Рішення № 96183931, 07.04.2021, Новогродівський міський суд Донецької області

239/140/19

2/239/115/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Рудакової Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка, без участі сторін, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2010 у розмірі 126812,82 грн., яка складається з наступного: 4876,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 121936,68 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 08.07.2010 по 30.07.2018. В обґрунтування посилається на те, що 08 липня 2010 року, позивач надав відповідачу на підставі заяви-анкети кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Стверджує, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Новогродівського міського суду Донецької області від 18.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надала суду відзив на позовну заяву, у якому вказала, що не визнає позовні вимоги, оскільки вони є необґрунтовані та не доведені позивачем, просила відмовити у їх задоволені. Вказала, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з позовом. Не погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем, оскільки він складений працівниками банку в односторонньому порядку без підтвердження розрахунку первинними документами бухгалтерської документації. Розмір заборгованості нарахованих відсотків є необґрунтованим, оскільки сума заборгованості за тілом кредиту відсутня. Позивачем не надано: доказів відкриття відповідачу рахунку, виписки по рахунку, що підтвердить рух грошових коштів по рахунку; доказів отримання відповідачем платіжної картки; відомостей про строк дії картки; доказів зарахування кредитних коштів на картку; доказів отримання відповідачем умов та правил надання банківських послуг, пам`ятки клієнта і тарифів. Додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування не містить: відомостей про отримання відповідачем вказаних документів; ознайомлення відповідача з вказаною довідкою та прикладами використання кредитних коштів на кредитній карті. Крім того вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим позивач передчасно звернувся до суду.

У відповіді на відзив представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що заходи досудового врегулювання спору зі сторони позивача не проводились, оскільки законодавством не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин. Форма укладеного між сторонами договору відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та довідку про умови кредитування. Відповідач була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг в письмовому вигляді, про що свідчить особистий підпис відповідача в заяві. Вказує, що відповідач користувалась кредитними коштами, що вбачається з виписки по рахунку, а саме здійснювала операції щодо зняття готівки в банкоматі, розраховувалась за товари та послуги, повертала кредитні кошти, тощо. Також з довідки про умову кредитування, яка особисто підписана відповідачем вбачаються всі істотні умови кредитного договору. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі та відповідачем не спростовані. Банком надано відповідачу всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Кредитний договір укладено відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Вважає, що позивачем не порушено строку позовної давності, оскільки строк дії платіжної картки, яка була видана відповідачу до останнього дня серпня 2016 року, в свою чергу позивач звернувся до суду з позовом 18.03.2019, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Представник позивача до суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, 18.02.2021 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої представник позивача остаточно просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2010 у розмірі 18035,29 грн., яка складається з наступного: 4876,14 грн. - заборгованість за кредитом, 12315,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 843,24 грн. - заборгованість з пені, та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1921 грн.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, надала заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнала.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви відповідача від 08 липня 2010 року, позивач надав відповідачу платіжну картку, на яку було в подальшому встановлено кредитний ліміт. Вказана анкета-заява підписана відповідачем.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 26.07.2010 сторонами погоджені наступні умови кредитування: базова процентна ставка в місяць 3 % (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році); розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50 грн., та не більше залишку заборгованості; строк щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань - 500 грн., + 5% від суми заборгованості по кредитному договору з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка по договору/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць. Вказана довідка про умови кредитування містить підпис відповідача.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачу видавались наступні картки: 26.07.2010 з терміном дії до 06/13, 01.06.2013 з терміном дії до 08/16.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача вбачається, що позивачем неодноразово змінювався кредитний ліміт, а саме: з 26.07.2010 - 2000 грн., з 17.12.2010 - 2600 грн., з 23.01.2011 - 3000 грн., з 25.02.2011 - 3600 грн., з 20.03.2011 - 4200 грн., з 25.04.2011 - 5000 грн., з 15.01.2020 - 0 грн.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ст. 598 ч.1 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо позиції відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору та отримання нею кредиту, необґрунтованості розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт укладання кредитного договору між сторонами та отримання відповідачем кредиту у вигляді кредитного ліміту, встановленого на платіжну карту підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме копією анкети-заяви відповідача в якій вона здійснила волевиявлення щодо отримання кредиту, підписавши дану заяву, довідкою про умови кредитування, яка містить істотні умови кредитного договору та також особисто підписана відповідачем.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду № 200/5647/18 від 16 вересня 2020 року.

Відповідач, отримавши кредитну картку використовувала кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитним договором, яка містить деталізований опис операцій, які проводились по кредитній картці виданої на ім`я відповідача, у тому числі зняття відповідачем грошових коштів з картки, поповнення картки, переказу грошових коштів з карти на карту, тощо. Отже виписка по рахунку відповідача є належним та допустимим доказом, а інформація, яка в ній міститься узгоджується з розрахунком заборгованості.

Відповідач посилаючись на недоведеність факту укладання кредитного договору не зазначає конкретних обставин, які б спростовували факт укладання кредитного договору та факт отримання нею кредиту та не надає будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних фактів. Тому суд критично відноситься до позиції відповідача в цій частині та відхиляє доводи відповідача з цього приводу.

Розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи має складові заборгованості та узгоджується з наданою позивачем випискою за кредитним договором. Відповідач вказуючи на необґрунтованість розрахунку заборгованості не наводить конкретних фактів його необґрунтованості та безпідставності, а посилається лише на обов`язок позивача надавати інші докази щодо розрахунку заборгованості. При цьому суд зазначає, що розрахунок заборгованості здійснюється на підставі умов кредитного договору та може бути перевірений сторонами та судом. Відповідач не посилається на конкретні факти помилок чи необґрунтованості певних складових заборгованості. Посилання відповідача на відсутність заборгованості за тілом кредиту спростовуються матеріалами справи. Водночас, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтвердив помилковість розрахунку в повному обсязі чи в певній частині та відсутність заборгованості відповідача, в тому числі за тілом кредиту. Отже суд відхиляє вказані доводи відповідача щодо відсутності доказів заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором через їх безпідставність.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не здійснює погашення кредиту та не сплачує проценти за його користування у встановленому договором порядку.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 31.01.2019 утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 4876,14 грн., яка підтверджена наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, тому, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 08.07.2010, в частині нарахування процентів вбачається, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані виходячи з процентної ставки з 26.07.2010 - 36% річних, з 01.01.2013 -30% річних, з 01.09.2014 - 34,80% річних, з 01 квітня 2015 - 43,20% річних.

Водночас, суд не погоджується з таким розрахунком з огляду на наступне.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до серпня 2016 року включно (строк дії картки).

Відтак, у межах строку кредитування до 31.08.2016 включно відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01.09.2016, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після серпня 2016 року (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Застосування строку позовної давності по платіжним картам роз`яснено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа №6-14цс14, де зазначено, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою, кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Визначаючи початок перебігу строку позовної давності, суд виходить з того, що оскільки строк дії картки встановлений до серпня 2016 року, з позовом про повернення кредиту в повному обсязі банк звернувся 18 березня 2019 року (дата відправлення позову), тобто в межах трирічного строку позовної давності. Тому, стягнення заборгованості за процентами можливе щодо процентів, право вимоги за якими виникло у березні 2016 року.

Отже, стягненню підлягає заборгованість по процентам за користування кредитом, які нараховані за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року включно.

Тому у задоволені позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом за період до 01.02.2016 необхідно відмовити, через сплив строку позовної давності звернення до суду з вказаними вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була погоджена базова процентна ставка за користування кредитом у розмірі 3% в місяць на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році (довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду), тобто 36% річних.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 17 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.

Матеріали справи не містять даних щодо повідомлення позивачем відповідача ОСОБА_1 про зміну процентної ставки відповідно до процедури, встановленої законом.

Тому, суд вважає, що підвищення процентної ставки порівняно з погодженою сторонами - 36%, є неправомірним та слід застосувати саме процентну ставку - 36% річних.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що сума процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 36 % річних за період з 01.02.2016 по 31.08.2016, виходячи із суми заборгованості за тілом кредиту у вказаному періоді, що відображено у наданому позивачем розрахунку, становить 1038,62 грн. (заборгованість за тілом кредиту 4876,14 х 36 % / 360 х кількість днів користування кредитом у вказаному періоді - 213 днів).

Отже, стягненню підлягає заборгованість по процентах за користування кредитом, нарахованих з 01.02.2016 по 31.08.2016 включно в сумі 1038,62 грн.

Щодо вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача пені у розмірі 843,24 грн., суд зазначає наступне.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 21 ч. 1 цього Розпорядження м. Новогродівка (Новогродівська міська рада), де зареєстровано місце мешкання відповідача, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено Новогродівка (Новогродівська міська рада).

З копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , виданий Новогродівським МВ УМВС України в Донецькій області 25.01.2001 вбачається, що з 30.08.2005, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вимоги щодо стягнення суми пені, яка нарахована позивачем відповідачу після 14 квітня 2014 року, тобто під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами є безпідставними та у їх задоволені необхідно відмовити.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 5914,76 грн., яка складається з 4876,14 грн. - заборгованість за кредитом, 1038,62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.02.2016 по 31.08.2016.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2010 в розмірі 5914 (п`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень, 76 копійок, з яких 4876 (чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень, 14 копійок заборгованість за кредитом, 1038 (одна тисяча тридцять вісім) гривень 62 копійки заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.02.2016 по 31.08.2016.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) суму сплаченого судового збору в розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Любчик