Рішення № 96183053, 25.03.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи: 225/7505/20

Номер провадження: 2/225/254/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

25 березня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Довженко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Петрової С.О.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Бідашко І.Л.

представника відповідача-1: адвоката Богданова Є.В.

представника відповідача-2: адвоката Глущенко І.В.

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО Донбас північний», Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО Донбас північний», Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування відповідачем-1 7 652,02 грн. матеріальної, авідповідачем-2 300000,00 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті ДТП, що сталося 06.06.2019 року з вини водія ПрАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» ОСОБА_2 (третя особа у справі), позивачеві було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода складається з вартості лікування пошкоджень, отриманих в результаті ДТП в сумі 5 513,29 грн., харчування під час перебування в лікарні в сумі 857,55 грн., ремонту пошкодженого мобільного телефону в сумі 760,00 грн., міжміський проїзд до суду в сумі 521,18 грн.

Моральна шкода, в свою чергу, полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, спричинених винуватцем ДТП позивачеві, який на той момент вже був інвалідом другої групи та пересувався за допомогою палиці. Зокрема, це страх за своє життя та здоров`я, безпорадність у чужому місті без засобів зв`язку, відсутність фізичної можливості самостійно пересуватись. Окрім того, позивач та його представник наполягають на тому, що суттєве погіршення стану здоров`я позивача та присвоєння йому станом на час вирішення даного спору інвалідності першої групи безстроково є наслідком саме зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди.

В добровільному порядку відповідачі від відшкодування будь-якої шкоди відмовляються, що змусило позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

В судовому засіданні 25.03.2021 року були присутні всі учасники судового процесу.

Позивач та його уповноважений представник до ухвалення судом рішення частково відмовились від позовних вимог про відшкодування матеріальної шкодина суму 2500,00 грн. На задоволенні решти матеріальної та моральної шкоди наполягали.

Представники відповідачів проти позову заперечували повністю, просили відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та безпідставністю.

Зокрема, представник відповідача-1 вважав заявлену до стягнення матеріальну шкоду такою, що не доведена належними та допустимими доказами.

В свою чергу, представник відповідача-2 заперечував проти стягнення з нього 300000,00 грн. моральної шкоди, стверджуючи про відсутність, на його думку, передбачених для цього чинним законодавством України правових підстав, як-то: наявності причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.Твердження позивача та його представника з приводу того, що суттєве погіршення стану здоров`я та, а саме, отримання позивачем першої групи інвалідності відбулось саме в результаті ДТП, представник відповідача-2 вважає такими, що документально не підтверджені.

Третя особа - ОСОБА_2 , стверджував, що завдану позивачеві шкоду компенсував в сумі 6500,00 грн., надав суду оригінал складеної особисто позивачем розписки про відсутність з боку ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (третя особа) претензій матеріального та морального характеру. Оригінал розписки досліджений судом безпосередньо в судовому засіданні, копія даної розписки долучена до матеріалів справи в якості доказу.

В судовому засіданні під присягою були заслухані свідки з боку позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які частково підтвердили викладені в позовній заяві обставини, зокрема, те, що з часу ДТП позивач фізично став почувати себе гірше, зокрема, погіршилась координація рухів, що призвело до неможливості пересуватись без сторонньої допомоги без ризику падіння та отримання нових травм. Більш того, свідки зазначили, що весь цей час позивач почувається морально пригнічено, безпорадно, зокрема, через необхідність суттєво змінювати знайомий уклад життя та зважаючи на сам факт необхідності захищати свої права в суді через небажання винних осіб компенсувати завдану йому шкоду в добровільному порядку.

Отже, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судом встановлено наступне:

06.06.2019 року, приблизно о 10 год. 45 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автобусом «РУТА 25 СПГ» НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Василя Стуса у м. Краматорськ в напрямку від вул. Дружби до вул. Маяковського у м.Краматорськ та для посадки - висадки пасажирів зупинив автобус на зупинці громадського транспорту «вул. Дружби».

Закінчуючи висадку пасажирів, водій транспортного засобу, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 (б,д) 10.1 Правил дорожнього руху України, не переконавшись у безпеці своїх дій, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і мав їх передбачити, не приділив належної уваги тому, що його дії можуть створити небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не прийняв вчасно необхідні і достатні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху й недопущенню виникнення небезпечної ситуації і її переростання в ДТП, зачинив двері салону автобусу та розпочав рух від зупинки громадського транспорту, що призвело до затискання руки пасажира ОСОБА_1 дверцями автобусу, та, як наслідок, його травмування.

В результаті даної дорожньо-транспортної події пасажиру ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому середньої фаланги 5-го пальця лівої кисті без зміщення, що відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що потребує для свого загоєння строк більше 21-го дня (3-х тижнів).

Порушення водієм автобусу «РУТА 25 СПГ» НОМЕР_1 ОСОБА_2 п.п. 2.3 (б,д) 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та спричиненими ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями, що підтверджено відповідним висновком судово-медичної експертизи.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 11.06.2020 року у справі №234/13446/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. В задоволенні цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовлено у повному обсязі.

Транспортний засіб повернуто володільцю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили 14.07.2020 року, а отже, згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно розписки від 10.06.2019 року, складеної особисто позивачем - ОСОБА_1 , претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 (третя особа у справі) позивач не має.

Зважаючи на суперечливі показання позивача та третьої особи з приводу суми, компенсованої третьою особою позивачеві в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме, за розбитий телефон, з огляду на відсутність в розписці посилання на будь-які суми, а також, враховуючи відмову позивача від позову в частині стягнення матеріальної шкоди на суму 2500,00 грн., суд вважає встановленим факт компенсації третьою особою позивачеві в добровільному порядку 2500,00 грн. матеріальної шкоди.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача-2 з приводу того, що матеріальна шкода в сумі не 2500,00 грн., а6500,00 грн. була компенсована позивачеві третьою особою - ОСОБА_2 , саме за дорученням та від імені відповідача-2, оскільки належних та допустимих доказів сплати матеріальної чи/або моральної шкодиу будь-якому розмірі відповідачем-2 (ПрАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410») матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили, або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч.ст. 1188 ЦК України).

Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є:наявність шкоди;протиправна дія заподіювача шкоди;наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.

Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

За ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В свою чергу, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «…Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В статті 23 ЦК України, зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що потерпілий (позивач у справі) має право на власний розсуд обрати спосіб реалізації свого права на компенсацію матеріальної та моральної шкоди, а саме: шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам чинного законодавства України та, зокрема, правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в обґрунтування позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (з урахуванням відмови позивача від позовних вимог в частині 2500,00 грн.) позивачем представлені фіскальні чеки на підтвердження вартості медичних препаратів для лікування отриманих в результаті ДТП пошкоджень в сумі 5 513,29 грн., харчування під час перебування в лікарні в сумі 857,55 грн., ремонту пошкодженого мобільного телефону в сумі 760,00 грн., міжміський проїзд до суду в сумі 521,18 грн.

Водночас, зазначені вище докази, на думку суду, визнати належними та допустимими, не можна.

Так, представлені позивачем фіскальні чеки (а.с.14-18) датовані серединою липня 2019 року - вереснем 2020 року, тобто майже, ніж за півтора місяця після ДТП (06.06.2019 року).

Разом з цим, судом встановлено, що станом на час ДТП позивач вже був хворою людиною, потребував систематичного лікування та мав інвалідність другої групи з приводу токсичної енцефалопатії й пересувався за допомогою палиці.

Зокрема, як вбачається з виписки з історії хвороби №4, в період з 01.06.2019 року по 20.06.2019 року позивач знаходився на плановому стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради.

В даній виписці, окрім іншого, дійсно наявний висновок травматолога від 06.06.2019 року: закритий перелам середньої фаланги п`ятого пальця лівої кисті.

Однак, слід зазначити, що лікування в даному стаціонарі позивач проходив з приводу великої кількості інших супутніх захворювань та був виписаний з діагнозом: остеоартроз з переважним ураженням дрібних суглобів, двобічний коксартроз І ступеню (а.с.11).

Дані факти підтверджені матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

В свою чергу? згідно медичної виписки КПК «Центральна міська лікарня містаТорецька» №6535, з 19.07.2019 року по 29.07.2019 року, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: токсико-дисметаболічна енцелополінейропатія. Жодного посилання в виписці на скарги хворого на травму середньої фаланги п`ятого пальця лівої кисті чи згадування даної травми в діагнозі - немає (а.с.12).

Жодного медичного документу з травмпункту, в якій потерпілий (позивач) потрапив, за його словами, відразу після ДТП 06.06.2019 року, лікарських рецептів та фіскальних чеків на підтвердження купівлі медичних препаратів, проходження обстежень тощоз приводу лікування отриманої в ДТП травми середньої фаланги п`ятого пальця лівої кисті, ані безпосередньо в день її отримання, ані найближчими днями - суду не надано.

Заявлені ж позивачем в якості матеріальної шкоди витрати на міжміський проїзд були вчинені позивачем протягом розгляду Краматорським міським судом Донецької області кримінального провадження у справі№234/13446/19, розгляд якої закінчено ухваленням вироку, що набрав законної сили. Судові витрати у даному вироку судом вирішено.

Окрім того, як встановлено судом, підтверджено особистими показами позивача в судовому засіданні, матеріальна шкода за пошкоджений мобільний телефон в сумі 2500,00 грн. позивачеві компенсована третьою особою. Наведене стало приводом для відмови позивачем від позовних вимог в зазначеній вище частині.

З огляду на наведене, підстави вважати понесені позивачем згідно наданих фіскальних чеків витрати такими, що мають стосунок до травми, отриманої позивачем в результаті ДТП, - у суду відсутні, що є правовою підставою для відмови в позові в частині стягнення матеріальної шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-2 моральної шкоди, суд вважає за доцільне зауважити, що моральна шкода не має точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, у зв`язку з чим її неможливо відшкодувати в повному обсязі. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а отже, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При цьому, суд погоджується з доводами представника відповідача-2 про відсутність доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між отриманими позивачем в результаті ДТП 06.06.2019 року травмами та присвоєнням йому першої групи інвалідності, адже відповідний висновок судово-медичної-експертизи суду представлений не був. Наданим чинним законодавством України правом звернення до суду з клопотанням про призначення у справі судово-медичної експертизи позивач також не скористався.

Разом з цим, на думку суду, встановлені під час судового розгляду обставини справи, зокрема, факт отримання в результаті ДТП позивачем - на той момент вже інвалідом другої групи, що пересувався з палицею, травми середньої фаланги п`ятого пальця лівої кисті (середнього ступеня тяжкості); знаходження позивача на час ДТП на значній відстані від місця постійного проживання (в м.Краматорськ); факт пошкодження під час ДТП мобільного телефону позивача та, як наслідок, неможливість зв`язатися з рідними; ненадання винуватцями ДТП допомоги потерпілому в день його вчинення (06.06.2019 року), а також, сам факт необхідності протягом майже двох років захищати свої права в судах через небажання винних осіб компенсувати завдану позивачеві шкоду в добровільному порядку, на думку суду, доводять біль та глибину моральних страждань позивача.

З огляду на викладене вище, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (відповідач-2) моральної шкоди частково, а саме, в сумі 50 000,00 грн.

Пунктом6 ч.1 ст.264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Згідно з п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду першої інстанції), за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору за законом, зважаючи на результат вирішення спору (50 000,00 грн.), суму позовних вимог до відповідача-2 (300 000,00 грн.) та встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн.), стягненню з відповідача-2 в дохід держави підлягає судовий збір у сумі 500,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 141, 259, 263 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО Донбас північний», Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (ЄДРПОУ 03113905, адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд. 6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (ЄДРПОУ 03113905, адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд. 6) в дохід держави 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12.03.2021 року.

Суддя О.В. Довженко