Ухвала суду № 96197201, 07.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/5766/2012

Провадження № 6/947/216/21

УХВАЛА

07.04.2021

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді В.О. Луняченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України ,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 05.03.2021 року звернувся старший державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Хоменко Є.В. із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржнику - громадянину України ОСОБА_1 за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчими листами №1512/13902/2012 виданий 29.01.2014 р., №1512/5766/2012 виданий 29.10.2012 р., №1512/16187/2012 виданий 02.09.2014 року.

Подання обґрунтовані том, що у провадженні виконавчої служби знаходяться виконавчі провадження №51712067, 58504640,58699079 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) заборгованості у загальному розмірі 3 649 356,60 грн. за виконавчими листами №1512/13902/2012, №1512/5766/2012, №1512/16187/2012, виданими Київським районним судом м. Одеси, по яким з 2018 року боржник не виконую своїх зобов`язань по виконанню рішення суду , при тому має можливість виконувати рішення суду , що підтверджується відповіддю про наявність у нього джерела доходу, постійно перетинає кордон , тим самим ухиляючись від виконання рішення суду.

Як встановлено Київським районним судом м. Одеси на підставі рішення, яке набрало законної сили 02.12.2013 року по справі №1512/13902/2012 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором позики 3 649 356,60 грн., - виконавчий лист було видано 29.01.2014 року. Також 02.09.2014 року видано виконавчий лист на виконання рішення суду . яке набрало законної сили 06.05.2014 року у справі 1512/16187/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ « Банк « Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором у загальної сумі 161531,44 грн. Крім того 29.10.2012 року видано виконавчий лист на виконання рішення суду , яке набрало законної сили 24.09.2012 року по справі №1512/5766/2012 по стягненню з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк « Фінанси та Кредит» грошової суми у розмірі 287661,19 грн.

Під час виконання зазначених виконавчих документів було з`ясовано про відсутність у боржника нерухомого або рухомого майна, грошей у банківських установах та доходу на території України.

Одночасно із цим встановлено, що боржник протягом 2019-2020 років постійно перетинає кордон, та працевлаштований на підприємстві, яке знаходиться на території Казахстану, на посаді виконуючого обов`язку директора.

Таким чином встановлено, що у боржника наявне джерело доходу, але протягом 2019-2021 років він свої обов`язки по виконанню рішень суду не здійснює, на виклики до виконавця не з`являється, за зареєстрованим місцем проживання кореспонденцію не отримує та виконавців у зазначену квартиру не пускають.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

Статтею 18 Закону України « Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст. 441 ЦПК тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

При розгляді питання щодо забезпечення виконання рішення суду у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України суд враховує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об`єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.

Стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії" , 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.)

При розгляді даного питання суд приймає рішення виходячи із балансу інтересів кредитора на справедливий суд у розумінні належного виконання рішення суду та втручання у особисте життя боржника шляхом тимчасової заборони права виїзду за межі України.

Факт здійснення втручання в особисте життя особи, у вигляді перетину кордону особи, яка виїжджає за межі країни у зв`язку із працевлаштуванням у даному випадку презюмується.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує: «1. Кожен має право на повагу до його приватного i сiмейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатися у здiйснення цього права iнакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб».

Таким чином можливість втручання у приватне життя можливо лише при наявності відповідних складових: таке втручання засноване на законі, має мету у вигляді , зокрема, захисту прав інших осіб та є необхідним у демократичному суспільстві.

В даному випадку , на думку суду, тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межи України засноване на законі – боржник , який ухиляється від виконання рішення суду може бути підданий такому обмеженню у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України та Закону України « Про виконавче провадження» ; обмеження має законну мету – захист порушених прав стягувачів на належне виконання рішення суду у вигляді стягнення заборгованості ; враховуючи тривалість невиконання рішення суду, наявність підтверджень обізнаності боржника щодо існування такої заборгованості та відкритого виконавчого провадження, відсутність самостійних звернень боржника до виконавчої служби щодо необхідності відповідного перетину кордону та намагання виплатити заборгованість із отриманих за місцем працевлаштування грошей, неодноразовість перетину кордону протягом тривалого часу та відсутність під час перебування на території України намагання сплачувати заборгованість , суд вважає дані обставини достатніми для висновку про можливість але ухилення боржника від виконання зобов`язань по оплаті заборгованості а тому таке обмеження може вважатись необхідним для захисту порушених прав стягувачів.

Керуючись ст. 353,354, 441 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», суд ,-

УХВАЛИВ:

Подання старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України - задовольнити.

Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду боржнику - громадянину України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 місце реєстрації АДРЕСА_1 ) за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчими листами №1512/13902/2012 виданий 29.01.2014 р., №1512/5766/2012 виданий 29.10.2012 р., №1512/16187/2012 виданий 02.09.2014 року.

Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України (м.Київ вул. Володимирська, 26).

Повна ухвала суду буде складена протягом п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Повна ухвала складена судом 12.04.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.