підприємства двічі (20.12.2019 та 28.12.2019) вимагались від позивача письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці 20.12.2019, які позивачем надані так й не були. З огляду на викладене, відповідач стверджує про те, що 20.12.2019, позивачем було допущено прогул без поважних на то причин.

Відвідування зустрічей, конференцій тощо відповідно до вимог Колективного договору та Правил внутрішнього трудового розпорядку у будь-якому випадку має бути попередньо узгоджено позивачем із безпосереднім керівником, чого зроблено не було.

Також відповідачем спростовано твердження позивача щодо ненормованого робочого дня останнього, зазначивши, що на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу (пункт 4 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7).

Обов`язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути встановлені таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов`язки, як правило, у межах нормального робочого часу. І лише у виключних випадках - поза межами робочого дня.

Також наголошено про те, що робочий час позивача підлягає обліку в часі та фіксується в табелі обліку робочого часу.

Як компенсація за ненормований робочий день позивачу надається додаткова відпустка (копії наказів про надання відпустки додаються до даного відзиву).

З огляду на викладене, застосування ненормованого робочого дня має наслідком використання компенсаторного механізму у вигляді надання додаткової відпустки, але ненормований робочий день не звільняє позивача від обов`язку дотримуватись встановленого на підприємстві режиму робочого часу, а також вимог Колективного договору та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Буд-яких дозволів або погоджень позивачу на розподіл робочого часу на власний розсуд позивачу з боку відповідача не надавалось, доказів протилежного позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зажадав від позивача письмових пояснень, що свідчить про дотримання відповідачем вимог статті 149 Кодексу законів про працю України.

В свою чергу небажання позивача надати витребувані пояснення не є перешкодою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Із змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач також не погоджується із наявністю поважної причини неприбуття на робоче місце 05 березня 2020 року, оскільки відповідно до відомостей, викладених у довідці TOB «Клініка сімейної медицина «Здравиця» від 29.07.2020, яка була додана до клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів від 31.08.2020, вбачається, що позивач перебував 05.03.2020 в TOB «Клініка сімейної медицина «Здравиця» лише з 15 години 00 хвилин. Тому матеріали справи не містять належних доказів поважності неприбуття позивачем 05.03.2020 на роботу, а поведінка позивача відповідає ознакам прогулу без поважних причин. Крім цього, відповідач звертає увагу ну суперечність аргументу позивача матеріалам справи, адже із долученою позивачем переписки в месенджері, ОСОБА_1 05.03.2020 не повідомив генеральному директору відповідача ( ОСОБА_3 ) про погане самопочуття та необхідність звернутися до медичної установи. Позивач повідомив лише про те, що з ранку він писав багато документів та не слідкував за часом. Відповідач повідомив позивача, що вказана обставина не є поважною. Тільки об 11 годині 52 хвилини позивач повідомив про те, що він пішов до поліклініки.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про відповідність фактичним обставинам справи встановлення факту відсутності позивача 01 червня 2020 саме з 11 год. 40 хв. (а не як вказано у вимозі з 11 год. 20 хв.) до 14 год. 35 хв. Щодо поважності її причин, то відповідачем зазначено про те, що перебування позивача на нараді у заступника міністра енергетики ОСОБА_4 не було поважним, оскільки позивач повідомив відповідача про намір прийняти участь у вказаній нараді, але відповідач не погодив участі позивача у нараді з огляду на відсутність в ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» жодної інформації щодо проведення наради, а також необхідності та доцільності участі в ній ОСОБА_1 . Доказів протилежного справа не містить. Крім того, у своєму поясненні до вимоги Генерального директора ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» ( ОСОБА_3 ) від 02.06.2020 р., ОСОБА_1 зазначив, що був присутній 01.06.2020 на нараді в Міністерстві енергетики України не як працівник ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», а як «фахівець з розвитку водневої енергетики». Вказана обставина була оцінена відповідачем як виконання позивачем в робочий час функції, не пов`язаної з діяльністю ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ». А тому, на думку відповідача, позивачу на період наради необхідно було оформити відпустку без збереження заробітної плати, або відмовитися від участі в нараді і виконувати свої трудові зобов`язання на робочому місці. Також відповідач зазначив про відсутність у нього інформації про те, що ОСОБА_1 є «спеціалістом з розвитку водородної енергетики» аналогічно, як і «спеціалістом з ВІМ-технологій». Документи про підвищення кваліфікації, проходження навчання за цими тематиками, ОСОБА_1 до особової справи не надавав.

Також відповідачем у відзиві на позовну заяву обґрунтовано наявність шкоди, а відтак й виправданість застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки, як зазначено у позовній заяві, за підсумками 2019 року ДП «Вуглесинтезгаз України» не виконано план виробничої діяльності, як інжинірингового бюро, не розроблено галузевих нормативних документів та Стандартів, не укладено жодних договорів на реалізацію вищезазначених послуг, які могли б в майбутньому принести підприємству дохід, у розмірі що планувався ОСОБА_1 на зазначений рік (7,5 млн. грн.). При цьому, для виконання цих завдань у 2019 році були понесені фінансові витрати на придбання інженерних комп`ютерів, ліцензійного програмного забезпечення, оренду вартісного комп`ютерного устаткування та офісних приміщень, оплату праці персоналу відділів технологічного проектування, головних інженерів проекту та комплексного проектування (том 1, а.с. 210-232, том 2, а.с. 1-124).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ: 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6) (надалі - третя особа-1) та Генерального директора Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 38727388, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6), ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2) (том. 2, а.с. 153-155).

03 листопада 2020 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи-1, з яких вбачається що третя особа-1 погоджується із запереченнями відповідача, стверджуючи про систематичне невиконання позивачем своїх трудових обов`язків без поважних причин, а також про правомірність застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (том 2, а.с. 174 - 179).

10 листопада 2020 року від третьої особи-2 надійшли пояснення, із змісту яких вбачається, що третя особа-2 погоджується із фактичними обставинами, зазначеними у відзиві на позовну заяву, звертаючи увагу суду на систематичність порушень позивачем покладених на нього обов`язків, яку третьою особою-2 схематично відображено у відповідній таблиці (том 2, а.с. 193 - 201).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (том 2, а.с. 237 - 238).

23 лютого 2021 року від третьої особи-2 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких третя особа-2 також просила суд приєднати до матеріалів справи копію постанови Київського апеляційного суду у справі №761/8975/20 від 10 лютого 2021 року, якою залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Наказу ДП «Вуглесинтезгаз України» № 115 від 18 грудня 2019 року про оголошення йому догани.

У судовому засіданні, яке відбулось 09 березня 2021 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову, з мотивів його необґрунтованості.

Третя особа-2 заперечувала проти задоволення позову, зазначивши про правомірність застосування дисциплінарних стягнень.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи.

ОСОБА_1 працював в Дочірньому підприємстві «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» на посаді заступника генерального директора підприємства на підставі Трудового договору від 08.08.2016 № 1т/д та Наказу №19-к від 01.10.2014.

Відповідно до копії наказу відповідача №19-к від 01.10.2014, ОСОБА_1 з 01.10.2014 призначено на посаду заступника генерального директора підприємства на підставі заяви позивача та листа погодження НАК «Нафтогаз України» від 01.10.2014 №17-6449/1-14 (том 1, а.с. 14, том 2, а.с. 14). Вказана обставина також підтверджується копією трудової книжки позивача (том 1, а.с. 25).

Між позивачем та відповідачем було укладено Трудовий договір від 08.08.2016 №1т/д (надалі - трудовий договір) (том 1, а.с. 26-28).

Відповідно до підпункту 2.1.2.20 пункту 2.1. трудового договору працівник зобов`язаний виконувати накази, розпорядження, доручення, рішення та інші локальні нормативні акти підприємства та Засновника, завдання генерального директора підприємства. А відповідно підпункту 2.1.2.21., зобов`язаний дотримуватися норм законодавства та вимог Колективного договору, Правил внутрішнього трудового розпорядку, положень та інструкцій з охорони праці, цивільного захисту, пожежної, промислової, екологічної безпеки.

Працівнику встановлюється режим роботи відповідно до Колективного договору та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Працівник повинен дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку (підпункти 3.1.1. та 3.1.4. пункту 3.1. Трудового договору).

Працівник несе персональну відповідальність за порушень Правил внутрішнього трудового розпорядку, невиконання зобов`язань, передбачених Колективним договором (підпункт 5.3.6 пункту 5.3. Трудового договору).

Пунктом 5.4. Трудового договору врегульовано, що до працівника можуть бути застосовані заходи дисциплінарного стягнення відповідно до трудового законодавства України.

Як вбачається із спірних наказів, правовою підставою застосування до позивача дисциплінарних стягнень послужило порушення позивачем пунктів 2.1.2.20., 2.1.2.21., 3.1.1. та 3.1.4. Трудового договору, що полягає у порушені Правил внутрішнього трудового розпорядку та Колективного договору (відсутність на робочому місці без поважних причин, несвоєчасне прибуття на робоче місце, неповідомлення безпосереднього керівника про причини відсутності на робочому місці, неотримання попереднього погодження безпосереднього керівника про необхідність тимчасово відлучитись з робочого місця), невиконанні вказівок безпосереднього керівника - Генерального директора підприємства.

Відповідно до пункту 1.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених Зборами трудового колективу ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» від 21.08.2019 № 1 (надалі - Правила) правила поширюються на всіх працівників ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ».

Пунктом 3.1. Правил врегульовано, що працівник зобов`язаний:

сумлінно виконувати обов`язки, покладені на нього трудовим договором, цими Правилами та іншими законодавчими й нормативними актами (підпункт 3.1.1. пункту 3.1. Правил);

своєчасно прибувати на робоче місце та починати роботу, перебувати на робочому місці протягом робочого часу, за винятком перерв для відпочинку та харчування (підпункт 3.1.3. пункту 3.1. Правил);

повідомляти (за можливості - до початку робочого дня) безпосереднього керівника та працівника, що веде кадровий облік або генерального директора підприємства про причини відсутності на роботі письмово, засобами телефонного чи електронного зв`язку або іншим доступним способом. У разі недотримання працівником цієї вимоги складаються акти про відсутність працівника на робочому місці (підпункт 3.1.4. пункту 3.1. Правил).

Норма тривалості робочого часу працівників становить 40 годин на тиждень. Для працівників підприємства встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями - субота та неділя. Початок і закінчення роботи працівників підприємства та перерва для відпочинку і харчування встановлюються в такі часи: початок робочого дня - 8:30; обідня перерва - з 12:45 до 13:30; закінчення робочого дня - понеділка по четвер о 17:30, у п`ятницю о 16:15 (пункти 5.1.-5.3. Правил).

Згідно до пункту 5.13. за необхідності тимчасово відлучитися з робочого місця з питань виробничої необхідності або з особистих поважних причин працівник має попередньо погодити свою відсутність із безпосереднім керівником та повідомити про це працівника, що веде кадровий облік або генерального директора підприємства.

При цьому у відповідності до пункту 4.2. роботодавець має право: вимагати від працівника належного виконання роботи відповідно до вимог трудового договору, дотримання цих Правил, нормативних актів роботодавця правил охорони праці, дбайливого ставлення до ввіреного йому майна (підпункт 4.2.1. пункту 4.2. Правил); притягати порушників трудової дисципліни до відповідальності (підпункт 4.2.2. пункту 4.2. Правил); контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни (підпункт 4.2.3. пункту 4.2. Правил).

Відповідно до пункту 7.1. Правил, за порушення трудової дисципліни може бути застосовано один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відмова від надання пояснень не є перешкодою для застосування стягнення (пункт 7.4. Правил).

Дисциплінарне стягнення оголошується у наказі, з яким працівника ознайомлюють під особистий підпис у триденний строк (пункт 7.6. Правил).

ОСОБА_1 був ознайомлений з Правилами, що підтверджується його підписом в переліку працівників ДП «ВИГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», ознайомлених з Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі договору оренди використовує для здійснення своєї операційної діяльності приміщення, розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 (том 2, а.с. 4 - 10).

Використовуване ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» для здійснення своєї операційної діяльності приміщення за адресою 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 визначене й в реквізитах трудового договору від 08.08.2016 №1т/д (том 2, а.с. 13).

Отже, позивач мав постійно виконувати трудові обов`язки за місцем ведення діяльності та розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю підприємства відповідача, тобто за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11.

Відповідно до копії акта про прогул (відсутність на робочому місці), складеного 17 грудня 2019 року Комісією з питань обліку робочого часу співробітників підприємства (надалі - Комісія), ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в робочий час 17.12.2019 з 08 години 30 хвилин до 17 години 30 хвилин. Позивач з актом ознайомлений 18 грудня 2019 року, про що свідчить його підпис (том 2, а.с. 20). Письмові пояснення щодо причин відсутності позивачем не надавалися.

Відповідно до копії акта про прогул (відсутність на робочому місці), складеного Комісією, ОСОБА_1 був відсутній на роботі в офісі підприємства за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 в робочий час 20.12.2019 з 08 години 30 хвилин до 11 години 25 хвилин (2 години 55 хвилин). Позивач з актом ознайомлений 20 грудня 2019 року, про що свідчить його підпис (том 2, а.с. 21).

Відповідно до копії акта відповідача від 28 грудня 2019 року «Про відсутність письмових пояснень щодо причин відсутності ОСОБА_1 на роботі», 28 грудня 2019 року о 14 год. 13 хв. встановлено відсутність письмових пояснень позивача щодо причин його відсутності на роботі в офісу підприємства по вул. Хрещатик, 7/11, в м. Києві 17 грудня 2019 року з 08 години 30 хвилин до 17 години 30 хвилин (8 годин) та 20 грудня 2019 року з 08 години 30 хвилин до 11 години 25 хвилин (2 години 55 хвилин), які були витребувані ОСОБА_3 позивач з актом ознайомлений 28 грудня 2019 року з проставленням часу 14 год. 13 хв. із зазначенням про те, що матеріали будуть надані по завершенню їх підготовки (том 2, а.с. 22).

Спірним наказом №1 від 13 січня 2020 року «Про оголошення догани» враховуючи систематичне порушення трудової дисципліни, невиконання Правил внутрішнього трудового розпорядку (пунктів 3.1.1., 3.1.3., 3.1.4., 5.13.), колективного договору підприємства (пункту 2.5.1.), а також умов трудового договору (пунктів 2.1.2.21. та 3.1.4.), укладеного між позивачем та відповідачем, до позивача з боку відповідача було застосовано дисциплінарне стягнення, а саме оголошено догану (том 2, а.с. 23 - 24).

Позивач ознайомився зі змістом наказу «Про оголошення догани» № 1 від 13 січня 2020 року та отримав його копію, що підтверджується його підписом (том 1, а.с. 35-36, том 2, а.с. 24).

Як вбачається із змісту позовної заяви та наявної в матеріалах справи пояснювальної записки про відсутність на робочому місці 17 грудня 2019 року, причиною його відсутності була участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Заклади вищої освіти - ринок: співпраця в Епоху 4.0», що відбулась на території НТТУ «КПІ ім. Сікорського», з метою підготовки матеріалів для впровадження ВІМ-технологій (том 1, а.с. 40).

Посилання в позовній заяві на те, що будучи відсутнім на робочому місці позивач виконував безпосередньо свої обов`язки, визначені посадовою інструкцією, суд відхиляє, оскільки матеріалами справи вказані доводи не підтверджуються. До того ж, виконання працівником своїх обов`язків, визначених посадовою інструкцією, не звільняє його від дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку та умов Колективного договору.

Так, участь ОСОБА_1 у конференціях не погоджувалась з генеральним директором. Доказів на підтвердження необхідності обов`язкової участі ОСОБА_1 у відповідних конференціях матеріали справи не містять.

При цьому підприємство зазначає, що тематика конференцій, які проводились 17 грудня 2019 року, не має відношення до діяльності підприємства, так як ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» не є розробником навчальних програм для закладів вищої освіти України, вказана діяльність не передбачена фінансовим планом відповідача на 2019 рік. Відвідування вказаної конференції жодним чином не стосується ані діяльності ДП «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», ані посадових обов`язків позивача.

Комісією з питань обліку робочого часу співробітників підприємства двічі (18.12.2019 та 28.12.2019) вимагались від позивача письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці 17.12.2019. Проте, вказані пояснення в особовій справі позивача відсутні, що підтверджує позицію відповідача про ненадання відповідних пояснень. Крім цього, пояснення причин відсутності позивача на робочому місці протягом вказаного часу, також не свідчать про їх поважність та не можуть бути підставою для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача №1 від 13 січня 2020 року «Про оголошення догани». Крім цього, суд бере до уваги й те, що вказаний наказ винесений одночасно за відсутність як 17 грудня 2019 так і 20 грудня 2019 року. Також суд бере до уваги й пояснення позивача про те, що тривалість відсутності на робочому місці 20 грудня 2019 року становила лише 2 години 55 хвилин, вказані пояснення хоча й ґрунтуються на вимогах законодавства, проте не спростовують висновок суду про правомірність винесення наказу, оскільки ним також встановлено відсутність позивача на робочому місці 17 грудня 2019 року протягом восьми годин.

Відповідно до копії акта про прогул (відсутність на робочому місці), складеного Комісією 05 березня 2020 року, ОСОБА_1 був відсутній на роботі в офісі підприємства за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, в робочий час 05 березня 2020 року з 08 години 30 хвилин до 16 години 04 хвилини, що становить 6 годин 49 хвилин. Позивач з актом ознайомлений 05 березня 2020 року, про що свідчить його підпис (том 2, а.с. 25).

Того ж дня, о 16 год. 25 хв. позивачем отримано письмову вимогу про надання пояснень про причини відсутності 05 березня 2020 року (том 2, а.с. 26).

У письмовому пояснені ОСОБА_1 щодо його відсутності 05.03.2020 на роботі, він повідомив, що з самого ранку почував себе погано через біль у спині протягом останніх кількох діб та накопиченої втоми, у тому числі через недосипання. У зв`язку із цим записався в поліклініку на огляд, а після завершення процедур та консультацій, прибув до офіс (том 2, а.с. 27).

Вимогою третьої особи-2 позивачу запропоновано у дводенний строк надати підтвердження перебування на прийомі у лікаря (том 2, а.с. 28).

Позивач на вимогу відповідача письмового підтвердження не надав. Відповідно до листа ТОВ «Клініка сімейної медицини «Здравиця» (вих. №22 від 13.03.2020), відповідачу також відмовлено у наданні інформації про пацієнта ОСОБА_1 (том 2, а.с. 29).

Відповідно до наявної в матеріалах справи паперової копії електронного доказу, 05 березня 2020 року позивач повідомляв ОСОБА_3 про те, що від ранку позивач писав багато документів та не слідкував за часом і затримається ще на годину і приведе себе в порядок та буде до 10:00. У відповідь ОСОБА_3 не погодився та зазначив про необхідність оформлення документів на роботі з 08:30 (том 2, а.с. 31).

У зв`язку з відсутністю у відповідача інформації щодо точного часу й тривалості перебування на прийомі у поліклініці, а також відсутності в поясненнях ОСОБА_1 листка непрацездатності, довідки або будь-яких інших документів, які вказують на поважність причин відсутності на робочому місці понад 3 години, відповідач наказом №18 від 31.03.2020, враховуючи порушення трудової дисципліни, невиконання Правил внутрішнього трудового розпорядку (пунктів 3.1.1., 3.1.3., 3.1.4., 5.13.), колективного договору підприємства (пункту 2.5.1.), а також умов трудового договору (пунктів 2.1.2.21. та 3.1.4.), укладеного між позивачем та відповідачем, та застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани (том 2, а.с. 32).

Як вбачається із змісту заяв по суті справи та підтверджується матеріалами справи у відповідача на момент винесення наказу №18 від 31.03.2020 була відсутня достовірна інформація про наявність поважних причин відсутності позивача на робочому місці. При цьому, відповідачем також вживались самостійні заходи з метою підтвердження тих обставин, на які посилається позивач. Проте, оскільки позивачем документального підтвердження перебування на огляді в лікаря ТОВ «Клініка сімейної медицини «Здравиця» відповідачу надано не було до моменту винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення, а надано таку лише після звернення із вказаною позовною заявою до суду, то відповідач, при винесенні спірного наказу правомірно керувався тими обставинами та фактами, які були йому достовірно відомі, зокрема й перепискою між позивачем та третьою особою-2, з якої вбачається, що генеральний директор ОСОБА_3 цікавився причинами відсутності позивача на робочому місці, який розцінив отримане пояснення позивача як неповажну причину відсутності на робочому місці та вимагав щоб позивач займався оформленням документів на роботі з 08:30 (том 2, а.с. 31).

Відповідно до змісту вказаної переписки позивач зазначив про те, що прибуде в офіс відповідача до 10:00 та нічого не вказувало на те, що позивач мав погане самопочуття, яке б зумовлювало похід до лікаря. Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву, тільки об 11 годині 52 хвилини позивач повідомив про те, що він пішов до поліклініки.

Крім цього, як вбачається із змісту довідки від 29.07.2020 №б/н, виданої ТОВ «Клініка сімейної медицини «Здравиця», ОСОБА_1 , останній знаходився на консультативному прийомі в ТОВ «Клініка сімейної медицини «Здравиця» 05 березня 2020 року о 15 год. 00 хв. (том 1, а.с. 206 - 209). Із слів позивача після прийому він відправився на роботу. Тому, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, які вказують на правомірну відсутність позивача на робочому місці протягом першої половини робочого дня позивача.

Відповідно до копії акта від 01 червня 2020 року, про відсутність на робочому місці, складеного Комісією, 01 червня 2020 року о 16 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 був відсутній на роботі в офісі підприємства за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, в робочий час, з 08 години 30 хвилин до 09 години 16 хвилини, з 11 години 20 хвилин до 12 години 30 хвилин, з 13 години 15 хвилин до 14 години 37 хвилин і з 14 години 48 хвилин до 16 години 01 хвилини (том 2, а.с. 33).

Того ж дня, 01 червня 2020 року о 16 год. 35 хв. позивачу вручено вимогу про надання письмового пояснення (том 2, а.с. 34).

Відповідно до пояснювальної записки про відсутність на робочому місці, позивач зазначив про те, що з 08 год. 30 хв. до 09 год. 16 хв. ОСОБА_1 знаходився у відділенні Ощадбанку, розташованою у будівлі, де знаходиться підприємство, у зв`язку з необхідністю перевипуску банківської картки, термін дії якої закінчився за час карантину. ОСОБА_1 повідомив у поясненнях, що минулого тижня до зазначеної вище дати йому не вдавалось отримати нову банківську картку через довготривалу чергу, а тому для економії часу зробив це 01.06.2020 з самого ранку. Талончик про прийом у банку він має та може надати. Через дріб`язковість питання не хотів турбувати генерального директора про це.

З 11 год. 40 хв. (а не як вказано у вимозі з 11 год. 20 хв.) до 14 год. 35 хв. ОСОБА_1 знаходився на нараді в заступника міністра енергетики ОСОБА_4 , де за присутності радника Прем`єр-міністра та помічника міністра Кабінету Міністрів України, проінформував про попередньо проведену роботу, у т. ч. НТР Компанії, з питань розвитку водневої економіки, про що попередньо повідомив генерального директора підприємства. Нарада була призначена на 12 год., однак розпочалася майже на 40 хв. пізніше, відповідно пізніше і закінчилася. ОСОБА_1 повідомив, що фотоматеріали щодо зазначеної зустрічі як і обговорювані матеріали можуть бути надані за потреби.

З 14 год. 48 хв. до 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 за дорученням генерального директора підприємства опрацьовував інформацію щодо підготовки проекту «Березівка» з ОСОБА_7 , а також консультував ОСОБА_8 щодо перспектив офшорних проектів та водню в приміщеннях офісу підприємства на 6-му поверсі (том 2, а.с. 35).

Вимогою третьої особи-2, після ознайомлення із змістом пояснень, позивачу запропоновано надати додаткові відповіді (том 2, а.с. 36).

На виконання вказаної вимоги, позивачем надано додаткові письмові пояснення про те, що на нараді із заступником міністра енергетики, позивач був запрошений не як працівник відповідача чи НАК «Нафтогаз України», а як фахівець в питаннях розвитку водневої економіки, та у зв`язку із підготовкою Уряду України до реалізації Європейських ініціатив та підписанням 27 травня листа Міністром економіки України з цього питання (том 2, а.с. 37).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач посилається на те, що генеральним директором підприємства ОСОБА_3 не надавалося доручень заступнику генерального директора ОСОБА_1, виконання яких би потребувала його перебування з 08 години 30 хвилин до 09 години 16 хвилини, з 11 години 20 хвилин до 12 години 30 хвилин, з 13 години 15 хвилин до 14 години 37 хвилин поза межами приміщення офісу підприємства, а також не було погодження на таке перебування у вказаний вище робочий час. Вказана обставина позивачем спростована не була.

Відповідно до листа НАК «Нафтогаз України» №17-1986/1-20 від 24 червня 2020 року, на подання третьої особи-2 від 17 червня 2020 року №06/01/131-20, розглянуто та погоджено звільнення позивача з посади заступника генерального директора відповідача (том 2, а.с. 38).

На підставі наказів про оголошення догани ОСОБА_1 від 31.03.2020 №18, від 13.01.2020 №1, від 18.12.2019 №115, погодження голови правління Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», лист від 24.06.2200 №17-1986/1-20, відповідач наказом від 25 червня 2020 №13-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнив 25 червня 2020 року позивача з посади заступника генерального директора відповідача, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України (том 2, а.с. 39-40).

У той самий день, 25.06.2020, позивач ознайомився зі змістом Наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » № 13-к та отримав його копію, що підтверджується підписом останнього.

Оцінка обставин, встановлених судом.

Відповідно до ст 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

За правилами ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.

Звільнення з роботи як дисциплінарне стягнення - це організаційний захід, пов`язаний з припиненням з працівником, що порушує трудову дисципліну, трудових правовідносин. Звільнення працівника як вид дисциплінарного стягнення та підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може застосовуватись у випадках, прямо передбачених КЗпП України. (п.п. 3,4,7,8 ст.40, п.1 ст. 41 КЗпПУ, п.22 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду трудових спорів»).

Заходи дисциплінарного стягнення застосовуються в установленому законом порядку уповноваженими на те органами або особами, тобто представниками адміністрації відповідного підприємства, установи, організації в межах їх компетенції або вищестоящими органами.

Пунктом 22 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до ч. 1 ст. 1471 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку

У ст. 148 КЗпП України вказано, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При цьому слід мати на увазі, що:

а) місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку;

б) днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок. Якщо до працівника застосовано заходи адміністративного стягнення, то днем виявлення проступку буде вважатися день винесення постанови про накладення адміністративного стягнення;

в) у місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується час хвороби працівника або перебування його у відпустці;

г) до відпустки, що перериває сплив місячного строку, слід віднести всі відпустки, що надаються власником згідно з чинним законодавством. У тому числі щорічні (основні і додаткові), додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, короткострокові відпустки без збереження заробітної плати та ін.;

д) при застосуванні власником дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п. 8 ст. 40 КЗпП України місячний строк спливає з дня набрання чинності вироку суду, яким встановлена вина працівника в розкраданні майна підприємства, чи постановою іншого органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

Факт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований за допомогою актів, довідок, доповідних записок тощо. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення в письмовій формі (ч. 1 ст. 149 КЗпП України).

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни.

Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.

За кожний проступок до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення. Поряд з дисциплінарним стягненням до порушника трудової дисципліни можуть бути застосовані інші заходи правового впливу, наприклад, повне або часткове позбавлення премії чи винагороди за результатами роботи за рік. Якщо невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків продовжувалось, не дивлячись на накладення дисциплінарного стягнення, допускається застосування до нього нового дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Встановивши, що систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідачем зрештою застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Позивачем не доведено, а матеріалами справи не спростовано, що при застосуванні до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган та звільнення було порушено вимоги трудового законодавства, інших обставин справи, які мають значення для розгляду справи судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Генеральний директор дочірнього підприємства «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення - - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: