Рішення № 96197072, 12.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/2926/21

Провадження № 2-а/947/53/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом

Есмеральда- ОСОБА_1

до Інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 року Есмеральда- ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни, в якому просить суд визнати дії інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни щодо складання постанови серії ДПО18 №645403 про адміністративне правопорушення від 19.01.2021 року про накладання на нього адміністративного стягнення за порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень незаконними, визнати незаконною та скасувати постанову серії ДПО18 №645403 про адміністративне правопорушення від 19.01.2021 року, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 19.01.2021 року о 22 годині 15 хвилин, коли він знаходився у приміщенні паркінгу будинку АДРЕСА_1 , та йшов пішки, до нього підійшли працівники поліції, які незрозуміло відрекомендувавшись звинуватили його у тому, що він, рухаючись на автомобілі «BMW» д/з НОМЕР_1 , по вул. Фонтанська дорога у м. Одесі, перетнув лінію горизонтальної розмітки 1.3. - подвійна суцільна, чим порушив п.п. 8.5.1.

Також, як вказує позивач, інспектор додав, що його порушення Правил дорожнього руху зафіксоване на відеокамеру в ручному режимі і будь-які заперечення з його боку не приймаються та виписав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

Вказана подія відбулася у темний час доби, у зимню пору року, коли були снігопади, що супроводжувалося сильними морозами.

Як стверджує позивач, на його численні прохання, відеозапис інспектор надав йому на своєму мобільному телефоні, і порушень, вчинених ним на вказаному відеозапису видно не було, але добре видно засніжену дорогу, на якій або відсутня, або вкрита снігом та кригою подвійна суцільна смуга.

Таким чином, позивач вказує, що на зазначеному відеозаписі відсутні будь-які відповідні за змістом дорожні знаки - лінія горизонтальної розмітки 1.3. - подвійна суцільна, тобто, жодних доказів порушення ним правил дорожнього руху інспектор не надав.

Крім того, позивач зазначає, що в постанові серії ДПО18 №645403 про адміністративне правопорушення від 19.01.2021 року, відсутні будь-які посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, та відомості про наявність відповідного відеозапису.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а оскаржувана постанова серії ДПО18 №645403 про адміністративне правопорушення від 19.01.2021 року не містить будь-яких посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, та відомості про наявність відповідного відеозапису.

З урахуванням викладеного, Есмеральда- ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 27.01.2021 року адміністративний позов Есмеральда- ОСОБА_1 до Інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності було залишено без руху. Повідомлено Есмеральда- ОСОБА_1 про необхідність виправити недоліки позову протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме: сплатити судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., та надати докази такої сплати. Роз`яснено позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.02.2021 року від Есмеральда- ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору у розмірі 454,00 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 12.02.2021року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Есмеральда- ОСОБА_1 до Інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області.

02.03.2021 року представник відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській областінадіслав на адресу суду письмові пояснення на позов, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування наданих письмових пояснень представник відповідача посилається на те, що 19.01.2021 року о 22 год. 13 хв. в ході виконання службових обов`язків інспектор роти № 2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Корнієнко С.В., за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58/1, виявив т/з «ВМW 3201» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням, як пізніше стало відомо Есмеральда- ОСОБА_1 , який здійснив перетин подвійної суцільної ліній дорожньої розмітки 1.3, чим порушив п. 8.5.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Представник відповідача вказує, що факт перетину позивачем дорожньої розмітки 1.3 в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 58/1, на транспортному засобі «ВМW 3201» реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується відеозаписами зі службового відео реєстратора, розташованого в службовому автомобілі.

Відеореєстратор Хіаomi Yi Car DVR закріплений в патрульному автомобілі

знаходиться на балансі УПП в Одеській області ДПП, є державною власністю, та

призначений для забезпечення дотримання громадянами правил дорожнього руху.

Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції

технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки,

відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказам МВС №1026 від 18.12.2018 року, портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в

приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у

журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті,

копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Представник відповідача зазначає, що відеозапис з відеореєстратора Хіаomi Yi Car DVR відображає обставини описані в оскаржуваній постанові. На відеозаписі

зафіксовано дату, час, місце правопорушення, автомобіль позивача з зображенням

державного номерного знаку, дорожню розмітку 1.3 ПДР. Відеозапис правопорушення

не має ознаків монтажу, автомобіль позивача постійно знаходився у полі зору

патрульного автомобіля та вівся безперервно, від моменту вчинення правопорушення до моменту зупинки.

З відеозапису вбачається, що дана ділянка дороги має чотири смуги для руху, яка

поділена подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3 ПДР України.

Як стверджує представник відповідача, позивач здійснив даний маневр усвідомлюючи свою протиправну поведінку, дорожня розмітка 1.3 відповідає нормам ДСТУ 2587:2010 «Дорожня розмітка» (видима як в темну, так і в світлу пору доби).

На підтвердження факту скоєння позивачем вказаного адміністративного правопорушення та правомірності постанови від 19.01.2021 року представником відповідача надано до суду відеозапис, зроблений реєстратором Хіаomi Yi Car DVR, який пройшов відповідне дослідження та є сертифікованим.

Представник відповідача вважає, що в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На думку представника відповідача, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З урахуванням викладеного, представник відповідача вказує, що в діях Есмеральда- ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектор мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, розгляду справи, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ДПО18 №645403 від 19.01.2021 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами законодавства.

16.03.2021 року від позивача - Есмеральда- ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 19.01.2021 року інспектором роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світланою Василівною складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 645403, якою притягнуто Есмеральда- ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень 00 копійок.

У вказаній постанові серії ДПО18 № 645403 від 19.01.2021 року інспектором було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 19.01.2021 року о 22 годині 13 хвилин Есмеральда- ОСОБА_1 в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 56/1, керуючи транспортним засобом марки «ВМW 3201» номерний знак НОМЕР_2 , здійснив перетин подвійної суцільної ліній дорожньої розмітки 1.3, чим порушив п. 8.5.1. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за порушення водіями транспортних засобів правил перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

П. 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 1.1 ПДР, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 8.5.1. Правил дорожнього руху України визначено, що дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінію перетинати забороняється.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, представник відповідача надав суду відеозапис з відеореєстратора, та, у письмовому відзиві на позов сам зазначає про те, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з відеореєстратора, встановленому в службовому автомобілі, з якого вбачається факт перетину позивачем дорожньої розмітки 1.3 в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 58/1, на транспортному засобі «ВМW 3201» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Разом з тим, оглянувши наданий представником відповідача відеозапис, судом не встановлено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, оскільки з наданого відеозапису чітко видно, щов м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 58/1, відсутня подвійна суцільна лінія дорожньої розмітки 1.3, якаподіляє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.

Тобто, з наданого відеозапису не вбачається факт порушення позивачем п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КпАП України.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, до суду також не було надано.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, надаючи оцінку зазначеному відеозапису поліцейського, встановленому в службовому автомобілі в якості доказу, суд виходить з наступного.

Так, оскаржувана постанова серії ДПО18 № 645403 від 19.01.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП не містить жодного посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, в ній відсутні посилання на будь-який доказ, який здійснює фіксацію такого порушення. Пункт 8 постанови (до постанови додаються) не містить жодного посилання.

Отже, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17.

В даному випадку, у оскаржуваній постанові такі посилання відсутні, а відтак відеозапис доданий відповідачем до відзиву не є належним доказом у справі.

Тому у разі надання доказів адміністративного правопорушення в судове засідання вони не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.

Таких саме висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 січня 2019 року справа № 428/2769/17.

Крім того, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, оскаржувана постанова не містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи про дотримання відповідачем встановлених частиною третьою статті 283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Така правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, адміністративне провадження №К/9901/33555/18.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №524/1113/17, адміністративне провадження №К/9901/29412/18.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю, у зв`язку з чим, позовні вимоги Есмеральда- ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частини визнання дій інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни незаконними, суд зазначає наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з цим, визнання дій суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності незаконними, а постанови протиправною, виходить за межі повноважень суду, з урахуванням вимог ст.286 КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 160-163, 241-246, 257-262, 286, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Есмеральда- ОСОБА_1 до Інспектора роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Корнієнко Світлани Василівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській областіпро скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 645403 від 19.01.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Есмеральда- ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Есмеральда- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Петренко В. С.