Постанова № 9618877, 27.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2010 року Справа № 2а-2743/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Лейбенко О.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Алейникова О.В., за дов. № 5 від 11.01.2010,

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м.Свердловську до приватного підприємства «Рідас-Ресурс» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Державна податкова інспекція в м.Свердловську звернулась в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що приватне підприємство «Рідас-Ресурс», зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності з правом юридичної особи Свердловським виконавчим комітетом 08.05.2008, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ №13911020000001150 і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств України, що підтверджується довідкою обласного управління статистики АБ №068777.

Станом на 31.12.09 відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 170 грн.

Заборгованість утворилась внаслідок несплати податкових зобовязань: - 01 липня 2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000701540/0 про застосування, відповідно до пп. 17.1.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних санкцій в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації з податку на прибуток. Суму не сплачено і вона набула статусу податкового боргу.

Просив стягнути з приватного підприємства «Рідас-Ресурс» заборгованість з податку на прибуток в розмірі 170 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Доказів опублікування інформації про зміну місцезнаходження юридичної особи - приватного підприємства «Рідас-Ресурс» в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації суду надано не було. Тому судові ухвали та повістки надсилалися відповідачу за наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва N 352333 Серія А01, в якому зазначена адреса приватного підприємства «Рідас-Ресурс»: 94800, м. Свердловськ, вул..Гагаріна,б.45а.(а.с.3).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Рідас-Ресурс» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності з правом юридичної особи Свердловським виконавчим комітетом 08.05.2008, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ №13911020000001150 і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств України, що підтверджується довідкою обласного управління статистики АБ №068777.

Станом на 31.12.09 відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 170 грн.

01 липня 2009 року за неподання податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2009 року на підставі пп. 17.1.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000070154/0 про застосування до платника податків штрафних санкцій в сумі 170 грн.

У звязку з неможливістю вручення податкового повідомлення рішення від 01.07.2009 №000070154/0, зазначене податкове повідомлення рішення було розміщено на дошці податкових оголошень 06.07.2009. Відповідно до п.4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за N 467/7788, день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про причини неможливості його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.(а.с.20-22).

Податкове повідомлення-рішення у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржене, тобто є узгодженим.

Позивачем здійснені заходи, передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, відповідачу направлялися податкові вимоги: перша податкова вимога від 24 липня 2009 року №1/159, друга - від 05 жовтня 2009 року №2/195, які за відсутністю підприємства за його місцезнаходженням були розміщені на дошці податкових оголошень, що відображено в актах від 05 серпня 2009 року №29 та від 05 жовтня 2009 року №44.(а.с.23-27).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Зокрема, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону вони подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону вони мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки платник податків не подав декларацію у встановлений законодавством строк, тому контролюючий орган правильно наклав на нього штраф в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, який регулює право платника податків звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд визначеної суми податкового зобов'язання або прийнятого ним будь-якого іншого рішення.

Рішення податкового органу, в якому визначені суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій, в порядку, передбаченому п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», до контролюючого органу оскаржені не були. Тому такі податкові зобов'язання платника податків вважаються узгодженими.

Відповідачем не надано доказів сплати узгоджених сум податкових зобовязань та штрафних санкцій.

Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Виходячи з вимог законодавства несплачені суми узгоджених податкових зобовязань, накладених контролюючим органом штрафних санкцій є податковим боргом, який підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 3,5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м.Свердловську задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Рідас-Ресурс" код ЄДРПОУ 35562494 на р/р 31116009700072 КФК 11021000 УДК в Луганській області в установі банку, МФО 804013, код одержувача 24048566 суму податкового боргу по продатку на прибуток у розмірі 170 грн. (сто сімдесят грн.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяСмішлива Т.В.