Рішення № 96187764, 12.04.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/588/21

Провадження № 2/309/160/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.

за участю секретаря Губаль Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хустської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Спадкоємець першої черги за законом - дружина померлого ОСОБА_3 не претендує на спадкове майно та відмовилася від прийняття спадщини. Будинок був побудований у відповідності до чинного на той момент законодавства, на нього виготовлено технічний паспорт, однак нотаріус відмовив їй у оформленні спадкових прав у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

А отже інакше як у судовому порядку ОСОБА_1 не має можливості захистити свої права.

Посилаючись на викладене, позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Відзив на позов відповідачем Хустською міською радою не подавався, а подано заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі їх представника.

В судове засідання позивач не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація процесу звукозаписувальними технічними засобами засідання згідно зі ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.01.1993 року (а.с.11).

Згідно довідки Хустського ДПТІ від 20.10.2020 року №4483 будинок за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований у цілому за ОСОБА_2 (а.с.13).

Спадкоємець першої черги за померлим - дружина ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини подавши дві нотаріально засвідчені заяви: нотаріусу Хустського РНО Рошинець Н.П. (а.с.15) та нотаріусу Багаєвського Нотаріального округу Ростовської області РФ Кологойді М.М. (а.с.14).

ОСОБА_1 є сестрою померлого ОСОБА_2 (а.с.7, 8), а відтак спадкоємцем другої черги згідно ст. 530 ЦК України (1963 року).

З паспорту позивача ОСОБА_1 вбачається, що остання була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_2 з 30.12.1979 року (а.с.5).

На спірний будинок виготовлено технічний паспорт з якого вбачається, що будинок побудовано у 1974 році (а.с.16-21).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Таким чином, оскільки спірний будинок збудований до 05 серпня 1992 року, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.

Відтак оскільки спірний будинок збудовано до 05.08.1992, такий не є самочинним будівництвом, відомості про будинок внесено до БТІ, на будинок виготовлено технічний паспорт і такий рахується з померлим ОСОБА_2 , то останній вважався належним власником будинку на момент смерті. Отже такий будинок входить до складу спадщини за померлим ОСОБА_2 , однак відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок перешкоджає оформленню спадкових прав на нього у нотаріальному порядку, а отже такі права підлягають судовому захисту.

Оскільки спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини, а спадкоємець другої черги - позивач ОСОБА_1 проживала у спадковому будинку на момент смерті спадкодавця, а отже фактично вступила в управління спадковим майном та прийняла спадщину за померлим в силу приписів статті 549 ЦК України (1963 року), то наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний будинок.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач Хустська міська рада визнала позов повністю, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем, що відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, є підставою для його задоволення.

Згідно зі ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином, оскільки відповідачем визнано позов, то 50 судового збору сплаченого позивачем при пред`явленні позову у розмірі 454 грн. підлягають йому поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1

Повернути ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) з державного бюджету половину суми судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, сплаченого згідно платіжного доручення №1592510027 від 25 лютого 2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2021 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.