Рішення № 96188452, 26.02.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.02.2021

Справа № 334/5975/16-ц

Провадження № 2/334/69/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Турбіної Т.Ф.,

при секретарі Гребенюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Фідобанк» про визнання кредитного договору № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18.05.2007 року між Відкритим акціонерним комерційним банком «Ерсте Банк» попереднє найменування, якого ВАТ АКБ «Престиж», правонаступником, якого за усіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 014/0999/44/02469.

Згідно умов Кредитного договору (пункт 1), Кредитор на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит в сумі 60 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 16 травня 2014 року, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом, а також додатково, при надані кредиту Позичальник сплачує на користь Кгедитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі - 0,2% від суми кредиту.

Пунктом 1.6 Кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється позичальником щомісячно в розмірі 714,29 доларів США, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Відповідно до пункту 6.1. Кредитного договору, у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також Кредитора - змінювати відсоткову ставку за користування кредитом.

Оскільки вищевказаним Кредитним Договором було зазначено про відсотки у розмірі 12,5 % річних, запропоноване на цій підставі та оголошене позивачу до укладання договору Банком реальне здорожчання кредиту та кінцева сукупна вартість кредиту були вирішальним у прийнятті позивачем рішення щодо укладання кредитного договору саме з ним Банком.

Але, як це виявилося тільки зараз, в дійсності, повідомлена до укладання кредитного договору Банком сума абсолютного значення подорожчання для позивача кредиту у грошовому та процентному виразі не відповідає тому, що було оголошено їй Банком та реально є набагато більшою, що підтверджується зокрема відсутністю відповідного додатку до Кредитного договору з детальним розписом сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної ставки і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого має здійснюватися шляхом підсумування всіх платежів, що позичальник має здійснювати, як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Крім цього у Додатку № 1, який має назву та стосується лише Графіку погашення кредиту також не має усіх передбачених та таких, що є необхідними за законом відомостей щодо усіх платежів за кожним платіжним періодом та сукупної вартості кредиту. Як наслідок цього оголошена та запропонована позивачу банком кінцеве значення абсолютного здорожчання для неї кредиту та також й оголошена їй реальна процентна ставка, такою не є та насправді фактично складає зовсім інший розмір.

Вважає, що банк приховав від неї, як споживача, дійсне значення абсолютного здорожчання кредиту та дійсну реальну проценту ставку.

Детального розпису сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) за кожним платіжним періодом дійсно не існує.

Всупереч нормам Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ 10.05.2007 року за № 168 розрахунку за кожним платіжним періодом визначення сукупної вартості кредиту дійсно не існує та сторонами не підписувалося. Правило, за яким змінюється реальна процента ставка за кредитором кредитний договір, як і не містить надання позивачці, як споживачу й іншої важливої інформації, яка впливає на абсолютне значення здорожчання для позивача кредиту, зокрема:

Пунктом 3.2. розділу 3 цих Правил вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, із передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також: має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Пунктом 3.3 Правил встановлено, що Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Згідно пункту 3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Також, Кредитний договір містить умови та посилання на платежі без визначення та погодження з позивачкою їх конкретної визначеної вартості, які вона, як споживач, має сплатити на користь банку та на користь третіх осіб за дії, які банк здійснює на власну користь та за дії, які вона має здійснювати у зв`язку з погашенням кредиту на користь інших осіб, зокрема сплачувати банку не погоджені у конкретному розмірі платежі, у т.ч. за тарифами , які не мають вартісних показників.

При цьому усієї необхідної, достатньої та вичерпної інформації про вартість кожного з альтернативних варіантів надання відповідних послуг Банком на момент укладання кредитного договору їй, як споживачу також надано не було.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець серед іншого зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: … в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ї) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Банком, в порушення ЗУ «Про захист прав споживача», перед укладенням договору окремий письмовий документ з вищезазначеною інформацією не надавався.

На думку позивачки, під час укладання кредитного договору Банк приховав від неї важливу інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення нею, як позичальником, свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту

Враховуючи невизначеність виду встановленої плати за кредит, комісії, необґрунтованість її ціни та відсутність у банку права встановлювати платежі за дії на власну користь, приховування реальної процентної ставки, невідповідність дійсності оголошеного позивачці значення абсолютного кінцевого здорожчання для неї кредиту, просить визнати Кредитний договір № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007 року, з усіма змінами та додатками до нього, укладеного між Відкритим акціонерним комерційним банком «Ерсте Банк» попереднє найменування, якого ВАТ АКБ «Престиж», правонаступником, якого за усіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та ОСОБА_1 недійсним з моменту його укладення.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити з підстав викладених у позові, а також наданих доказів під час розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений судом своєчасно. Надав суду відзив на позов в якому зазначив, що відповідно до норм ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29.09.2015 року, залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року по справі № 334/1160/15-ц, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним було відмовлено. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 розуміла наслідки підписання кредитного договору, сторони досягли згоди, щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення правочину - сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, кредитного договору тощо. Умови кредитного договору містять детальну інформацію про права та обов`язки його сторін, передбачені ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Також, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 29.09.2015 року зазначається, що підписуючи договір про надання кредиту від 18.05.2007 року, ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами та наслідками, погоджувалася з ними, зокрема, з умовами надання кредитних ресурсів в іноземній валюті - доларах США.

Посилання позивача на те, що їй не була надана банком повна інформація про сукупну вартість кредиту не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст.ст. 18,19 України «Про захист прав споживачів», оскільки умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору. Позивач при укладенні спірного договору мав можливість ознайомитися з його умовами не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами. Також на момент укладення договору ОСОБА_1 не заявляла додаткових вимог щодо умов правочину та в подальшому виконувала його умови. Вона отримала один із оригіналів договору особисто, про що свідчить її підпис, але до банку із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснень певних положень договорів ОСОБА_1 не зверталась. Крім того, після підписання основного договору, було підписано ще чотири Додаткові угоди, що свідчить саме про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Також, позивачем була підписана заява-анкета на отримання кредиту, де вона своїм підписом засвідчила, що ознайомлена у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо.

Таким чином, вважає, що позивач була ознайомлена з детальним розписом сукупної вартості кредиту із зазначенням реальної процентної ставки та абсолютним значенням подорожчання кредиту, у зв`язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази надані сторонами в обґрунтування позову та заперечень на нього, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.05.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» попереднє найменування, якого ВАТ АКБ «Престиж», правонаступником, якого за усіма правами та обов`язками є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/0999/44/02469.

Відповідно до умов вказаного договору Банк надав Відповідачу кредит у сумі 60000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 16.05.2014 року під 12,5% річних та додаткової сплати на користь Банку комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,2% від суми кредиту.(а.с.11-14)

28 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк» підписана Додаткова угода № 1 до Кредитного договору з фізичною особою № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року щодо порядку та графіку повернення кредиту.(а.с.28-29)

27 грудня 2010 року між сторонами підписана Додаткова угода № 2 до Кредитного договору з фізичною особою № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року, про реструктуризацію боргу.(а.с.32)

10 жовтня 2011 року між сторонами підписана Додаткова угода № 3 до Кредитного договору з фізичною особою № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року, про реструктуризацію боргу.(а.с.34)

09 липня 2012 року між сторонами підписана Додаткова угода № 4 до Кредитного договору з фізичною особою № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року, про реструктуризацію боргу, в якій визначено, що сторони домовились, що загальний розмір кредиту за Кредитним договором № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року збільшується на суму прострочених платежів за відсотками / процентами, а саме на 1255,49 доларів США станом на дату укладання цієї Додаткової угоди. Фактична основна заборгованість позичальника за кредитом, з урахуванням здійснених на дату укладення цієї Додаткової угоди платежів становить 30049,35 доларів США.(а.с.36)

26 червня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитного договору № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007р., укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 та договору іпотеки №014/0999/44/02469 від 23.05.2007.(а.с.137-138)

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 26.06.2015 року залишено без змін. Апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена.

Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 розуміла наслідки підписання кредитного договору, сторони досягли згоди, щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення правочину - сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, кредитного договору тощо. Умови кредитного договору містять детальну інформацію про права та обов`язки його сторін, передбачені ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», підписуючи договір про надання кредиту від 18.05.2007 року, ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами та наслідками, погоджувалася з умовами надання кредитних ресурсів в іноземній валюті - доларах США.

Умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.

Договір та додаткові угоди були підписані та виконувалися сторонами.

Також позивачкою була підписана заява-анкета на отримання кредиту, де вона своїм підписом засвідчила, що ознайомлена у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо.

Таким чином, позивачка була ознайомлена з детальним розписом сукупної вартості кредиту із зазначенням реальної процентної ставки та абсолютним значенням подорожчання кредиту.

Під час розгляду справи позивачкою була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій підставами про визнання недійсним кредитного договору ОСОБА_1 зазначені надання кредитних коштів в іноземній валюті, несправедливі умови договору, які всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбалансом договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Разом з тим, протягом п`яти років з часу підписання та виконання умов Кредитного договору № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007року, позивачка підписала чотири додаткові угоди до нього, у тому числі про збільшення суми кредиту за рахунок прострочених платежів, без будь яких зауважень до цих додаткових угод. Тобто, позивачка погоджувалась із умовами як самого кредитного договору, так із чотирма додатковими угодами до нього, про що свідчать її підписи, а також ці факти встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015року.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором на підставі ч.2 ст.1054 ЦК України застосовуються ті ж правила, що і по договору позики.

За змістом статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Позивачка, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним кредитного договору, посилається на ч.3 ст.203 ЦК України, яка визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Проте під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитного договору №014/0999/44/02469 від 18.05.2007р., укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 та договору іпотеки №014/0999/44/02469 від 23.05.2007 судом було встановлено, що ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору розуміла наслідки вчинених нею дій.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст.ст.215,1048-1052,1054-1055), ст.ст. 18-19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

З кредитного договору № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007р., а також додаткових угод до нього вбачається, що сторони досягли згоди, щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину - сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, тощо. Умови кредитного договору містять детальну інформацію про права та обов`язки його сторін, передбачену ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Також позивачкою не заперечується факт отримання кредитних коштів та їх часткового повернення.

Крім того, із позовом про визнання кредитного договору не дійсним, ОСОБА_1 вперше звернулась до суду після того, як банк звернувся до суду із позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Тому, з у рахуванням досліджених доказів під час розгляду справи, суд вважає, що звертаючись із позовом про визнання кредитного договору № 014/0999/44/02469 від 18.05.2007 року, з усіма змінами та додатками до нього, укладеного між ВАКБ «Ерсте Банк» попереднє найменування, якого ВАТ АКБ «Престиж», правонаступником, якого за усіма правами та обов`язками є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 недійсним з моменту його укладення, позивач намагається уникнути виконання зобов`язання, яке має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.(ст.ст.526, 629 ЦК України)

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Четвертою частиною статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи у сукупності надані сторонами докази в обґрунтування позовних вимог та заперечень на них, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову має бути відмовлено, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення щодо неї відповідачем дій, які б призвели до порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи її інтересів, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.