Рішення № 96181449, 05.04.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20041/18

Провадження № 2/344/429/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування у справах дітей про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зміну прізвища малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на " ОСОБА_3 "; стягнення аліментів на утримання малолітнього сина,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з наведеним позовом, мотивуючи тим, що сторони з 2013 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.06.2016 року було виключено з актового запису № 1550, який складений 21.07.2015 року Івано-Франківським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини ОСОБА_5 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.05.2018 року по справі № 344/1789/18 встановлено факт батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його сина - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківську. Актом про факт передачі дитини від 26.07.2018 року позивачу було передано сина - ОСОБА_3 2015 р.н. З моменту народження сина ОСОБА_3 його матір - відповідачка ним не опікувалася. Спочатку опікунство було оформлено на матір відповідачки, дитина росла в злиднях, без нагляду, часто хворіла. Із 2017 року син - ОСОБА_3 почав проживати з позивачем, хоча рішення суду про визнання батьківства та формальний факт передачі дитини відбувся пізніше. Відповідачка вживала алкоголь та наркотичні засоби, стоїть на обліку як залежна особа, неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності. На сьогоднішній день відповідачка перебуває у місцях позбавлення волі, жодної турботи до сина - ОСОБА_3 не проявляла та не проявляє. Тому відповідачку слід позбавити батьківських прав. Оскільки, син - ОСОБА_3 проживає та перебуває на повному утриманні позивача із 2017 року, виховується в його сім`ї то він повинен мати його прізвище « ОСОБА_3 ». Враховуючи інтереси дитини, яка при відвідуванні дитячого садка та досягненні шкільного віку буде відвідувати навчальний заклад, для усунення будь-якої дискомфортної ситуації серед однокласників та інших дітей, щодо розбіжностей прізвища від батька, з яким проживає дитина та знаходиться на його утриманні та вихованні, а також подолання психологічного бар`єру щодо не проживання батьків, слід змінити прізвище дитини з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 " та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Відповідачка жодним чином не бере участі у вихованні дитини, жодної матеріальної допомоги не надає, жодних утриманців не має, є здоровою людиною, а тому просить стягувати з неї аліменти на утримання сина щомісячно в розмірі по 2000 грн., але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту подання даного позову і до досягнення дитиною повноліття.

14.11.2020 року представником органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 (а.с.47-51).

27.11.2020 року позивач подав уточнюючу заяву про визначення місця проживання дитини з батьком(а.с.87).

27.11.2020 року ухвалою Івано-Франківського міського суду зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (а.с.89).

26.03.2021 року представником органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подано висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (а.с. ).

Позивач в судове засідання не з"явився попередньо подав заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі(а.с. 107).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, 30.11.2020 року подала заяву відповідно до якої просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі(а.с. 92-93 ).

Третя особа Орган опіки і піклування у справах дітей просила прийняти рішення, що буде відповідати інтересам дитини.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Так, 16.05.2018 року рішенням Івано-Франківського міського суду встановлено факт батьківства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 05.07.2018 року сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до акту передачі дитини ОСОБА_3 встановлено, що 26.07.2018 року о 11.00 год. ОСОБА_1 на підставі рішення МВК від 19.07.2018 р. №768 забрав дитину(а.с.15).

Згідно вимог ст.ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд враховує зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України і з`ясовує які безсумнівні докази свідчать про ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, чи вживалися до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутові умови життя та матеріальне становище відповідача.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

14.11.2019 року надійшов витяг з рішення від 03.10.2019 року №1126 про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до даного висновку встановлено, що з 2013 року позивач проживав однією сім`єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження дитини відомості про батька були записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, однак рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.05.2018 року встановлено факт батьківства ОСОБА_1 , 1983 р.н., відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спочатку дитина перебувала під опікою бабусі по лінії матері, «дитина росла в злиднях, без нагляду, часто хворіла». 26.07.2018 року дитину було передано на виховання батькові. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем та наркотичними засобами, неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності. Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 05.02.2019 року, складеного працівниками служби у справах дітей, ОСОБА_3 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створені задовільні умови проживання. На час обстеження хлопчик перебував з ОСОБА_11 - бабусею по лінії батька. З її слів, батько дитини ОСОБА_1 перебував на роботі в Польщі. Відповідно до інформації КНП «ЦПМКДД» від 12.02.2019 року № 260/21-68 ОСОБА_3 , 2015р.н., перебуває на обліку у лікаря-педіатра, догляд за дитиною здійснюють батько та бабуся, рекомендації лікаря виконують. Хлопчик відвідує ДНЗ №18 «Зернятко». Відповідно до інформації закладу від 28.05.2019 року № 141, під час відвідування дитиною дошкільного закладу з 06.09.2018 року зовнішній вигляд дитини охайний, доглянутий. Зі слів вихователів, частіше приводить та забирає ОСОБА_3 бабуся ОСОБА_11 . Вона відвідує батьківські збори, бере участь у пізнавальному розвитку дитини, завжди цікавиться здоров`ям та поведінкою хлопчика. Батько, ОСОБА_1 також приводить і забирає дитину з дошкільного закладу. Мама кілька разів приводила і забирала сина, однак активної участі у його вихованні не бере. 08.02.2019 року до служби у справах дітей було запрошено ОСОБА_2 , яка повідомила, що була засуджена за ст. 185, ч.2 ст.71 КК України та перебувала у місцях позбавлення волі, 22.12.2018 року звільнилася. Вона заперечила щодо позбавлення її батьківських прав, повідомила, що виправилася та буде «старатися» належно виконувати батьківські обов`язки. Вона вказала, що «батько дитини неодноразово змінював прізвища ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), також перебуває на обліку в Івано-Франківському ОНД і до літа 2018 року проходив замісну терапію». Працівниками служби у справах дітей ОСОБА_2 попереджено про наслідки позбавлення батьківських прав та про те, що вона має змінити своє ставлення до виховання дитини. ОСОБА_2 повідомила, що її старша дочка ОСОБА_16 на даний час проживає з нею за згодою батька дитини (за рішенням суду дівчинка залишена на проживання з батьком). Відповідачка повідомляє, що після звільнення з місць позбавлення волі вона забирала ОСОБА_3 за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 - 22.12.2018р. на 3 дні з 31.12.2018 р. по 05.01.2019 р. ОСОБА_2 зобов`язалася надати довідку з місця реєстрації дитини та довідку з Івано-Франківського ОНД, однак на даний час не виконала свого зобов`язання. У письмових поясненнях позивач повідомляє, що мати не бере участі у вихованні дитини, матеріально не допомагає, забирає дитину 1-2 рази на місяць на вихідні. ОСОБА_1 зазначає, що на даний час офіційно не працевлаштований, однак має стабільний дохід і можливість утримувати дитину. Відповідно до інформації Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 17.04.2019 року № 01-7/288 відомо наступне. ОСОБА_2 , 1989 року народження, перебуває на диспансерному обліку в Івано-Франківському ОНД з 04.06.2015 р. з діагнозом: F 11.30. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Стан абстиненції неускладнений (опійна наркоманія). ОСОБА_1 , 1983 року народження, перебуває на диспансерному обліку в Івано-Франківському ОНД з 22.08.2012 р. з діагнозом: F 11.30. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Стан абстиненції неускладнений (опійна наркоманія). ОСОБА_1 надав у службу у справах дітей довідку з Івано-Франківського ОНД від 24.05.2019 року № 916, відповідно до якої він не перебуває на ЗПТ з 14.09.2018 року. Дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 23.07.2019 року та 30.08.2019 року членами комісії було вирішено повторно відкласти розгляд питання про надання висновку щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що батьки на засідання комісії не з`явилися. 20.09.2019 року питання розглядалося повторно у присутності обох батьків. Мати повідомила, що не заперечує щодо проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , однак позов про позбавлення її батьківських прав не визнає. Беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 20.09.2019 року, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47-51).

Згідно ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків. Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування крайнього заходу впливу на відповідачку - позбавлення її батьківських прав, а тому в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про зміну прізвища малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на « ОСОБА_3 », то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.5 ст. 148 СК України, у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Судом встановлено, що малолітня дитина проживає з батьком, який забезпечує його матеріально, створює належні умови для його проживання, розвитку та виховання, відповідачка не пілкується дитиною, не надає матеріальної допомоги на її утримання. Відповідачка не надала суду будь яких доказів того, що позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні та вихованні їхнього спільного сина. Суд не встановив обставин, що перешкоджають спілкуванню матері з дитиною.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне в інтересах дитини змінити прізвище з « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконує без поважних причин свої батьківські обов`язки, не займається вихованням сина, піклуванням про його всебічний розвиток, не переймається про стан здоров`я своєї дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо дитини.

Що стосується позовної вимоги про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст.6 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до ч.4 ст. 6 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації.

У відповідності до п.18 "Правил реєстрації місця проживання" у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Так, 26.03.2021 року надійшов витяг з рішення від 11.03.2021 року №368 про надання висновку щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . Відповідно до даного висновку встановлено, що з метою з`ясування обставин спору про визначення місця проживання малолітньої дитини, працівником служби у справах дітей проведено бесіди з батьками хлопчика. Так, у своїх письмових поясненнях від 14.01.2021 року ОСОБА_1 повідомив, що його син проживає з ним з півторарічного віку. Доглядом за дитиною займається він та бабуся по лінії батька ОСОБА_11 . Зі слів батька, мати дитини ОСОБА_2 , неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, може декілька місяців навіть не дзвонити до сина. За час перебування ОСОБА_3 у матері він часто не відвідував садочок. Були випадки, коли ОСОБА_2 залишала сина зі своїм старшим братом і не приходила додому декілька днів. Останній раз мати бачилася з ОСОБА_3 в першій половині вересня. ОСОБА_1 вважає, що мати його сина веде неприйнятний для дитини спосіб життя та не може належним чином доглядати за дитиною. Позивач повідомив, що має тимчасові заробітки, у вихованні та догляді за сином йому допомагає його мати ОСОБА_11 . Комісійним обстеженням умов проживання сім`ї ОСОБА_3 , яке проводилося 13.10.2020 року працівником служби у справах дітей, працівниками ДНЗ № 18 «Зернятко», інспектором ювенальної превенції Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що квартира, в якій на даний час проживає малолітній ОСОБА_3 , складається із трьох кімнат, кухні, санвузла, коридору. Для дитини виділене окреме ліжечко. Хлопчик забезпечений одягом, взуттям, іграшками, ліками при потребі, продуктами харчування. З метою повторного обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 працівниками служби у справах дітей спільно з фахівцем із соціальної роботи та інспектором ювенальної превенції 26.01.2021 року відвідано сім`ю за їх адресою проживання, проте вдома нікого не було. Батькові залишено запрошення до служби у справах дітей, на яке він не відреагував. Мати дитини ОСОБА_2 у своїх поясненнях на адресу служби повідомила, що заперечує щодо того, щоб її син ОСОБА_3 проживав з батьком. Аргументами своїх заперечень ОСОБА_2 вважає те, що від народження і до 2-х років вона займалася вихованням та доглядом за сином. У зв`язку з тим, що з 24.10.2017 р. по 22.12.2018 р. мати перебувала в місцях позбавлення волі, вона не мала можливості займатися вихованням дитини. Доглядом за сином в той час займалися як бабуся по лінії матері, так і батько дитини та його мати. Після звільнення ОСОБА_2 проходила відповідну реабілітацію, проживала окремо від сина, але часто його відвідувала та забирала до себе. Весь цей час між батьками дитини часто виникали непорозуміння з приводу участі у вихованні дитини. На думку матері ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і надалі чинить перешкоди їй у спілкуванні з дитиною. Вона також повідомила, що ОСОБА_1 зловживає алкоголем та приймає наркотики, часто конфліктує вдома зі своїм батьком, матір`ю та свою сестрою. Комісійними обстеженнями умов проживання сім`ї ОСОБА_2 , яке проводилося 13.10.2020 року та 24.11.2020 року працівником служби у справах дітей, працівниками ДНЗ № 18 «Зернятко», інспектором ювенальної превенції Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, фахівцем із соціальної роботи за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що квартира в якій проживає ОСОБА_2 складається з однієї кімнати, кухні, коридору. У квартирі проживають також старша дочка відповідачки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бабуся по лінії матері та рідний брат ОСОБА_2 . Житлово-побутові умови проживання задовільні. На момент обстежень ОСОБА_3 не було, оскільки він перебував у батька. З метою повторного обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 працівниками служби у справах дітей спільно з фахівцем із соціальної роботи та інспектором ювенальної превенції 26.01.2021 року відвідано сім`ю за їх адресою проживання, проте вдома нікого не було. Матері залишено запрошення до служби у справах дітей, на яке вона не відреагувала. З інформації КНП «Центр первинної медичної і консультативно- діагностичної допомоги» від 27.10.2020 року № /69-77 відомо, що дитина ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Декларація укладена з лікарем-педіатром 19.12.2018 року. Догляд за дитиною здійснюють батько та бабуся по лінії батька, рекомендації лікаря виконують. Івано-Франківський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у листі від 24.12.2020 року № 47.4-07/425 повідомив, що з матір`ю дитини ОСОБА_2 неодноразово проводилися бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, необхідності догляду за дитиною, недопущення залишення дітей самих вдома без нагляду дорослих, врегулювання конфліктної ситуацій з батьком дитини, ведення здорового способу життя та шкідливого впливу алкоголю, дотримання санітарно- гігієнічних умов проживання. З інформації ДНЗ (ясла-садок) № 18 «Зернятко» від 13.10.2020 року № 164 відомо, що впродовж вересня і до 13.10.2020 року ОСОБА_3 приводила і забирала мати, яка цікавилась як пройшов день дитини у закладі. За харчування в ДНЗ зазвичай оплачує бабуся по лінії батька (у березні 2020 року платила мати). Батько хлопчика у садок не приходив. Коли дитина була у нього у садок приходила бабуся. У листі від 02.02.2021 року № 01-09/10 ДНЗ (ясла-садок) №18 «Зернятко» проінформував службу у справах дітей про те, що упродовж грудня 2020 року ( 9 днів) та січня 2021 року (8 днів) ОСОБА_3 до садочка приводила бабуся ОСОБА_11 , оскільки, за її словами, батько вихованця працює. Останній контакт вихователів із матір`ю дитини ОСОБА_2 відбувся 1 грудня через систему обміну повідомленнями «Вайбер», ОСОБА_2 цікавилася, чи відвідує її син заклад. У результаті індивідуального психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 встановлено, що існує емоційна відчуженість хлопчика від членів родини, наявний низький рівень емоційних зв`язків, дитина прагне до усамітнення, відгородження. «Малюнок сім`ї» ОСОБА_3 почав неохоче, з четвертої спроби, що може свідчити про травматичні переживання, пов`язані з родиною. Дитина втомилася або опосередковано втягнута в стосунки, які склалися в міжособистісному спілкуванні дорослих - родин мами і тата. На ключові питання, які стосувалися членів сім`ї «Кому першому ти розкажеш про отриманий приз?», відповідь була «мамі». У коментарях ОСОБА_3 зазначив, що зараз живе в одному домі (з татом), хоче жити в другому домі(там де мама).«Я там залишуся на довго, на сто років, бо я там гуляю» - слова дитини. Під час діагностики було помітно, що дитина сумує за мамою. У стосунках з

батьком ОСОБА_3 комфортно на малюнках «За столом» і «В кінотеатрі»

хлопчик позначив себе поруч, розповідав, що тато брав його на роботу. З листа Івано-Франківського обласного наркологічного диспансера від 17.04.2019 року № 01-7/288 відомо, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває на диспансерному обліку даного закладу з 04.06.2015 року з діагнозом: Р 11.30 «Розлади психіки та поведінки

внаслідок вживання опіоїдів. Стан абстиненції неускладнений (опійна наркоманія)». ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері з 22.08.2012 року з діагнозом: Р 11.30 «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Стан абстиненції неускладнений

(опійна наркоманія)». 25.01.2021 року листом за № 52 КНП «Прикарпатський наркологічний

центр Івано-Франківської обласної ради» повідомив, що ОСОБА_2 раніше надавалася амбулаторна наркологічна допомога. ОСОБА_2 брала участь у програмі замісної підтримувальної терапії. За власним бажанням була виключена з програми 01.11.2016 року. З того часу в заклад не зверталася. Даних про вживання психотропних речовин немає. Громадянину ОСОБА_1 у жовтні 2018 року надавалася стаціонарна наркологічна допомога. З того часу в заклад не звертався. Даних про вживання психотропних речовин немає. У зв`язку з цим, працівник служби у справах дітей порекомендувала обом батькам звернутися до КНП «Прикарпатський наркологічний центр» для проходження відповідної діагностики та надання до служби у справах дітей відповідних документів про їх стан здоров`я. Проте, на даний час таких документів не подано. Більш того, ОСОБА_2 не надано жодного іншого документа, (окрім вище перерахованих) на підтвердження своїх

вимог та заперечень, що стосується питання визначення місця проживання малолітньої дитини. Працівник служби у справах дітей неодноразово телефонувала до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проте безрезультатно. Також відомо, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.10.2020 року було ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (неналежне виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей) та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. 12.02.2021 року батьком дитини долучено до матеріалів справи довідку КНП «Прикарпатський клінічний центр психічного здоров`я» від 12.02.2021 року № 1240, згідно якої ОСОБА_1 в даний заклад не звертався, амбулаторну допомогу не отримував. Позивач також повідомив, що на даний час його син проживає з ним, дитячий садок відвідує, мати дитини не приходила та не телефонувала. ОСОБА_1 повідомлено про час та дату засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому слухатиметься питання визначення місця проживання його сина. З метою інформування матері дитини ОСОБА_2 про час та дату засідання комісії з питань захисту прав дитини, працівник служби у справах дітей неодноразово телефонував їй, проте пані ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідала. У телефонній розмові, яка відбулася 15.02.2021 року працівник служби у справах дітей повідомила ОСОБА_2 про час та дату засідання комісії з питань захисту прав дитини, проте мати хлопчика на засідання не з`явилася. 17.02.2021року дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. На засіданні комісії був присутній батько дитини ОСОБА_1 . Мати хлопчика ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, про причини неявки не повідомила. За наслідками розгляду комісія рекомендувала виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради вважати за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 101-106 ).

Згідно ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.ч.1, 2 ст. 161 СК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоритичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні(справа "Вайт і Кеннеді проти Німеччини(п.67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ, проти Німеччини" (п.45).Відповідно до частини першої ст.3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

ЗУ "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров"я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що грунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

З врахуванням того, що суд виходить з пріоритету інтересів дитини, її найкращого забезпечення, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що незалежно від стосунків батьків, саме, за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , а отже таке судове рішення буде ефективним способом захисту прав дитини.

Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Основного Закону - батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до положень Конвеції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Відповідно до положень ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов"язків щодо дитини.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача на утримання сина слід визначити в твердій грошовій сумі, оскільки, про такий вид аліментів просить позивач.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідачкою не надано суду доказів її матеріального становища, однак вона є працездатною і спроможна платити аліменти на їхнього сина.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Оскільки, двоє батьків зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, то визначений позивачем розмір аліментів в розмірі 2000 грн. щомісячно на утримання сина є дещо завищеним, а тому суд вважає, що слід визначити розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 по 1400 грн. щомісячно, що буде відповідати інтересам дитини та зможе забезпечити йому належний фізичний та духовний розвиток, не порушуватиме прав відповідачки та норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідачки аліментів в користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі по 1 400 гривень до досягнення ним повноліття, починаючи з 05.12.2018 року.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому з відповідачки слід стягнути в дохід держави 1545,60 гривень (704,80 + 840,80) судового збору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до частково задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 19, 141, 164, 180-183, 191 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування у справах дітей про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зміну прізвища малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на " ОСОБА_3 "; стягнення аліментів на утримання малолітнього сина - задоволити частково.

Змінити прізвище малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер не відомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 400(одна тисяча чотириста) грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 05.12.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер не відомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - 704,80 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер не відомий, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 - на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 - 1545 грн. 60 коп. судового збору.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 12.04.2021 року.

Суддя Пастернак І.А.