Постанова № 96182700, 08.04.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 530/289/21

Номер провадження 3/530/66/21

08.04.2021 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Ситник О.В., з участю секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши матеріали, які надійшли від Полтавського районного відділення поліції №4 ГУНП в Полтавськійобласті про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

що проживає в

АДРЕСА_1 , не працюючого, індивідуальний

ідентифікаційний номер суду невідомий, до адміністративної

відповідальності раніше притягувався 07.10.2020 року за ст. 130 ч.1 КУпАП

(штраф 10 200 грн - на користь держави з позбавленням прав

керування всіма видами транспортних засобів на один рік),-

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 року о 11 годині 45 хвилин в м. Зіньків по вул. Воздвиженська, 82 гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння (зіниці очей розширені, бліде обличчя, не чітка мова). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим повторно протягом року, згідно протоколу ОБ 86425 від 08.07.2020 року, порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП. З протоколом ознайомлений, посвідчення водія не вилучалося ( а.с.1).

В судове засідання 08.04.2021 р. особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з`явився, належним чином повідомлений, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечував перебування ним в стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом, вказав, що того дня їхав на автомобілі ВАЗ 2105 за кермом, збоку сидів його батько ОСОБА_2 на якого також склали протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП . Просив закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пояснив що не знав що якщо відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння , то це буде склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП , вказав що йому ніхто з працівників поліції не роз`яснив відповідальність у разі відмови , потім свої пояснення змінив та вказав що не відмовлявся від проходження і вважає , що його було зупинено працівниками поліції на тій підставі, що не горів габарит , а потім працівники поліції з`ясували , що у нього відсутнє водійське посвідчення та винесли постанову за що він уже сплатив штраф в сумі 510 гривень.

Суд, дослідивши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши та проаналізувавши письмові докази наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП і це підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 17 лютого 2021 року серії ДПР18 №246966 , в якому зазначені обставини керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння (про те, що він 17.02.2021 року о 11 годині 45 хвилин в м. Зіньків по вул. Воздвиженська, 82 гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння (зіниці очей розширені, бліде обличчя, не чітка мова). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим повторно протягом року, згідно протоколу ОБ 86425 від 08.07.2020 року, порушив вимоги п.2.5 ПДР України (протокол ОБ 86425 від 08.07.2020 року), посвідчення водія не вилучалося ( а.с.1), постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.10.2020 року №530/953/20 притягнено громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

З пояснення свідка ОСОБА_3 який був допитаний в судовому засіданні вбачається, що 17.02.2021 року він проходив по вулиці і йому працівники поліції запропонували посвідчити в якості свідка , вказав що ОСОБА_1 знаходився уже в автомобілі патрульних , стояло два екіпажі , потім під`їхав ще і третій екіпаж . Автомобіль ОСОБА_1 стояв через дорогу у «кармані» і громадянину ОСОБА_1 в його присутності було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння , але він відмовився від проходження огляду .

З пояснення свідка ОСОБА_4 який був допитаний в судовому засіданні вбачається, що в цей день 17 лютого 2021 року він повертався із базару в м. Зіньків та проходячи повз екіпаж поліцейських і був запрошений побути в якості свідка , вказав що не дуже пам`ятає вже як це було , вказав що з ним також був ще чоловік один в якості свідка , також вказав що письмові пояснення які були написані з його слів - він підписував в той день , а з цих пояснень вбачається, що 17.02.2021 року громадянину ОСОБА_1 в його присутності було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння та що вищевказаний громадянин відмовився від проходження огляду (а.с. 3). На запитання головуючого вказав, що не бачив а ні як був зупинений автомобіль і ні хто на ньому поїхав після цих подій.

З пояснень свідка ОСОБА_2 який є батьком ОСОБА_1 та якому було роз`яснено ст. 63 Конституції України і він погодився свідчити вбачається, що того дня 17 лютого 2021 року він їхав із сином ОСОБА_1 , останній був за кермом , потім їх зупинили працівники поліції , сина ОСОБА_1 забрали працівники поліції і повели до свого автомобіля , що вони там йому казали він не чув , пізніше ще під`їхали два екіпажі поліцейських , потім і його щось допитували , він не пам`ятає бо був у стані алкогольного сп`яніння , потім його працівники поліції забрали у відділення , а пізніше син забрав його на автомобілі і відвіз додому.

Суд приймає до уваги протокол серії ДПР18 №246966 від 17.02.2021 року про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки його зміст, узгоджується як з дослідженими матеріалами справи та поясненнями свідків. ОСОБА_1 вказав особисто – керував авто , їхав в аптеку , від проходження мед огляду відмовився в присутності двох свідків ( а.с. 1)

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з`ясуванню прирозгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно роз`яснень, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), при розгляді, зокрема, адміністративних справ даних категорій (зокрема, ч.2 ст.130 КУпАП) суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ч.7 ст.121 КУпАП та п.1.10 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Крім цього, у даному пункті визначається поняття механічного транспортного засобу. Так, у розумінні п.1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

У примітці до ч.7 ст.121 КУпАП вказується, що під транспортними засобами, зокрема, у частинах 1-4 ст.130 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Пленум Верховного Суду України в п.27 своєї Постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» також роз`яснив, що відповідальність за ст.130 КУпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння.

Також, пункт 2.9 а ПДР України прямо та категорично забороняє керування транспортними засобами в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (п.2 цієї Інструкції). Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, мав підстави вважати, що особа (водій) за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані сп`яніння.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров`я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп`яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов`язковість проведення огляду на стан сп`яніння лише у закладі охорони здоров`я.

Диспозиція частини другої статті 130 КУпАП (станом що діяла 17.02.2021 року) встановлює юридичну відповідальність за повторне керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та за повторну відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі». Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Отже, аналіз положень п.2.5, п.2.9 а Правил дорожнього руху України в сукупності та в системному взаємозв`язку з пунктами 2,3,6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції свідчить про те, що в даній конкретній ситуації, яка склалася у денний час 17.02.2021 року о 11 годині 45 хвилин, в м. Зіньків по вул. Воздвиженській за участю водія автомобіля ВАЗ 2105 д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відповідна уповноважена посадова особа Національної поліції (в даному випадку поліцейський Полтавського районного відділення поліції №4 ГУНП) мав право за відповідних виявлених ним ознак наркотичного сп`яніння водія запропонувати йому пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у встановленому порядку (що ним і було зроблено згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, який посвідчено відповідними написами та пояснень свідків).

Отже, виходячи з сукупності та детального аналізу вищевикладених доказів у справі, у їх взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що 17.02.2021 року о 11 годині 45 хвилин, в Зіньків по вул. Воздвиженській громадянин ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей розширені, бліде обличчя, не чітка мова). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто водій ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи вид стягнення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності суддя обставин, що пом`якшують його відповідальність (та враховуючи що в розумінні ст. 34 КУпАП перелік пом`якшуючих обставин не є імперативним) - не вбачає. Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суддя не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, що передбачені санкцією ч.2 ст.130 КУпАП (що діяла станом на 17.02.2021 року). При цьому, суд враховує, що згідно юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбачених ст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.2 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдиноможливий (згідно логіки законодавця). При цьому, враховуючи положення ч.2 ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.2 ст.130 КУпАП (що діяла станом на 17.02.2021 року).

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у справах про адміністративні правопорушення встановлено в сумі 454 грн.

Керуючись ст. 40-1, 289, 294, ч.1 ст.130 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" суд,-

постановив:

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, і накласти стягнення виді штрафу в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн - на користь держави з позбавленням прав керування всіма видами транспортних засобів на три роки.

Термін позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів згідно ст.321 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови про позбавлення цього права. В разі ухилення від здачі документа, строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Штраф підлягає добровільній сплаті протягом 15 днів з дня вручення копії постанови.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає в АДРЕСА_1 , не працюючого, індивідуальний ідентифікаційний номер суду не відомий - 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. судового збору.

Стягнення судового збору проводити на рахунок:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України ( ЕАП)

Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету : 22030106

Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя –