Рішення № 96190624, 09.04.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/129/21

Провадження № 2/675/303/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2021 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання - Гук-Миронюк Ю. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що згідно договору б/н від 04 жовтня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов даного договору позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Однак, взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 26 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 32 258 грн. 15 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 04 лютого 2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Кіріченко В. М. у судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про місце, дату та час слухання справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, надіслав до суду письмову заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності та вказав, що проти задоволення позову заперечує.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2010 року на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 50 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань із повернення грошових коштів. Згідно з наданим АТ КБ «Приватбанк» розрахунком його заборгованість станом на 26 листопада 2020 року, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 32 258 грн. 15 коп., з яких: 31 184 грн. 98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1073 грн. 17 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до змісту ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, проаналізувавши наведені норми чинного законодавства у сфері договірних правовідносин, суд приходить до висновку, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У анкеті-заяві позичальника від 04 жовтня 2010 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 жовтня 2010 року, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано представником позивача при розгляді вказаної справи.

Окрім того, до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи вищевказане, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09 квітня 1985 року за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

У суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вищевказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем заборгованості за простроченими відсотками.

Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Разом з тим, судом також встановлено, що згідно квитанцій від 24 грудня 2020 року, 19 січня, 27 січня, 05 лютого, 07 лютого та 05 березня 2021 року ОСОБА_1 сплатив на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» кошти в загальному розмірі 8610 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на корить АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 22 574 грн. 98 коп. (31 184,98 грн. - 8610,00 грн. = 22 574,98 грн.).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому при розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом у січні 2021 року. Після звернення позивача до суду відповідач частково погасив свій борг перед АТ КБ «Приватбанк», а саме: у січні 2021 року - на суму 1210 грн., у лютому 2021 року - на суму 1200 грн., у березні 2021 року - на суму 5000 грн., а загалом після звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду з даним позовом відповідачем погашено 7410 грн.

Кошти в сумі 1200 грн. було сплачено ОСОБА_1 на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» 24 грудня 2020 року, тобто до подання даного позову до суду.

Таким чином, на момент пред`явлення АТ КБ «Приватбанк» позову між сторонами існував спір, а не підтримування своїх позовних вимог у сумі 7410 грн. у зв`язку з добровільним задоволенням їх відповідачем є підставою відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у справі за цими позовними вимогами.

Вищевказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 515/1582/16.

Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 32 258 грн. 15 коп. і задоволено на суму 22 574 грн. 98 коп. Також позивач має право на стягнення з відповідача судового збору за вимогами в сумі 7410 грн., які добровільно сплачені ОСОБА_1 після звернення АТ КБ «Приватбанк» з даним позовом до суду.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір із позовних вимог у розмірі 29 984 грн. 98 коп., що становить 92,95 % від ціни позову (29 984,98х100:32 258,15).

Таким чином, з ОСОБА_1 на корить АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 2109 грн. 97 коп. (2270х92,95%) судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2010 року у розмірі 22 574 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 98 коп., а також судовий збір у розмірі 2109 (дві тисячі сто дев`ять) грн. 97 коп.

У задоволенні решти позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: місце знаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ - 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 : місце проживання - АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2021 року.

Суддя: В. І. Столковський