Рішення № 96188166, 12.04.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 334/6738/20

Провадження №: 2/332/815/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого судді: Сінєльніка Р.В.

при секретарі: Литвиненко І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001 м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ „Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позовній заяві АТ КБ „Приватбанк" обґрунтовує свої вимоги тим, що 15.08.2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 11.12.2020 року має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 11614,47 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати в розмірі 2102,00грн. судового збору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку , шляхом направлення судової повістки на адресу його зареєстрованого місця проживання..

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15.08.2016 року (а.с.14), згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок(а.с.13).

Позивач у позові вказує, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі (а.с. 14).

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» . Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 України).

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка 6анк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування кредитним картковим рахунком відповідачу надано кредитну картку(а.с.12). В подальшому розмір кредитного ліміту змінювався неодноразово.(а.с. 13).

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.

Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (а.с. 9-11), а також підтверджується випискою по рахунку( а.с. 61-62).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і вустановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України,Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хочаст. 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається уразі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими.

Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено Відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.

Прострочені відсотки - це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені Відповідачем, але не погашені, або погашені частково не у повному обсязі.

Згідно ст. 617 ЦК Українивідсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1.12.7.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік , що підтверджується п. 2.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.2.1.12.10 Договору , Банк має право вимагати дострокового виконання боргових та інших обов`язків за цим договором.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі:

86,4% - для картки "Універсальна";

84,0% - для картки "Універсальна голд".

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 11.10.2020 року має заборгованість 11614,47 грн. з яких:

668,90 грн. - заборгованість за тілом кредита,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;

668,90 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

240,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625;

10705,41 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нараховано комісії

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ "Приватбанк", тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.14, 16-52 ).

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що: « роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку від 15.08.2016 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Також матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.08.2016 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Беручи до уваги вищевказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, слід дійти до висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів, яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

Крім цього, підписана сторонами анкета-заява від 15.08.2016 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником лише обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З огляду на зазначене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов висновку про те, що в анкеті-заяві позичальника не зазначено розмір кредитного ліміту, який би відповідач бажав отримувати на картку. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, з розміром процентної ставки, тобто, що між банком та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом, пені та штрафу. За таких обставин у банку відсутні підстави нараховувати проценти за користування кредитними коштами та застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит у сумі 240,16 грн., в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України( зворотній бік а.с.7), згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів.

Таким чином, є наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного простроченого тіла кредиту в розмірі 668,90 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит у сумі 240,16 грн. в порядку ч.2ст.625 ЦК України, що разом складає 909,06 грн.

У задоволені решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам від заявлених, в сумі 909,06 грн., виходячи з такого розрахунку: (заявлено суму у розмірі 11614,47 грн., задоволено на суму 909,06 грн.) 2102,00 грн. - судовий збір, сплачений при подачі позову до суду х 909,06 грн./ 11614,47 грн. = 164,52 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 223, 263-265, 280-284,288 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 15.08.2016 року , станом на 11.10.2020 року, в розмірі 909,06 грн. та судові витрати розмірі 164,52 грн. судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Р.В.Сінєльнік