Рішення № 96189751, 09.04.2021, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 2-21/2010

№ провадження 2/453/1/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2021 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судових засідань - Бендеш А.І.,

за участю позивача за первинним позовом та відповідача за зустрічним - ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката - Походжай О.О.,

відповідачки за первинним позовом та позивачки за зустрічним - ОСОБА_2 ,

та третьої особи за первинним позовом - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту і визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третьої особи Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок,-

в с т а н о в и в :

18.09.2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, в якій просили постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який перебував у спільній сумісній власності з чоловіком ОСОБА_8 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 1/6 частину зазначеного будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 ; визнати за нею 1/21 частини квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та 1/21 частину квартири АДРЕСА_3 після смерті батька ОСОБА_8 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який був чоловіком ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_1 , після смерті котрого відкрилась спадщина на 1/7 частку квартири АДРЕСА_3 та Ѕ частку житлового будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частка зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 , як спільна власність подружжя ОСОБА_7 .

У 2007 року позивачі звернулися до Сколівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв на частину спадкового майна, однак нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний вище житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Гуменної Н.М. від 20.10.2009 року було відкрито провадження у справі з визначенням дати попереднього судового засідання.

29.10.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третьої особи Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, в якій просять постановити рішення, яким визнати за ними по Ѕ частці житлового будинку по АДРЕСА_1 , так як такий збудований за їх кошти і вони вважають його своєю власністю.

Заява мотивована тим, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в 1970 році розпочав будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 . В 1994 році за кошти ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_6 було виготовлено документацію на світло та опалення вказаного житлового будинку, а також викопано колодязь, зроблено каналізацію, проведено телефон та проведено ще велику частину робіт.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не виготовили правовстановлюючих документів на вказаний будинок, оскільки вважали що такий належить їм так як вони понесли великі затрати на завершення його будівництва, а тому після смерті ОСОБА_8 змушені звернутися в суд із вказаною зустрічною позовною заявою, оскільки є інші спадкоємці, які вважають, що даний будинок належить до спадкового майна після смерті ОСОБА_8 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 28.12.2009 року вказану вище цивільну справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.02.2010 року було затверджено мирову угоду, якою визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частці будинку АДРЕСА_2 , як на спадкове майно; визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 право власності по Ѕ частці будинку АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, та закрито провадження у справі.

Крім цього, судом було зобов`язано сторони добровільно виконати умови мирової угоди. У випадку невиконання в добровільному порядку мирової угоди, виконання провести в примусовому порядку.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22.07.2011 року в резолютивній частині зазначеної вище ухвали виправлено описку, а саме замість невірного « АДРЕСА_3 ».

Постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 05.02.2010 року скасовано та направлено справу для розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 20.03.2020 року справу прийнято до провадження з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02.11.2020 року прийнято уточнену позовну заяву представника позивача за первинним позовом ОСОБА_1 - адвоката Походжай О.О. до ОСОБА_2 , в якій вона просила встановити факт належності свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 03.02.1995 року ОСОБА_7 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/21 частку квартири АДРЕСА_3 і 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/21 частки квартири АДРЕСА_3 і 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Уточнена позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який був чоловіком ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_1 , після смерті котрого відкрилась спадщина на 1/7 частку квартири АДРЕСА_3 та Ѕ частку житлового будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частка зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 , як спільна власність подружжя ОСОБА_7 .

За життя ОСОБА_8 заповіту не склав.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 були його дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що спадкоємці спадщину прийняли відповідно до частини 1 статті 549 ЦК Української РСР шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

З метою належного оформлення спадкових прав позивач разом з матір`ю звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 .

23.02.2015 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Славської селищної ради Сколівського району Львівської області за реєстровим № 73, відповідно до тексту якого все свої майно, де б воно не знаходилось і з чого ю воно не складалось, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якого увійшли 4/21 частки квартири АДРЕСА_3 (1/7 частка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року + 1/21 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_8 ) та 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (1/2 частка у спільному майні подружжя + 1/6 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_8 ).

ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері - ОСОБА_7 , однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з наявністю невідповідності у написанні по-батькові спадкодавця - ОСОБА_7 у свідоцтві про право власності від 03.02.1995 року на квартиру АДРЕСА_3 , де зазначено « ОСОБА_7 », а також з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач за первісним позовом вимушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

До участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання прав власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та заповітом в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Походжай О.О. позовну заяву підтримали, просили таку задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити її та ОСОБА_6 зустрічний позов в повному обсязі.

Третя особа за первинним позовом - ОСОБА_3 в судовому засіданні просила задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та відмовити у задоволенні первинного позову ОСОБА_1 .

Третя особа за зустрічним позовом - Славська селищна рада Сколівського району Львівської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, попередньо подавши до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, вказавши, що при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Інші учасники в судове засідання не з"явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 19.02.1999 року Славською селищною радою Сколівського району Львівської області на підставі актового запису № 9.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилась у 1999 році, суд застосовує норми ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на той час.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_8 на випадок своєї смерті не складав.

Так, відповідно до норм статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 22.09.1954 року відділом ЗАГС м. Неман Калінінградської області, 22.09.1954 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було укладено шлюб та присвоєно останній прізвище « ОСОБА_7 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 16.08.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Таким чином судом встановлено, що до кола спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_8 увійшли його дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

Вищезазначені спадкоємці прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном відповідно до статті 549 ЦК Української РСР, у якій зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_8 увійшли 1/7 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого 03.02.1995 року бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_8 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Вказана обставина також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.06.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, згідно якого власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності.

Таким чином спадкоємці ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували по 1/21 частці квартири АДРЕСА_2 .

Щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , то такий, як вбачається з копії інвентаризаційної справи, наявної в матеріалах справи, був побудований у 1974 році на відведеній належним чином земельній ділянці площею 0,06 га (рішення виконавчого комітету Славської селищної ради депутатів трудящих Сколівського району Львівської області від 23.03.1967 року) та належав ОСОБА_8 .

Оскільки будинок був побудований ОСОБА_8 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_7 , то такий був спільним майном подружжя відповідно до норм статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР (діяв на момент перебування ОСОБА_8 з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі), якою визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Крім цього, статтею 16 ЗУ «Про власність» від 1991 року визначалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Таким чином, внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на Ѕ частку спірного житлового будинку, оскільки інша Ѕ частка належала дружині - ОСОБА_7 як спільне майно подружжя.

Внаслідок зазначених обставин спадкоємці після смерті ОСОБА_8 успадкували по 1/6 частці будинку АДРЕСА_1 , однак їм було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Крім цього, відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом вказувала на той факт, що спірний будинок належить їй з чоловіком ОСОБА_6 , оскільки вони закінчували його будівництво, підводили світло, проводили ремонтні роботи, що і стало підставою для їх звернення з зустрічним позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 23.07.2020 року, видане Сколівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) відповідно до актового запису №10.

23 лютого 2015 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Славської селищної ради Сколівського району Львівської області Петришин О.М. за реєстровим № 72, відповідно до тексту якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, а саме: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .

19.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся у Сколівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вказаної заяви державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 226/2017р.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_7 увійшли 4/21 частки квартири АДРЕСА_3 (1/7 частка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року + 1/21 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_8 ) та 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (1/2 частка у спільному майні подружжя + 1/6 частка фактично успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_8 ).

Однак нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_7 у зв`язку з наявністю невідповідності у написанні по-батькові спадкодавця - ОСОБА_7 у свідоцтві про право власності від 03.02.1995 року на квартиру АДРЕСА_3 , де зазначено « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_7 », а також у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру від 03.02.1995 року, виданого бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_8 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Вказана обставина також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.06.2007 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за № 14750093, згідно якого власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності.

Однак у свідоцтві про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , виданого Славською селищною радою Сколівського району Львівської області на підставі актового запису № 47 матір`ю зазначено ОСОБА_7 .

Крім цього, у довідці Славської селищної ради № 2684 від 09.2002 року, у заповіті від 23.02.2015 року та у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_6 по-батькові ОСОБА_7 зазначено як « ОСОБА_7 ».

В силу п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

Як роз`яснюється у пунктах 7, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити у розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану. При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені у документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або у паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по-батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення у таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться у документі, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суд проходить до висновку, що у свідоцтві про право власності на квартиру від 03.02.1995 року було не вірно записано по-батькові ОСОБА_7 як « ОСОБА_7 » внаслідок неправильно здійсненої транслітерації при перекладі з російської мови «ОСОБА_7», однак той факт, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 03.02.1995 року належало саме померлій ОСОБА_7 , судом беззаперечно встановлено та не заперечувалось сторонами у справі.

Щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Відповідно до висновків, викладених у постанові ВСУ від 24.05.2017 у справі № 6-888цс16 суд зауважив, що, вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суди, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень статті 5 цього Кодексу повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, повинні встановити час та підстави виникнення права власності, з`ясувати чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах справи інвентаризаційної справи від 1974 року на будинок АДРЕСА_1 , власником якого зазначено ОСОБА_8 , аналіз наведених норм закону дає підстави стверджувати, що ОСОБА_8 за життя набув право власності на спірний житловий будинок.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання права власності на спірний будинок по Ѕ частці за позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_6 , суду такими не надано.

Зокрема суд наголошує, що враховуючи той факт, що померлий ОСОБА_8 набув у встановленому законом порядку, який діяв на момент будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на такий, то належними доказами, які б могли свідчити про набуття у 1995 році права власності на спірний будинок сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 могли б бути договір дарування, договір купівлі-продажу або договір міни спірного будинку, що кореспондується з нормами ЗУ «Про власність» 1991 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин..

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно норм частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, підставні та свідчать про наявність порушеного законного права його як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна після смерті батьків - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в той час як зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 безпідставні та не обґрунтовані належними і допустимими доказами, що містили б інформацію про предмет доказування і які б могли свідчити про право на набуття вищезазначеними сторонами права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ст. ст. 331, 392, 1218, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258, 259, 264-265, 268, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту та визнання права власності на спадщину за законом - задовольнити.

Встановити факт, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 03.02.1995 року, видане бюро приватизації житла Стрийської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці та зареєстроване Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за №97 на ім`я ОСОБА_8 та членів його сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належить ОСОБА_8 та членам його сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 )право власності на 1/21 частку квартири № 3, загальною площею 54,9 м. кв. в одноквартирному будинку по АДРЕСА_3 ;

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 )право власності 1/6 частку житлового будинку під. літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 71, 4 м. кв. в порядку спадкування за законом, після смерті батька - ОСОБА_8 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 )право власності на 4/21 частки квартири № 3, загальною площею 54,9 м. кв. в одноквартирному будинку по АДРЕСА_3

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 2/3 частки житлового будинку під літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 м. кв. в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третьої особи Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_2 .

Відповідачка за первинним позовом та позивачки за зустрічним - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_1 .

Третя особа за зустрічним позовом: Славська селищна рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Івасюка, 24, смт. Славське Сколівського району Львівська область, код ЄРДПОУ 04370314.

Третя особа за первинним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_3 .

Третя особа за первинним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_3 .

Третя особа за первинним позовом: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2021 року.

Суддя