Постанова № 9619135, 17.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

17.05.2010 р. № 2а-8168/09/1370

17 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Барила К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Український інвестиційний центр"

до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2009 р. №000602341/0 та № 000612341/0. Вимоги мотивує тим, що 17.09.2009 року ТОВ «Український інвестиційний центр»було подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2009 року. Перевіркою ДПІ встановлено, що при поданні податкової декларації позивачем допущено порушення пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме - завищення відємного значення різниці між сумою податкового кредиту за липень 2009 року шляхом безпідставного включення до податкового кредиту податкових накладних попереднього звітного періоду (травень-грудень 2008 року, березень-червень 2009 року) на суму 107079 грн., та, відповідно, заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4243 грн.; за серпень 2009 року встановлено заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4654 грн. В порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в сумі 102333 грн. З описаними порушеннями не погоджується, вважає, що в законі не встановлено ніяких обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежено строк дії права на формування податкового кредиту. В законі не визначено, що платник податку, який не відобразив своєчасно податковий кредит, втрачає право на такий кредит в майбутньому періоді. Тому вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив також, що податкові накладні попередніх звітних періодів надійшли до них пізніше, що підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних за липень 2009 року. Скарг на контрагентів підприємство не подавало, оскільки подання такої скарги є його правом, а не обовязком. Крім того, даний факт не впливає на правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов. Мотивує їх тим, що при заповненні та поданні податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року платником допущено порушення Закону України "Про податок на додану вартість" шляхом включення до складу податкового кредиту липня 2009 року податкових накладних попередніх звітних періодів на загальну суму 107079 грн. Також стверджує, що платник не скористався правом включення до складу податкового кредиту травня-грудня 2008 року, березня-червня 2009 року сум податку по контрагентах без наявності податкових накладних шляхом подання на таких контрагентів скарги. В результаті вказаного порушення органом ДПС зменшено ТОВ «Український інвестиційний центр»суму бюджетного відшкодування на 107079 грн., а також донараховано податкове зобовязання за липень-серпень 2009 року у сумі 8897 грн. та штрафні санкції у сумі 3093,40 грн. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.05.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2010 року.

Заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

02-06 листопада 2009 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український інвестиційний центр»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних періодів за серпень 2009 року, про що складено акт №2936/23-409/34606273 від 11.11.2009р. В результаті проведення перевірки встановлено порушення п пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищення відємного значення різниці між сумою податкового кредиту за липень 2009 року шляхом безпідставного включення до податкового кредиту податкових накладних попереднього звітного періоду (травень-грудень 2008 року, березень-червень 2009 року) на суму 107079 грн., та, відповідно, заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4243 грн.; за серпень 2009 року встановлено заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4654 грн. В порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в сумі 102333 грн.

На підставі акту перевірки органом ДПС 26 листопада 2009 року винесено податкові повідомлення-рішення:

-№000602341/0 від 26.11.2009 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 102333 грн.;

-№ 000612341/0 від 26.11.2009 р. про визначення суми податкового зобовязання по ПДВ у розмірі 8897 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3093,40 грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту липня 2009 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів (травень-грудень 2008 року, березень-червень 2009 року) на загальну суму 107079 грн., з дотриманням строку давності в 1095 днів. На підтвердження правомірності заявленого податкового кредиту позивачем до суду надано копії перелічених в акті перевірки податкових накладних, а також докази оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей. Обставини реальності і товарності господарських операцій, оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечувались, спір щодо правильності оформлення податкових накладних та щодо арифметичних обрахунків між сторонами відсутній.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Зі змісту Закону випливає, що покупець вправі подати скаргу на контрагента, який вчасно не надав податкову накладну. Проте Закон не встановлює обовязок покупця на подання скарги.

З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обовязку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обовязку для платника закон не містить, а тому суд не приймає посилання ДПІ у Галицькому районі м. Львова на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Суд також виходить з того, що відповідно до п. 1. ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на те, що правом прийняття, зміни та доповнення законів відповідно до Конституції України наділена Верховна Рада України, а функції та права ДПІ у Галицькому районі м. Львова чітко визначені ст. 8 та 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №510-ХІІ, то трактування відповідачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», яке викладене в акті перевірки, за своєю правовою природою є доповненням цього закону, що знаходиться поза межами компетенції податкового органу.

В письмових запереченнях на позов відповідач покликається на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податків таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Суд вважає, що така позиція податкового органу знаходиться поза межами змісту п.п.7.2.3. та 7.5.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та є довільним їх трактуванням, що призвело, у даному випадку, до необґрунтованого донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року у сумі 8897 грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 102333 грн.

Враховуючи висновок суду про протиправність визначення органом ДПС позивачу податкового зобовязання з ПДВ у сумі 8897 грн., суд визнає протиправним і визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 3093,40 грн. за несплату такого податкового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Український інвестиційний центр»підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення №000602341/0 та № 000612341/0 від 26.11.2009 р. визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В звязку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 26.11.2009 року № 000602341/0 та № 000612341/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр»(м. Львів, вул. пл. Маланюка, 2, офіс 2а; ідентифікаційний код 34606273) судові витрати у формі сплаченого судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Москаль Р.М.