Постанова № 9618857, 23.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2010 року Справа № 2а-2677/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Попові М.Г.

за участю:

позивача: не зявився,

представника позивача: не зявився,

представника відповідача: Овчаренко Ю.С.(дов. від 11.01.2010),

третя особа: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в Луганській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради Луганської області про визнання неправомірними рішення органа державної виконавчої служби,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління юстиції в Луганській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради Луганської області про визнання протиправним певних дій (бездіяльності) відповідача, визнання протиправним рішення по поверненню виконавчого документа стягувачеві по справі № 2а-98/08, скасуванню постанови про повернення виконавчого документа від 31.12.2009 року. Вказує, що 22.03.2010 року позивач під розписку від листоноші було отримано постанову про повернення виконавчого документа від 31.12.2009 року. ОСОБА_2 вважає протиправними та незаконними дії відповідача щодо прийняття даної постанови у звязку з порушенням останнього вимог статей 9, 40 Закону України „Про виконавче провадження”.

Просить визнати протиправним рішення по поверненню виконавчого документа стягувачеві по справі № 2а-98/08, скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 31.12.2009.

В судове засідання позивач та представник позивача не зявилися, про дату та час слухання справи були належним чином повідомлені, від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його особистої участі та участі позивача.(а.с.33).

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити. Вважає, що позивач не вірно трактує норми закону, а саме частину 4 статті 50 Закону України „Про виконавче провадження”. На виконанні ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області знаходилося виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Алчевського міського суду Луганської області № 2а-98/08 від 22.04.2009 про стягнення з УПСЗН м. Алчевська на користь ОСОБА_3 недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік 2570,42 грн., 03.06.2009 держаним виконавцем було відкрито виконавче провадження та надано строк для добровільного виконання. 07.09.2009 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, 07.09.2009 постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. 07.09.2009 на підставі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що належать УПСЗН Алчевської міської ради. 31.12.2009 державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію постанови та оригінал виконавчого листа направлено ОСОБА_3 Примусове виконання рішень судів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі державного казначейства та зазначеного у платіжній відомості за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості (тобто списання коштів можливе лише з цільового рахунку, в даному випадку з рахунку «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань»). Тобто державний виконавець керується Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. Таким чином, державним виконавцем вжито всіх відповідних дій, які передбачені законодавством, для виконання судового рішення.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.(а.с.13 «а»). В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 грудня 2008 року Алчевським міським судом міста Луганської області винесено постанову про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради виплатити ОСОБА_3 невиплачену частину щорічної разової допомоги, передбаченої частиною пятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту»у розмірі 2570,42 гривень за 2007 рік.(а.с.19).

22 квітня 2009 року Алчевським міським судом міста Луганської області позивачу було видано виконавчий лист № 2-а-98/08 про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради виплатити ОСОБА_3 невиплачену частину щорічної разової допомоги, передбаченої частиною пятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту» у розмірі 2570,42 гривень за 2007 рік.

22 квітня 2009 року ОСОБА_3 подав заяву про примусове виконання зазначеного рішення суду (а.с.18). 27 квітня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику був встановлений 7-денний строк з дня отримання постанови для добровільного виконання рішення суду.(а.с.22).

Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби від 07.09.2009 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, копії постанов направлено боржнику для виконання.(а.с.23-26).

07 вересня 2009 року начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області накладено арешт на кошти у сумі 2846,77 грн., що містяться на рахунку № 35213064003248, код 03196802, МФО 804013, відкритому в Головному управлінні державного казначейства України у Луганській області та належного боржнику Управлінню праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради (а.с.28)копія постанови направлена банку та сторонам по справі.(а.с.27,28).

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з відсутністю коштів за відповідним кодом економічної класифікації витрат бюджету та закінченням бюджетного року управлінням Державного казначейства у м.Алчевську Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області повернуто без виконання, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008, постанови про арешт коштів по рахунку № 35213064003248 на користь ОСОБА_3 (а.с.35). Внаслідок чого 31 грудня 2009 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».(а.с.29-31).

Частиною пятою статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Абзацом другим частини другої статті 5 Закону № 606 визначено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Посилання позивача на те, що державним виконавцем повинно було бути накладено арешт на всі рахунки боржника, які відкриті в Головному Управлінні Державного казначейства України у Луганській області, необґрунтоване та суперечить вимогам ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 76 Закону № 606, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Згідно зі ст. 87 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Суд вважає помилковим посилання відповідача в оскаржуваній постанові на положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Вказаний закон не може застосовуватися до цих правовідносин, оскільки управління праці та соціального захисту населення не відноситься до підприємств чи господарських товариств, а є виконавчим органом місцевої ради, яка в свою чергу відноситься до системи органів місцевого самоврядування. Однак, вказана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (далі Порядок). Згідно п. 1 Порядку, він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державний орган).

Відповідно до пункту 12 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 року (далі Порядок) у разі надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої у двох примірниках платіжної вимоги Державне казначейство здійснює безспірне списання коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків. У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги має міститися інформація про назву, дату видачі, номер виконавчого документа і характер сум, що підлягають списанню згідно з цим документом. Якщо платіжна вимога оформлена з порушенням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів, установлених Національним банком, Державне казначейство повертає платіжну вимогу без виконання. Підстави відмови зазначаються на звороті платіжного документа.

Пунктом 17 Порядку передбачено, що платіжну вимогу та супровідні документи (оригінали виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та за наявності копії рішення державного органу) стягувач подає органу Державного казначейства, який обслуговує боржника. Орган Державного казначейства, який обслуговує боржника, приймає платіжні вимоги протягом 30 календарних днів з дати їх складення.

Згідно з абзацом першим пункту 26 Порядку, якщо на рахунку розпорядника чи одержувача бюджетних коштів недостатньо відкритих асигнувань для виконання платіжних вимог, що надійшли до органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, протягом операційного часу, такі документи виконуються частково та повертаються стягувачу із зазначенням на зворотному боці відомостей про дату та причини повернення, засвідчених підписом відповідальної особи, скріпленим печаткою органу Державного казначейства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, п.п. б пункту 6 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 415 цей Порядок визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. 4. Резервний фонд бюджету встановлюється законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника бюджетних коштів. Розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення: інших непередбачених заходів, які відповідно до законів можуть здійснюватися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету, тобто на момент затвердження бюджету не було визначених актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної ради, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради підстав для проведення таких заходів.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 415 Звернення про виділення коштів з резервного фонду бюджету подаються: щодо видатків державного бюджету - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією (далі - заявники) до Кабінету Міністрів України; щодо видатків місцевих бюджетів - підприємствами, установами, організаціями (далі - заявники) до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради. У зверненні зазначається: напрям використання коштів резервного фонду бюджету; головний розпорядник бюджетних коштів, якому пропонується виділити кошти з резервного фонду бюджету (у разі необхідності); обсяг асигнувань, який пропонується надати з резервного фонду бюджету, в тому числі на умовах повернення; підстави для здійснення заходів за рахунок бюджету; інформація про можливість (неможливість) фінансування зазначених заходів за рахунок інших джерел та наслідки у разі, коли кошти з резервного фонду не будуть виділені.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України вих.№315/0/15-08/04 від 12.05.08 вимоги органів державного казначейства до управлінь праці і соціального захисту населення, щодо прийняття на облік зобов'язань та кредиторської заборгованості на підставі судових рішень про стягнення на користь окремих громадян компенсаційних виплат та щорічних одноразових допомог не відповідають нормам чинного законодавства і можливе за умови наявності поточних виплат у межах бюджетних призначень, а тому виконання судових рішень можливе лише після збільшення бюджетних призначень за відповідними бюджетними програмами соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про джерела фінансування органів державної влади”, органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, боржник орган управління праці та соціального захисту населення не є власником коштів та майна.

Згідно ст. 55 Бюджетного кодексу України дані видатки мають фінансуватися в повному обсязі та відповідно до встановленого у Законі цільового призначення і не підлягають зміні. Витрати, повязані з задоволенням вимог отримувачів пільг, компенсацій та гарантій, Законами України про Державний бюджет України на 2008, 2009 роки не передбачені, не збільшено також і фінансування на реалізацію норм закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до п. 30 Порядку, арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця (далі - постанова про арешт).

Постанова про арешт може виконуватися протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж протягом останнього робочого дня з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи у період завершення бюджетного року. Постанова про арешт знімається з обліку в останній робочий день одночасно із закриттям рахунка боржника, після чого повертається протягом трьох робочих днів органу, який її прийняв, з повідомленням про стан її виконання або причини невиконання.

Згідно п. 3.7.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Суд приймає до уваги, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі державного казначейства та зазначеного у платіжній відомості за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості (тобто списання коштів можливе лише з цільового рахунку, в даному випадку з рахунку «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань»). Єдиним способом виконання судового рішення у спірних правовідносинах є звернення стягнення на кошти боржника. Зважаючи, що у звязку з закінченням бюджетного року управлінням Державного казначейства у м. Алчевську було повернуто без виконання постанови про арешт коштів на рахунку УПСЗН Алчевської міської ради Луганської області, в тому числі по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа, виданого Алчевським міським судом Луганської області, № 2а-98/08 від 22.04.2009 про стягнення з УПСЗН м. Алчевська на користь ОСОБА_3 недоплаченої щорічної допомоги, а також беручи до уваги, що на реєстраційному рахунку боржника були відсутні кошти, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 35), суд вважає, що відповідачем було вжито всіх передбачених законом заходів до виконання виконавчого документа, постанова про повернення виконавчого документа прийнята відповідачем на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Питання по судових витратах не вирішуються, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в Луганській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради Луганської області про визнання неправомірними рішення органа державної виконавчої служби відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2010 року.

Суддя

Смішлива Т.В.