Рішення № 96190466, 08.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2021 Справа №607/22707/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

позивач ОСОБА_1

представник відповідача Тодоренко М.

представник відповідача Клим А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено в позові, що він став жертвою злочину у формі викрадення його особистого майна, чим йому була завдана шкода на суму 3816 грн. З даного приводу він звернувся до поліції, і відомості були внесені до ЄРДР 23 квітня 2019 року, кримінального провадження №12019210010001231. Тривалий час йому нічого не було відомо про те, що робиться по даному кримінальному провадженні. 13.10.2020 йому стало відомо про закриття кримінального провадження. Він оскаржив постанову слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 24.04.2020 про закриття кримінального провадження. За наслідками розгляду його скарги, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2020 року йому було відмовлено у задоволенні скарги, однак встановлено було неправомірні дії органу досудового розслідування.

В результаті даної бездіяльності органу досудового розслідування, особа, що скоїла злочин встановлена не була, збитки в сумі 3816 грн. йому не відшкодовані, що нівелює принцип невідворотності покарання та сприяє росту злочинності та безкарності злочинців. Такою бездіяльністю органу досудового розслідування йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 4000,00 грн. Дана сума є виваженою, розумною і не виходить за розумні межі.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнення з відповідачів заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 3 816,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн..

У судовому засіданні позивач зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представником відповідача Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що оскільки під час досудового розслідування жодній особі не було повідомлено про підозру, вини особи правопорушника доведено не було, і стягнути кошти з такої особи не представилось можливим, то твердження позивача щодо відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 3816 грн з ГУНП в Тернопільській області є безпідставним та нічим не обґрунтованим, оскільки відповідач своїми діями не завдавав матеріальної та моральної шкоди позивачу.

Також потрібно зауважити, що дану матеріальну шкоду позивачу було завдано не органами досудового розслідування, а невідомою особою, яка зі слів позивача викрала з нього його речі. Позивач ніяк не обґрунтовує суму понесену ним збитків в вказаному ним розмірі на 3816 гривень. Дана сума нічим не доказана та незрозуміло з чого вона випливає, оскільки позивачем не було додано яких-небудь доказів про понесення ним матеріальної шкоди саме на таку суму, яка вказана ним твердження позивача про те, що бездіяльністю органами досудового розслідування йому завдана моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 4000 грн. вважаємо безпідставним, оскільки наявний вичерпного переліку випадків відшкодування шкоди серед них відсутній такий, як закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

В рамках даної справи відсутні процесуальні дії зі сторони органу досудового розслідування, що обмежують чи порушують права та свободи громадян. Наявність моральної шкоди є умовою виникнення обов`язку щодо її відшкодування, тому зазначений факт має бути доведено особою, яка вимагає його відшкодування у встановленому Законом порядку. Саме по собі закриття слідчим кримінального провадження не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди, та бездіяльність органів досудового розслідування та їх причинний зв`язок між ними. При цьому, сам факт закриття кримінального провадження не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії і бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Також в матеріалах справи відсутні будь - які рішення суду чи інших уповноважених органів про визнання дій слідчого протиправними чи неправомірними. Звертаємо увагу і на той факт, що позивачем не роз`яснено та не конкретизовано суму 4000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Незрозумілим є те чим керувався позивач при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання представник відповідача Державної казначейської служби Українипозовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оскільки не було встановлено незаконність рішення дії чи бездіяльності органу досудового розслідування.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача в якому зазначено, що неправомірні дії з боку досудового слідства вже встановлені судом і доказуванню не підлягають. Тобто, судом вже було встановлено неефективність досудового слідства. Саме з вини держави в особі органу досудового розслідування, який не вжив усіх заходів до встановлення особи, що скоїла злочин, не була відшкодована завдана йому матеріальна шкода за рахунок винної особи. А тому держава і повинна відповісти та відшкодувати йому матеріальну шкоду, завдану йому злочином.

Також слід зазначити, що в практиці Європейського суду з прав людини визнано принцип презумпції моральної шкоди. При цьому, Європейський суд з прав людини не вимагає надання доказів спричинення моральної шкоди по принципу, якщо є неправомірні дії, то людина зазнала моральної шкоди. І ніхто немає права примушувати людину, що потерпіла від незаконних дій з боку влади, до надання доказів спричинення моральної шкоди. І слід зазначити, що така практика набирає поширення в Україні.

Представником відповідача Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області подано заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено мотиви викладені у відзиві на позов.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження №12019210010001231 від 23.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом того, що невідома особа, перебуваючи по вул.. Шептицького, 14, біля магазину «Ексклюзив», шляхом вільного доступу, таємно, викрала тряпчяну сумку, коричневого кольору, з особистими речами ОСОБА_1 , чим завдала йому матеріальної шкоди на суму 3816 грн.

Постановою слідчого СВ Тернопільського ВП ТВП ГУНП в Тернопільській області від 24.04.2019 кримінальне провадження №12019210010001231 від 23.04.2019 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2020 у справі №607/18694/20, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову від 24.04.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12019210010001231, у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Аргументами позивача про необхідність стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд не погоджується виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно із ч.3 ст.19 цього Закону держава, відповідно до закону, відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Статтею 56 Конституції України визначено право кожної особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Цивільно-правову відповідальність можна поділити на договірну та позадоговірну (деліктну).

Позадоговірна відповідальність наступає за відсутності договірних відносин між учасниками.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові виключно внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності. Його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є предметом доказування по справі.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Окрім того, порядок відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади врегульовано спеціальною нормою, що міститься у ст.1174 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Збитками, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги не окремими фактами бездіяльності слідчих органів у межах кримінального провадження, а його неефективністю, безвідповідальністю в цілому, оскільки після початку кримінального провадження винна у вчиненні кримінального порушення особа так і не була притягнута до кримінальної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільської області від 24 квітня 2020 року кримінальне провадження №12018210180000176 від 15 квітня 2018 року закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, передбачених ст.219 КК України.

Згідно вказаної постанови вбачається, що в ході проведення досудового розслідування проведено слідчими діями та іншими процесуальними заходами протягом усього строку досудового розслідування не представилося можливим встановити особу, яка вчинила даний злочин, що в свою чергу унеможливило складання письмово повідомлення про підозру та вручення такого будь-якій особі. В остаточному висновку за результатами досудового розслідування зазначено, що воно завершено у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Такий результат став наслідком проведення слідчих дій, необхідних для всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Крім того, ухвалою суду від 24 листопада 2020 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову від 24.04.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12019210010001231, у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Отже, оскарження позивачем постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає позивач, акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту статті 1176 ЦК України.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач не долучила належних та допустимих доказів, що підтверджують факт її моральних та душевних страждань чи реабілітації, завдання шкоди діловій репутації із підстав, які зазначені у позові.

Сам лише факт хвилювання позивачки в очікуванні проведення досудового розслідування та притягнення винних осіб не є належним доказом її втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з порушенням цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під судом, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач не довела належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів їй завдана матеріальна та моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні шкоди, не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тому реалізація механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 22, 23 ЦК України не є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 липня 2018 року в справі № 641/2328/17, від 04 липня 2018 року в справі № 638/14260/16-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 646/5224/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 638/9055/15-ц з аналогічним предметом спору.

Встановивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявність усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності відповідачів за наведеними вище статтями закону, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення із держави матеріальної та моральної шкоди.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статями 23, 1173, 1174 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 10, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.

Відповідач: Державна казначейська служба України,місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 квітня 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко