Постанова № 9618456, 04.02.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2010 р. Справа № 2а-3149/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

СуддяОстапюк С.В.

за участі секретаря Дутчак Л.В.

представника позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд»Шевченка К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд»до Калуська обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення за №0001892301/0 від 26.05.2009 року, за №0001892301/1 від13.08.2009 року, за №0001892301/2 від 14.09.2009 року та за №0001892301/3 від 18.11.2009 року про визначення сум зобовязань з сплати податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд»(далі позивач) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання незаконними податкових повідомлення-рішення за №0001892301/0 від 26.05.2009 року, за №0001892301/1 від13.08.2009 року, за №0001892301/2 від 14.09.2009 року.

30.11.2009 року позивачем збільшено розмір позовних вимог, у відповідності яких просив визнання протиправними податкові повідомлення-рішення за №0001892301/0 від 26.05.2009 року, за №0001892301/1 від13.08.2009 року, за №0001892301/2 від 14.09.2009 року та за №0001892301/3 від 18.11.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, на підставі акту перевірки за №1049/23-02/22176165 від 20.05.2009 року зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який не відповідає дійсності та в порушення положень статті 7, 10 вказаного закону та статті 250 Господарського кодексу України прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення сум зобовязань з сплати податку на додану вартість.

Відповідач позовних вимог не визнав, його представником надано письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України. Спірні рішення винесені на підставі виявленого перевіркою факту включення позивачем, в період березня-серпня 2007 року, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сплачених сум такого податку за податковими накладними, виданими приватним підприємцем ОСОБА_3, який не був зареєстрований платником податку на додану вартість, не отримував свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та не мав права складати податкові накладні та нараховувати податок на додану вартість. Вважає, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за такими податковими накладними є порушенням статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми такого податку підлягають до включення їх до зобовязань позивача, а на їх розмір здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні відповідача.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Калуської міської ради 22.02.1995 року, взятий на податковий облік відповідачем 29.03.1995 року, є платником податку на додану вартість, про що отримав свідоцтво за №13096875 від 18.10.1999 року.

20.05.2009 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині правильності і повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2007року до 01.10.2007 року. За результатами даної перевірки складено акт за №1049/23-02/22176165.

Під час перевірки встановлено, що позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-серпень 2007 року суми сплаченого податку в розмірі 35905, 28 гривень на підставі податкових накладних за №05/03 від 05.03.2007 року, №25/04 від 25.04.2007 року №04/06 від 04.06.2007 року, № 25/07 від 25.07.2007 року, 37/08 від 30.08.2007 року, які були складені приватним підприємцем ОСОБА_3.

Дані податкові накладні складені та виписані ОСОБА_3 за господарськими договорами про виготовлення та продаж позивачу металопластикових вікон та дверей. Складені та видані ОСОБА_3 податкові накладні за №05/03 від 05.03.2007 року, №25/04 від 25.04.2007 року №04/06 від 04.06.2007 року, № 25/07 від 25.07.2007 року, №37/08 від 30.08.2007 року містять відомості про продавця приватного підприємця ОСОБА_3, його індивідуальний податковий номер, номер його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, ціна товару, розмір податку на додану вартість, загальна вартість товару (а.с.82-86).

Відповідачем, під час перевірки, встановлено, що на час складення даних податкових накладних приватний підприємець ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, сплачував єдиний податок, не був зареєстрований платником податку на додану вартість, не отримував свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та не мав права складати податкові накладні та нараховувати податок на додану вартість, не подавав до Калуської обєднаної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість, а також не здійснив сплату нарахованих та отриманих сум податку на додану вартість до бюджету.

В результаті відповідач, зробив висновок, що внесення до податкових декларацій та включення за вказані періоди позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу приватним підприємцем ОСОБА_3, вчинено в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №165 від 30.05.1997 року та утворює завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження належної до сплати чистої суми податкових зобовязань по податку на додану вартість.

За наслідками розгляду вказаного акту, 26.05.2009 року відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0001892301/0, яким визначив позивачу суму податкового зобовязання з сплати податку на додану вартість в розмірі 53857, 92 гривень, в тому числі 35905, 28 гривень основного боргу та 17952, 64 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Калуська обєднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області, рішенням від 13.08.2009 року, прийнятими за наслідками розгляду первинної скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, залишила їх без змін та склала податкове повідомлення-рішення за №0001892301/1.

Державна податкова адміністрація в Івано-Франківській області, рішенням від 11.09.2009 року, прийнятим за наслідками розгляду повторної скарги позивача на прийняте Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області рішення за результатами розгляду первинної скарги, залишила його без змін, а відповідачем 14.09.2009 року складено податкове повідомлення-рішення за №0001892301/2.

Державна податкова адміністрація України рішенням, прийнятими за наслідками розгляду повторних скарг позивача на прийняте Державною податковою адміністрацією в Івано-Франківській області рішення, залишила його без змін, а Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області складено податкове повідомлення-рішення за №0001892301/3.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює обовязок платник податку надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено судом, позивачу, як покупцю товару та платнику податку на додану вартість продавцем товару приватним підприємцем ОСОБА_3 надано податкові накладні за №05/03 від 05.03.2007 року, №25/04 від 25.04.2007 року №04/06 від 04.06.2007 року, № 25/07 від 25.07.2007 року, №37/08 від 30.08.2007 року, які відповідали вимогам встановленим вищевказаною нормою Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с.82-86).

Таким чином, суд зазначає, що позивач, як платник податку на додану вартість у відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»був наділений правом включити за відповідні звітні періоди до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 35905, 28 гривень, сплаченого в ціні товару за податковими накладними за №05/03 від 05.03.2007 року, №25/04 від 25.04.2007 року №04/06 від 04.06.2007 року, № 25/07 від 25.07.2007 року, №37/08 від 30.08.2007 року, що були виписані та надані продавцем товару приватним підприємцем ОСОБА_3

Суд погоджується з посиланням представника відповідача на ту обставину, що виписані та надані позивачу приватним підприємцем ОСОБА_3 податкові накладні за №05/03 від 05.03.2007 року, №25/04 від 25.04.2007 року №04/06 від 04.06.2007 року, № 25/07 від 25.07.2007 року, №37/08 від 30.08.2007 року не відповідають вимогам встановленим законом до такого звітного та розрахункового документу, оскільки складені та надані особою, що не мала права їх виписувати.

Однак, наявність даної обставини, на думку суду, не може тягти за собою виникнення у позивача зобовязань з сплати податку на додану вартість на суму податку, визначеного цими накладними, оскільки, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу не було та не могло бути відомо про невідповідність податкових накладних вимогам статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не було відомо про відсутність у продавця товару - приватного підприємця ОСОБА_3 права на їх складення, суми податку на додану вартість, що були визначені у даних податкових накладних в розмірі 35905, 28 гривень були позивачем сплачені продавцю в повному обсязі. Крім того, на позивача Законом України «Про податок на додану вартість»не покладено обовязку перевіряти належність та вірність реєстрації продавця товару, як платника податку на додану вартість.

У відповідності до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з моменту зарахування коштів від позивача за проданий товар, чи відвантаження товару, у приватного підприємця ОСОБА_3, як продавця товарів, виникли податкові зобовязання з сплати податку на додану вартість в розмірі 35905, 28 гривень. Відсутність реєстрації приватного підприємця ОСОБА_3 як платника податку на додану вартість, в силу абзацу 4 пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»не позбавляє його такого обовязку.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати податків та зборів, інших обовязкових платежів вчинені іншими особами та нести зобовязання щодо сплати податку на додану вартість замість цих осіб, а також сплачувати штрафні (фінансові) санкції за вчинення такими особами порушення Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, судом встановлено, що приватного підприємця ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів та інших загальнообовязкових платежів, в тому числі і за ухилення від сплати податку на додану вартість, нарахованого за вчинені операції продажу товарів позивачу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області за №0001892301/3 від 18.11.2009 року про визначення сум зобовязань з сплати податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Добробуд»в розмірі 53857, 92 гривень є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на статтю 250 Господарського кодексу України, як на підставу для задоволення позовних вимог, оскільки дана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а строки, протягом яких податковий орган повноважний визначити суму податкових зобовязань платнику податків та застосувати штрафні (фінансові) санкції, визначені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і складають 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень за №0001892301/0 від 26.05.2009 року, за №0001892301/1 від13.08.2009 року, за №0001892301/2 від 14.09.2009 року, суд вважає їх такими, що не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затверджених наказами Державної податкової адміністрації України за №253 від 21.06.2001 року та за №29 від 11.12.1996 року спірні податкові зобовязання визначені податковим повідомленням-рішенням за №0001892301/3 від 18.11.2009 року, що складено за наслідками розгляду повторної скарги позивача за процедурою апеляційного узгодження податкових зобовязань.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області за №0001892301/3 від 18.11.2009 року про визначення сум зобовязань з сплати податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Добробуд» в розмірі 53857 ( пятдесять три тисячі вісімсот пятдесять сім) гривень 92 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 09.02.2010 року.