Вирок № 96188095, 12.04.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

12.04.2021

ЄУН 333/6532/17

Провадження № 1-кп/331/138/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» квітня 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого - судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Богача С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката Кірноса Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080040003286 від 12.08.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселе Бериславського району Херсонської області, громадянина України, освіта - базова загальна середня, сімейний стан - не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, який місця реєстрації не має, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-25.03.2003 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 23.02.2004 року звільнений умовно-достроково, невідбутий строк: 01 рік 02 місяці 19 днів;

-03.02.2005 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ст. ст. 69, 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-12.10.2005 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 05.05.2008 року звільнений умовно-достроково, невідбутий строк: 05 місяців 10 днів;

-16.03.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. ст. 69, 70, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-08.12.2009 року Бериславським районним судом Херсонської області за ст. 395, ст. 71 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі; 06.05.2011 року звільнений за відбуттям строку покарання;

-09.07.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна; 22.09.2017 року звільнений за відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став та скоїв новий корисливий злочин за наступних обставин.

17 жовтня 2017 року, приблизно о 01 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту «Автовокзал», що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 20, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв`язку з оголошенням у розшук, а також з невстановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, у ході раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 , скориставшись тим, що останній опинився на землі від дій раніше нанесених ударів невстановленою у ході досудового розслідування особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, від яких останній втратив рівновагу та впав на землю, після чого, діючи відкрито для потерпілого, з барсетки, яка випала з рук потерпілого, відкрито викрав майно, яке належить останньому, а саме:

-мобільний телефон марки «Nokia» у пластиковому корпусі чорного кольору вартістю 350 гривень 00 копійок;

-мобільний телефон марки «Інтер Телеком» у пластиковому корпусі чорного кольору вартістю 200 гривень 00 копійок;

-грошові кошти в сумі 70 гривень 00 копійок;

-дві пари навушників чорно-білого кольору вартістю 30 гривень 00 копійок за одну одиницю, загальною вартістю 60 гривень 00 копійок;

-зарядний пристрій для мобільного телефону.

Далі, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 відкрито викрав з лівої руки потерпілого ОСОБА_2 електронний наручний годинник зеленого кольору вартістю 200 гривень 00 копійок, а всього заволодів майном останнього на загальну суму 880 гривень 00 копійок.

Після вчинення злочинних дій відносно потерпілого, ОСОБА_1 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв`язку з оголошенням у розшук та з невстановленою у ході досудового розслідуванню особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, зник з місця скоєного злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоди на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив суду, що 17 жовтня 2017 року, повертаючись додому з роботи, він випадково зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_3 , з яким відбував покарання в місцях позбавлення волі. В той час, коли вони разом з ОСОБА_4 , знаходячись на зупинці громадського транспорту «Автовокзал», розпивали пиво та спілкувались між собою, до них підійшов раніше незнайомий йому потерпілий ОСОБА_2 , який приєднався до їхньої розмови та сумісного розпивання пива. В ході спільного спілкування, ОСОБА_5 декілька разів робив зауваження потерпілому стосовно порушеної теми розмови. Через деякий час він направився до магазину «АТБ», де купив ще пива та повернувся на зупинку. В цей час до їхньої компанії приєднались раніше незнайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а згодом раніше незнайомий хлопець на ім`я ОСОБА_8 . В ході подальшого спілкування між потерпілим з одного боку та ОСОБА_4 і хлопцем на ім`я ОСОБА_8 з іншого боку виникла конфліктна ситуація, яка переросла в бійку. ОСОБА_9 та хлопець на ім`я ОСОБА_8 нанесли потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження та відібрали в останнього барсетку. Після цього ОСОБА_6 підібрав паспорт потерпілого та разом з ОСОБА_7 направився в бік вокзалу «Запоріжжя-1», потерпілий направився за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , хлопець на ім`я ОСОБА_8 направився в сторону автовокзалу, а він разом з ОСОБА_4 попрямував додому на вул. Космічну. Через деякий час його та ОСОБА_3 було затримано працівниками поліції, які в ході особистого огляду вилучили у ОСОБА_3 барсетку потерпілого ОСОБА_2 , в якій знаходилось два мобільні телефони, дві пари навушників та зарядний пристрій до телефону.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, наполягав на тому, що майном потерпілого ОСОБА_2 заволоділи ОСОБА_5 та хлопець на ім`я ОСОБА_8 .

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його винуватість та причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується наступними доказами.

Допитаний двічі в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , плутався в своїх показаннях, посилаючись на те, що обставини вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, яке мало місце 17 жовтня 2017 року, він пам`ятає погано, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння, а також у зв`язку з тим, що пройшло багато часу з моменту вказаних подій.

Зазначив, що 16 жовтня 2017 року, приблизно о 22-ій годині, прямуючи додому пішим ходом, він підійшов до раніше незнайомих йому чоловіків, серед яких був обвинувачений ОСОБА_1 , які знаходились на зупинці громадського транспорту «Автовокзал». Придбавши пиво, він приєднався до вказаної компанії та разом з ними продовжив вживати алкогольні напої. Через деякий час до них приєднались раніше незнайомий йому ОСОБА_6 разом зі своїм товаришем, який пересувався за допомогою палиці. Під час спілкування між ними всіма виникла словесна суперечка стосовно міста Запоріжжя, в ході якої хтось (хто саме він не може пригадати) вдарив його кулаком руки в обличчя, в результаті чого він впав спиною на землю. Після чого, хтось (хто саме він не може пригадати) забрав його барсетку, в якій знаходились два мобільних телефони, грошові кошти у сумі приблизно 70 гривень, навушники та зарядний пристрій для мобільного телефону, а також зняв з руки електронний наручний годинник. При цьому зазначив, що він чинив опір та просив повернути речі. ОСОБА_6 разом із своїм товаришем підібрали з землі його паспорт та направились в сторону вокзалу «Запоріжжя-1». Він побіг за ними. Перебуваючи на території вокзалу «Запоріжжя-1», він звернувся за допомогою до працівників охорони вокзалу, які затримали останніх та повернули йому паспорт. Після чого були викликані працівники патрульної поліції, з якими він разом приїхав на місце події, де вказав на ОСОБА_1 та іншого чоловіка, як на осіб, які вчинили кримінальне правопорушенні у відношенні нього. Останніх було затримано та доставлено до відділу поліції.

Разом з тим, підтвердив той факт, що в ході досудового розслідування за його участю 17.10.2017 року проводилось впізнання осіб, які вчинили відносно нього кримінальне правопорушення, під час проведення якого він вказав на обвинуваченого ОСОБА_1 , як на особу, яка 17.10.2017 року, приблизно о 01-45 годині поблизу зупинки громадського транспорту «Автовокзал» відкрито заволоділа його майном, а саме: двома мобільними телефонами, грошовими коштами в сумі 70 гривень, наручним годинником, двома парами навушників та зарядним пристроєм, які передав іншій особі, яку він впізнавав раніше.

Посилаючись на те, що обвинуваченого ОСОБА_1 він вибачив, претензій до останнього не має, оскільки викрадене майно було йому повернуто працівниками поліції, просив суд призначити обвинуваченому м`яке покарання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що у вечірній час доби 17 жовтня 2017 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 направлялись пішим ходом з ринку «Анголенко» додому в сторону вул. Космічної в м. Запоріжжі. Оскільки останній є інвалідом першої групи, вони часто зупинялись для відпочинку останнього. Так, присівши відпочити на зупинці громадського транспорту поблизу автовокзалу, що розташований поблизу будинку № 20 по пр. Соборному, він та ОСОБА_7 звернули увагу на компанію, яка знаходилась приблизно на відстані 5-7 метрів від них та складалась з чотирьох раніше незнайомих їм чоловіків, які вживаючи пиво, суперечили між собою стосовно міста Запоріжжя. В подальшому, йому стало відомо, що вказаними особами були: обвинувачений ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 , чоловік на ім`я ОСОБА_10 , як звали четвертого - не пам`ятає. При цьому зазначив, що потерпілий викрикував нецензурні слова. Долучившись до розмови, він був свідком того, як ОСОБА_10 вдарив потерпілого ОСОБА_2 . Після чого він помітив, що хтось із цієї компанії викинув паспорт в сторону паркану. Потерпілий ОСОБА_2 побіг в сторону вокзалу «Запоріжжя-1» а він, підібравши паспорт, разом з ОСОБА_7 побігли за ним. Поблизу вокзалу їх зупинили працівники охорони, які перевіривши їхні документи, запросили пройти до кімнати охорони для очікування приїзду працівників поліції. При цьому зазначив, що паспорт потерпілого знаходився у нього, який він повернув ОСОБА_2 в присутності працівників поліції.

На уточнюючі питання пояснив, що на зупинці громадського транспорту поблизу автовокзалу обвинувачений ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_2 , серед якого він згадав про 2 мобільних телефони та навушники. При цьому зазначив, що потерпілий чинив опір. Звернув увагу на те, що з моменту подій минуло багато часу, деталі він пам`ятає погано, у зв`язку з чим просив врахувати пояснення, надані ним під час досудового розслідування.

В судовому засіданні підтвердив той факт, що під час досудового розслідування 17.10.2017 року за його участю проводилось впізнання осіб, які скоїли кримінальне правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_2 . В ході проведення вказаної слідчої дії він впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка відкрито заволоділа майном ОСОБА_2 , а саме: мобільним телефоном, навушниками, зарядним пристроєм потерпілого, які передав іншій особі, яку він впізнавав раніше.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він працює реалізатором мобільних телефонів на ринку «Анголенко» в м. Запоріжжі. В жовтні 2017 року він добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Нокіа», зарядний пристрій та навушники, які йому продала невідома особа. Засвідчив своїм підписом протокол огляду вказаних речей від 17.10.2017 року.

Крім того, провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17.10.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 звернувся до органів поліції із заявою, з якої слідує, що 17 жовтня 2017 року приблизно о 01 годині 20 хвилин на автовокзалі по пр. Соборному, 20 двоє невідомих молодих осіб відкрито заволоділи його мобільним телефоном «Нокіа» в корпусі чорного кольору, мобільним телефоном «Інтер Телеком», двома вакуумними навушниками, грошовими коштами в розмірі 70 грн., наручним годинником зеленого кольору (т. 3, а.п. 162);

-протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 17.10.2017 року, відповідно до якого місцем огляду є ділянка місцевості, що розташована за зупинковим комплектом «Автовокзал» по пр. Соборному, 20 в м. Запоріжжі по ходу руху транспорту в сторону вул. Базарної в м. Запоріжжі. Слідів волочіння, боротьби або речовини бурого кольору виявлено не було (т. 3, а.п. 163-164);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 17.10.2017 року, з якого слідує, що потерпілий ОСОБА_2 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 , як особу, яка 17.10.2017 року приблизно о 01-45 годині перебуваючи поблизу ЗГТ «Автовокзал», за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 20, відкрито заволодів його майном, а саме: двома мобільними телефонами, грошовими коштами у сумі 70 гривень, наручним годинником, двома парами навушників, зарядним пристроєм, після чого передав вищевказане майно іншій особі, яку він впізнавав раніше (т. 3 , а.п. 167-171);

-протоколом огляду від 17.10.2017 року з фототаблицею до нього, об`єктом якого є мобільний телефон «Nokia» в пластиковому корпусі чорного кольору зі слідами зношення, imei: 1 - НОМЕР_1 , 2 - НОМЕР_2 ; зарядний пристрій для мобільного телефону чорного кольору з надписом «Travel Charger» та «8600»; навушники в обмотці чорно-білого кольору по типу внутрішньо канальні «вакуумні», які були добровільно видані свідком ОСОБА_11 і, які потерпілий ОСОБА_2 впізнав як свої особисті речі, якими заволоділи невідомі 17.10.2017 року (т. 3, а.с. 172-178);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 17.10.2017 року, з якого слідує, що свідок ОСОБА_6 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 , як особу, яка 17.10.2017 року приблизно о 01-45 годині, перебуваючи поблизу ЗГТ «Автовокзал», за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 20, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 , а саме: мобільним телефоном, навушниками, зарядним пристроєм, та зі слів потерпілого, й грошовими коштами у сумі 70 гривень, після чого передав вищевказане майно іншій особі, яку він впізнав раніше (т. 3 , а.п. 183-187);

-протоколомзатримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.10.2017 року, під час проведення якого, в ході здійснення обшуку ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, у останнього були виявлені та вилучені навушники в обмотці біло-чорного кольору (т. 3, а.п. 191-193).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував свою причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення, наполягав на власній версії подій, зазначивши, що ніякого відношення до заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 він не має, тілесні ушкодження останньому наносили ОСОБА_5 та хлопець на ім`я ОСОБА_8 , які відібрали в нього барсетку, в якій знаходилось два мобільні телефони, дві пари навушників та зарядний пристрій до телефону.

Перевіряючи версію обвинуваченого, суд вважає її такою, що не підтверджується жодними доказами.

Так, з пояснень потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_12 , з досліджених в судовому засіданні за їх участю протоколів пред`явлення осіб для впізнання від 17.10.2017 року слідує, що обвинувачений ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, знаходячись в районі зупинки громадського транспорту «Автовокзал», що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 20, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 , а саме: двома мобільними телефонами, грошовими коштами в сумі 70 гривень, наручним годинником, двома парами навушників та зарядним пристроєм, які в подальшому передав іншій особі.

Згідно з відомостями, зазначеними в протоколі затримання ОСОБА_1 від 17.10.2017 року, судом встановлено, що у останнього в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме навушники в обмотці біло-чорного кольору. З огляду на викладене, спростовуються показання ОСОБА_1 стосовного того, що він не має відношення до заволодіння майном потерпілого.

Під час проведення слідчої дії - огляду речей від 17.10.2017 року, потерпілий ОСОБА_2 впізнав мобільний телефон «Nokia» в пластиковому корпусі чорного кольору, зарядний пристрій для мобільного телефону чорного кольору з надписом «Travel Charger» та «8600», навушники в обмотці чорно-білого кольору, які були добровільно видані свідком ОСОБА_11 , як особисті речі, якими заволоділи винні особи 17.10.2017 року в районі зупинки громадського транспорту «Автовокзал», що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 20.

У контексті конкретних фактичних обставин справи судом встановлено, що дії ОСОБА_1 , коли останній, перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту «Автовокзал», що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 20, діючи за попередньою змовою групою осіб, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 , утворюють склад злочину, передбачений статтею 186 КК України.

З огляду на викладене, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в обґрунтування своєї позиції суд розцінює як реалізацію наданого йому права на захист та намагання понести більш м`яке покарання, оскільки доказів на підтвердження його версії подій судом не встановлено, у зв`язку із чим відноситься до них критично та не бере до уваги при ухваленні вироку. Такий висновок суду ґрунтується на аналізі досліджених доказів, які як у своїй сукупності, так і кожний окремо підтверджують правильність висновків суду щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, викладених у вироку.

При цьому у суду немає підстав ставити під сумнів свідчення потерпілого ОСОБА_2 стосовно вчиненого відносно нього грабежу, оскільки вони об`єктивно узгоджуються з обставинами, встановленими під час дослідження доказів у їх сукупності. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б спростовували його показання і давали підстави вважати, що він обмовляє обвинуваченого. Таких доказів не було надано стороною захисту і в подальшому при розгляді кримінального провадження.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких кримінальних правопорушень проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив тяжкий злочин, не одружений, дітей на утриманні не має,офіційно не працевлаштований, у зв`язку з чим не має законного та стабільного джерела доходу, постійного місця проживання або реєстрації не має, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, як стійко орієнтовану на антисуспільний спосіб життя та схильність до скоєння кримінальних правопорушень, які носять корисливий характер, відношення самого обвинуваченого до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, беручи до уваги, що вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння не потягло тяжких наслідків та не завдало реальних матеріальних збитків, оскільки викрадене майно повернуто власнику, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і за цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін, але не більше, ніж до дня фактичного відбуття покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 09 квітня 2021 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання час його перебування під вартою з 17 жовтня 2017 року по 02 лютого 2019 року включно та з 02 липня 2019 року по 08 квітня 2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт навушників в обмотці чорно-білого кольору, накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2017 року (т. 3, а.п. 196-197).

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Nokia» в пластиковому корпусі чорного кольору, навушники в обмотці чорно-білого кольору по типу конструкції «вакуумні», зарядний пристрій до мобільного телефону з USB роз`ємом, які передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_2 - залишити у законного власника за належністю (т. 3, а.п. 179-182);

-диск CD-R марки «Princo» з відеозаписом слідчої дії, а саме допиту свідка ОСОБА_6 від 27.10.2017 року, який долучений до матеріалів даного кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (т. 3, а.п. 188-190);

-навушники в обмотці чорно-білого кольору, які були вилучені 17.10.2017 року у підозрюваного ОСОБА_1 під час затримання, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у законного власника за належністю (т. 3, а.п. 198-200).

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя Л.В. Клименко