Рішення № 96197147, 12.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/6383/21

Провадження № 2-а/947/84/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН №3810542 від 20.02.2021 року складену відносно нього - ОСОБА_1 , та стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 20.02.2021 року приблизно о 18:00 годині він - ОСОБА_1 , рухаючись на своєму автомобілі Hyundai Sonata номерний знак НОМЕР_1 , на автозаправній станції «Сокар», що знаходиться за адресою: Люстдорфська дорога, 90/1, Одеса, Одеська область, 65080, побачив поліцейську машину із включеними синіми проблисковими маячками.

Позивач вказує, що відповідно до п.3.2. параграф 3 Правил Дорожнього руху України, він примкнув до правої сторони задля надання безперешкодного проїзду, та, після того, як він пропустив поліцейську машину, з неї вийшов поліцейський та спрямував до його авто.

Позивач зазначає, що на вимогу поліцейського він надав для огляду водійське посвідчення № НОМЕР_2 та технічний паспорт на автомобіль, та, після перевірки документів, поліцейський повідомив його нібито про порушення знаку 5.15 по смугах, чим порушено п. 8.4. ПДР «Порушення вимог дорожніх знаків».

У подальшому, як стверджує позивач, поліцейський направився до патрульної машини, та, приблизно через 5 хвилин, повернувся із двома екземплярами постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення безпеки дорожнього руху Серії ЕАН № 3810542.

Разом з тим, позивач вважає, що зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3810542 від 20.02.2021 року має бути визнана протиправною та скасована.

Так, позивач зазначає, що йому не було надано можливості ознайомитися із доказами невиконання ПДР, а сааме: фото/відеофіксації, які є єдино допустимими доказами порушення ПДР, а також не запропоновано надати свої пояснення щодо відповідної події, як це передбачено ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також позивач вказує, що приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак у оскаржуваній постанові такі дані відсутні.

Таким чином, на думку позивача, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 25.02.2021 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалоюсудді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 25.02.2021 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

15.03.2021 року від представника відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліціїдо канцелярії суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, згідно постанови серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року та пояснень інспектора Худченко М.А., 20.02.2021 року приблизно о 17 год. 54 хв. у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 90/1, під час несення служби було помічено як гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» номерний знак НОМЕР_1 , та не виконав вимогу інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», тим саме порушив вимоги пункту 8.4 ґ) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Представник відповідача вказує, що після цього позивач був зупинений працівниками поліції для з`ясування причин такого діяння та вирішення питання стосовно притягнення чи не притягнення його до відповідальності, і, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно

Представник відповідача вважає, що в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З урахуванням викладеного, представник відповідача вказує, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектор мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, розгляду справи, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами законодавства.

16.03.2021 року від позивача - ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У наданій відповіді позивач зазначає про те, що у своєму відзиві на позов відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 536/583/17, а саме: відомості щодо технічного засобу не зазначаються у зв`язку із не передбаченням такого розділу у постанові про накладення адміністративного стягнення.

Однак, виходячи з того, що з моменту винесення вищезазначеної постанови Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі чотири рази змінювала редакції, на момент подання позову та на момент написання відзиву діє п`ята редакція від 30.10.2020 року

Згідно додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а саме пункту 7, який звучить як: «До постанови додаються».

Тобто, дана постанова передбачає внесення відомостей про технічний запис, яким здійснено фото або відеозапис.

Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та наголошує на обов`язок Позивача надати належні та допустимі докази, які підтверджують невинність та незаконність даної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, на думку позивача, наведені вище аргументи та додаток п`ять до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі спростовують позицію відповідача в частині неможливості зазначення технічного засобу у постанові про адміністративне стягнення, доведення позивача своєї невинуватості та ненадання доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 20.02.2021 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП лейтенантом Худченко Миколою Анатолійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3810542, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень 00 копійок.

У вказаній постанові серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року поліцейським було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 20.02.2021 року о 17 годині 54 хвилин ОСОБА_1 в м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 90/1, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata» номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу знаку 5.16 «Рух по смугах», чим порушив п.8.4. ПДР «Порушення вимог дорожніх знаків», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за порушення водіями транспортних засобів правил перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

П. 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 1.1 ПДР, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 8.4 (ґ) ПДР України визначено, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Знак 5.16 "Напрямки руху по смузі" показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Якщо знак дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, то він дозволяє й розворот з цієї смуги. Дія знака, що встановлений перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 або 5.18 установлені на ньому, не дають інших вказівок.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені інспектором поліції в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Крім того, позивач посилається на те, що про наявність доказів його вини, які б давали підстави для винесення відповідачем оскаржуваної постанови, в тому числі і тих, які б спростовували його твердження про те, що він не порушував вимоги ПДР України, зокрема, результатів відеофіксації, з оскаржуваної постанови не вбачається.

Тому в його діях, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб`єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, заперечуючипроти позову, відповідач, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надав суду фото-, відеозапис зафіксованого правопорушення.

Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Оскаржувана постанова серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, як і не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, та, взагалі, не містить відомостей, чи було здійснено такий фото або відеозапис.

Відтак, у суду відсутні беззаперечні підстави для висновку, що позивачем було не дотримано п. 8.4 (ґ) ПДР, у зв`язку з чим, з огляду на норми ч.2 ст.77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 порушення п.8.4 ПДР відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№ К/9901/15804/18).

Таким чином, відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду, позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення, яке інспектор поліції вважав встановленим у постанові серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 160-163, 241-246, 257-262, 286, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3810542 від 20.02.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Петренко В. С.