Постанова № 9618712, 30.03.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.33

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2010 року Справа № 2а-28228/09/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача не прибув

від I-го відповідача - не прибув

від II-го відповідача -не прибув

від III-го відповідача -головний державний інспектор відділу державного

контролю за використанням та охороною земель

Захватаєва Ю.А. (довіреність від 29.03.2010 № 9-1.4-30/1087)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Фелікс»

до

I-го відповідача: державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області ОСОБА_2

II-го відповідача: Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області

III-го відповідача: головного управління Держкомзему у Луганській області

про визнання недійсним (нечинним) припису від 09 листопада 2009 року № 5194,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2009 року приватне підприємство «Фелікс» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області ОСОБА_2 та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, в якому просить визнати недійсним (нечинним) припис від 09 листопада 2009 року № 5194.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке.

16 листопада 2009 року на адресу приватного підприємства «Фелікс» поштою надійшов припис державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області ОСОБА_2 від 09 листопада 2009 року № 5194 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 листопада 2009 року. У приписі відповідач зобовязав позивача усунути порушення земельного законодавства, а саме, - привести у відповідність до вимог чинного законодавства документи на зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 65.

З зазначеним приписом позивач не згодний, так як на момент складання акта перевірки та винесення припису приватне підприємство «Фелікс» не було ані власником, ані користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 65, а нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, було продано іншій особі у 2007 році.

Також, на думку позивача, під час проведення перевірки відповідачем було порушено приписи Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо організації перевірки та порядку її проведення, а тому прийнятий на підставі незаконної перевірки припис є незаконним. Так, на місці розташування земельної ділянки перевірка не проводилась, акт перевірки сфальсифіковано, оскільки представник приватного підприємства «Фелікс» ОСОБА_3, зазначена в акті перевірки як особа, в присутності якої проведено перевірку, фактично не була присутня при складанні акта. Позивач не був повідомлений про обстеження земельної ділянки та проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Відповідачами не вжито заходів для зясування особи фактичного власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. В акті не зазначена площа земельної ділянки, фактичний стан використання земельної ділянки, не наведено план-схему фактичного розташування земельної ділянки. Також, позивач вважає, що у відповідачів не було підстав для перевірки.

У судові засідання 11 березня 2010 року та 30 березня 2010 року представник позивача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Заявою від 29 березня 2010 року б/н представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу за його відсутністю (арк. справи 53).

В ході судового розгляду справи встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин» державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи ліквідовано.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо припинення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області від 08 лютого 2010 року № 5068851 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 02 грудня 2009 року внесено рішення про припинення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області (арк. справи 32-33).

Судові повістки, що неодноразово надсилались відповідачам у справі, повернуті центром поштового звязку через неможливість їх вручення у звязку з відсутністю адресата за вказаною на поштовому конверті адресою - 91055, м. Луганськ, вул. Свердлова, буд. 58.

Листом від 04 березня 2010 року № 9-6-30/0738 головне управління Держкомзему у Луганській області на судовий запит повідомило, що на даний час ліквідаційною комісією здійснюється складання та затвердження ліквідаційного балансу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, правонаступника не визначено. Станом на 05 лютого 2010 року всіх працівників Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області звільнено. Функції з державного контролю за використанням та охороною земель покладено на державних інспекторів, що будуть діяти у всіх територіальних органах Держкомзему, згідно з наказом Держкомзему від 08 січня 2010 року № 7 «Про внесення змін до типових положень органів земельних ресурсів» (арк. справи 43).

Враховуючи, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин» державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи ліквідовано, правонаступника не визначено, станом на 05 лютого 2010 року всіх працівників Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області звільнено, функції з державного контролю за використанням та охороною земель покладено на державних інспекторів, що будуть діяти у всіх територіальних органах Держкомзему, та неможливість зясування згоди позивача на заміну відповідача іншою особою, ухвалою суду від 11 березня 2010 року відповідно до вимог частини 3 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі залучено третього відповідача - головне управління Держкомзему у Луганській області (арк. справи 47-48).

Відзивом на адміністративний позов від 30 березня 2010 року № 2.1-2.2-24/80 головне управління Держкомзему у Луганській області проти позовних вимог приватного підприємства «Фелікс» щодо скасування припису від 09 листопада 2009 року № 5194, виданого державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області ОСОБА_2, не заперечує та залишає вирішення позовних вимог на розгляд суду (арк. справи 56).

Вислухавши представника головного управління Держкомзему у Луганській області та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 листопада 2009 року, приватне підприємство «Фелікс» за договором купівлі-продажу від 01 березня 2004 року № 226 отримало у власність нежитлову будівлю склад № № 2, 5, 7, який розташовано на земельній ділянці загальною площею біля 0,4170 га за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 65. На момент проведення перевірки документи, які посвідчують право користування або право власності на зайняту земельну ділянку не оформлені (арк. справи 14-15).

На підставі вказаного акта перевірки державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області ОСОБА_2 винесено припис від 09 листопада 2009 року № 5194, яким приватне підприємство «Фелікс» зобовязано у десятиденний строк усунути порушення земельного законодавств з приведенням у відповідність до вимог чинного законодавства документів на зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 65 (арк. справи 11-12).

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Фелікс» 01 березня 2004 року отримало у власність шляхом викупу за договором купівлі-продажу № 226 нежитлову будівлю - складські приміщення, розташовані за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 65. 14 лютого 2007 року вказане нерухоме майно приватне підприємство «Фелікс» продало приватному підприємству «Багатопрофільна фірма «Регіон-торг-сервіс», про що свідчить договір купівлі-продажу № 367, посвідчений приватним нотаріусом Краснодонського міського округу ОСОБА_4 За укладеним договором (пункт 8 договору) приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «Регіон-торг-сервіс» зобовязалось, серед іншого, укласти договір оренди земельної ділянки (арк. справи 16-17).

Про виконання зазначеного договору купівлі-продажу свідчить акт прийому-передачі нежитлової будівлі від 14 лютого 2007 року (арк. справи 18) та витяг з Державного реєстру правочинів від 14 лютого 2007 року № 3567934 (арк. справи 19).

Згідно із частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, виходячи з аналізу діючого законодавства та досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що на час проведення перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, а саме, станом на 09 листопада 2009 року, приватне підприємство «Фелікс» не було ані власником, ані користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Краснодон, вул. К. Животова, буд. 65, а відтак, відповідачем безпідставно зобовязано позивача привести у відповідність до вимог чинного законодавства документи на вказану земельну ділянку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що перевірки дотримання юридичними особами земельного законодавства повинні здійснюватись з дотриманням вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Враховуючи, що про проведення перевірки відповідач не надсилав позивачу повідомлення, як то передбачено пунктом 3.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1223/8544, суд робить висновок, що відповідачем проводилась позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є: подання субєктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обовязкової звітності, поданих субєктом господарювання; перевірка виконання субєктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства (позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення); неподання у встановлений термін субєктом господарювання документів обовязкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу зясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обовязковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Субєкт господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Згідно із статтею 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

- для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування субєкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, імя та по батькові) і засвідчується печаткою;

- у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, імя та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);

- перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобовязані предявити керівнику субєкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати субєкту господарювання копію посвідчення (направлення);

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) субєкта господарювання;

- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, імя та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства субєктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Як вбачається з акта перевірки від 09 листопада 2009 року, позивача не було ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа, акт перевірки не містить жодного посилання на наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку приватного підприємства «Фелікс». Докази вручення вказаних документів позивачу до початку перевірки в матеріалах справи відсутні.

Посилання в акті перевірки на те, що під час перевірки був присутній представник приватного підприємства «Фелікс» суд вважає таким, що не відповідає дійсності, так як вказаній особі достеменно було відомо про те, що на час перевірки приватне підприємство «Фелікс» не було ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки.

За таких обставин, сумнівним є правомірність проведення перевірки та складених за її результатами акта перевірки та оскаржуваного припису від 09 листопада 2009 року № 5194.

З огляду на наведене суд вважає, що відповідачем - Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області, були порушені вимоги Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вимоги припису суперечать нормам Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Фелікс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії субєкта владних повноважень, який не може бути визнаний нечинним, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області від 09 листопада 2009 року № 5194.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 30 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Луганській області від 09 листопада 2009 року № 5194.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фелікс» (ідентифікаційний код 13380949, місцезнаходження: 94407, Луганська область, м. Краснодон, пл. Комсомольська, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 06 квітня 2010 року.

СуддяЧернявська Т.І.