Ухвала суду № 96188187, 12.04.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/431/21

Провадження № 1-в/317/73/2021

У Х В А Л А

07 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О.,

прокурора Беценка Д.В.,

засудженого ОСОБА_1 , (відеоконференцзв`язок)

захисника засудженого, адвоката Запорожця О.В.,

представника адміністрації установи Курдаса С.М., (відеоконференцзв`язок)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 ; засуджений:

29.06.2017 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 вирок залишено без змін,

про застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10.02.2021 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали заяву та просили її задовольнити, звільнивши ОСОБА_1 умовно-достроково від відбування покарання, оскільки засуджений довів своє виправлення та накладені стягнення погашені на час подання відповідної заяви.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви засудженого, оскільки відсутні достатні підстави для застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення.

Представник адміністрації ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» також заперечував проти задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення засудженого, вважає його передчасним.

Суд, вислухавши доводи засудженого та його захисника, прокурора, представника адміністрації колонії, дослідивши зміст заяви, особову справу засудженого, встановив наступне.

Засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 10.10.2016.

Під час тримання в ДУ «Дніпропетровська УВК (№ 4)» характеризувався наступним чином: порушень режиму тримання не допускав, стягнень та заохочень не мав.

З 16.04.2018 відбував покарання в ДУ «Жовтоводська ВК (№ 26)». Характеризувався негативно допустив два порушення вимог тримання за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи, стягнення не зняті та не погашені у встановленому

законом порядку. Заохочень не мав.

На виробництві установи не працевлаштований.

У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної та негативної спрямованості.

Не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, до виконання передбачених законом вимог ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість.

Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд.

На приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням.

Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має.

Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні.

Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки та безпеки праці.

Відповідно до ст. 123 КВК України, не бере участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу.

Відповідно до ст. 126 КВК України, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок.

Відповідно до ст. 127 КВК України, не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально-корисної активності в організації їх роботи. До складу самодіяльних секцій не входить.

Відповідно до ст. 113 КВК України, підтримує зв`язки з рідними шляхом листування, отримує від них посилки та передачі.

У скоєному злочині визнає провину частково.

За вироком суду має збитки на суму 40 882 грн 81 коп., але виконавчі листи відсутні.

14.11.2019 комісією ДУ «Жовтоводська ВК (№ 26)» відмовлено в переведенні до дільниці соціальної реабілітації.

19.12.2019 комісією ДУ «Жовтоводська ВК (№ 26)» відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким.

06.08.2020 комісією ДУ «Жовтоводська ВК (№ 26)» відмовлено в умовно-достроковому звільненні.

Статтею 81 КК України встановлено сукупність умов, за яких особа, засуджена вироком суду, підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання:

- засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України);

- засуджений відбув певну частину строку покарання, яка диференційована в залежності від тяжкості скоєного злочину (ч. 3 ст. 81 КК України).

Так, з урахуванням положень ст. 12, 24 КК України, станом на момент розгляду заяви засуджений ОСОБА_1 відбув необхідний строк покарання, передбачений ч. 3 ст. 81 КК України, а саме не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст. 6 КВК України, під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення.

Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка – це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 ОСОБА_1 частково визнає свою провину. За цим же вироком засуджений ОСОБА_1 має солідарну заборгованість за цивільним позовом на суму 28 562 грн 81 коп. (матеріальна шкода) та 12 000 грн (моральна шкода). Проте виконавчі листи на стягнення боргу у бухгалтерії установи відсутні, заборгованість засудженим у добровільному порядку не відшкодована.

Відповідно до довідки, виданої головним бухгалтером БВК № 99 та в.о. начальника ПЕВ БВК № 99, засуджений ОСОБА_1 на виробництві колонії не працював.

З матеріалів справи також вбачається, що засуджений ОСОБА_1 має три стягнення, накладені правами начальника установи за порушення локалізації, не з`явлення на дисциплінарну комісію, невиконання законних вимог. Дані порушення потягли за собою стягнення у вигляді догани, суворої догани та поміщення особи до ДІЗО на 14 діб. У судовому засіданні встановлено, що останнє стягнення накладено у зв`язку з відмовою засудженого від роботи, оскільки вона не оплачувалась. Заохочень за весь час відбування покарання не має, що не дає підстав вважати, що засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 123 КВК України, участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності. Програми диференційованого виховного впливу на засуджених повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не приймає участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі та у роботі самодіяльних організацій засуджених, а також не приймає участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу. Крім того, засуджений не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів, що став на шлях виправлення, що згідно з законом виключає можливість умовно-дострокового звільнення, заява є передчасною і необґрунтованою, тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. 6, 133, 123, 153, 154 КВК України, ст. 12, 24, 81 КК України, ст. 336, 369-372, 376, 392-393, 395, 537, 539 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України, – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 12.04.2021 о 09:15.

Суддя М.О. Ткаченко