Ухвала суду № 96201031, 12.04.2021, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/243/21

Провадження № 2/378/139/21

УХВАЛА

"12" квітня 2021 р. суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх баба ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

20 листопада 2020 р. вони (позивачі) звернулися до державного нотаріуса Цимбалюк В., щоб вступити в права спадкуванняч за правом представлення як діти рідного сина спадкодавиці. Їх батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був рідним сином ОСОБА_5 та піклувався про неї до самої своєї смерті.

20.11.2020 державний нотаріус повідомила їм (позивачам) про наявність заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Ставищенського РНО Швець С.П. 22.09.2020 за р. 441-442. Спадкоємцями за заповітом є відповідачі по справі.

Позивачі просять суд визнати недійсним вказаний заповіт, призначити по справі посмертну, документальну, судово-психіатричну експертизу.

До позовної заяви долучено заяву ОСОБА_1 , в якому вона просить суд звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 136 ЦПК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» посилаючись на те, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір внаслідок того, що вона має двох малолітніх дітей, знаходиться у декретній відпустці, ніде не працює.

Вивчивши зазначену заяву, суд приходить до наступного.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним законом, що регламентує порядок і підстави сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей віком до чотирнадцяти років, що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Проте, нею не подано докази на підтвердження обставин, передбачених підпунктами «б», «в» пункту 2 ч. 1 ст. 8 вищевказаного закону (щодо ухилення іншого з батьків від сплати аліментів або щодо того, що позивачка є одинокою матір`ю).

Крім того, зазначені обставини не можуть бути єдиною та безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки суду не надано доказів, які підлягають оцінці щодо реального майнового стану позивачки ОСОБА_1 (зокрема: довідки з органу соціального захисту, про склад сім`ї, про доходи чи про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів або депозитів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо) що перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.

Отже, за відсутності інших належних і допустимих доказів скрутного матеріального становища позивачки ОСОБА_1 , її сімейного та соціального стану, у суду немає підстав звільнити її від сплати судового збору у повному обсязі.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у позивачки ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивачки ОСОБА_1 стосовно можливості звернення до суду (за умови виконання вимог закону щодо оплати позовної заяви судовим збором) у даній справі дотримано.

Виходячи з наведеного, оскільки суддею не встановлено обставин та умов, за яких відповідно до ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивачку ОСОБА_1 може бути звільнено від сплати судового збору, - заява останньої про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви позивачки ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. М. Марущак