Рішення № 96188724, 01.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10299/20 2/335/830/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України" Гури М.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України", ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України", ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2013-2015 роках він працював в Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії, правонаступником якої на теперішній час є Акціонерне товариство „Національна суспільна телерадіокомпанія України", тому філія Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України" володіє його персональними даними.

06.11.2019 року продюсер філії Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України" Запорізька регіональна дирекція ОСОБА_2 надала директору Запорізького муніципального театру-лабораторії «Ві» відповідь від 06.11.2019 року де зазначено, що позивач показав себе спеціалістом низької кваліфікації (як освітлювач) та в 2019 році ОСОБА_2 з`явилася до суду і підтвердила, що вказану відповідь про позивача написала вона.

У зв`язку з цим в лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 - філія Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України" Запорізька регіональна дирекція надала суду та позивачу заперечення від 15.04.2020 року підписане ОСОБА_3 , з якого випливає, що останній підтвердив все те, що написала у відповіді від 06.11.2019 року ОСОБА_2 , а тому підтвердив, що позивач - фахівець низької кваліфікації, і що одним із доказів цього є пояснювальна від 18.02.2015 року ОСОБА_4 .

Зазначає, що пояснювальна від 18.02.2015 року ОСОБА_4 не може бути доказом низької кваліфікації позивача, оскільки немає жодних висновків комісій, якими б визнавалось, що позивач був фахівцем низького рівня. Твердження в пояснювальній від 18.02.2015 року ОСОБА_4 не відповідає дійсності, є його власною неправильною думкою.

Позивач зазначає, що предметом судового розгляду є те, що пояснювальна від 18.02.2015 року ОСОБА_4 не може бути доказом низької кваліфікації позивача, а тому не може бути доказом того, що вказано в відповіді від 06.11.2019 року ОСОБА_2 . На підставі пояснювальної від 18.02.2015 року ОСОБА_4 відповідачі розповсюджують про позивача неправдиву інформацію, проте що позивач показав себе спеціалістом низького рівня, коли працював на ЗОДТРК.

Такі дії відповідачів завдали позивачу моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі, гідності, ділової репутації.

Посилаючись на зазначене позивач просить суд визнати, що пояснювальна від 18.02.2015 року ОСОБА_4 не може бути доказом його низької кваліфікації, стягнути з відповідачів солідарно 30000 грн. моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

13.01.2021 року відповідачем ОСОБА_2 до суду надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому остання просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру. У даному випадку достовірність поширеної інформації листом від 06.11.2019 року доведена в порядку частини третьої статті 277 ЦК України, вказані обставини підтверджені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2020 року у справі № 335/1789/20. Викладення власної правової позиції у заяві по суті під час розгляду судової справи не може бути доказом порушення прав позивача.

19.01.2021 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, а службова записка ОСОБА_4 від 18.02.2015 року, є одним із документів, які в сукупності надавали можливість стверджувати про професійні якості позивача. Викладення власної правової позиції у заяві по суті під час розгляду судової справи не може бути доказом порушення прав позивача.

Відповідач Акціонерне товариство „Національна суспільна телерадіокомпанія України" 21.01.2021 року надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вважаючи, що відповідачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди позивачу, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача, позивачем не наведено доказів вини відповідача у її заподіянні.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , представник відповідача Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України" проти задоволення позовних вимог заперечували, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.11.2019 року за вих. № 214 Запорізьким муніципальним театром-лабораторією «ВІ» на адресу менеджера Філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» ОСОБА_3 направлено запит про надання інформації, в якому просив з метою підготовки відзиву на позовну заяву у справі № 335/11839/19 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького муніципального театру-лабораторії «ВІ» про визнання дій незаконними повідомити, чи працював ОСОБА_1 та надати характеристику (а.с. 45).

Листом від 06.11.2019 № 368 за підписом продюсерки філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» ОСОБА_2 на адресу директора-художнього керівника Запорізького муніципального театру-лабораторії «ВІ» ОСОБА_6 надано відповідь на інформаційний запит від 06.11.2019 № 214, за змістом якої ОСОБА_1 працював освітлювачем Запорізької обласної державної телерадіокомпанії (на даний час філія ПАТ «НСТУ» «Запорізька регіональна дирекція») з 01.10.2013 по 07.05.2015, був звільнений за згодою сторін. Звільненню передували чисельні недоліки в роботі, порушення внутрішнього розпорядку, некоректне ставлення до ведучих та гостей телевізійних програм. ОСОБА_1 показав себе спеціалістом низького рівня, який не виконував вказівки свого безпосереднього керівництва та режисерів-постановників (а.с. 6).

Крім того, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходилась цивільна справа № 335/11839/19, провадження № 2/335/2817/2019, за позовом ОСОБА_1 до Запорізького муніципального театру-лабораторії «ВІ» про визнання дій незаконними, під час розгляду якої була допитана як свідок ОСОБА_2 , та яка пояснила, що ОСОБА_1 під час роботи освітлювачем показав себе спеціалістом низького рівня, не виконував вказівки свого безпосереднього керівництва, дозволяв вживати нецензурну лексику, робив зауваження телеведучим, сперечався з гостями прямих ефірів, а також часто був відсутній на робочому місці під час прямого ефіру, у зв`язку із чим йому було запропоновано звільнитися або за згодою сторін, або за невідповідністю займаній посаді. У 2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади за згодою сторін (а.с. 74-75).

Позивач вважає, що листом від 06.11.2019 № 368 за підписом ОСОБА_2 , запереченнями за підписом керівника філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Запорізька регіональна дирекція» ОСОБА_3., наданих в рамках цивільної справи № 335/1789/20 (а.с. 8-9) було розповсюджено персональні дані ОСОБА_1 без його згоди та розголошена конфіденційна інформація щодо нього. Крім того, зазначив, що у листі та у вказаних запереченнях, за підписом відповідачів, викладена неправдива інформація щодо позивача, чим завдано позивачу моральну шкоду, яка полягає у шкоді його честі, гідності та діловій репутації.

У запереченнях за підписом керівника філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Запорізька регіональна дирекція» ОСОБА_3., наданих в рамках цивільної справи № 335/1789/20 міститься посилання на пояснювальну інженера ОСОБА_4 від 18.02.2015 року (а.с. 7) в якій вказується на низький професійний рівень ОСОБА_1 , як освітлювача, під час його роботи у філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Запорізька регіональна дирекція».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5ст. 23 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001р., № 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає про протиправність дій відповідачів, посилаючись на розповсюдження відповідачами неправдивих відомостей щодо негативної характеристики його роботи, у тому числі і низького фахового рівня.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Стосовно доводів позивача про те, що у листі від 06.11.2019 № 368 за підписом відповідача ОСОБА_2 та у письмових запереченнях за підписом відповідача ОСОБА_3 , як керівника філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Запорізька регіональна дирекція» наданих у рамках іншої цивільної справи були надані неправдиві відомості щодо низького фахового рівня ОСОБА_1 та поширено іншу негативну інформацію, чим завдано шкоди честі, гідності і ділової репутації позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спрямовуючи листа від 06.11.2019 № 368 на адресу директора-художнього керівника Запорізького муніципального театру-лабораторії «ВІ» ОСОБА_6 ОСОБА_2 діяла як продюсерка філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція», тобто виступала від імені вказаної філії, а не від свого власного імені, а отже, не діяла як фізична особа.

Філією публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» на підтвердження наведеної у вказаному листі інформації надано суду копії наказів № 08/осн від 19.01.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (а.с. 43), № 17/осн від 24.02.2015 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » (а.с. 42), пояснювальна записки режисера ОСОБА_7 від 16.01.2015 року (а.с. 44), пояснювальна інженера ОСОБА_4 від 18.02.2015 року, які підтверджують наявність істотних недоліків у роботі, його неетичну поведінку, порушення ним вимог виробничої та трудової дисципліни та ін.

Отже, у даному випадку достовірність поширеної інформації доведена в порядку частини третьої статті 277 ЦК України.

Вказані обставини підтверджені також рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2020 року у справі № 335/1789/20.

Інформація викладена у запереченнях відповідача в рамках цивільної справи № 335/1789/20 за підписом керівника філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Запорізька регіональна дирекція» ОСОБА_3. є викладенням власної правової позиції у заяві по суті справи відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України та не може бути доказом порушення прав позивача.

Таким чином, заперечення відповідача надані в порядку ст. 174 ЦПК України, не можуть вважатися поширенням інформації у розумінні ст. 277 ЦК України, оскільки такі показання отримані судом в результаті процесуальної діяльності з розгляду цивільної справи.

Пояснювальна ОСОБА_4 від 18.02.2015 року надана на ім`я керівника філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» не є документом, який впливає на права та обов`язки позивача, є суб`єктивною думкою особи, яка його виклала, та не може бути предметом оскарження в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Незгоду із вказаною пояснювальною запискою позивач мотивував лише власними поясненнями та своєю власною оцінкою роботи працівника філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» ОСОБА_4 . Оцінка діяльності ОСОБА_4 , як працівника філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція», не входить до предмету доказування у рамках зазначеної цивільної справи.

Позивачем в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачами правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Перевіряючи наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд також враховує, що позивач не зазначив, в чому саме полягає наявність моральної шкоди, не надав відповідних доказів її заподіяння, зокрема, доказів понесених позивачем моральних страждань, переживань, втрат немайнового характеру тощо, не довів наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями її заподіювача, не надав доказів на підтвердження вини відповідачів у її заподіянні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Випадки, передбачені ст. 82 ЦПК України, для звільнення від доказування позивача у цій справі, відсутні.

Позивач не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до відповідачів Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України", ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання пояснювальної від 18.02.2015 року ОСОБА_4 такою, що не може бути доказом низької кваліфікації позивача, про відшкодування моральної шкоди відсутні, з огляду на що в задоволенні цього позову слід відмовити повністю.

Враховуючи, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі, заява відповідачів про застосування позовної давності до спірних правовідносин на підставі ст. 257 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Підстави для стягнення судових витрат, визначені ст. 141 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України", ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення складено 12.04.2021 року.

Суддя Ю.В. Геєць