Ухвала суду № 96183071, 12.04.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер: 225/2053/21

Номер провадження: 2-з/225/15/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про відмову в забезпеченні позову)

12 квітня 2021 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Довженко О.В., за участі секретаря Петрової С.О.,

розглянувши у судовому засіданні у залі Дзержинського міського суду Донецької області заяву представника заявника – Заставної Ольги Василівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Ідея Банк», про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника позивача – Заставної Ольги Василівни, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник представника позивача – Заставна Ольга Василівна, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Ідея Банк», звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №910.13088 від 31.01.2012 року (надалі по тексту - Кредитний договір) у розмірі 87 400,43 грн.

Одночасно з позовною заявою, до Дзержинського міського суду Донецької області надійшла заява представника заявника – Заставної Ольги Василівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Ідея Банк», про забезпечення позову у зазначеній вище цивільній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, наявні на його банківських рахунках, у межах ціни даного позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №910.13088 від 31.01.2012 (надалі по тексту - Кредитний договір) в сумі 87 400,43 грн. Зазначена заборгованість стягувалась з боржника за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 31.01.2017 року за №275, який, за заявою боржника, рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 18.01.2021 року у справі №225/5936/20 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, на думку заявника, боржник обізнаний про вчинення банком активних дій щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, а відтак, намагатиметься уникнути виконання взятого на себе кредитного зобов`язання. Банк переконаний в тому, що існує ймовірність зняття боржником грошових коштів з відповідних рахунків, що значно ускладнить подальше примусове виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для забезпечення позову, суд виходив з наступного:

відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

Отже, звертаючись до суду з відповідною заявою про забезпечення позову, АТ «Ідея Банк», як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення, посилається на побоювання кредитора щодо зняття боржником грошових коштів зі своїх рахунків через наявність непогашеної кредитної заборгованості; невиконання боржником кредитного зобов`язання в добровільному порядку; оскарження боржником та, за результатами судового розгляду, скасування виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого відбувалось стягнення спірної кредитної заборгованості.

Разом з цим, заявником суду не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання кредитором позову до суду, наприклад, реалізації майна чи підготовчих дії до його реалізації, зняття грошових коштів з рахунків боржника тощо, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення, у разі його ухвалення на користь позивача.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, за відсутності посилання на докази такого ухилення, достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви судом визнано бути не може.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що вказана відмова не шкодить суті права позивача (АТ «Ідея Банк»), як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки банк не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову за наявності для цього відповідних правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.149, 150, 151 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника заявника – Заставної Ольги Василівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Ідея Банк», про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул.Валова, 11) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складення.

Суддя О.В. Довженко