Рішення № 96200730, 01.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5045/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.

при секретарі - Секереш О..

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Юрченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання недійсним протоколу установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів, скасування запису державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання недійсним протоколу установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів, скасування запису державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію юридичної особи.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що вона, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . 13.03.2016 року на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 відбулись установчі збори по створенню ОСББ за вказаною адресою. Позивач зазначає, що «установчі збори» були проведені з порушенням ст. 6 та ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року № 2866-ІІІ та ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 року № 417-VIII.

ОСОБА_2 вважає, що з боку ініціативної групи по створенню ОСББ були допущені істотні порушення її прав, в тому числі на неодноразові її звернення, зокрема просила ініціатора створення ОСББ надати їй можливість ознайомитися із протоколом вищезгаданих зборів, їй не було надано для ознайомлення жодного документу. Позивач вважає, що відмова у праві на озайомлення з документами щодо проведення зборів і установчих документів є порушенням ст. ст. 10,14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивач зазначає, що 19 квітня 2016 року після державної реєстрації ОСББ «Сечені» ОСОБА_2 могла ознайомитись з пакетом документів, що був наданий відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема «Протоколом установчих зборів», та вважає, що у його текстовій частині і при його складанні міститься неправдива інформація та грубі порушення чинного законодавства.

Так, в порушення ст.ст. 6, 10 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» підписи, які збирались не під час проведення установчих зборів, а набагато днів пізніше, відображені в додатку до протоколу зборів, який начебто був підписаний під час проведення зборів.

Крім цього вважає, що мали місце й інші порушення, зокрема був істотно порушений порядок проведення зборів, установчі збори у розумінні ст.. 6 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» не відбулись і ОСББ «Сечені» фактично не було створено.

В зв`язку з вищенаведеним просить суд: визнати недійсним і скасувати протокол № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року; визнати недійсними усі рішення, зафіксовані у протоколі № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року та скасувати запис про державну реєстрацію юридичної особи - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 від 08 квітня 2016 року, номер запису 1 324 102 0000 009615.

26.12.2016 року позивач , скориставшись наданими їй правами , подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої остаточно просить суд : визнати недійсним і скасувати протокол № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року; визнати недійсними усі рішення, зафіксовані у протоколі № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року; ліквідувати Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» та скасувати запис про державну реєстрацію юридичної особи - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 від 08 квітня 2016 року, номер запису 1 324 102 0000 009615.

20 березня 2018 року, 28 березня 2018 року позивач подала до суду заяви про зміну позовних вимог, відповідно до яких просить суд: визнати недійними і скасувати протокол № 1 установчих зборів, визнати недійсними усі рішення, зафіксовані у протоколі № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року, ліквідувати Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» та скасувати запис про державну реєстрацію юридичної особи - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 від 08 квітня 2016 року, номер запису 1 324 102 0000 009615.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала , просила суд їх задовольнити та надала пояснення . На стадії судових дебатів позивачем заявлено відвід головуючому , в наступні судові засідання позивач не зявлялась, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання про можливість завершення судового розгляду у відсутності позивача, суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що позивач заявила відвід головуючому судді на стадії перебування судових дебатів, в наступні судові засідання позивач не зявлялась, хоча була обізнана про наявність судового провадження, інтереси позивача представлені в судовому засіданні представником, а відтак враховуючи думку сторін, суд вважає за можливе завершити розгляд справи у відсутності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, подала до суду письмові заперечення та 18.04.2017 року додаткові письмові заперечення проти позовної заяви відповідно до яких зазначила, що ініціативною групою були проведені установчі збори, які відбулись 13.03.2016 року згідно ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», що засвідчує протокол № 1 та згідно ст.. 6 цього закону мешканців будинку було попереджено про установчі збори за 14 днів. Ініціативною групою був поданий запит до єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно де отримали витяг в якому не було вказано власника квартири АДРЕСА_3 , також на усне звернення до КП «АПБ» у місті Ужгород була надана усна відповідь що в КП «АПБ» відсутня будь-яка інформація стосовно квартири АДРЕСА_1 . На усне звернення ініціативної групи до гр. ОСОБА_2 , щодо представлення документів на право власності квартири АДРЕСА_4 - документів на ознайомлення надані не були. У зборах брали участь особисто та / або через представників співвлсників і які проголосували за створення ОСББ та інші питання порядку денного. Крім цього зазначив, що у позивача ОСОБА_2 відсутні правовстановлюючі документи як на кв. АДРЕСА_1 , так і на будь-яке інше житлове чи не житлове приміщення в будинку АДРЕСА_2 . Тобто позивач не є власником жодних квартир, житлового чи нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 її права і інтереси не були порушені . Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в судове засідання не зявився надав суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника на підставі наявних матеріалів справи.

18.05.2016 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про видачу ухвали про відкриття провадження по справі.

10.06.2016 року позивачем через канцелярію суду подано про долучення до матеріалів справи додатків

09.06.2016 року позивач через канцелярію суду подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

01.07.2016 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду та ознайомлення з матеріалами справи.

09.08.2016 року представником відповідача подано до суду письмові заперечення.

15.08.2016 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.10.2016 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

26.12.2016 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.

03.04.2017 року позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів.

04.04.2017 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

04.04.2017 року представником позивача подано до суду клопотання видачу копії ухвали суду.

04.04.2017 року представником позивача подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.05.2017 року представником позивача подано до суду клопотання про видачу копії технічного запису судового засідання.

18.04.2017 року представником відповідача подано до суду додаткові письмові заперечення проти позовної заяви.

21.06.2017 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

21.06.2017 року представником відповідача подано до суду заяву про забезпечення дотримання розумних строків у справі.

15.09.2017 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

21.09.2017 року позивачем подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.09.2017 року представником позивача подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.10.2017 року представником відповідача подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

05.10.2017 року позивачем подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.12.2017 року та 31.01.2018 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

28.12.2017 року представником позивача подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

09.02.2018 року позивачем подано до суду заяву про витребування доказів по справі.

19.03.2018 року представником позивча подано клопотання про відкладення розгляду справи.

20.03.2018 року позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог.

20.03.2018 року позивачем подано до суду заяв про витребування документів.

23.03.2018 року позивачем подано до суду заяву про надання диску судового засідання.

28.03.2018 року позивачем подано до суду письмові обґрунтування позовних вимог.

28.03.2018 року позивачем подано до суду заяву про зміну (збільшення) позовних вимог.

28.03.2018 року позивачем подано до суду заяву про долучення доказів.

04.04.2018 року позивачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

04.04.2018 року позивачем подано до суду заяву про виправлення описки в ухвалі.

11.04.2018 року позивачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

11.04.2018 року позивачем подано до суду заяву про виправлення описки в ухвалі

12.04.2018 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

16.04.2018 року позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог.

17.04.2018 року позивачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

11.06.2018 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

14.09.2018 року позивачем подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалам справи.

25.09.2018 року позивачем подано до суду заяву про надання ксерокопії журналу судових засідань.

25.09.2018 року позивачем подано до суду заяву про надання інформації щодо стану розгляду справи.

17.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про відвід судді.

17.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

22.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

22.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про надання ксерокопії журналу судових засідань.

29.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалам справи.

29.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про надання ксерокопії журналу судових засідань.

30.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про надання ксерокопій з матеріалів справи.

05.11.2018 року позивачем подано до суду заяву №2 про виправлення описки.

29.05.2019 року представником позивача подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалам справи.

05.07.2019 року представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

15.07.2019 року представником відповідача подано до суду заяву про надання інформації щодо стану розгляду справи.

28.01.2020 року позивачем подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалам справи.

30.01.2020 року позивачем подано до суду заяв про забезпечення позову.

05.02.2020 року позивачем подано до суду заяв про забезпечення доказів.

06.02.2020 року позивачем подано до суду заяв про забезпечення позову.

06.02.2020 року позивачем подано до суду заяву про отримання повісток.

10.02.2020 року представником позивача подано до суду заяву про відвід судді

02.11.2020 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

03.12.2020 року представником позивача подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалам справи.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19 травня 2016 року відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2016 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03 квітня 2017 року клопотання позивача про забезпечення доказів задоволено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13 квітня 2018 року розглянуто заяву позивача про виправлення описки .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 квітня 2018 року зупинено провадження по справі до розгляду клопотання про відвід.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2018 року в задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 жовтня 2018 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 жовтня 2018 року зупинено провадження по справі до розгляду клопотання про відвід.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 квітня 2019 року в задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31 січня 2020 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31 січня 2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01 березня 2021 року в задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01 квітня 2021 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено.

Заслухавши вступне слово позивача, представника відповідача, виступ у судових дебатах представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

При цьому суд на підставі ЦПК України враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати від 26.02.2020 по справі № 473/2005/19 (№ в ЄДРСР 88138144) про те, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України. Спір між співвласникомнерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є подібним до корпоративного спору. Якщо фізична особа, яка не є членом ОСББ, не є співвласником майна членів ОСББ, не є власником чи користувачем нерухомого майна у будинку, у якому діє ОСББ, створення якого оспорюється, при цьому оспорює правомірність створення цього ОСББ, то такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Також у постанові від 27 січня 2020 року по справі № 910/12872/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийшов до висновку, що спір який виник у справі між ОСОБА1 та ОСББ "Оберіг-63Б" не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням госпо дарської діяльності, цей спір належить до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а враховуючи положення п. 3 частини 1 ст. 20 ГПК України, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, враховуючи пункт 3 частини першої статті 1 статті 20 ГПК України, повинні розглядатись за правилами господарського судочинства. Аналогіч-на правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19.

Враховуючи викладене , спір між стороами підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом спору є оскарження позивачкою рішення про створення юридичної особи - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) шляхом визнання недійсними рішень установчих зборів співвласників будинку по АДРЕСА_2 , скасування цього рішення та скасування державної реєстрації ОСББ "Сечені" (як похідна вимога) та ліквідацію юридичної особи.

Статтею 385 ЦК України визначено, що, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквар тирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільногомайна бага-токвартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язківщодо спіль-ного утримання багатоквартирного будинку.

Вказаний Закон визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку ( далі співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку .

Порядок створення ОСББ, а також скликання і проведення установчих зборів ОСББ встановлений ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до положень ст. 6 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції від 14.05.2015), об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об`єднання скли-каються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можли-вих учасників зборів.

Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев`ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим. Письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут.

Державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація змін до статуту об`єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Установчі документи об`єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.

Частина 4 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" містить імперативну норму про те, що повідомлення про проведення установчих зборів направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Дана норма вимагає належного повідомлення всіх співвласників та не передбачає можливості повідомлення про збори лише тієї кількості власників, якої буде достатньо для кворуму на зборах і прийняття рішень для створення ОСББ.

Виходячи з цього неповідомлення чи неналежне повідомлення всіх співвласників про проведення установчих зборів для вирішення питання про створення ОСББ є порушенням прав власників квартир та вбудованих приміщень у будинку на участь в управлінні власним майном.

У відповідності до положень ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_2 звертаючись з позовом до суду про захист своїх порушених прав зазначила у позовній заяві, що вона, є власником квартири АДРЕСА_1 та новоствореним ОСББ «Сечені» були допущені істотні порушення її прав.

Разом з тим позивач ОСОБА_2 доказів того, що вона є власником чи співвласником квартири АДРЕСА_1 (первинні правовстановлюючі документи) не надала, а відтак доказів того, що позивач ОСОБА_2 є власником чи співвласником квартири АДРЕСА_1 суду не надано.

Наявність майнових прав позивача на квартиру АДРЕСА_1 оспорюється відповідачем, не підтверджена в ході розгляду справи доказами про реєстрацію такого права, а тому позивач не може бути рівноправним учасником правовідносин по створенню ОСББ, оскільки на нього не розповсюджуються всі права та обов`язки власника майна по утриманню свого майна.

Як встановлено судом Ініціативною групою ОСББ «Сечені» був поданий запит до державного реєстру речових прав на нерухоме майно для отримання витягів із зазначенням власників та співвласників квартир . Дані про власника квартири АДРЕСА_1 відсутні.

Як встановлено судом, за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.05.2017 року № 86839524 ( а.с. 187 , т.1) відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 у реєстрі відсутні.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» від 10.02.2017 р. за № 20 в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 , що міститься в архівному фонді КП «АПБ» відсутні відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 ( а.с. 188 , т.1)

З протоколу № 1 установчих зборів від13.03.2016 (а.с. 53-59 том 1) співвласників багато- квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що при проведенні зборів зафіксовано інформацію про те, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 113 осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - 3171 м2. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласників в кількості 48 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1050 м2. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 54 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1559,95 м2.

З доводів позивача вбачається, що створення ОСББ «Сечені» було здійснено з порушенням вимог діючого законодавства України, а саме: в порушення ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 6, 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чим порушені її законні права.

Водночас слід зазначити, що в преамбулі Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. В преамбулі чинного Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначено, що цим Законом регулюються особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так як Позивач в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами не довела , що є власником, співвласником квартири АДРЕСА_1 чи нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , а наявність майнових прав позивача на квартиру АДРЕСА_1 оспорюється відповідачем, відтак на переконання суду вказані Закони не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли між Позивачем ОСОБА_2 і об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Сечені».

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене судом не може бути застосовано закони («Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку») на правовідносини (правовідносини, які засновані на правах, відмінних від права власності), на які його дія не поширюється, оскільки дія законів («Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку») поширюється на правовідносини, засновані на праві власності.

Співвласники - це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. За своїм правовим статусом особи, що не приватизували квартири є наймачами житла державного житлового фонду за ордером, який являється підставою для вселення громадянина в надане жиле приміщення та надання права користування цим житлом (ст. 58, 61 Житлового кодексу України).

Згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Тому, наймачі житлових приміщень, що бажають мати право голосу на загальних зборах мають пройти процедуру приватизації, оскільки не являються власниками квартир.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. (далі - Закон № 417), багатоквартирний будинок - житловий будинок, у якому розташовано три чи більше квартири.

Відповідно до ст. 810 Цивільного кодексу України, квартиронаймач - особа, котра отримала житло для проживання в ньому на певний строк за плату на підставі договору найму (оренди) житла. Згідно ст. 815 Цивільного кодексу України, квартиронаймач: зобов`язаний використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані; не має права здійснювати перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця; зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло та самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

ЦКУ встановлює загальні засади відносин щодо найму (оренди), конкретні ж відносини між власником і квартиронаймачем регулюються договором найму (оренди) житла, який такі особи уклали. Але трапляються випадки, коли в багатоквартирному будинку мешкають особи, котрі свого часу не приватизували квартири. При цьому такі особи вважають, що це житло було ними отримано на законних підставах і воно належить їм на праві власності й немає необхідності витрачати час і кошти на приватизацію квартир. Для розуміння того, який саме статус мають мешканці багатоквартирного будинку, необхідно визначитись, які саме особи є співвласниками багатоквартирного будинку.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III (далі - Закон № 2866) та Закону № 417, співвласниками багатоквартирного будинку (далі - співвласники) є власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Тобто йдеться про осіб, які відповідно до ст.ст. 316-317 та 319 ЦКУ на законних підставах можуть за їх волею незалежно від волі інших осіб: мати (утримувати) квартиру (фактично панувати над нею); використовувати, експлуатувати квартиру, отримувати корисні властивості від її споживання (наприклад, здавати в оренду, закласти тощо); визначати й вирішувати долю квартири шляхом зміни її належності, стану чи призначення (продавати, передавати у спадщину, знищити тощо).

Водночас, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІV, власником квартири називають особу, котрій належить право володіння, користування й розпоряджання нерухомим майном, зареєстроване в установленому законом порядку. Тобто офіційне визнання й підтвердження державою фактів виникнення, переходу чи припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону).

Таким чином, власником є особа, унесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як власник квартири, тобто саме така особа може володіти, користуватися й розпоряджатися майном на власний розсуд: вирішувати, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, має право розпорядитися квартирою на власний розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укласти інші угоди, незаборонені законом.

Згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482-XII, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження (безоплатна передача у власність громадян) квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два та більше наймачів, і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України. Тобто процес приватизації - це перехід права власності на квартиру від державних підприємств, установ, організацій або територіальних громад до фізичної особи. При цьому громадяни, котрі не виявили бажання приватизувати займане ними житло або не можуть приватизувати житло у зв`язку з обмеженнями, установленими законом, користуються житлом на умовах найму (ст. 7 Закону № 2482).

Водночас відносини, що випливають з договору найму жилого приміщення, регулюються Житловим кодексом Української РСР і Цивільним кодексом України. Згідно зі ст. 61 Житлового кодексу, користування жилим приміщенням у будинках державного й громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного й громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - відповідним підприємством, установою, організацією і наймачем - і громадянином, на ім`я якого видано ордер. Житловий кодекс визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного й громадського житлового фонду є окрема квартира чи інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок (ст. 63 Житлового кодексу). Водночас особи, котрі мешкають у неприватизованих квартирах, сплачують квартирну плату за користування житлом (ст. 66 Житлового кодексу), а також за комунальні послуги: водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги (ст. 67 Житлового кодексу). Тобто вважається, що такі особи винаймають житло в територіальної громади (якщо будинок у комунальній власності) або держави (нерухомість, яка належить державним установам, відомствам, підприємствам).

Щодо участі в загальних й установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку. У Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417 зазначено: брати участь в управлінні багатоквартирним будинком можуть співвласники особисто або через представника (ч. 2 ст. 6).

Керуючись ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417, власниками квартир у багатоквартирному будинку можуть бути: фізичні особи- громадяни України, іноземці, особи без громадянства, котрі набули права власності на законних підставах (шляхом купівлі-продажу, міни, дарування, свідоцтва про право на спадок, отримання шляхом приватизації; за рішенням суду, що вступило в законну силу, договором ренти); юридичні особи- суб`єкти підприємницької діяльності, які купили, отримали нерухоме майно в дарунок; шляхом унесення нерухомого майна до Статутного фонду іншим шляхом); територіальні громади- здійснюють цивільні права й обов`язки через органи місцевого самоврядування (ст. 327 ЦКУ), які управляють майном, що є в комунальній власності; держава- від імені якої права й обов`язки власника здійснюють органи державної влади.

Водночас у п. 7 ст. 10 Закону України № 417 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» - Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866, представником співвласника може бути фізична чи юридична особа, котра на підставі договору чи закону має право представляти інтереси співвласника. Для цього власнику (територіальній громаді, а саме органу, який його представляє чи державному підприємству) необхідно видати довіреність на ім`я наймача на представництво інтересів власника на загальних і на установчих зборах, керуючись нормами ст. 246 ЦКУ, а також надати документ, що підтверджує право власності на квартиру. Таким чином, наймачі неприватизованих квартир багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир і приміщень.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

З огляду на викладене вище, рішення загальних зборів ОСББ, є обов`язковими для міської ради, як власника того чи іншого житлового приміщення (квартири), який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. Тобто прийняті ОСББ рішення можуть впливати саме на права міської ради як власника та, одночасно, наймодавця житлової квартири. Права ж наймача при цьому не порушуються.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України регламентовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Обґрунтовуючи необхідність задоволення позову, позивач не вказував, чим саме його права порушені. Позивач обмежився доводами про те, що «установчі збори» були проведені з порушенням ст. 6 та ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року № 2866-ІІІ та ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 року № 417-VIII.

Порушене субєктивне право підлягає примусовому захисту способами, передбаченими частиною 2 статті 16 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно вимог чинного ЦПК України особа має звертатися до суду за захистом лише власного порушеного права.

Порушення права має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Права та інтереси, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту.

З`ясувавши повно всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач в порушення приписів ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є власником, співвласиком квартири АДРЕСА_1 чи нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі , свобода в наданні доказів і доведення перед судом їх переконливості є конституційною гарантією ( ст. 129 Конституції України ) , що передбачено і ч.1 ст. 12 ЦПК України.

Таким чином, у суду немає підстав стверджувати, що створення ОСББ " Сечені" порушують інтереси, права позивача , а відтак суд приходить до висновку , що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач не довів перед судом ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог з мотивів викладених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання недійсним протоколу установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів, скасування запису державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію юридичної особи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_5 )

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» (місце знаходження 88018, м. Ужгород, вул. Сечені, 35/51).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (місце знаходження 88000, м. Ужгород, пл.. Поштова, 3)

Дата складання повного тексту судового рішення - 09.04.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца