Ухвала суду № 96184864, 08.04.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1110/21

Провадження № 1-кс/932/1446/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кіпчарський О.М., з участю секретаря судового засідання Кубрак К.В., прокурора Карпенка Р.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Жорніченка Д.В., Валаха О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Жорніченка Д.В. на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення -

в с т а н о в и в :

до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Жорніченко Д.В. із скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 162 КК України.

В обгрунтування скарги зазначає, що слідчим відділом Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (на даний час відділення поліції №7 Дніпровського районного управління ГУНП у Дніпропетровській області ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640002212 від 24.12.2020 року.

В межах вказаного провадження 27.01.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.162 КК України.

Вказує, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Звертає увагу, що під час вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчим суддею було відмовлено у застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки про підозру йому було повідомлено із процесуальними порушеннями, а отже прокурором не було доведено, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного.

Окрім цього, вказує, що підозра є необґрунтованою, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами, а наявні докази зібрані та отриманні із порушенням процесуального закону.

Як наслідок, просить скасувати оскаржуване повідомлення про підозру та зобов`язати прокурора виключити відомості з ЄРДР про повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисники вимоги скарги підтримали, надали пояснення аналогічні її доводам, просять таку задовольнити.

Прокурор щодо заявленого клопотання заперечив, додатково надав копію постанови, якою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури включено до складу прокурорів у даному кримінальному провадженні, а тому повідомлення про підозру підписано уповноваженим на те прокурором. Щодо суб`єкта винесення цієї постанови вказує, що чинне законодавство не забороняє керівнику обласної прокуратури виносити постанови щодо складу групи прокурорів у кримінальних провадженнях, процесуальне керівництво в яких здійснюють прокурори місцевих (окружних) прокуратур. Просить в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доводи сторони захисту та обвинувачення, дослідивши надані сторонами докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до реєстру за № 12020040640002212 від 24.12.2020 року слідчим відділом Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Центральної окружної прокуратури м. Дніпра (раніше Дніпропетровська місцева прокуратура №2).

27.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 162 КК України.

Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному проникненні до житла особи, а також у незаконному виселенні особи, вчинене із застосуванням насильства, за попередньою змовою групою осіб.

Як зазначено у повідомленні про підозру, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи адвокатом, відповідно до свідоцтва №3319, виданого 24.03.2017 року Радою адвокатів Дніпропетровської області, спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та групою невстановлених осіб, приблизно в червні 2020 року у невстановленому в ході досудового розслідування місці вступив у попередню злочинну змову, спрямовану на незаконне проникнення до будинку АДРЕСА_1 , а також із застосуванням насильства виселення з вказаного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які фактично мешкали у ньому.

Так, 26.06.2020 приблизно о 13 год.58 хв. ОСОБА_1 діючи за попередньо змовою з ОСОБА_3 ОСОБА_2 , та невстановленими слідством особами, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконні проникнення та виселення із застосуванням насильства, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, прибули до будинку АДРЕСА_1 .

Фактично проникнути на територію домоволодіння ОСОБА_1 та іншим не вдалося у зв`язку з наявністю замку на хвіртці воріт та категоричною забороною ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим, приблизно о 15 год.45 хв. ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та невстановленими особами, без дозволу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , подолавши фізичний спротив останнього шляхом відштовхування та не допуску його до хвіртки воріт домоволодіння, за допомогою викликаного фахівця з аварійного відчинення замків, відчинили замок на хвіртці воріт домоволодіння та зайшли на його територію, зачинивши за собою хвіртку, тим самим виключивши можливість ОСОБА_4 , зайти до вказаного домоволодіння. Після цього ОСОБА_1 діючи спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та невстановленими особами за допомогою викликаного фахівця з аварійного відчинення замків, відчинили замки двох вхідних дверей будинку та всупереч волі осіб, що мешкали в ньому, зайшли до нього, де пред`явили ОСОБА_5 , незаконну вимогу негайно виселитися з будинку, погрожуючи фізичним насильством.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_5 залишити будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 та невстановлених осіб, долаючи фізичний супротив потерпілої, діючи згідно з відведеною їм роллю, застосували до неї фізичне насильство у вигляді викручування та здавлення її рук, штовхання, чим спричинили фізичний біль.

Після цього, 26.06.2020 о 18 год.11 хв. ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_2 , в присутності ОСОБА_3 та невстановлених осіб, діючи згідно з відведеною їм роллю, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне виселення проживаючих в ньому осіб, за відсутності відповідного судового рішення, всупереч волі потерпілих, із застосуванням фізичної сили, утримуючи руки ОСОБА_5 , за спиною, примусово вивели її з будинку. У подальшому, з метою перешкоджання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знову потрапити до будинку, було змінено замки на хвіртці та вхідних дверях.

Слідчий вказує, що внаслідок того, що ОСОБА_3 діючи спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленими особами, обмежили доступ до будинку АДРЕСА_1 , потерпілий ОСОБА_4 також був позбавлений можливості користуватися ним.

Таким чином, ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами, вчинила дії, направлені на незаконні проникнення та виселення потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із будинку АДРЕСА_1 .

Як зазначено у повідомленні про підозру, умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.28 ч.2 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи, а також незаконне виселення особи, вчинене із застосуванням насильства, за попередньою змовою групою осіб.

В лютому 2021 року слідчий звертався до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, однак ухвалою слідчого судді від 23.02.2021 у задоволенні клопотання було відмовлено.

Мотивом вказаної відмови слугувало те, що адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена ще в 2018 році, останній здійснює діяльність несумісну із діяльністю адвоката, а тому жодними гарантіями, пов`язаними із статусом адвоката не користується, відтак його повідомлення про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення здійснюється в загальному порядку.

Під час розгляду вказаного клопотання прокурором не було надано доказів, зокрема постанови, яка підтверджує той факт, що прокурор Біжко С.В., який підписував оскаржуване повідомлення про підозру, входив до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру не уповноваженою на те особою.

Вказана ухвала слідчого судді залишена без змін ухвалою колегії судді Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року. Так, суд апеляційної інстанції повністю погодився із вказаними твердженнями та висновками слідчого судді під час вирішення вищевказаного питання.

В судовому засіданні щодо оскарження повідомлення про підозру, прокурором надано копію постанови від 27.01.2021 року, згідно якої прокурора Біжка С.В. включено до складу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Вказана постанова винесена керівником Дніпропетровської обласної прокуратури Біжком С.В. , тобто керівник обласної прокуратури самостійно включив себе до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, процесуальне керівництво в якому здійснювали прокурори місцевої (окружної), а не обласної прокуратури.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги та відповідно скасування повідомлення про підозру, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.

За положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя неодноразово наголошував та продовжує наголошувати на необхідності неухильного дотримання принципу верховенства права при вчиненні будь-яких процесуальних дій та всіма учасниками кримінального провадження.

В ухвалі від 23.02.2021 року, якою відмовлено у застосуванні щодо запобіжного заходу слідчий суддя вже зазначав, що повідомлення про підозру - один із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Цим актом у кримінальному провадженні вперше формується та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Від законності зазначеної процесуальної дії залежить правомірність набуття особою статусу підозрюваного і вчинення всіх подальших слідчих дій за її участю у відповідному статусі, а також наявність правових підстав для її затримання, застосування щодо неї будь-якого запобіжного заходу чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження.

Порушення процесуального порядку повідомлення особі про підозру має наслідком ненабуття такою особою процесуального статусу підозрюваного.

За положеннями ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

За приписами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Згідно ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, за загальним правилом, повідомлення про підозру складається та вручається прокурором та/або слідчим за погодженням з прокурором.

КПК України, а саме п. 15 ч. 1 ст. 3, дає визначення поняття «прокурор» у кримінальному провадженні - це - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Відтак, обов`язковою умовою для здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні є його включення до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, що повинно підтверджуватись відповідним рішенням (постановою), якщо прокурорів декілька, якщо ж прокурор один - відповідне рішення (постанова) керівника відповідного органу прокуратури.

В будь-якому випадку, повноваження прокурора повинні бути підтверджені відповідним процесуальним документом та саме прокурор, чиї повноваження є підтвердженими вправі вчиняти ті чи інші процесуальні дій у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя зазначав про те, що чинні процесуальні норми КПК України, передбачають винятки із даного правила, зокрема, Генеральний прокурор або його заступник, керівник обласної прокуратури або його заступник, реалізують певні свої повноваження незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 480 КПК України, особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно адвоката.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

Як вбачається із повідомлення про підозру та із постанови про зміну складу групи прокурорів від 27.01.2021 року, статус ОСОБА_1 в цих документах зазначено саме як адвоката.

Також нормами ст. 480, 481 КПК України керувався керівник обласної прокуратури повідомляючи ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас, ні орган досудового розслідування, ні прокурори не врахували, що ОСОБА_1 свою адвокатську діяльність зупинив та займається діяльністю не сумісною із діяльністю адвоката.

Слідчий суддя повторно зазначає, що відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, в свою чергу, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За положеннями ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат вправі зупинити свою діяльність.

Таку категорію осіб профільний закон відділяє від поняття «адвокат» та в тексті закону така категорія зазначена, як «особа, яка зупинила адвокатську діяльність», при цьому, зазначаючи про ті чи інші права і обов`язки осіб, закон чітко відмежовує ці групи і виділяє окремі поняття «адвокат» та «особа, яка зупинила адвокатську діяльність» (ч. 3 ст. 22, п. 2 ч. 1 ст. 23, п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ін.).

Системний аналіз вказаних норм КПК України та ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить, що повідомлення про підозру керівником обласної прокуратури здійснюється особі, яка здійснює незалежну професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (адвокату).

На даний час ОСОБА_1 такої діяльності не здійснює, ця діяльність зупинена, натомість здійснює іншу діяльність - приватного виконавця та арбітражного керуючого, яка в силу положень ч. 3 ст. 18 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» несумісна із діяльністю адвоката.

Оскільки ОСОБА_1 не здійснює адвокатської діяльності з 2018 року, фактично йому заборонено її здійснювати з часу зайняття діяльністю приватного виконавця, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 7 ч. 1 ст. 480 КПК України, він не є адвокатом, є особою, яка зупинила адвокатську діяльність, а отже повідомлення про підозру йому у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється в загальному порядку, тобто одним із прокурорів, хто входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні та/або слідчим за погодженням з таким прокурором.

Відтак, ОСОБА_1 не є адвокатом, є особою, яка зупинила адвокатську діяльність, а отже повідомлення про підозру йому у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється в загальному порядку, тобто одним із прокурорів, хто входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні та/або слідчим за погодженням з таким прокурором.

В якості підтвердження правомірності оскаржуваної підозри, в судовому засіданні, як вже було зазначено, прокурором надано копію постанови від 27.01.2021 року, згідно якої до складу прокурорів у кримінальному провадженні включено прокурора Біжка С.В. - керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.

Водночас, орган прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні станом на день підписання оскаржуваного повідомлення про підозру не змінювався і таким органом була Дніпропетровська місцева прокуратура № 2 Дніпропетровської області (на даний час Центральна окружна прокуратура м. Дніпра).

Питання визначення складу групи прокурорів у кримінальному провадженні чинним процесуальним законодавством визначена чітко.

Так, вказані питання врегульовано ст. 37 КПК України, про яку вже було зазначено вище.

Вказана норма передбачає, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Єдиними винятками, згідно положень ст. 37 КПК України, є: 1) у разі скасування рішення або визнання незаконними вчиненої дії чи бездіяльності прокурор вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийнято або вчинено незаконне рішення, дія чи бездіяльність, і то у випадку оскарження слідчим, дізнавачем рішень, дій чи бездіяльності прокурора; 2) якщо прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення чи початок провадження щодо юридичної особи або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку - це вже питання, які стосуються судового розгляду.

Інших винятків чи положень, ніж ті про які вказано у ст. 37 КПК України, щодо даного питання чинним КПК України чи іншими нормами не передбачено.

Процесуальний закон не наділяє правом керівника обласної прокуратури виносити постанови щодо визначення (зміни) складу групи прокурорів, в тому числі включати самого себе до складу групи прокурорів, у кримінальних провадженнях, процесуальне керівництво в яких здійснюють прокурори окружних (місцевих) прокуратур.

Таким правом він наділений лише щодо проваджень, процесуальне керівництво у яких здійснюють прокурори відповідної обласної прокуратури.

Вказаних положень закону стороною обвинувачення не враховано, як наслідок повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення здійснено, зокрема складено, підписано та доручено вручити не уповноваженою на те особою.

Слідчий суддя не приймає до уваги твердження прокурора щодо відсутності законодавчої заборони керівнику обласної прокуратури, як вищестоящому прокурору, включати себе до складу групи прокурорів у кримінальних провадженнях, процесуальне керівництво в яких здійснюють прокурори окружних (місцевих) прокуратур, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Варто зазначити, що загально-дозвільний конституційний принцип - «дозволено все, що не заборонено законом», або так званий «принцип свободи», дійсно є одним з базових в Конституції України, однак такий стосується лише громадян та інститутів громадянського суспільства, натомість, щодо органів влади та їх посадових осіб, а особливо в процесуальних питаннях та положеннях, діє принцип цілком протилежний - спеціально-дозвільний - «заборонено все, що прямо не дозволено законом», або іншими словами «дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

За положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Чинний процесуальний закон не наводить чітко визначених підстав та умов для скасування повідомлення про підозру, однак системний аналіз положень закону дозволяє дійти висновку, що таке може бути скасоване у двох випадках: порушення порядку вручення; повідомлення про підозру; необґрунтованість повідомленої підозри.

Фактично кожна з цих підстав є самостійною щодо скасування повідомленої підозри.

Відтак, враховуючи, що оскаржуване повідомлення про підозру складане та підписане із вищеописаними порушення процесуального закону, таке підлягає скасуванню.

Щодо іншої підстави - необґрунтованості підозри, варто зазначити, що на даній стадії провадження слідчий суддя не надає детальної оцінки достовірності, належності, допустимості та взаємозв`язку щодо наявних у провадженні доказів.

Слідчий суддя повинен лише пересвідчитись, що повідомлена підозра є такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне враження про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Сторона захисту покликається на ряд доказів, які до скарги не додавались, ці докази були наявними в межах розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, відтак здійснювати їх оцінку, в межах розгляду даної скарги, у слідчого судді підстав не має.

Як наслідок, правові підстави для скасування повідомлення про підозру, як необґрунтованої, відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 26, 36, 37,111, 267-278, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в :

скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Жорніченка Д.В. на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення задовольнити.

Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 27.01.2021 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 162 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640002212 від 24.12.2020 року.

Зобов`язати слідчих, що входять до складу групи слідчих та/або прокурорів, що входять до складу групи прокурорів, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040640002212 від 24.12.2020 року, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 27.01.2021 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 162 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040640002212 від 24.12.2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя О.М. Кіпчарський